Справа № 638/441/25
Провадження № 2/638/2554/25
22 вересня 2025 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого Невеніцина Є.В.,
за участю секретаря Кассіч Н.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Захарова М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів шляхом зобов'язання вчинити певні дії,-
13.01.2025 позивач звернувся до суду з позовом до відповідача з проханням зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» зняти (скасувати) встановлені для ОСОБА_1 обмеження права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на поточних рахунках: 1) НОМЕР_1 , 2) НОМЕР_2 , 3) НОМЕР_3 ; відшкодувати збитки та майнову шкоду у розмірі 220768,55 грн; припинити неправомірні дії, які порушують немайнові права: на повагу до гідності та честі, на недоторканість ділової репутації, спростування недостовірної інформації, шляхом спростування інформації зазначеної в листі №20.1.0.0.0/7-240910/60066 від 01.10.2024 та відкликати цей документ; відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , як фізична особа має банківські рахунки в АТ КБ «ПриватБанк». ОСОБА_1 здійснює розрахунки і користується системою інтернет-сервісу Привабанку - «Приват-24», за допомогою цього сервісу він здійснює оплату за товари/послуги. На підставі договору відповідачем на ім'я позивача випущено банківські картки, якими він тривалий час користувався. Позивач вирішив зайнятися діяльністю по обміну криптовалют та для цієї мети вирішив використовувати сервіс обміну криптовалют, який має організаційно-правову форму господарювання - делаверська корпорація. Юридична особа ТОВ «Бінанс Україна», код ЄДРПОУ 44599032 була зареєстрована 04.02.2022. 02.09.2024 позивач намагався здійснити через сервіс Приватбанку платіж, проте картку для виплат було заблоковано, платіжна операція не була проведена, жодних пояснень відповідач не надав. Тобто, з 03.09.2024 відповідач в односторонньому порядку зупинив фінансові операції по картковим рахункам, заблокувавши системи дистанційного банківського обслуговування «Приват-24». Припинення фінансових операцій за картковими рахунками і блокування системи дистанційного банківського обслуговування «Приват-24» здійснені без дотримання процедури і з перевищенням, встановлених діючим законодавством. Позивач здійснював свою діяльність відповідно до законодавства України, проте відповідач обмежив право позивача на власність. 07.09.2024 позивач письмово надіслав до відповідача заяву про надання інформації та 01.10.2024 відповідач надіслав відповідь із зазначенням того, що правовою підставою для припинення обслуговування є п.1.1.10.5.2 Умов і правил надання банківських послуг. Відповідач не зазначив, які саме порушення були допущені позивачем. Позивач не порушував вимог чинного законодавства та/або умов договору, виникнення несанкціонованого овердрафту не було, як не було будь-яких боргових зобов'язань. Вимоги претензії від 30.10.2024 відповідач не задовольнив. Правомірність блокування карткових рахунків не доведена, позивач внаслідок неправомірних дій відповідача не має можливості вільно розпоряджатися належними коштами, чим порушується право власності. Відповідач не обґрунтував правомірність блокування поточних рахунків, не надано доказів, що кошти на рахунках позивача мають стосунок до злочинної діяльності, відповідачем не дотримано умов договору.
Ухвалою суду від 22.01.2025 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
20.03.2025 надійшов відзив на позову заяву з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог. У прийнятті відзиву, ухвалою суду від 20.03.2025, постановленої судом без оформлення окремим документом, відмовлено.
У заяві від 14.04.2025 позивача заперечував проти участі в розгляді справи представника відповідача ОСОБА_3 , оскільки у нього відсутні повноваження.
01.05.2025 надійшли пояснення представника відповідача з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи це наступним. Згідно заяви, підписаної ОСОБА_2 12.01.2022 р., позивач погодився на укладення договору з відповідачем та з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ КБ “ПриватБанк», які розміщені на офіційному сайті за адресою: www.privatbank.ua/terms. При перевірці обставин вказаних у позовній заяві було встановлено наступне: у вересні 2024р. від клієнта ОСОБА_4 до банку надійшла скарга, щодо проведення з її рахунків неналежних платежів. Шахрайство відбулось через фішингове посилання ОЛХ. Клієнт продавала/купляла товар, покупець/продавець відправив шахрайське посилання. В результаті чого з рахунків клієнта було проведено списання коштів. 02.09.2024р. кошти з рахунків ОСОБА_4 були перераховані на рахунки інших клієнтів, зокрема на рахунок НОМЕР_4 , карта НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 двома платежами 28600,00 грн. і 7300,00 грн. у загальній сумі 35900,00 грн. У ході перевірки співробітниками банку спірних платежів, від позивача було отримано інформацію, що він здійснив продаж криптовалюти на сервісі “Бінанс», але довести відповідність ПІБ відправника коштів та справжнє ПІБ на торговій біржі не зміг. Від повернення коштів відмовився. 01.10.2024р. на звернення клієнта ОСОБА_2 була надана відповідь. Виходячи з вищенаведеного і того, що належність платежів стосовно продажу криптовалюти від 02.09.2024р. одержувачем не підтверджена, оскільки не співпадає ПІБ відправника та отримувача, обмеження позивача в банківському обслуговуванні є правомірним, діяльність ОСОБА_2 визнана АТ КБ "ПриватБанк" підозрілою. Як наслідок, враховуючи, що подальше обслуговування позивача, характер або наслідки його фінансових операцій можуть нести реальну або потенційну небезпеку використання відповідача з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, висновком NPS (Департаменту по роботі зі скаргами), від 20.12.2024р. щодо позивача прийнято рішення про встановлення неприйнятно високого ризику та про відмову від підтримання ділових відносин шляхом розірвання ділових відносин на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ. 21.12.2024р. ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку (копію додано до позовної заяви). Позивачу було запропоновано подати до банку заяву про закриття поточних рахунків та платіжну інструкцію на перерахування залишків коштів на рахунок отримувача відкритий в іншому банку. Як вбачається із матеріалів справи, повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин /розірвання договору і закриття рахунку від 21.12.2024р. позивачем отримано, але заяву про закриття поточних рахунків та платіжну інструкцію на перерахування залишків коштів, отримання таких кошти за зазначеними у заяві реквізитами не подано. Спірний правочин відповідає ст. 203, 215 ЦК України та вчинений АТ КБ "ПриватБанк" з дотриманням вимог законодавства про фінансовий моніторинг. На підтвердження страждань ОСОБА_2 та причинного зв'язку між діями відповідача і переживаннями позивача, суду не надано жодних доказів. В позовній заяві відсутні підтвердження факту спричинення позивачу моральних чи фізичних страждань, за яких обставин чи якими діями вони спричинені, а також відсутні факти, які підтверджують це та докази погіршення стану здоров'я і підтвердження морального страждання позивача. Позивачем у даній справі не надано доказів про порушення його прав та інтересів з боку АТ КБ “ПриватБанк», а відсутність таких порушень не породжує для нього права на захист в обраний спосіб та з вказаних у позові підстав. Вказані обставини не визнаються АТ КБ "ПриватБанк", а отже підлягають доказуванню позивачем. З урахуванням викладеного, відсутні підстави для висновку про те, що відповідачем були допущені дії чи бездіяльність у порушення обов'язків, встановлених законодавством, які призвели до порушення прав позивача, а відтак захист його права способом визначеним позивачем не може бути здійснений.
16.05.2025 надійшла заява позивача, в якій він зазначив, що відповідач не виконав умови ст.43,44,77,78,79,81,83,95 ЦПК України, судом порушені права позивача, відзив та додатки до нього не відповідають вимогам ЦПК України, заперечував проти участі в розгляді справи представника ОСОБА_3 , посилання відповідача на здійснення шахрайських дій відносно ОСОБА_4 не має відношення до позивача; перерахування можливих підстав блокування операцій є неналежними доказами здійснення неправомірних дій позивачем; позивач не має відношення до розміщення фішингової програми; у відзиві зазначено лише формальні посилання на можливу наявність підстав для обмеження прав клієнта розпорядження рахунком; банком порушено встановлені законодавством строки; відповідач не діяв відповідно до норм законодавства; пункти умов вказані відповідачем у відзиві не відповідають їх змісту; будь-якої підозрілої діяльності ОСОБА_2 не встановлено; висновки банку безпідставні, формальні та не дають прав на здійснення зазначених банком дій.
19.05.2025 позивачем подана заява (концепція) із зазначенням того, що відповідач не доклав жодних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнта, а тільки продукував конфлікти; правомірність блокування карткових рахунків не доведена; банк не виконав зобов'язання щодо видачі або перерахування з рахунку за розпорядженням клієнта грошових коштів в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції; банк не поновив проведення фінансових операцій у визначені строки.
Ухвалою суду від 19.05.2025, постановленої судом без оформлення окремим документом, прийнято відмову позивача від клопотання про витребування доказів у відповідача, поновлено відповідачу строк на подання доказів та прийнято пояснення по справі з додатками від 01.05.2025.
Ухвалою суду від 19.05.2025 частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів у Подільського УП ГУНП у місті Києві.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити, представник відповідача заперечував у задоволенні позовних вимог. Додатково представник відповідача повідомив, що позивач погодився на розірвання договору, подав заяву про закриття банківського рахунку та повернення коштів, позивач підтвердив, що банк повернув йому кошти.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.
12.01.2022 між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір банківського рахунку. Згідно заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ОСОБА_2 , підписанням цієї заяви приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», що розміщені в мережі інтернет, в редакції, чинній на дату підписання цієї заяви, які разом становлять договір банківського рахунка, приймає всі права та обов'язки, встановлені в цьому договорі та зобов'язується належним чином їх виконувати.
За повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» від 26.11.2024 №20.1.0.0.0/7-241101/46810 згідно п.1.1.7.12 Умов Банк відмовляється від підтримання ділових відносин/відмовляє особі (клієнту) у обслуговуванні, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмовляється від проведення фінансової операції зокрема у разі, якщо стосовно особи виявлено прояви, спроби або факти проведення підозрілої фінансової операції та/або підозри у фінансовому шахрайстві, політичній корупції, використанні рахунків/послуг Банку з метою ВК/ФТ або для вчинення іншого кримінального правопорушення, визначеного КК України.
За повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» від 21.12.2024 №20.1.0.0.0/7-241221/115 Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" інформує, що як суб'єкт первинного фінансового моніторингу на постійній основі здійснює заходи належної перевірки, визначені статтею 11 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон про ПВК/ФТ). Банк, керуючись вимогами частини першої статті 15 Закону про ПВК/ФТ, Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 № 65 (далі-Положення № 65), внутрішніми документами Банку з питань фінансового моніторингу, з урахуванням результатів здійснених заходів належної перевірки, моніторингу ділових відносин та фінансових операцій, повідомляє про прийняте 20.12.2024 р. рішення про відмову від підтримання ділових /відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору (далі-Рішення про відмову) у зв'язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/подання недостовірної Інформації/подання інформації з метою введення в оману Банк. Внаслідок прийнятого Рішення про відмову від підтримання ділових відносин та обслуговування достроково за ініціативою Банку розриваються укладені договори банківського обслуговування/депозитні (вкладні) договори без перерахунку процентів на вклад (депозит) та договори, укладені з метою отримання інших банківських послуг (продуктів), що не передбачають відкриття поточних рахунків (крім кредитних договорів), та закриваються поточні/депозитні та інші рахунки після здійснення завершальних операцій за цими рахунками. Починаючи з дати прийняття Рішення про відмову встановлюється обмеження доступу до дистанційних систем обслуговування (Приват24) та позивачу буде відмовлено в обслуговуванні за продуктами Банку та в наданні банківських послуг і проведенні фінансових операцій за всіма відкритими Банком рахунками. Для перерахування залишку коштів позивача на рахунку (ах) в Банку, йому необхідно, у строк до 30 календарних днів від дня надсилання цього Повідомлення про відмову, звернутись до будь-якого відділення Банку. Після здійснення завершальних операцій поточний/депозитний рахунок закривається, договір банківського обслуговування вважається розірваним.
Згідно висновку NPS від 20.12.2024 відносно ОСОБА_2 обґрунтований висновок щодо підозрілої фінансової операції (діяльності), встановлення НВР та відмову від підтримання ділових відносин. Департаментом по роботі зі скаргами відповідно до внутрішнього Положення про відмову від встановлення (підтримання) ділових відносин/проведення фінансової операції та "Сертифікації обмежень по картах і клієнтах (0,45 та 1.41)" , а саме по клієнтам "Шахраї в електронних операціях", здійснено заходи моніторингу ділових відносин із клієнтами - фізичними особами та фінансових операцій, що здійснюються в процесі таких відносин щодо наявності/відсутності індикаторів підозрілості фінансових операцій щодо АТ КБ "ПриватБанк", за результатами якого виявлено обґрунтовані підозри про здійснення Клієнтами операцій ВК/ФТ/інших злочинів, що є підставою для встановлення клієнту неприйнятно високого ризику ділових відносин (далі - НВР). Підставою для встановлення НВР є наявність критерію, визначеного пунктом 61 розділу IV Положення № 65: клієнт (особа), щодо якого у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ним (ними) операцій ВК/ФТ, інших злочинів; наявність критерію, самостійно визначеного банком у Програмі управління ризиками ВК/ФТ (клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів. Обґрунтування щодо підозр, відповідно до яких вказана діяльність клієнтів сприяє ВК/ФТ або вчиненню інших злочинів. Підставою для фіксування є виявлення фактів багаторазового, у великих обсягах проведення фінансових операцій, щодо яких є підозри у використанні банку для ВК/ФТ чи вчинення іншого злочину, що стали наслідком невиконання заходів ПВК/ФТ, виявлених з урахуванням Типологічного дослідження "Відмивання доходів від податкових злочинів", затвердженого Наказом Державної служби фінансового моніторингу України приклад 5.10. До Департаменту по роботі зі скаргами надходили чисельні скарги від клієнтів на неотримання оплаченого товару або звернення про несанкціоновані списання з рахунків, соціальний інжиніринг (шляхом обману третіх осіб переказані кошти). В результаті перевірки інформації виявлено: Одержувач не вирішив/не врегулював питання з відправниками/платниками коштів; на зв'язок з банком не вийшов протягом 60 календарних днів. В зв'язку з чим згідно документу Про сертифікацію обмежень по картах і клієнтах спочатку блокує обслуговування клієнта, а через 60 діб впроваджується процедура розірвання ділових відношень по критеріям списку обмежень 1.40 фінансового моніторингу. Зокрема, ОСОБА_2 - «Надійшли скарги до банку на шахрайство»: Проходила варіфікацію олкс і надала свої дані шахраям ОСОБА_5 - сума 35900 грн, дата 02.09.2024. Встановлено, що діяльність клієнта підозріла. Відповідно до вищевикладеного щодо клієнтів/дій клієнтів щодо яких є підозри у використанні банку для вчинення шахрайських дій та які є підставою для відмови від (підтримання) ділових відносин (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка згідно абзацу третього частини першої статті 15 Закону про ПВК/ФТ. Фінансові операції та/або дії клієнта є такими, які за ознаками, визначеними статтею 12 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон про ПВК/ФТ), Додатку б до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 №65 (далі- Положення № 65), пункту 2 Додатку 20 "Індикатори підозрілості фінансових операцій" до Положення №65 є такими, що не відповідають інформації щодо запланованої клієнтом діяльності з використанням послуг Банку, отриманої від клієнта під час встановлення мети та характеру ділових відносин із ним, які не мають очевидної економічної чи законної мети. У зв'язку із наявністю підстав вважати що обслуговування вказаних вище осіб, характер або наслідки їх фінансових операцій можуть нести реальну або потенційну небезпеку використання Банку з протиправною метою, просили прийняти рішення про встановлення неприйнятно високого ризику (далі - НВР); відмови від підтримання ділових відносин шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунків. Підставою для встановлення НВР є наявність критерію, визначеного частиною шостою статті 7 Закону про ПВК/ФТ, а саме, неможливість Банком виконувати визначені Законом про ПВК/ФТ обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з клієнтом або фінансовою операцією.
Згідно виписки по рахунку клієнта ОСОБА_1 . 02.09.2025 від ОСОБА_6 на його рахунок НОМЕР_5 надійшло 7336,68 грн та 28650,00 грн. Станом на 04.09.2024 розмір суми на рахунку позивача становив 52273,33 грн. 25.01.2025 розмір зазначених грошових коштів переказаний на картку, тобто позивачу банком повернуто грошові кошти, які були у нього на рахунку.
Згідно постанови прокурора Подільської окружної прокуратури м.Києва від 19.02.2025 досудовим розслідуванням встановлено, що 02.09.2024 невстановлена особа, шляхом шахрайства та зловживання довірою, за допомогою фішингового посилання заволоділа грошовими коштами ОСОБА_4 із банківських рахунків, що належать останній. Грошові кошти із рахунків потерпілої ОСОБА_4 перераховано, зокрема на банківський рахунок НОМЕР_6 ( ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ). Постановлено надати тимчасовий доступ слідчим СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві до інформації та документів, що становить охоронювану законом банківську таємницю, яка знаходиться у володінні АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ЄДРПОУ 14360570 до інформації щодо банківських рахунків, зокрема НОМЕР_6 ( ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ).
На виконання ухвали суду від 19.05.2025 про витребування доказів слідчий СВ Подільського УП ГУНП у м.Києві повідомила, що СВ Подільського УП ГУНП у м.Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №1202410007000190 від 05.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 02.09.2024 невстановлена особа, шляхом шахрайства та зловживання довірою, за допомогою фішингового посилання заволоділа грошовими коштами ОСОБА_4 із банківських рахунків, що належать останній, чим спричинила майнову шкоду. Грошові кошти із вказаних рахунків потерпілої ОСОБА_4 перераховано зокрема на банківський рахунок НОМЕР_6 , що належить ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 . На даний час, у кримінальному провадженні ОСОБА_2 не має процесуального статусу та про підозру осіб не повідомлено.
Згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_2 на території України до кримінальної відповідальності не притягався, незнятої або не погашеної судимості немає, у розшуку не перебуває станом на 27.12.2024. Згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження відносно ОСОБА_2 не завершених виконавчих проваджень немає.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
За змістом статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Договір банківського рахунка укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка в банку на умовах, погоджених сторонами (частина перша статті 1067 ЦК України).
Статтею 1068 ЦК України визначено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.
Частина перша статті 1074 ЦК України встановлює, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
Відповідно до статті 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк не має права за заявою клієнта розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, заморожені відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Клієнт не має права без згоди обтяжувача за домовленістю з банком чи односторонньо, у тому числі шляхом односторонньої відмови від виконання зобов'язання, розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо майнові права на грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, є предметом обтяження, якщо інше не передбачено умовами обтяження. Правочини, вчинені з порушенням цієї вимоги, є нікчемними.
Банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка, зокрема у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта, зокрема, у разі наявності підстав, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб; банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.
Згідно статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг. Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
Процес отримання та використання банком інформації, необхідної для ідентифікації та вивчення клієнта, в т.ч. щодо його фінансового стану, здійснення банками фінансового моніторингу регулюють норми Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" від 06.12.2019 №361-IX (Закон №361-IX); Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затверджене постановою Національного банку України №65 від 19.05.2020 (Положення №65), Критеріями ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2022 №465 (Наказ №465).
Відповідно до ст. 6 Закону №361-IX банки, страховики (у тому числі під час здійснення діяльності з перестрахування), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи.
Частинами 1, 2 ст.7 Закону №361-IX визначено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов'язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб'єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб'єкта первинного фінансового моніторингу. Застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб'єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб'єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб'єктами первинного фінансового моніторингу. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль суб'єкта первинного фінансового моніторингу), та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, що становлять для нього такі клієнти (ризик-профіль клієнтів).
За приписами ч. 6 ст.7 Закону №361-IX суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі: неможливості виконувати визначені цим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.
Частиною 2 ст. 8 Закону №361-IX визначено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний, зокрема, 2) забезпечувати відповідно до вимог, встановлених відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноважений орган, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб'єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою; 3) забезпечувати функціонування належної системи управління ризиками, застосування у своїй діяльності ризик-орієнтовного підходу та вжиття належних заходів з метою мінімізації ризиків; 4) здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів; 5) забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (у тому числі таких, що здійснюються в інтересах клієнта) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявній у суб'єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи в разі необхідності інформацію про джерело коштів, пов'язаних з фінансовою(ими) операцією(ями); 6) забезпечувати виявлення, зокрема з використанням засобів автоматизації, фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, у процесі, у день виникнення підозри, після їх проведення або під час спроби їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення.
Відповідно до ст.21 Закону №361-IX фінансові операції або спроба їх проведення незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо суб'єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов'язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. При визначенні того, чи є підозрілою фінансова операція або діяльність, суб'єкт первинного фінансового моніторингу враховує типологічні дослідження, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, а також рекомендації суб'єктів державного фінансового моніторингу.
Частинами 2, 4 ст.11 Закону №361-IX передбачено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати кожен із заходів належної перевірки. Обсяг дій при здійсненні кожного із заходів належної перевірки визначається суб'єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми здійснюваних операцій, регулярності або тривалості ділових відносин. Належна перевірка здійснюється в разі, зокрема: наявності підозри; проведення фінансової операції з віртуальними активами на суму, що дорівнює чи перевищує 30 тисяч гривень; виникнення сумнівів у достовірності чи повноті раніше отриманих ідентифікаційних даних клієнта; проведення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтами, якщо сума фінансової операції дорівнює або перевищує суму, визначену частиною першою статті 20 цього Закону. Залежно від рівня ризику проведення фінансової операції належна перевірка клієнта здійснюється також у разі проведення ним кількох фінансових операцій, що можуть бути пов'язані між собою, на загальну суму, що дорівнює або перевищує суму, визначену частиною першою статті 20 цього Закону.
Відповідно до ч.7 ст.11 Закону 361-IX суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов'язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.
Згідно ч.1 ст.12 Закону №361-IX суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати посилені заходи належної перевірки щодо клієнтів, ризик ділових відносин з якими (ризик фінансової операції без встановлення ділових відносин яких) є високим.
Частиною 3 ст.12 Закону №361-IX визначено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний, наскільки це можливо, проводити аналіз та вивчення підстав і цілей усіх фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак: є складними фінансовими операціями; є незвично великими фінансовими операціями; проведені у незвичний спосіб; не мають очевидної економічної чи законної мети. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу повинен підвищити ступінь і характер моніторингу ділових відносин з метою визначення, чи є такі фінансові операції або дії клієнта підозрілими.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону №361-IX суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі: якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені; встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей. Аналогічні норми визначені також і Положенням №65.
Пунктами 11, 12 додатку 1 до Положення №65 передбачено, що Банк з урахуванням ризик-профілю клієнта на постійній основі проводить моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнтів, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, за потреби, про джерело коштів, пов'язаних із фінансовими операціями) у порядку, визначеному в додатку 1 до Положення. Якщо за результатами моніторингу ділових відносин клієнта банк виявляє підозрілі фінансові операції (діяльність), то банк за потреби вживає заходів щодо переоцінки рівня ризику таких ділових відносин з клієнтом та вживає ПЗНП у разі присвоєння високого рівня ризику.
Згідно п.61 Положення №65 Банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною шостою статті 7 Закону про ПВК/ФТ, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ, а також щодо: 1) клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів; 2) клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями-оболонками.
Відповідно до п.1 додатку 6 до Положення №65 банк зобов'язаний здійснювати посилені заходи щодо належної перевірки (ПЗНП) щодо клієнтів, ризик ділових відносин з якими є високий.
Пунктом 1 додатку 12 до Положення №65 визначено, що Банк зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною першою статті 15 Закону про ПВК/ФТ.
Відповідно до п.6 додатку 12 до Положення №65 банк у разі прийняття рішення стосовно відмови від підтримання ділових відносин / обслуговування клієнта шляхом розірвання ділових відносин: 1) закриває відповідний рахунок, якщо операції за цим рахунком не здійснюються протягом трьох років поспіль і на цьому рахунку немає залишку коштів; 2) закриває відповідний рахунок у разі наявності залишку коштів на рахунку після проведення завершальної(их) операції(й) за таким рахунком [з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно із наданими клієнтом реквізитами] або після перерахування коштів на окремий аналітичний балансовий рахунок, визначений самостійно банком відповідно до облікової політики, для подальшого обліку та повернення коштів клієнту під час його звернення до банку; 3) банк закриває рахунки, на які накладено арешт державним/приватним виконавцем, за умови дотримання порядку, визначеного законодавством України, стосовно виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів, списання банком коштів із рахунків платників податків / суб'єктів господарювання.
Таким чином, банк в силу Закону №361-IX є суб'єктом первинного фінансового моніторингу, на якого серед іншого покладено обов'язок на постійній основі проводити моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнтів, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик у порядку, визначеному в додатку 1 до Положення №65.
Якщо за результатами моніторингу ділових відносин клієнта банк виявляє підозрілі фінансові операції (діяльність), то банк за потреби вживає заходів щодо переоцінки рівня ризику таких ділових відносин з клієнтом, та в разі присвоєння клієнту неприйнятно високого ризику зобов'язаний відмовитися від підтримання ділових відносин з клієнтом.
Так, банківське обслуговування рахунків позивача здійснювалось на підставі заяви про приєднання до договору банківського обслуговування від 12.01.2022.
Станом на 03.09.2024 були чинні Правила, розміщені на сайті банку за посиланням: https://privatbank.ua/terms.
Порядок зупинення або припинення платіжних операцій, здійснених з використанням платіжного інструменту визначений розділом 1.1.10.5 Умов та Правил надання банківських послуг.
Так, визначено, що Банк за результатами моніторингу або в разі опротестування платіжних операцій Клієнтом, емітентом чи платіжною організацією платіжної системи має право ухвалити рішення про:- зупинення здійснення операцій (в т.ч. із зарахування коштів на рахунок Клієнта) з використанням певного Платіжного інструменту або його вилучення, якщо це передбачено правилами платіжної системи; - припинення або зупинення платіжної операції (переказу коштів) в разі відсутності даних про платника (ініціатора переказу) та/або отримувач та/або недостатності/некоректності інформації, якою повинна супроводжуватися фінансова операція з переказу коштів у випадках, передбачених статтею 14 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення"; - зупинення здійснення підозрілої фінансової (фінансових) операції (операцій), відмовитися від проведення підозрілої фінансової операції, а також застосувати інші застережні заходи;- здійснення додаткової ідентифікації Клієнта шляхом перевірки його документів, про що дає відповідне доручення Торговцю щодо кожної перевірки окремо. В разі порушення Клієнтом вимог чинного законодавства України та/ або умов даного Договору та/або у разі виникнення Несанкціонованого овердрафту, а також з інших умов, визначених цим Договором, Банк має право зупинити (заблокувати Платіжну картку) або припинити право Клієнта на використання Платіжної картки та/або визнати її недійсною до моменту усунення зазначених порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у цілому або у встановленій Банком частині у разі невиконання Клієнтом своїх боргових зобов'язань та інших зобов'язань за цим Договором.
За умовами п.1.1.7.1, 1.1.7.2, 1.1.7.3 протягом строку дії Договору Банк має право витребувати, а Клієнт зобов'язаний надавати на вимогу Банку та/або з власної ініціативи достовірні документи та/або відомості/інформацію, необхідні для виконання вимог законодавства у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - законодавство у сфері запобігання та протидії), санкційного законодавства. Клієнт зобов'язаний надавати на першу вимогу Банку та/або з власної ініціативи достовірні документи (у т.ч. отримувати їх від офіційних органів) та/або відомості/інформацію необхідні для здійснення належної перевірки Клієнта (ідентифікації та верифікації клієнта (його представника), встановлення кінцевого бенефіціарного власника Клієнта або його відсутності, у тому числі отримання структури власності з метою її розуміння, та даних, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника, та вжиття заходів з верифікації його особи (за наявності), встановлення (розуміння)/ з'ясування мети та характеру ділових відносин або проведення фінансової операції, моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у Банка інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, в разі необхідності, про джерело коштів, пов'язаних з фінансовими операціями), у тому числі для виконання процедур агента валютного нагляду), забезпечення актуальності отриманих та існуючих документів, даних та інформації про Клієнта, джерел походження коштів, факту належності Клієнта, кінцевого бенефіціарного власника Клієнта (для юридичних осіб), до національних, іноземних публічних діячів та діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях, членів їх сімей або осіб пов'язаних з політично значущими особами (далі - Публічні діячі), джерела статків (багатства) та джерела коштів, пов'язаних із фінансовими операціями Публічних діячів, а також щодо ідентифікації посадових осіб органів управління та контролю Клієнта-юридичної особи, а також щодо ідентифікації уповноважених осіб Клієнта, осіб, від імені або за дорученням чи в інтересах яких діє Клієнт при проведенні операції, осіб, на користь яких Клієнт надав Банку доручення на систематичні (два або більше разів) дебетові перекази коштів з рахунку, інформацію на виконання вимог санкційного законодавства для встановлення зв'язків Клієнта та його контрагентів із державою, що здійснює збройну агресію проти України, та громадянами/резидентами такої держави та іншу інформацію чи документи відповідно до вимог законодавства України, умов Договору та внутрішніх документів Банку з питань фінансового моніторингу, у тому числі вимог FATCA. У разі ненадання Клієнтом документів для здійснення Банком визначеної нормативно-правовими актами та внутрішньобанківськми документами Банку у сфері запобігання та протидії належної перевірки Клієнта, санкційного законодавства, Сторони узгодили можливість призупинення/обмеження обслуговування Клієнта до моменту отримання відповідних документів та/або відомостей/інформації. У випадку порушення Клієнтом умов цього пункту щодо надання відповідних документів та/або інформації Банк може прийняти рішення щодо відмови Клієнту в підтриманні ділових відносин, відмови в обслуговуванні/ наданні будь-яких послуг за цим Договором та/ або розірвання цього Договору. Банк виконує вимоги міжнародного договору, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або укладеного на його підставі міжвідомчого договору. На виконання зазначених вимог Банк має право вимагати та отримувати від Клієнта додаткові документи або відомості, необхідні для ідентифікації в цілях виконання FATCA, CRS. У разі неподання Клієнтом таких документів або відомостей або умисного надання Клієнтом неправдивих відомостей про себе, Банк може відмовити Клієнту у наданні банківської послуги, у тому числі у відкритті та/або обслуговуванні рахунку та/або ініціювати розірвання Договору.
Згідно п.1.1.7.12. Банк відмовляється від підтримання ділових відносин/відмовляє особі (Клієнту) у обслуговуванні, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовляється від проведення фінансової операції у разі, зокрема, якщо стосовно особи виявлено прояви, спроби або факти проведення підозрілої фінансової операції та/ або підозри у фінансовому шахрайстві, політичній корупції, використанні рахунків/послуг Банку з метою ВК/ФТ або для вчинення іншого кримінального правопорушення, визначеного Кримінальним кодексом України.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2ст. 77 ЦПК України.
Згідно з ч. 1ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.
Позивачем не доведено суду та не надано належних доказів на підтвердження неправомірності дій відповідача, порушення ним законних прав та охоронюваних інтересів позивача та норм чинного законодавства. При цьому, позивач посилається лише на неправомірні дії відповідача щодо припинення ділових відносин, однак будь-яких доказів, що позивача було неправомірно віднесено до категорії ризикових, не надано.
Так, представником відповідача надано копію постанови про тимчасовий доступ до документів, згідно якої ОСОБА_4 є потерпілої у кримінальному провадженні та з її рахунку перераховано грошові кошти на рахунок позивача. Зазначено також відповідає висновку NPS та повідомленню слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м.Києві.
Разом з тим, позивач не надав пояснень щодо надходження грошових коштів на його рахунок від ОСОБА_4 , зазначивши лише, що займається обміном криптовалюти, тобто причин перерахування грошових коштів від потерпілої не вказав.
Позивач посилається на неправомірні дії відповідача щодо припинення ділових відносин, однак будь-яких доказів, що позивача було неправомірно віднесено до категорії ризикових, не надав.
Таким чином, враховуючи наявність у сукупності таких обставин, зокрема, скарги щодо переказу грошових коштів 02.09.2024 на рахунок позивача, відсутність підтвердження, що платіж надійшов внаслідок заняття діяльністю з криптовалютою, не доведеністю відповідності ПІБ відправника коштів та справжнього ПІБ на торговій біржі, дії банку були правомірні та вчинені у відповідності до вищевказаних вимог законодавства.
Оскільки відповідачем правомірно обмежено позивача в банківському обслуговуванні, а відтак вимоги про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки є похідними.
Щодо вимоги позивача про спростування недостовірної інформації, зазначеної в листі банку від 01.10.2024.
Згідно 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Верховний Суд у постанові по справі №201/10584/16-ц від 03.04.2019 зазначив, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.
Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.
У частині четвертій статті 277 ЦК України передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
Верховний Суд неодноразово виснував, що під поширенням інформації необхідно розуміти таке: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі «Інтернет» чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) у громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної чи юридичної особи.
За повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» від 01.10.2024 №20.1.0.0.0/7-240910/60066 надісланим позивачу, правовою підставою для припинення обслуговування є п. 1.1.10.5.2 Умов і правил надання банківських послуг.
Згідно 1.1.10.5.2. Умов, у разі порушення Клієнтом вимог чинного законодавства України та/або умов даного Договору та/або у разі виникнення Несанкціонованого овердрафту, а також з інших умов, визначених цим Договором, Банк має право зупинити (заблокувати Платіжну картку) або припинити право Клієнта на використання Платіжної картки та/або визнати її недійсною до моменту усунення зазначених порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у цілому або у встановленій Банком частині у разі невиконання Клієнтом своїх боргових зобов'язань та інших зобов'язань за цим Договором.
Таким чином, повідомлення відповідача не містить недостовірної інформації, оскільки не містить твердження, що позивач не виконав боргові зобов'язання чи інші зобов'язання за цим договором, має несанкціонований офердрафт або порушив чинне законодавство України.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають до задоволення, оскільки відповідачем правомірно обмежено позивач у користуванні банківськими рахунками, повернуто грошові кошти та повідомлення відповідача не містить недостовірної інформації та адресовано виключно позивачу.
Щодо заяви позивача про внесення ясності про прийняття або не прийняття відзиву відповідача, суд зазначає, що ч.5 ст.259 ЦПК України ухвали, постановлені судом без оформлення окремого документа, зазначаються у протоколі судового засідання.
Ухвалою суду від 20.03.2025, постановленої судом без оформлення окремим документом, відмовлено у прийнятті відзиву на позовну заяву, про що зазначено у протоколі судового засідання, а відтак ухвала окремим документом не оформлювалася.
Щодо доводів позивача про не засвідчення копії поданих доказів представником відповідача, суд зазначає наступне.
За правилами частини другої статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частина п'ята статті 95 ЦПК України).
Частинами 1, 2 ст. 6, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
За визначеннями, наведеними у п.п. 14, 16 п. 1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, електронний документ - це оригінал електронного документу з обов'язковими реквізитами, що надають йому юридичної сили, в тому числі з електронним цифровим підписом автора. Електронний цифровий підпис - це електронний цифровий підпис в форматі, що забезпечує можливість встановлення дійсності підпису у довгостроковому періоді (після закінчення строку чинності сертифіката), визначеному відповідно до вимог законодавства. ЕЦП використовується в АСДС для підписання та погодження (візування) інформаційних ресурсів в цілому або фіксування певних дій з ними (внесення зауважень, пропозицій, погодження частини тексту тощо).
Частиною 5 ст. 43 ЦПК України визначено право учасників справи подати до суду документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) та вчиняти процесуальні дії в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 6 ст. 43 ЦПК України).
Водночас, ч. 8 ст. 14 ЦПК України передбачено, що особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до п. 24-27 Положення підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
Інструкція користувача Електронного суду розробляється адміністратором ЄСІТС та розміщується на вебсторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за вебадресою https://wiki.court.gov.ua. Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.
До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються. Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду.
Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи з використанням підсистеми «Електронний суд».
Тобто, копії доказів подані представником відповідача через систему «Електронний Суд» належним чином засвідчені, оскільки на них накладено електронний підпис представника.
Керуючись ст.1066,1067,1068,1074,1075, Цивільного кодексу України, ст.с141, 274-279, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 (зареєстрований: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 30, код ЄДРПОУ 14360570) про захист прав споживачів шляхом зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Є.В. Невеніцин