Справа № 638/17564/25
Провадження № 2-н/638/3874/25
про відмову у видачі судового наказу
22 вересня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі судді Латки І.П., розглянувши заяву Комунального підприємства «Благоустрій міста Ізюма» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за житлово-комунальні послуги,
У вересні 2025 року КП «Благоустрій міста Ізюма» звернулося до Шевченківського районного суду міста Харкова із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за житлово-комунальні послуги з управління багатоквартирним будинком.
Дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути виданий, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду.
З отриманої судом в порядку ч. 5, 6 ст. 165 ЦПК України інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться знятим з реєстраційного обліку місця проживання з 04 березня 2017 року у зв'язку зі смертю.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті
У статті 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Згідно з частиною першою статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.
У статті 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Частиною першою статті 47 ЦПК передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Системний аналіз вказаних норм права, а також положень частин першої, другої, четвертої статті 25, частини першої статті 26 ЦК України та частини другої статті 48 ЦПК України, дозволяє дійти висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі має бути живим. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 чинного ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Аналіз вказаних норм процесуального права, а також положень частин першої, другої, четвертої статті 25, частини першої статті 26 ЦК України та частини другої статті 48 чинного ЦПК України, дозволяє дійти висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі повинен мати цивільну процесуальну правосуб'єктність. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 чинного ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц.
При цьому слід наголосити, що положення «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).
Таким чином, оскільки наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 ЦПК України, суд відмовляє КП «Благоустрій міста Ізюма» у видачі судового наказу за вимогами про солідарне стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Водночас, враховуючи, що вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 не є взаємопов'язаними з вимогами про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , суд відповідно до ч. 3 ст. 165 ЦПК України відмовляє у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , та розглядає окремо вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 161, 165, 259, 260 ЦПК України,
Відмовити Комунальному підприємству «Благоустрій міста Ізюма» у видачі судового наказу в частині вимог про солодівне стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.П. Латка