Справа № 727/4546/25
Провадження № 2/727/1335/25
12 вересня 2025 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:
головуючого судді Літвінової О.Г.,
за участі: секретарем судового засідання: Юрчишин І.І.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача: Федорюк А.Л.,
представників відповідача: Іонашку Я.Д., Боднар О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Федорюк Анатолій Леонідович до Буковинського державного медичного університету про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі,
ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до Буковинського державного університету про визнання незаконним та скасування наказу Буковинського державного медичного університету №60-л від 12.03.2025 про звільнення ОСОБА_1 , поновити ОСОБА_1 на посаді .
Зазначає, що відповідно до наказу Буковинського Державного медичного університету від 11 грудня 2019 за №407-л ОСОБА_1 було переведено на посаду провідного бухгалтера бухгалтерської служби з 01.01.2020 з посадовим окладом 3496 грн.
Згідно з наказом Буковинського державного медичного університету від 09.10.2023 за № 328-л ОСОБА_1 було звільнено з посади провідного бухгалтера бухгалтерської служби у зв'язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі ст. 40 ч.1 п.3 КЗпП України.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14.10.2024 у справі 727/11991/23, даний наказ скасовано та ОСОБА_1 поновлено на посаді.
В подальшому 06.01.2025 наказом ректора закладу вищої освіти № 60-АДМ ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення трудової дисципліни, неодноразове невиконання своїх посадових обов'язків, 12.02.2025 наказом ректора БДМУ № 51-АДМ ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, 12.03.2025 наказом ректора БДМУ № 60-л ОСОБА_1 було звільнено.
Вважає, що звільнення є незаконним, оскільки позивач виконувала свої обов'язки належним чином.
Таким чином, наказ про її звільнення є незаконним, не відповідає дійсним обставинам справи, а тому позивач просить його скасувати та поновити її на роботі.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16.04.2025 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін по справі.
У своєму відзиві на позовну заяву, представник відповідача зазначили, що в зв'язку із невиконання Посадової інструкції, а саме в зв'язку із порушенням п.1.2, 2.1, 2.2, 2.4 розділу 2 «Завдання та обов'язки» Інструкції, наказом ректора закладу вищої освіти № 06-Адм від 06.01.2025 було оголошено ОСОБА_1 догану за порушення трудової дисципліни - неодноразове невиконання своїх посадових обов'язків.
12.02.2025 наказом ректора закладу вищої освіти № 51-Адм, провідному бухгалтеру бухгалтерської служби ОСОБА_1 у зв'язку із порушенням п.1.2, 2.1, 2.2,2.3,2.5 розділу 2 «Завдання та обов'язки», а також п.7.2 розділу 7 «Взаємовідносини» оголошено догану за порушення трудової дисципліни.
В подальшому в зв'язку із продовженням порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 на адресу ректора закладу вищої освіти надходили доповідні записки, від ознайомлення яких та надання будь-яких пояснень ОСОБА_1 відмовлялась.
Таким чином, роботодавець, встановивши, що позивач допустив неналежне виконання покладених на неї посадових обов'язків, враховано той факт, що дисциплінарне стягнення до позивача не принесло будь-яких результатів, звільнив ОСОБА_1 , про що був винесений заказ про звільнення, який є предметом спору.
В судовому засіданні позивач та представник який діє в її інтересах адвокат Федюк А.Л. позовні вимоги підтримали, просили задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові.
Представники відповідача Боднар О.І., ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, просили відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у поданому до суду відзиві.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, вислухавши сторін, дійшов наступного висновку.
Фактичні обставини справи :
Судом встановлено, що відповідно до наказу Буковинського Державного медичного університету від 11 грудня 2019 за №407-л ОСОБА_1 було переведено на посаду провідного бухгалтера бухгалтерської служби з 01.01.2020 з посадовим окладом 3496 грн.
Згідно з наказом Буковинського державного медичного університету від 09.10.2023 за № 328-л ОСОБА_1 було звільнено з посади провідного бухгалтера бухгалтерської служби у зв'язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі ст. 40 ч.1 п.3 КЗпП України.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14.10.2024 у справі 727/11991/23, даний наказ скасовано та ОСОБА_1 поновлено на посаді.
З матеріалів справи вбачається, що 27.03.2023 в.о. директора БДМУ ( Буковинський Державний медичний університет) було затверджено посадову інструкцію провідного бухгалтера. ОСОБА_1 вказану посадову інструкцію не підписала та від ознайомлення відмовилась.
Згідно наказу від 06.01.2025 № 06-Адм, наказом по університету від 15.10.2024 № 315- к ОСОБА_1 було поновлено на посаді провідного бухгалтера бухгалтерської служби. ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитись а підписати Посадову інструкцію провідного бухгалтера, затверджену 08.07.2024. ОСОБА_1 відмовилась її підписати. Таким чином, ОСОБА_1 після поновлення на роботі на посаді провідного бухгалтера продовжувала працювати відповідно до Посадової інструкції бухгалтера І категорії, затвердженої 21.09.2016, з якою вона ознайомилась та підписала.
У Посадовій інструкції бухгалтера І категорії ОСОБА_1 від 21.098.2016 п.1.2 розділу 1 визначено, що бухгалтер безпосередньо підпорядкований головному бухгалтеру. У своїй роботі бухгалтер керується Конституцією України, нормативно-правовими та законодавчими актами, що стосуються питань організації та ведення бухгалтерського обліку і звітності для бюджетних організацій, статутом медуніверситету, колективним договором, наказами ректора університету , розпорядженнями головного бухгалтера, правилами внутрішнього трудового розпорядку і цією посадовою інструкцією.
У розділі 2.1 Посадової інструкції визначено обов'язок згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ здійснювати: 2.1.1 облік необоротних активів, 10 « основні засоби» за субрахунками 101,103,104,105,106,107,109; 11. «Інші необоротні матеріальні активи» за субрахунками 113,114; 12. «нематеріальні активи» за субрахунками 221, 222; 23. « Матеріали» за субрахунками 321,234,235,236,238,239; 2.1.3 облік грошових документів в національній валюті за рахунком 331; 2.1.4 облік орендованих необоротних активів та бланків суворого обліку за позабалансовими рахункам 01,05,06,08; 2.2. визначено обов'язок здійснювати господарські операції з надходження, збереження, внутрішнього переміщення основних засобів та інших необоротних матеріальних та нематеріальних активів, запасів в розрізі кафедр, відділів, служб та прізвищ матеріально-відповідальних осіб медуніверситету, відповідно до чинних інструкцій з ведення бухгалтерського обліку у бюджетних установах; 2.4. визначено обов'язок ведення обліку надходження матеріальних цінностей, як гуманітарної допомоги, згідно порядку бухгалтерського обліку гуманітарної допомоги; 2.5 обов'язок формувати річну звітність до Міністерства охорони здоров'я за ф.№5 та ф.№6; 7.2 обов'язок поводити себе чемно та коректно з усіма співробітниками медичного університету, студентами та відвідувачами.
09 грудня 2024 заступником головного бухгалтера ОСОБА_3 покладено на ОСОБА_1 обов'язок виконати опрацювати перелік документів. Проте, при перевірці 10.12.2024 комісією було встановлено, що ОСОБА_1 не опрацьована документи.
11.12.2024 ОСОБА_1 в присутності комісії відмовилась виконувати посадові обов'язки.
31.12.2024 ОСОБА_1 повторно відмовилась від виконання обов'язків.
За зазначені порушення ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану.
12.02.2025 наказом № 51-АДМ встановлено, що 15 січня 2025 о 11 годині заступником головного бухгалтера ОСОБА_4 в присутності комісії: заступника головного бухгалтера Брусановської Л.М., провідного фахівця відділу кадрів Турецької Н.В., провідного фахівця відділу документообігу Сєрікової Л.П. та провідного юристконсула Боднара О.І. ОСОБА_1 надано на опрацювання та виконання перелік документів. Проте, ОСОБА_1 залишивши документи, самовільно покинула приміщення робочого кабінету і більше не поверталась. Після чого, в грубій формі та з лайкою повернула неопрацьовані документи ОСОБА_4
22.01.2025 о 11-15 заступником головного бухгалтера ОСОБА_4 . ОСОБА_1 в присутності комісії при спробі пенати документи на виконання, остання заблокувала доступ до робочого приміщення замкнувшись зсередині.
23.01.2025 о 10-35 ОСОБА_4 позивачці в присутності комісії при спробі надати документи опрацювання, остання знову замкнулась зсередині кабінету.
24.01.2025 при аналогічних обставинах ОСОБА_1 відмовилась зайти в приміщення робочого кабінету і приступити до роботи, викликала поліцію, згодом закрилась в приміщенні робочого кабінету.
ОСОБА_1 за вказані порушення повторно оголошено догану.
Від надання пояснень та ознайомлення з наказами ОСОБА_1 відмовилась.
12.03.2025 наказом № 60-к ОСОБА_1 - провідного бухгалтера бухгалтерської служби було звільнено з посади у зв'язку із систематичним невиконанням без поважних причин своїх посадових обов'язків на підставі п.3 ч.1 ст..40 КЗпП України.
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Вирішуючи спір, суд зобов'язанийвизначити вид спірних правовідносин між сторонами, обрати норму права, що їх регулює та правильно застосувати її, надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права закону та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи у роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина, як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Під час розгляду справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.
Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.
У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов'язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов'язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець має зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17, від 28 лютого 2024 року у справі № 299/2637/21, від 20 вересня 2024 року у справі № 361/895/23.
Щодо наказу про оголошення догани
У справі встановлено, що за комісією зафіксовані відмови ОСОБА_1 від отримання на опрацювання та виконання документів від свого безпосереднього керівника.
У зв'язку з такими порушеннями, на виконання вимог статті 149 КЗпП України, провідному бухгалтеру бухгалтерської служби ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення, від яких остання відмовилась.
Наведене свідчить про те, що роботодавець виконав свій обов'язок, зажадавши пояснення від працівника.
Пропозиція роботодавця щодо надання пояснень є його обов'язком, а надання пояснень працівником - є його правом.
05.12.2024 службовим розпорядженням ректора закладу вищої освіти створено комісію для ознайомлення та вручення документів на опрацювання матеріальних запасів бухгалтерського обліку БДМУ ОСОБА_1
25.02.2025, 26.02.2025, 28.02.2025 на адресу ректора надійшли акти про відмову ОСОБА_5 від виконання посадових обов'язків з додатками, 28.02.2025 на адресу ректора надійшла доповідна записка заступника головного бухгалтера ОСОБА_4 про те, що після оголошень доган ОСОБА_6 , остання продовжує ігнорувати свої посадові обов'язки. 05.03.2025 був складений акт про відмову від надання пояснень ОСОБА_1 .
Роботодавець 06.01.2025 та 12.02.2025 за результатами опрацювання актів та службової записки відповідно до статті 147 КЗпП України, з дотриманням вимог 147-1, 148, 149 КЗпП України, застосував до провідного бухгалтера бухгалтерської служби ОСОБА_1 стягнення за порушення трудової дисципліни, у вигляді передбаченого статтею 147 КЗпП України заходу стягнення - догани.
Тобто судом першої інстанції не встановлено порушення роботодавцем вимог, передбачених статтями 147, 147-1, 148, 149 КЗпП України при застосуванні дисциплінарного стягнення, і твердження позивача в тому, що ій надавались вказівки на виконання функцій, не передбачених її посадовою інструкцією не знайшли свого об'жктивного підтвердження в судовому засіданні.
Щодо наказу про звільнення
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
Систематичним невиконанням обов'язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов'язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов'язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18, постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 755/6249/18).
Судом встановлено, 05.12.2024 службовим розпорядженням ректора закладу вищої освіти створено комісію для ознайомлення та вручення документів на опрацювання матеріальних запасів бухгалтерського обліку БДМУ ОСОБА_1
25.02.2025, 26.02.2025, 28.02.2025 на адресу ректора надійшли акти про відмову ОСОБА_5 від виконання посадових обов'язків з додатками, 28.02.2025 на адресу ректора надійшла доповідна записка заступника головного бухгалтера ОСОБА_4 про те, що після оголошень доган ОСОБА_6 , остання продовжує ігнорувати свої посадові обов'язки. 05.03.2025 був складений акт про відмову від надання пояснень ОСОБА_1 .
Роботодавець 06.01.2025 та 12.02.2025 за результатами опрацювання актів та службової записки відповідно до статті 147 КЗпП України, з дотриманням вимог 147-1, 148, 149 КЗпП України, застосував до провідного бухгалтера бухгалтерської служби ОСОБА_1 стягнення за порушення трудової дисципліни, у вигляді передбаченого статтею 147 КЗпП України заходу стягнення - догани, за неякісне виконання посадових обов'язків, з урахуванням положень статей 147-149 КЗпП України.
Доводи позивача про те, що нові обов'язки, які були покладені на неї були набагато більші ніж до звільнення, їх неможливо було виконати, її двї у системі бухгалтер обліку були блоковані не знайшли воє підтвердження в с довому засіданні належним та допустимими доказми, які були досліджені судом.
Таким чином суд встановив, що систематичність невиконання позивачем посадових обов'язків полягає у відмові від виконання посадових обов'язків, за що ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності. Зазначені дії були вчинеі у різні періоди роботи працівника, та встановлено не усунення позивачем як повторних порушень трудових обов'язків, так і нові порушення, про що складено відповідні службові записки, що свідчить про відсутність притягнення до відповідальності за одне й те ж порушення.
Дослідивши характер виявлених порушень, врахувавши ступінь проступку та відповідність обраних відповідачем дисциплінарних стягнень, їх кількість та систематичність, суд дійшов висновку про те, що позивач допустила порушення трудової дисципліни після винесення їй догани, що свідчить про систематичність порушення трудової дисципліни, тому роботодавцем об'єктивно та правомірно прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.
З огляду на викладене, суд вважає безпідставними та необґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 щодо скасування наказу від 12 березня 2025 № 60/к та її поновлення на роботі.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про відсутність підстав задоволення позову.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 133, 141 ЦПК України.
З огляду на відмову у позові, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Федорюк Анатолій Леонідович до Буковинського державного медичного університету про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі-відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 19.09.2025 року .
Суддя: О.Г.Літвінова