Єдиний унікальний номер 725/6513/25
Номер провадження 2/725/2209/25
19.09.2025
Чернівецький районний суд м.Чернівців в складі:
Головуючий суддя Галичанський О. І.
секретар судових засідань Каправа Д.О.
за участю представника позивача та відповідачки,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання : АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання : АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів ,-
Позивач звернувся до суду із вищевказаною заявою.
В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що у період перебування у фактичних відносинах з ОСОБА_2 , у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_3 .
Додатково стверджує, що після припинення фактичних відносин з відповідачкою, донька ОСОБА_4 проживає разом з ним та перебуває на його утриманні.
Додає, що відповідачка самоусунулась від виховання спільної дитини.
Враховуючи ,що він самостійно виховує та утримує доньку ОСОБА_4 , посилаючись на норми матеріального права, просить суд стягнути з відповідачки на його користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 2000 гривень , щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; встановити факт , що він самостійно виховує та утримує малолітню доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4
Представник позивача у судовому засіданні відмовилася від позовних вимог у частині стягнення аліментів . Мотивували тим, що у зв'язку із скрутним матеріальним становищем відповідачки , утримувати дитину позивач по справі буде самостійно , без стягнення аліментів.
Щодо решти позовних вимог підтримала їх та просила задовільнити. Вказала , що донька позивача ОСОБА_4 проживає разом з ним та повністю перебуває на його самостійному вихованні та утриманні. Встановлення факту , що він самостійно виховує та утримує дитину необхідно позивачу для реалізації прав дитини.
Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги визнала. Вказала , що позовні вимоги у частині встановлення факту, що позивач самостійно виховує та утримує доньку - підтверджує. Спільна з позивачем дитина проживає разом з батьком та перебуває на його самостійному вихованні та утриманні. Вона не заперечує цьому, оскільки на даний момент часу приділити дитині -не має змоги. Планує виїжджати до Німеччини і працювати там , чому дитина буде заважати.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили , що більше року ОСОБА_8 проживає самостійно з донькою ОСОБА_4 окремо від ОСОБА_2 . Він забезпечує дитину усім необхідним. Піклується про її дозвілля, гуляє, створює належні умови для її зростання.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, заслухавши думку учасників процесу , приходить до наступного висновку .
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 13 ЦПК України- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 206 ЦПК України - позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд закриває провадження у справі.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України - суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Враховуючи подану позивачем заяву про відмову від позовних вимог у частині стягнення з відповідачки аліментів, суд вважає, що провадження у цій частині підлягає закриттю.
Щодо решти позовних вимог, суд приходить до наступного .
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. ( ч.1 ст .82 ЦПК України).
Суд не має сумніву , щодо достовірності обставин , які визнаються усіма учасниками справи.
Суд приймає до уваги визнання позову відповідачкою , оскільки воно не суперечить Закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Судом встановлено , що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються батьками малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4
Шлюб між сторонами укладено не було.
Нормами ч 1, ч. 2 передбачено, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей (ч. 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Право на свободу вибору місця проживання кожному гарантоване ст. 33 Конституції України.
Статтею 5 Протоколу №7 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».
Проживання дитини разом із батьками є водночас її правом ,а обов'язком батьків є утримання дитини
Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі "М.С. проти України" наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо.
Волевиявлення сторін по справі щодо участі у вихованні їх спільної доньки ОСОБА_4 , викладене та підтверджується нотаріально завіреним договором між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини , що міститься у матеріалах справи.
Судом встановлено та сторонами не заперечувалось, що після фактичного розриву стосунків між сторонами , мати проживає окремо від доньки та позивача . Малолітня дитина перебуває на самостійному вихованні та утриманні батька.
Встановлення факту самостійного виховання позивачем своєї доньки необхідне для забезпечення права на звернення до компетентних органів щодо захисту прав дитини.
Згідно характеризуючих даних , позивач ОСОБА_1 офіційно працевлаштований, має регулярний дохід, до кримінальної відповідальності не притягувався , незнятої чи непогашеної судимостей немає.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.09.2024 року ( справа № 753/16535/22) - аналіз практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності.
Враховуючи всі обставини справи в сукупності, діючи винятково в інтересах дитини, враховуючи її вік , приймаючи до уваги особисті якості матері та батька, враховуючи факт окремого проживання відповідачки від позивача та дитини, інші обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі наведеного вище, керуючись ст.ст.110,112,114, 161 Сімейного кодексу України, ст.ст.76,81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Провадження по справі у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - закрити.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту , що має юридичне значення- задовільнити.
Встановити факт , що батько ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 самостійно виховує та утримує малолітню доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5
Роз'яснити сторонам , що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Сторони по справі :
позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач- ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Чернівецького районного
суду міста Чернівців Галичанський О. І.