Справа № 645/792/24
Провадження № 2/645/121/25
11 вересня 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді: Сілантьєвої Е.Є.
за участю секретаря судових засідань - Нестеренко Ю.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Лисенко Андрій Вікторович, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 002609 від 26.04.2023,
представника відповідача - адвокат Пшиннік Олександр Володимирович, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 002654 від 17.04.2024,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) майнової шкоди в розмірі 4289,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 1000000,00 гривень.
В обґрунтування позову вказала, що в провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова перебувало кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Було встановлено, що 20.02.2008 приблизно о 23 год. 00 хв. у ОСОБА_2 , знаходячись в будинку АДРЕСА_1 , з корисних мотивів, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, виник умисел на умисне позбавлення життя (вбивство) ОСОБА_4 . Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, ОСОБА_2 завдала ОСОБА_4 більше десяти ударів молотком в область голови в результаті чого останній отримав закриту черепно-мозкову травму з переломами кісток скріплення черепу та субарахноїдального крововиливу. ОСОБА_4 помер на місці спричинення тілесних ушкоджень, не приходячи до свідомості. У кримінальному провадженні 15.03.2008 ОСОБА_1 визнано потерпілою від кримінального правопорушення (злочину). Вчиненим ОСОБА_2 кримінальним правопорушенням ОСОБА_1 , як доньці померлого ОСОБА_4 завдано матеріальної та моральної шкоди. На виконання розпорядження голови Верховного Суду від 06.03.2022 року № 2/0/9/-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», Фрунзенським районним судом м. Харкова кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України було направлено до подальшого судового розгляду до Октябрського районного суду м. Полтави Полтавської області. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 11.11.2022 у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання та розпочато судовий розгляд у ньому. До початку судового розгляду потерпілою у кримінальному провадження подано цивільний позов. У ході судового розгляду, 22.09.2023 від обвинуваченої ОСОБА_2 надійшло клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відносно неї. Також в клопотанні просить скасувати арешт майна, накладений у кримінальному провадженні. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави (справа №635/520/17, кримінальна справа №93080052) від 12.01.2024 клопотання обвинуваченої ОСОБА_2 про звільнення від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності, та закриття кримінального провадження - задоволено. Звільнено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, на підставі п.5 ч. 1 ст. 49 КК України. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 , яка обвинувачувалася у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності, відповідно до п.5 ч. 1 ст. 49 КК України. Цією ж ухвалою цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (злочином) - залишено без розгляду та роз'яснено право, відповідно до положень ч. 7 ст.128 КПК України, пред'явити позов в порядку цивільного судочинства. Позивач зазначила, що вказані обставини надали їй право вимагання з ОСОБА_2 відшкодування шкоди заподіяної внаслідок вчинення нею кримінального правопорушення та спричинення смерті ОСОБА_4 , а саме матеріальної шкоди на загальну суму 4289,00 грн., з яких: 487 грн. по рахунку ритуальних послуг; 600 грн. по договору на облаштування погребіння; 2594 грн. придбання пам'ятної дошки з її встановленням; 188 грн. послуги з поховання; 70 грн. придбання ритуального вінка; 350 грн. поминальний обід. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях і по цей час, яких вона будучи підлітком, на власні очі бачила цей страшній злочин. Будучі студентом вищого навчального закладу залишилась без батьківського піклування та його як моральної так і фінансової підтримки. Оскільки мати доглядала мою малолітню сестру, позивач з батьком дуже тісно спілкувались та мали гарні сімейні відносини. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що стягненню із ОСОБА_2 підлягає сума в розмірі 1 000 000,00 грн.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та постановлено розглядати справи в порядку загального позовного провадження.
09.04.2024 представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Кузьміним С.О. подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначено, що позовна заява про відшкодування матеріальної та моральної шкоди стороною відповідача не визнається в повному обсязі. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 12 січня 2024 року клопотання обвинуваченої ОСОБА_2 про звільнення від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності, та закриття кримінального провадження задоволено. Відповідно до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Позивач у своїй позовній заяві посилається на постанову про визнання потерпілою від 15.03.2008 та надає її копію. Так відповідно до ухвали (мовою оригіналу «определение») Апеляційного суду Харківської області від 04 грудня 2012 року по справі №1-103/2011 вирок Харківського районного суду Харківської області від 19 вересня 2011 року у відношенні ОСОБА_2 скасовано, а кримінальну справу повернуто на додаткове розслідування Харківському міжрайонному прокурору Харківської області. Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 змінено на підписку про невиїзд з постійного місця мешкання звільнивши ОСОБА_2 з-під варти в залі суду. Колегія суддів Апеляційного суду Харківської області повно, неупереджено та всебічно дослідила всі докази по справі, апеляційні скарги сторін та прийняли виважене рішення щодо повернення справи на додаткове слідство, через ряд порушень правоохоронними органами процесуального законодавства під час саме проведення досудового слідства та складання процесуальних документів з порушенням. Так, в ухвалі Апеляційного суду Харківської області від 04 грудня 2012 року колегія суддів зазначає наступне: з матеріалів справи слідкує, що 15.03.2008 слідчим МВС Захарченко І.А. була визнана потерпілою ОСОБА_1 і допитана по обставинам справи. Між тим, п.11 ст.32 КПК України містить вичерпний перелік близьких родичів, однак ніяких документів про родинні зв'язки з ОСОБА_5 слідчому надано не було, так як тільки 14.10.2008 року рішенням Орджонікідзевського суду м. Харкова ОСОБА_6 був визнаний батьком ОСОБА_1 . Згідно з обвинувальним висновком органами досудового слідства була визнана потерпілою й мати ОСОБА_1 - ОСОБА_7 і вказано, що вона була допитана по справі, однак у справі протокол її допиту відсутній, так як і постанова про визнання її потерпілою. Таким чином, колегія суддів спростовує можливість визнання ОСОБА_1 потерпілою 15.03.2008, оскільки на той момент не було жодних фактичних обставин, щоб визнати її потерпілою та фактично відсутня будь яка інформація щодо родинних зв'язків, яка з'явилася лише 14.10.2008, тобто через 7 місяців. Після повернення справи на додаткове слідство інших постанов слідчого щодо визнання ОСОБА_1 не виносилось. На підставі цього не є зрозумілим, яку саме моральну шкоду зазнала ОСОБА_1 , оскільки вона тільки після смерті ОСОБА_8 дізналася про його існування та звернулася до суду щодо встановлення факту родинних відносин, що, є наміром щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 , а банального заробітку на смерті людини. Звільнення особи від кримінально відповідальності на підставі статті 49 КК України (у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності) доктриною кримінального права визначено як нереабілітуючу підставу звільнення від кримінальної відповідальності. Сам факт закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав свідчить про наявність складу злочину у тому діянні, в якому обвинувачується особа, проте не визначає винуватості цієї особи. Судові справи за обвинуваченням Відповідача тягнулися з 2008 року до 2024 року. Тобто у ході розгляду справи за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України винуватість її так встановлена судами і не була, а от порушення процесуального законодавства працівниками правоохоронних органів встановлені. В звязку з зазначеним, просили відмовити у задоволені позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
17.04.2024 позивачкою ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просить вжити заходів забезпечення позову шляхом ухвалення заборони на проведення будь яких дій спрямованих на відчуження нерухомого майна в інтересах третіх осіб, що належить на підставі приватної власності ОСОБА_2 а саме: квартири по АДРЕСА_2 ; земельної ділянки площею 0.1652 га у АДРЕСА_3 , (кадастровий номер 6310136900:10:005:0039).
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22.04.2024 заяву про забезпечення позову - задоволено частково, заборонено вчиняти дії направлені на відчуження 1/12 частини квартири АДРЕСА_4 , яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ); заборонено вчиняти дії направлені на відчуження земельної ділянки площею 0.1652 га у АДРЕСА_3 , (кадастровий номер 6310136900:10:005:0039), яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ); в іншій частині відмовлено.
22.04.2024 представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Лисенко А.В. подано відповідь на відзив. В якому сторона позивача зазначили, що покликання представника відповідача на ухвалу («определение») Апеляційного суду Харківської області від 04.12.2012 року по справі № 1 - 103/2011 , зокрема, на описову частину щодо порушень КПК під час процедури визнання потерпілих - безпідставне та необґрунтоване. Встановлення судом апеляційної інстанцій порушень органів досудового розслідування вимог КПК України щодо процедури визнання потерпілих свідчить про процесуальні порушення, вчинені органом досудового розслідування під час досудового розслідування, а не про відсутність родинних зв'язків між ОСОБА_1 , донькою, та ОСОБА_4 , батьком та шкоди, яку зазнала ОСОБА_1 внаслідок вбивства її близької людини. Процитоване представником відповідача рішення суду апеляційної інстанції містить покликання на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14.10.2008 року по справі № 2 - о-85/2008. Відповідно до описової частини вищевказаного рішення суду першої інстанції: «Судом встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_4 знаходились у фактичних шлюбних відносинах (без реєстрації браку) з 1987року по 1997 рік і мешкали разом у батьків ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_1 , її матір'ю є ОСОБА_9 , батьком записаний ОСОБА_10 . Після народження дитини ОСОБА_9 та ОСОБА_4 мешкали однією сім'єю, вели спільне господарство, разом виховували та матеріально забезпечували дочку...». Відповідно до положень ст. 82 ЦПК України, вищевказані обставини, встановлені Орджонікідзевським районним судом м. Харкова, не підлягають доказуванню. До того ж, як зазначено представником відповідача, під час кримінального провадження щодо ОСОБА_2 інших постанов про визнання потерпілих не приймалось, а первісна постанова про визнання ОСОБА_1 потерпілою - не скасовувалась. Тобто, протягом 15 (п'ятнадцяти) років здійснення кримінального провадження щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_1 була потерпілою, що підтверджується ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 12.01.24 року по справі № 635/520/17. Вбивство батька не може не викликати у дитини негативні емоції. Завдані протиправною дією ОСОБА_2 страждання шкодили, шкодять та будуть шкодити ОСОБА_1 . Як відомо, внутрішній стан особи нерозривно пов'язаний з фізичним. Внаслідок вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ст. 115 КК України, ОСОБА_1 протягом 15 (п'ятнадцяти) років приймала участь у кримінальному провадженні. Постійні судові засідання та слідчі дії примушували ОСОБА_1 знову і знову згадувати про смерть батька. Подібний образ життя не може не позначитись на фізичному стані людини та призвів до порушення нормального функціонування організму ОСОБА_1 . Через душевний біль та гнітючі переживання, ОСОБА_1 перебувала у депресивному стані, вона тривалий час не могла повернутись до звичного способу життя. Навіть наразі ОСОБА_1 перебуває у напруженому психічному стані та вимушена докладати додаткових зусиль задля організації свого життя. Так як, ОСОБА_1 мала дуже близькі відносини з батьком, останній був опорою в її житті - думки про його смерть досі її не полишають. Емоційний стан ОСОБА_1 - нестійкий, вона відчуває глибокі моральні страждання та горе. Втрата батька є непоправною моральною травмою, так як ОСОБА_11 залишилась напівсиротою та відновити становище, яке існувало до смерті її батька, на жаль, - неможливо. Так як, звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності унеможливлює подальше здійснення кримінального провадження, то, як наслідок, позбавляє сторону захисту довести невинуватість особи у вчиненні інкримінованого правопорушення. Саме тому для застосування звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до ст. 49 КК України та ч. 8 ст. 284 КПК України вимагається обов'язкова згода на це. Відповідно до описової частини ухвали Октябрського районного суду від 12.01.2024 року про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, органом правосуддя зазначено, що: «Суд, відповідно до положень ч. 3 ст. 285 КПК України, роз'яснив обвинуваченій суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності, право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Також, обвинуваченій роз'яснено, що звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України не є закриттям кримінального провадження з реабілітуючих підстав та роз'яснив її право на проведення судового провадження у повному обсязі в загальному порядку. Обвинувачена надала згоду на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України». До того ж, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності було подане саме ОСОБА_2 , тобто, реалізуючи своє право на звільнення від кримінальної відповідальності, ОСОБА_2 усвідомлювала конструкцію вищевказаної норми, зокрема, необхідність вказати на саму себе, як на особу, яка дійсно вчинила кримінальне правопорушення. Таким чином, Кримінальний кодекс України не примушує особу визнавати себе винною, але, якщо особа, вважає себе невинуватою та бажає звільнитись від кримінальної відповідальності, то вона має право не надавати згоду на звільнення від кримінальної відповідальності та доводити невинуватість у судовому порядку. Кримінально-процесуальний кодекс України не передбачає обов'язку суду при закритті провадження встановлювати вину особи, однак це випливає із самої суті інституту звільнення особи від кримінальної відповідальності: звільняється лише особа, яка вчинила кримінальне правопорушення. В зв'язку з чим просили задовільнити позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди у повному обсязі.
11.11.2024 надійшло клопотання адвоката Пшинніка О.В. про витребування з Октябрського районного суду м. Полтави матеріалів справи №635/520/17 для вивчення та в подальшому прийняття законного рішення по даній справі. В обґрунтування клопотання адвокат зазначив, що матеріали даної кримінальної справи №635/520/17 містять ряд процесуальних документів (ухвали судів різних інстанцій), які мають значення для повного та всебічного розгляду даної справи за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11.11.2024 клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Пшиннік Олександра Володимировича про витребування доказів задоволено.
15.11.2024 з Октябрського районного суду м. Полтави надійшли матеріали кримінальної справи №635/520/17.
30.12.2024 представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Пшиннік О.В. подано клопотання про витребування доказів, а саме витребувати з Харківської окружної прокуратури (стара назва Харківська місцева прокуратура №6) матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню внесеному в ЄРДР за №12013220140000051 від 12.01.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
15.01.2025 представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Лисенко А.В. подано заперечення на клопотання про витребування доказів, а саме представник позивача зазначив, що Апеляційний суд Харківської області зазначає про наявність неузгодженості між доказами у матеріалах кримінального провадження, а не про те, що ОСОБА_1 не є / не може бути потерпілою від кримінально протиправних дій ОСОБА_2 . Крім того, відповідно до матеріалів судового провадження № 635/520/17, які були витребувані за попереднім клопотанням адвоката Пшинніка О.В. з Октябрського районного суду м. Полтави, можна беззаперечно встановити процесуальний статус ОСОБА_1 у кримінальному провадженні в якості потерпілої, зокрема: 1) Обвинувальним актом від 28.12.2016 року, де вказано, що потерпілою від вчиненого ОСОБА_2 злочину є ОСОБА_1 . 2) Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 12.01.24 року по справі № 635/520/17, якою ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, де зазначено, що потерпілою від вчиненого злочину ОСОБА_2 є ОСОБА_1 . Відповідно до іншого цитування адвоката Пшинніка О.В. ухвали (мовою оригінала «определение») Апеляційного суду Харківської області 04.12.2012 року по справі № 1 - 103/2011: «…14.10.2008 року рішенням Орджинікідзевського суду м. Харкова ОСОБА_8 був визнаний батьком ОСОБА_1 ». Від так, це вже є преюдиціальною обставиною, яка відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню. Таким чином, ОСОБА_1 має права, передбачені ч. 2 ст. 1168 ЦК України. Відтак, для розгляду цієї судової справи є зовсім неважливо, яким чином орган дізнання під час додаткового розслідування виправляв допущені порушення під час здійснення досудового розслідування, так як матеріали цієї цивільної справи містять результат усунення цих помилок: ОСОБА_1 є потерпілою від протиправних дій ОСОБА_2 Доречно вказати, що адвокатом Пшинніком О.В. не наведено жодного правового мотивування підстав, за яких слідчий у кримінальному провадженні № 12013220140000051 мав би приймати додаткову (іншу) постанову про визнання ОСОБА_1 потерпілою.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16.04.2025 підготовче засідання у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди закрито та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, що до викладеного в позовній заяві та у відповіді на відзив. Просив суд задовольнити позов, усі докази надані до матеріалів справи.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав пояснення, підтримав пояснення викладені у відзиві на позов. Просив суд відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши думку представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази, приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставиш які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1ст. 15 ЦК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК Українивирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) га чи вчинені вони цією особою.
Закриття кримінального провадження, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду, у зв'язку з чим позивач звернувся в порядку цивільного судочинства з відповідним позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди, оскільки йому була заподіяна така шкода, внаслідок злочинних дій відповідача.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України(у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності) доктриною кримінального права визначено як нереабілітуючу підставу звільнення від кримінальної відповідальності.
Сам факт закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав свідчить про наявність складу злочину у тому діянні, в якому обвинувачується особа та вину цієї особи у вчиненні такого злочину.
У постанові від 14 лютого 2018 року в справі № 398/571/15-ц Верховний Суд дійшов висновку, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, в контексті розглядуваного правового інституту, не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинуватою у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, а тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.
Верховний Суд України у постанові від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, вказав, що аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Наведений висновок було підтверджено Верховним Судом, зокрема у постанові від 21 квітня 2021 року в справі № 648/2035/17.
У судовому засіданні досліджувався зміст обвинувального акту від 26.01.2017 року, затверджений прокурором Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області стосовно ОСОБА_2 у кримінальному провадженні за фактом умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, внесеного досудового розслідування за № 12013220140000051 від 12.01.2013 року. Так, згідно обвинувального акту, 20 лютого 2008 року, близько 23.00 год., ОСОБА_2 , знаходилась за адресою: АДРЕСА_1 , у свого двоюрідного брата ОСОБА_4 , якому принесла продукти харчування. У вказаний час, між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на побутовому ґрунті виник конфлікт, який поступово перейшов у сварку, під час якої у ОСОБА_2 виник умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_4 . Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_2 , перебуваючи у кімнаті домоволодіння ОСОБА_4 схопила слюсарний молоток, який знаходився в цій кімнаті на серванті, після чого вказаним молотком нанесла 10 ударів по голові ОСОБА_4 , чим спричинила потерпілому згідно висновків судово-медичної експертизи № 21/357-с від 27.03.2008 та комісійної судово-медичної експертизи № 316-КЕ/2013 від 31.10.2013 наступні тілесні ушкодження: відкриту черепно-мозкову травму у формі забою головного мозку тяжкого ступеня з дифузним крововиливів в м'які покрови волосяної частини голови праворуч (три з яких розташовані в тім'яній, одна - в скроневій ділянці праворуч); три забиті рани з крововиливами в м'які покрови голови в зоні їх розташування в тім'яній ділянці ліворуч; дві забиті рани з крововиливами в м'які покрови голови в зоні їх розташування в лобній ділянці ліворуч; одну забиту рану в виличній області ліворуч, в просвіті якої експертом візуально встановлений перелом («пошкодження») виличної кістки зводу черепу та травматичного внутрішньочерепного крововиливу, ускладненого розвитком гострого порушення мозкового кровообігу, настала смерть ОСОБА_4 .
Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачувалась у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 04 грудня 2012 року по справі №1-103/2011 вирок Харківського районного суду Харківської області від 19 вересня 2011 року у відношенні ОСОБА_2 скасовано, а кримінальну справу повернуто на додаткове розслідування Харківському міжрайонному прокурору Харківської області. Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 змінено на підписку про невиїзд з постійного місця мешкання звільнивши ОСОБА_2 з-під варти в залі суду.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави (справа №635/520/17) від 12.01.2024 клопотання обвинуваченої ОСОБА_2 про звільнення від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності, та закриття кримінального провадження - задоволено. Звільнено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, на підставі п.5 ч. 1 ст. 49 КК України. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 , яка обвинувачувалася у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності, відповідно до п.5 ч.1 ст. 49 КК України. Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (злочином) - залишено без розгляду та роз'яснено право, відповідно до положень ч. 7 ст.128 КПК України, пред'явити позов в порядку цивільного судочинства.
Судом встановлено, що постановою про визнання особи потерпілою від 15.03.2008 слідчим відділу СУ ГУМВС України в Харківській області Захарченко І.А - ОСОБА_12 визнано потерпілою.
Отже, у даному випадку закриття кримінального провадження відбулось із-за закінчення строку притягнення особи до кримінальної відповідальності, тобто з нереабілітуючих підстав, а тому суд вважає, що відповідач повинен нести відповідальність за завдану шкоду позивачу.
Як свідчать матеріали справи, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14.10.2008 року визнано ОСОБА_4 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову № 3 Харківського міського управління юстиції 05.11.2008 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_9 .
Згідно акту обстеження від 11.06.2008 складеного мешканцями с. Горбані в присутності депутату Пономаренківської сільської ради Жуковської Н.В. - ОСОБА_4 , 1964 року народження дійсно з дитячих років та по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 постійно мешкав за адресою АДРЕСА_1 , в тому числі і на момент смерті своїх батьків - матері ОСОБА_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , батька ОСОБА_14 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до положень частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як свідчать матеріали справи, похованням та встановленням пам'ятнику померлому ОСОБА_4 займалася ОСОБА_1 .
Згідно письмового договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_15 укладеним 25.02.2008, позивач сплатила за яму на цвинтарі - 600 грн; замовлення на поховання - 487 грн та за замовлення та встановлення пам'ятника - 2594 грн (довідка СПД ОСОБА_16 ). тобто підтверджені витрати на поховання складають 3681,00 грн, які суд стягує з відповідача.
Також позивач просить стягнути моральну шкоду.
Тлумачення статей 11 та 1167 ЦК Українидозволяє зробити висновок, що зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У відповідності до статей, 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Судом встановлено, що завдана позивачу майнова та моральна шкода є наслідком протиправних дій відповідача по справі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що «визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення».
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61?1132св22).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
При визначенні розміру моральної шкоди, завданої потерпілій, суд враховує, що внаслідок вчинення протиправних дій ОСОБА_2 помер ОСОБА_4 , батько позивача. Позивач втратила рідну людину, через що зазнала сильних душевних страждань та переживань, змушена була змінити свій звичний уклад життя, докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а також, що жодна майнова компенсація практично не в змозі відновити попередній стан, який існував до подій, що відбулися 20 лютого 2008 року, повернути до життя батька.
Враховуючи наведене, характер заподіяння моральної шкоди, характер і об'єм моральних страждань потерпілої, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, що моральне відшкодування слід визначити у розмірі по 300000 грн.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову на відповідача.
Керуючись ст.ст. 11-13, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 141, 263 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3681,00 (три тисячі шістсот вісімдесят одну) грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди та 300000 (триста тисяч) грн. в якості відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовної вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 3036 грн. 81 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються судом:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП: НОМЕР_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 (згідно довідки переселенця), місце реєстрації: АДРЕСА_6 , паспорт НОМЕР_4 виданий Орджонікідзевським РВ ХМУ УМВС в Харківській області 31.01.2006,
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_7 , фактично проживаючої - за адресою: АДРЕСА_8 .
Повний текст судового рішення виготовлено 22.09.2025.
Суддя Е.Є. Сілантьєва