Справа № 716/1160/25
18.09.2025 м.Заставна
Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
з участю сторони обвинувачення:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
представників потерпілих адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
з участю сторони захисту:
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
захисника адвоката ОСОБА_10 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Заставна кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025262020000175 від 18 січня 2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одружений, раніше не судимий,
в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст. 287 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_9 17.01.2025, приблизно о 18 годині 00 хвилин в с. Веренчанка Чернівецького району Чернівецької області, будучи фактичним володільцем та користувачем автомобіля марки «Mercedes-Benz Sprinter», із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , маючи об'єктивну можливість впевнитись в тому, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває в стані алкогольного сп'яніння, добровільно надав допуск до керування автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter», із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 .
17.01.2025 приблизно о 18 годині 00 хвилин, в темну пору доби, при частковому вуличному електроосвітленні, водій ОСОБА_11 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння (згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи від 24.03.2025 № 018 у крові водія ОСОБА_11 виявлено етиловий спирт у кількості 1,25 ‰), чим заздалегідь позбавив себе можливості правильно оцінювати дорожню обстановку і координувати власні дії, керуючи технічно справним мікроавтобусом марки «Mercedes-Benz Sprinter», із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , рухався в межах населеного пункту, а саме по вул. Шевченка с. Веренчанка Чернівецького району Чернівецької області, зі сторони м. Заставна в напрямку с. Киселів із включеним ближнім світлом фар на швидкості - 92.6...96.7 км/год, що перевищує допустиму на даній ділянці дороги.
Наближаючись до електроопори № 9, що розташована на узбіччі вказаної автодороги, водій ОСОБА_11 проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях, в результаті чого допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які рухалась в попутному для нього напрямку, вздовж правого краю проїзної частини дороги.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди неповнолітньому пішоходу ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відповідності до висновку судово-медичної експертизи від 20.02.2025 № 156, спричинена смерть, яка настала від гострої зовнішньої та внутрішньої кровотечі, як ускладнення отриманої при житті політравми: відкритого перелому кісток основи та склепіння черепа, відкритих переломів лівих великої та малої гомілкових кісток, закритих переломів 7-9 ребер справа із ушкодженням головного мозку, легенів, селезінки та лівої загальної сонної артерії. Пішоходу ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у відповідності до висновку судово-медичної експертизи від 21.02.2025 № 157, спричинена смерть, яка настала від гострої зовнішньої та внутрішньої кровотечі, як ускладнення отриманої при житті політравми: відкритих переломів кісток основи та склепіння черепа, розриву міжхребцевого з'єднання 3-4 хребців грудного відділу хребта, переломів 9-10 ребер зліва, переломів правих великої та малої гомілкових кісток із ушкодженням головного мозку та мозочку, легенів, печінки та селезінки.
Вказану дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_11 скоїв у результаті порушення та невиконання вимог пункту 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та ведених в дію з 01.01.2002, який відповідно до висновку судової інженерно-транспортної експертизи від 22.05.2025 № СЕ-19/126-25/6530-ІТ з технічної точки зору перебуває у причинному зв'язку з настанням дорожньо- транспортної пригоди, та вимагає від водія:
- п. 12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
При цьому, обвинувачений ОСОБА_9 під час дорожньо-транспортної пригоди перебував на передньому пасажирському сидінні мікроавтобуса марки «Mercedes-Benz Sprinten», із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 та не відсторонив ОСОБА_11 від керування даним транспортним засобом.
Вказані дії обвинуваченого необхідно кваліфікувати за ст. 287 КК України, тобто допуск до керування транспортним засобом особи, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння, що знижує її увагу та швидкість реакції, що спричинило загибель неповнолітньої ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Під час судового розгляду між сторонами кримінального провадження потерпілими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також обвинуваченим ОСОБА_9 досягнуто та підписано угоду від 18.09.2025 про примирення, за змістом якої сторони погодили, що ОСОБА_9 за ст. 287 КК України понесе покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень, без позбавлення права обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів, так як обвинувачений не вчиняв дії, пов'язані з випуском в експлуатацію завідомо технічно несправних транспортних засобів. На що сторони дали свою згоду. В угоді зазначено наслідки укладення та затвердження угоди, наслідки невиконання угоди.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 визнав свою вину в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ст. 287 КК України, у вчиненому щиро розкаюється. Також пояснив суду, що він розуміє права, надані йому законом, угоду він укладав добровільно і наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди для нього зрозумілі. Просив затвердити зазначену угоду.
Захисник в судовому засіданні також вказав, що його підзахисний знає про наслідки затвердження угоди, а також ним добровільно та повністю відшкодовано шкоду потерпілим.
Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 суду пояснили, що претензій будь-якого характеру до обвинуваченого не мають, зазначену угоду укладали добровільно, наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди для них зрозумілі. Просили затвердити зазначену угоду.
Представники потерпілих в судовому засіданні підтримали позицію своїх клієнтів та не заперечували проти затвердження угоди.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про примирення дотримані вимоги КК України та КПК України, просила угоду про примирення затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_9 узгоджений в угоді вид та розмір покарання.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 468, ст. 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення може бути укладена угода між потерпілим та обвинуваченим. Угода про примирення у кримінальних провадженнях щодо злочинів, пов'язаних з домашнім насильством, може бути укладена лише за ініціативою потерпілого, його представника або законного представника.
Судом встановлено, що дана угода про примирення за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст. 468-470, 471 КПК України, відповідає Закону України про кримінальну відповідальність, в тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженого виду та розміру покарання, який передбачено санкцією цієї статті. Зокрема, вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину.
Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч. 6 ст. 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого. Ініціатором укладення угоди виступили сторони.
Крім того, обвинуваченому роз'яснено та ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 474 КПК України, а саме права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а саме можливість оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою-сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди. Наслідки невиконання угоди передбачені ст. 476 КПК України обвинуваченому зрозумілі. Після таких роз'яснень обвинувачений не заперечував проти затвердження угоди.
Потерпілим в судовому засіданні роз'яснено та ними усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а саме можливість оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без її згоди на призначення покарання; не роз'яснення їй наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення. Наслідки невиконання угоди передбачені ст. 476 КПК України потерпілим зрозумілі. Після таких роз'яснень потерпілі не заперечували проти затвердження угоди.
Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також в даній угоді відсутні підстави для відмови в її затвердженні, що передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, сторони та інші учасники процесу не заперечують проти затвердження даної угоди.
Вид та розмір покарання, яке узгоджене сторонами є достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, відповідає вимогам і загальним засадам призначення покарання.
При призначені покарання враховано обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Зокрема, обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому є його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому не встановлено.
Таким чином, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про примирення між сторонами кримінального провадження потерпілими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також обвинуваченим ОСОБА_9 , та призначення останньому узгодженого сторонами виду та розміру покарання за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 287 КК України і ухвалення обвинувального вироку.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 369-374, 376, 395, 468-475 КПК України, суд,
Затвердити угоду від 18 вересня 2025 року про примирення між сторонами кримінального провадження потерпілими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 287 КК України.
ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення по ст. 287 КК України, що визнано судом доведеним та призначити покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень, без позбавлення права обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_9 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
До вступу вироку в законну силу, запобіжний захід ОСОБА_9 не обирати, у зв'язку з відсутністю підстав для його застосування.
Вирок може бути оскаржено до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, з підстав, передбачених статтею 394 цього Кодексу.
СУДДЯ ОСОБА_14