Новоархангельський районний суд Кіровоградської області
26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua
22.09.2025 2/394/179/25
394/289/25
11 вересня 2025 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області
в складі головуючого - судді: Запорожець О.М.
при секретарі: Лясковській О.М.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до фермерського господарства Баліцького Миколи Васильовича про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості по орендній платі та відшкодування збитків за користування земельною ділянкою,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості по орендній платі та відшкодування збитків за користування земельною ділянкою посилаючись на те, що з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що 25.07.2017 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу зареєстровано право власності на земельні ділянки кадастровий номер 3523683900:02:000:0414 та 3523683900:02:000:0423 27 квітня 2009 року ОСОБА_4 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3523683900:02:000:0423 загальною площею 5,68 га на території Вільшанської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.09.2008 р. реєстр. № 2476, ВКТ № 056028, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія КР № 044845.
На момент вступу в спадщину за заповітом, ОСОБА_4 , зі слів родичів, було відомо, що успадкована ним земельна ділянка перебуває в оренді у ФГ ОСОБА_5 на підставі договору оренди земельної ділянки укладеного ще зі спадкодавцем. Однак самого договору йому передано не було, а тому щодо умов та строку дії даного договору позивач обізнаний не був.
Колишній власник предмету договору оренди отримував від орендаря орендну плату, вважаючи, що строк дії раніше укладеного договору оренди ще не сплинув.
Лише в 2017 році ОСОБА_4 звернувся до відповідача з метою з'ясувати, коли саме закінчується строк дії раніше укладеного договору оренди землі та отримати його копію.
Договір оренди не містить навіть дати його складання, а лише наявні відомості, щодо державної реєстрації договору, проведеної Новоархангельським відділом КРФЦ ДП «ЦДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 серпня 2010 року за № 041037600036.
Вказаний договір, акт прийому - передачі земельної ділянки в натурі та акт визначення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_4 підписував, підписи у договорі оренди виконані ним.
В 2017 році ОСОБА_3 набув право власності на вищевказані земельні ділянки на підставі договору міни і про це було відомо відповідачу - ОСОБА_5 .
Однак в період з 2018 року по 2024 рік включно орендар знав про зміну власника та не сплачував позивачу орендну плату.
Підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
ОСОБА_3 неодноразово звертався в усній формі до керівника ФГ «Баліцького» з питанням виплати заборгованості за договором оренди земельної ділянки де проведено державну реєстрацію договору Новоархангельським відділом КРФЦ ДП «ЦДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 серпня 2010 року за № 041037600036, кадастровий 3523683900:02:000:0423 загальною площею 5.68 га на території Вільшанської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, але питання до цього часу так і залишилося не вирішеним, орендну плату йому не виплачено.
Порушення строків виплати орендної плати за користування даними земельними ділянками у 2018-2024 рр. вважав порушенням статті 526 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання мають виконуватися належним чином, у передбачений договором термін та спосіб.
На його погляд систематична (два та більше випадків) несплата орендної плати, передбаченої договором є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, і є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.
Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.
Таким чином системність несплати орендної плати підтверджує той факт що й за вказаний період 2018-2024 років наявна заборгованість по орендній платі, а дане грубе істотне порушення є підставою для розірвання договору оренди землі.
Крім того зазначив, що за договором оренди земельної ділянки де проведено державну реєстрацію договору Новоархангельським відділом КРФЦ ДП «ЦДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 серпня 2010 року за № 041037600036, кадастровий 3523683900:02:000:0423 загальною площею 5,68 га на території Вільшанської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області відповідач прозвітував до податкових органів, що в період 2018-2024 років нібито сплачував позивачу орендну плату за вказану земельну ділянку де зазначив наступне: орендна плата, яка нібито сплачена позивачу за 2018 рік, становить 14112 грн. 87 коп.; орендна плата, яка нібито сплачена позивачу за 2019 рік, становить 22165 грн. 98 коп.; орендна плата, яка нібито сплачена позивачу за 2021 рік, становить 22165 грн. 98 коп.; орендна плата, яка нібито сплачена позивачу за 2022 рік, становить 223260 грн. 24 коп.; орендна плата, яка нібито сплачена позивачу за 2023 рік становить, 35527 грн. 96 коп.; орендна плата, яка нібито сплачена позивачу за 2024 рік, становить 37291грн. 90 коп.
Вищевказані відомості підтверджуються відомостями з державного реєстру фізичних осіб - власників податків про джерела нарахованого доходу за період 2017 - 2024 роки. Вищевказані кошти відповідачем позивачу не виплачувалися в даний період.
Крім того зазначив, що в даних відомостях відсутні дані про заборгованість за 2020 рік, а тому рахує дану заборгованість за 2020 рік 3%; відсотки за рік від нормативної грошової оцінки землі і становить - 6649 грн. 56 коп.
Таким чином заборгованість з орендної плати за період 2018-2024 роки за договором оренди земельної ділянки де проведено державну реєстрацію договору Новоархангельським відділом КРФЦ ДП «ЦДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 серпня 2010 року за № 041037600036, кадастровий 3523683900:02:000:0423 загальною площею 5,68 га на території Вільшанської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області становить 160274,49 грн.
Також зазначив, що договір від 18.10.2012 року визнано нікчемний, який нібито укладений між ОСОБА_4 та фермерським господарством Баліцького Миколи Васильовича щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3523683900:02:000:0414 загальною площею 5,68 га на території Вільшанської сільської ради Новоархангельського району,Кіровоградської області та скасовано державну реєстрацію договору оренди землі, проведеної Новоархангельським відділом КРФЦ ДП «ЦДЗК» у Державному реєстрі земель від 22 листопада 2012 року за №352360004004380 оскільки не підписувався сторонами лише 5 грудня 2024 року, а до вказаної дати ФГ Баліцького користувалося земельною ділянкою.
У відповідності до розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 5,6787 гектара, яка розташована на території Вільшанської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області та належить на праві власності ОСОБА_3 , яку використовувало фермерське господарство ОСОБА_5 орендна плата за земельну ділянку в 2021 році складала 6649,56 гривень =221651,99:100% х3%; орендна плата за земельну ділянку в 2022 році складала 6649,56 гривень =221651,99:100% х3%; орендна плата за земельну ділянку в 2024 році складала 6649,56 гривень =221651,99:100% х3%. Таким чином орендна плата складала за 2021-2022 та 2024 роки в загальній сумі 19948,68 грн.
Фермерське господарство ОСОБА_5 не виплатило за період 2021-2022 року та 2024 рік за використання земельної ділянки кошти в сумі 19948,68 грн. за самовільне використання земельної ділянки.
Просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки кадастровий №3523683900:02:000:0423 де проведено державну реєстрацію договору Новоархангельським відділом КРФЦ ДП «ЦДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 серпня 2010 року за № 041037600036, на земельній ділянці за кадастровим номером 3523683900:02:000:0423 загальною площею 5.68 га на території Вільшанської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області; стягнути з Фермерського господарства Баліцького Миколи Васильовича (ФГ Баліцького М.В.), Код ЄДРПОУ 31181867 юридична адреса: село Скалівські Хутори Новоархангельський район Кіровоградська обл., 26140) на користь ОСОБА_3 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість з орендної плати за період 2018 -2024 за договором оренди земельної ділянки де проведено державну реєстрацію договору Новоархангельським відділом КРФ ДП «ЦДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 серпня 2010 року за № 04103 760003 6, кадастровий 3523683900:02:000:0423 загальною площею 5.68 га на території Вільшанської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області становить 160274 грн. 49 коп.
Стягнути з Фермерського господарства Баліцького Миколи Васильовича (ФГ Баліцького М.В.), Код ЄДРПОУ 31181867 юридична адреса: село Скалівські Хутори Новоархангельський район Кіровоградська обл., 26140) на користь ОСОБА_3 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) не виплатило за період 2021-2022 та 2024 року кошти в сумі 19948 грн. 68 коп. за самовільне використання земельної ділянки; стягнути з Фермерського господарства Баліцького Миколи Васильовича (ФГ Баліцького М.В.), Код ЄДРПОУ 31181867 юридична адреса: село Скалівські Хутори Новоархангельський район Кіровоградська обл., 26140) на користь ОСОБА_3 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі судового збору та 30 тисяч гривень витрати на правову допомогу заплачені за договором про надання правової допомоги /а.с.1-10/.
Відповідач, скориставшись своїм правом надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що мотивуючи позовні вимоги, позивач посилається на наступне: орендар - відповідач, користувався земельною ділянкою, загальною площею 5,68 га, розташованої на території Вільшанської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523683900:02:000:0423, за договором укладеним попереднім власником земельної ділянки - ОСОБА_4 та Фермерським господарством Баліцького Миколи Васильовича, зареєстрованому Новоархангельським відділом КРФЦ ДП «ЦДЗК» У Державному реєстрі земель від 20.08.2010 за №041037600036, але не сплачував протягом 2018 - 2024 року орендну плату НОВОМУ ВЛАСНИКУ - позивачу. Орендар - відповідач, безпідставно користувався земельною ділянкою загальною площею 5,68 га, розташованої на території Вільшанської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523683900:02:000:0414.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог на підставі нижче викладеного.
У 2010 році було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3523683900:02:000:0423 між ОСОБА_4 та Фермерським господарством Баліцького Миколи Васильовича, що зареєстровано Новоархангельським відділом КРФЦ ДП «ЦДЗК» У Державному реєстрі земель від 20.08.2010 за №041037600036 (далі - спірний договір). У 2017 році попередній власник земельної ділянки обміняв земельну ділянку 3523683900:02:000:0423 на іншу і власником об'єкту спірного договору оренди став ОСОБА_3 .
У 2012 році між ОСОБА_4 та Фермерським господарством Баліцького Миколи Васильовича було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3523683900:02:000:0414, загальною площею 5,68 га, на території Вільшанської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області та скасувати державну реєстрацію договору оренди землі, проведеної Новоархангельським відділом КРФЦ ДП «ЦДЗК» у Державному реєстрі земель від 22.11.2012 року за №352360004004380. Цей договір в подальшому було визнано нікчемним заочним рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 20.04.2022 року у справі №394/94/20, що набрало законної сили 14.06.2022 року, але було оскаржене і повторно набрало законної сили 05.12.2024 року. У 2017 році попередній власник земельної ділянки обміняв земельну ділянку 3523683900:02:000:0423 на іншу і власником об'єкту спірного договору оренди став ОСОБА_3 .
Саме з моменту переходу права власності до позивача, останній намагається всіма доступними йому методами припинити законне право оренди відповідача, хоча станом на дату переходу до нього права власності на вище зазначені земельні ділянки мав інформацію про право оренди відповідача, з якою ніяк не може змиритись через особисту неприязнь та інші плани на ці земельні ділянки. На переконання відповідача, саме у зв'язку з цим і відсутня будь-яка комунікація, направлена на прийняття орендної плати та мирне володіння своїм майно та на мирне користування орендарем земельною ділянкою. Позивач проявляє максимально недобросовісну поведінку та створює умови, за яких фактично сам себе позбавляє можливості отримати орендну плату з метою в подальшому використати це як підставу розірвати договірні відносини з відповідачем.
Відповідач добросовісно виконував і продовжує виконувати свій обов'язок із нарахування орендної плати (про що свідчать подані позивачем докази) та її виплати, на доказ чого надає фінансові документи, що свідчать про перерахування грошових коштів позивачу. Відтак, фактично відсутні підстави вважати наявним не тільки систематичне, але і будь-яке невиконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором.
У 2017 році позивач став новим власником земельної ділянки, що згідно спірного договору оренди знаходиться у строковому користуванні відповідача. З того часу позивач жодного разу не звертався до відповідача офіційно з повідомленням про факт переходу до нього права власності, чи то з метою налагодження договірних відносин, чи повідомленням про зручний спосіб отримання орендної плати, чи то інформацією про власний розрахунковий рахунок.
Натомість, починаючи з 2017 року позивач, вступивши у змову із попереднім власником земельної ділянки, неодноразово намагались позбавити орендаря законного права оренди.
На початку 2018 року позивач звернувся до суду з позовом (справа 394/818/18 ) до відповідача про визнання недійсним та скасування державної реєстрації цього спірного договору на підставі того, що попередній власник начебто не підписував його. Ним також було заявлено клопотання про почеркознавчу експертизу, а результатами якої експерт надав висновок, що підпис на спірному договорі належить саме попередньому власнику. В результаті майже дворічного судового процесу позивач подав до суду заяву, у якій останній просив суд позовну заяву залишити без розгляду.
На початку 2020 року позивач повторно звернувся до суду із аналогічними позовними вимогами (справа 394/94/20). В подальшому в 2021 році позивач відмовився від позовних вимог щодо цього спірного договору. В тексті рішення суду у справі №394/94/20 від 20.04.2020 суд зазначив: «Згідно Висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи №1831/1832/2199/21-27від 04.06.2021р.:- підпис від імені ОСОБА_4 у договорі оренди земельної ділянки без дати, укладеному між ОСОБА_4 та Фермерським господарством Баліцького Миколи Васильовича, зареєстрованому у Новоархангельському відділі КРФЦ ДП«ЦДЗК» від 20.08.2010 р. за №041037600036, який міститься на 5-ій сторінці у розділі «Підписи сторін» в графі «Орендодавець» - виконаний самим ОСОБА_4 .
Відтак, з 2021 року, позивач фактично не оспорював речове право оренди орендаря за договором щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3523683900:02:000:0423, укладеним між ОСОБА_4 та Фермерським господарством Баліцького Миколи Васильовича, що зареєстровано Новоархангельським відділом КРФЦ ДП «ЦДЗК» У Державному реєстрі земель від 20.08.2010 за №041037600036.
Однак, новий власник земельної ділянки так і не почав виконувати свої обов'язки за спірним договором.
Натомість, не зважаючи на дотримання відповідачем усіх договірних умов, позивач всіляко намагається припинити дію договору та права оренди відповідача - свідомо не звертався до орендаря жодного разу з інформацією про себе як про нового власника, не повідомляв про розрахунковий рахунок у фінансових установах для отримання орендної плати, не приймає грошові перекази орендної плати, які здійснюються орендарем щороку, взагалі не цікавиться отриманням орендної плати, не з'являється до фермерського господарства для отримання готівкових коштів в рахунок орендної плати та звертається до суду з різними позовами, як то двічі з позовом про визнання неукладеним/нікчемним договору, який в черговий раз намагається оспорити у цій справі. Орендодавця протягом всіх років володіння земельною ділянкою не цікавить його виконання, але цікавить спосіб припинення орендних відносин із орендарем.
Добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18)).
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19)).
Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).
Звернув увагу, що розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18). З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою.
Оскільки новий орендодавець за спірним договором двічі протягом 3 років оскаржував з ідентичних підстав спірний договір і двічі фактично відмовлявся від такого оскарження. З урахуванням не виконання ним свого обов'язку прийняти орендну плату, а також враховуючи, що орендар не зважаючи на недобросовісність і опір орендодавця, все ж таки виконує договір оренди, відсутні будь-які законні підстави вважати, що орендар порушує договірні зобов'язання.
Щодо розміру орендної плати, згідно п. 9 договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3523683900:02:000:0423, укладеного між ОСОБА_4 та Фермерським господарством Баліцького Миколи Васильовича, що зареєстровано Новоархангельським відділом КРФЦ ДП «ЦДЗК» У Державному реєстрі земель від 20.08.2010 за №041037600036, орендна плата вноситься орендарем в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Станом з 2018 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3523683900:02:000:0423 становила 221651,99 грн. Відтак, надано коректний розрахунок орендної плати, що могла бути отримана позивачем за спірним договором: у 2018 році 221651,99 грн. :100%*3%= 6649,56 грн.; у 2019 році 221651,99 грн. :100%*3%= 6649,56 грн.; у 2020 році 221651,99 грн. :100%*3%= 6649,56 грн.; у 2021 році 221651,99 грн. :100%*3%= 6649,56 грн.; у 2022 році 221651,99 грн. :100%*3%= 6649,56 грн.; у 2013 році 221651,99 грн. :100%*3%= 6649,56 грн. та у 2014 році 221651,99грн :100%*3%= 6649,56 грн.
Відтак, належна до сплата сума орендної плати за період користування земельною ділянкою має бути - 46546,92 грн.
Щодо нарахованих сум грошових коштів, які відображені у позивача в довідці про джерела нарахованого доходу за період 2018-2024 роки та фінансових документів, що відображають виконання орендарем свого обов'язку сплатити орендну плату, зазначимо, що будь-які кошти, що виходять за межі вище вказаного розрахунку могли бути переплатою по спірному договору, а також сплатою орендної плати, яку відповідач нараховував по іншому договору оренди. Відтак, будь-яких законних підстав чи обґрунтування розрахунку заборгованості з орендної оплати, що відповідали б нормам спірного договору позивачем не надано. Одночасно, будь-яких законних підстав вимагати стягнення орендної плати у розмірі, визначеному позивачем станом на дату позову немає, а тому у стягненні такої суми слід відмовити.
Щодо стягнення грошових коштів за самовільне використання земельної ділянки, позивач звертає увагу суду, що до 05.12.2024 року відповідач безпідставно користувався земельною ділянкою. Однак такі твердження не відповідають дійсності. У 2012 році між ОСОБА_4 та Фермерським господарством Баліцького Миколи Васильовича було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3523683900:02:000:0414, загальною площею 5,68 га, на території Вільшанської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області та скасувати державну реєстрацію договору оренди землі, проведеної Новоархангельським відділом КРФЦ ДП «ЦДЗК» у Державному реєстрі земель від 22.11.2012 року за №352360004004380. Цей договір виконувався попереднім власником понад 5 років, а згодом у змові з позивачем було розпочато оскарження його дійсності. Рішенням у справі №394/94/20 від 20.04.2022, що набрало законної сили 14.06.2022 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області визнав нікчемним договір оренди земельної ділянки. В подальшому відповідач з червня 2023 року здійснював оскарження заочного рішення і лишень в грудні 2024 року судом було повторно прийняте рішення, згідно якого у відповідача відсутнє право оренди.
Відтак, в період з 2012 року по 2024 рік орендар добросовісно користувався земельною ділянкою і з 2018 року по 2024 рік виконував зобов'язання зі сплати орендної плати перед попереднім власником і згодом - перед позивачем за чинним на той момент договором, що в т.ч. теж стало причиною нарахування більшої суми орендної плати, ніж вказано в розрахунку в п.3 цього відзиву.
Щодо розрахунку суми, яку у п.4 прохальної частини позовної заяви позивач просить стягнути за користування відповідачем протягом 2021-2024 років земельною ділянкою 3523683900:02:000:0414, зазначила наступне.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України). Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 12 ЦПК України, згідно якої судочинство у судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відсутні будь-які докази вважати належним розрахунок суми, яку позивач просить стягнути у п.4 прохальної частини позовної заяви земельною ділянкою 3523683900:02:000:0414, відтак у її стягненні суд має відмовити як щодо необґрунтованої вимоги.
Щодо відсутності порушеного права матеріально-правовими вимогами позивача є розірвання договору оренди землі, зареєстрованого Новоархангельським відділом КРФ ДП «ЦДЗК» У Державному реєстрі земель від 20.08.2010 за №041037600036, стягнення заборгованості по орендній платі, а також стягнення грошових коштів за самовільне використання земельної ділянки з кадастровим номером 3523683900:02:000:0414 за період 2021-2022, 2024 рік.
Звернули увагу суду, що цивільне судочинство це форма реалізації судової влади, форма здійснення правосуддя у цивільних справах. Метою цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Захист прав здійснюється у разі їх порушення.
Право та способи захисту цивільних прав визначені у ст. ст. 15, 16 ЦК України.
Право на судовий захист є одним із основних елементів будь-якого суб'єктивного цивільного права. Це нормативно врегульована можливість управомоченого суб'єкта застосувати засоби правоохоронного характеру для відновлення порушеного права та застосування передбачених законом методів для припинення дій, завдяки яким право було порушене.
В розумінні ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, тобто суд резюмує, що особа має право звернутись до суду захистом саме своїх прав. Право на позов має особа, права, свободи або інтереси якої порушені. Отже, особа не має права звернутися до суду у разі, якщо права, за захистом яких вона звернулася, їй не належать, така особа є неналежним позивачем. При зверненні до суду позивач повинен доводити свою юридичну заінтересованість у справі. Завдяки такому підходу реалізується принцип диспозитивності цивільного процесу, відповідно до якого кожна особа самостійно вирішує, чи звертатися їй до суду чи ні. У разі відсутності юридичної заінтересованості у позивача не має права на позов.
Сторонами цивільного провадження є позивач та відповідач (ч. 1 ст. 48 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ч. 2 ст. 48 ЦПК України).
Згідно зі ст. 124 Конституції України та частин 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Отже, таке право є абсолютним виражає демократичні засади суспільства, спрямоване на всебічний захист прав і громадянина.
Сторонами вважаються особи, які є учасниками спірних матеріальних правовідносин.
Спором визнаються будь-які непорозуміння між суб'єктами права, і достатньою підставою для вступу у процес і набуття правового статусу позивача є суб'єктивна впевненість, що права особи порушені, оспорені чи невизнані. Наявність чи відсутність між сторонами правовідносин ніякою мірою не відображається на їх правовому становищі.
Позивач це особа, на захист прав та інтересів якої відкрито провадження у справі. З цього випливає, що позовна заява подається для захисту порушених прав, а порушення у часі має існувати до відкриття провадження у справі. Саме позивач ініціює процес шляхом подання позовної заяви. Позивач має можливість вибору: способу порушення справи; відповідача; часу для пред'явлення позову; підсудності; підстав та предмета позову, отже, і меж судового розгляду.
Відповідачем є особа, на яку вказує позивач, як на порушника своїх прав, і тому саме позивач визначає, до кого пред'явити позов.
Цивільно-процесуального статусу позивача і відповідача особи набувають з моменту відкриття провадження у справі.
З урахуванням, що позивач самостійно уникає від виконання ним прийняття від орендаря орендної плати, суд може дійти висновку про відсутність порушеного права у діях чи бездіяльності іншої особи.
Крім того, як слідує з правового висновку Верховного Суду «загальноприйнято вважати, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад судочинства, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закон та його норми в такий спосіб, щоб максимально захистити права та інтереси особи; цей принцип також відомий як «in dubio pro persona» означає «у вагомих сумнівах на користь людини»; принцип тлумачення закону на користь особи не передбачає ігнорування закону, але вказує на те, що в спірних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію закону, яка максимально захищає права та інтереси саме особи (Постанова Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №240/4894/23).
Оскільки новий орендодавець за спірним договором двічі протягом 3 років оскаржував з ідентичних підстав спірний договір і двічі відмовлявся від такого оскарження, з урахуванням не виконання ним свого обов'язку прийняти орендну плату, а також враховуючи, що орендар не зважаючи на недобросовісність і опір орендодавця, все ж таки виконує договір оренди в обсязі навіть більшому, ніж це передбачено самим договором, відсутні будь-які законні підстави вважати, що орендар порушує договірні зобов'язання і існує будь-яке порушене право орендодавця.
Позивач у порядку, визначеному частиною третьою статті 148-1 Земельного кодексу України, не повідомив орендаря про набуття права власності на земельну ділянку у строк, що передбачений законом, тобто упродовж одного місяця з дня набуття права власності та не повідомив про зручні способи отримання орендної плати, як і не запропоновано внести зміни до договору. Вказане перешкоджало відповідачу виконувати свій обов'язок щодо сплати орендної плати.
Згідно пунктів 9-11 договору, орендна плата у визначеному розмірі має сплачуватись протягом терміну дії договору, але не пізніше як у строк до 01 листопада щороку.
Із змісту договору оренди вбачається, що порядок та місце виконання орендарем зобов'язання зі сплати орендної плати орендодавцю сторонами не встановлені.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 532 ЦК України, якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання грошового зобов'язання провадиться за місцем проживання кредитора.
Відтак, належним місцем виконання зобов'язання зі сплати орендної плати є місце проживання позивача. З письмових доказів та матеріалів судових справ відповідачу стало відомо, що позивач зареєстроване місце проживання в селі Березівка Голованівського району Кіровоградської області.
На виконання умов спірного договору одразу після отримання такої інформації щодо орендованої земельної ділянки, орендар регулярно здійснював направлення грошових коштів - грошові перекази поштовим оператором АТ «Укрпошта» в рахунок сплати орендної плати за місцем знаходження позивача - нового власника земельної ділянки, на доказ чого надаємо до суду підтверджуючі документи.
В той же час, матеріали поданого позову не містять будь-яких доказів на підтвердження звернення орендодавця до орендаря за отриманням орендної плати, а фактична виплата орендної плати була здійснена відповідачем за місцем реєстрації позивача, що відповідає погодженому сторонами в умовах договору порядку та чинному законодавстві.
В аспекті наведеного також слід звернути увагу на те, що жодних письмових заяв від орендодавця стосовно виплати орендної плати, чи претензій відносно порушення такого обов'язку з боку орендаря за 2018 - 2025 роки не існує, що виключає можливість для висновку про порушення відповідачем будь-яких взятих на себе зобов'язань за спірним договором.
Положеннями статті 613 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Отже, в даному випадку має місце недотримання позивачем погодженого сторонами в умовах спірного договору порядку виплати орендної плати у встановлені строки, що в силу приписів ст. ст. 611, 613 Цивільного кодексу України унеможливлює визнання відповідачем таким, що порушив взяті на себе грошові зобов'язання.
З огляду на викладене, позивачем не доведено існування істотного порушення відповідачем умов спірного договору, яке могло б позбавити його того, на що він розраховував при укладенні договору щодо набуття у власність майна (отримання орендної плати у визначений період за наслідками звернення до орендаря), адже відповідні кошти в повній мірі було виплачено у визначеному порядку, що виключає існування правових підстав, з якими положення статей 31, 32 Закону України «Про оренду землі», статті 651 Цивільного кодексу України передбачають можливість дострокового розірвання договору в судовому порядку на вимогу однієї із сторін.
Просив врахувати дійсні обставини спірних правовідносин та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Фермерського господарства Баліцького Миколи Васильовича про дострокове розірвання договору оренди землі відмовити повністю.
Просила позовну вимогу п.3 позовної заяви - про стягнення з відповідача орендної плати за період 2018 - 2024 роки за договором оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3523683900:02:000:0423, що зареєстровано Новоархангельським відділом КРФЦ ДП «ЦДЗК» У Державному реєстрі земель від 20.08.2010 за №041037600036 задовольнити частково на загальну суму орендної плати у розмірі 46546,92 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовити в повному обсязі /а.с.69-76/.
Представник позивача подав суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що вказані факти викладені у відзиві спростовуються наступним: за договором оренди земельної ділянки де проведено державну реєстрацію договору Новоархангельським відділом КРФЦ ДП «ЦДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 серпня 2010 року за № 041037600036, кадастровий 3523683900:02:000:0423 загальною площею 5,68 га на території Вільшанської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області Відповідач прозвітував до податкових органів, що в період 2018-2024 років нібито сплачував позивачу орендну плату за вказану земельну ділянку де зазнаючи в наступне: орендна плата, яка нібито сплачена позивачу за 2018 рік, становить 14112 грн. 87 коп.; орендна плата, яка нібито сплачена позивачу за 2019 рік, становить 22165 грн. 98 коп.; орендна плата, яка нібито сплачена позивачу за 2021 рік, становить 22165 грн. 98 коп.; орендна плата, яка нібито сплачена позивачу за 2022 рік, становить 223260 грн. 24 коп.; орендна плата, яка нібито сплачена позивачу за 2023 рік, становить 35527 грн. 96 коп.; орендна плата, яка нібито сплачена позивачу за 2024 рік, становить 37291грн. 90 коп.;
Вищевказані відомості підтверджуються Відомостями з державного реєстру фізичних осіб - власників податків про джерела нарахованого доходу за період 2017-2024 роки. Вищевказані кошти відповідачем позивачу не виплачувалися в даний період.
Крім того зазначив, що в даних відомостях відсутні дані про заборгованість за 2020 рік, а тому дану заборгованість за 2020 рік 3%; відсотка за рік від нормативної грошової оцінки землі і становить - 6649 грн. 56 коп.
Таким чином заборгованість з орендної плати за період 2018 -2024 роки за договором оренди земельної ділянки де проведено державну реєстрацію договору Новоархангельським відділом КРФ ДП «ЦДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 серпня 2010 року за № 041037600036, кадастровий 3523683900:02:000:0423 загальною площею 5,68 га на території Вільшанської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області становить 160274 грн. 49 коп.
У відзиві зазначено, що дані кошти могли б бути сплачені за інші правовідносини, які були між позивачем та відповідачем, однак жодних інших правовідносин між позивачем та відповідачем не було та немає на даний час. Таким чином, дані кошти були відзвітовано, що нібито виплачені за оренду землі відповідачем, вищевказане свідчить про те, що відповідач, порушуючи податкове законодавство, надав до фіскальних органів недостовірні відомості та штучно створив нібито виплату позивачу орендної плати та приховав заборгованість з орендної плати за договором оренди земельної ділянки де проведено державну реєстрацію договору Новоархангельським відділом КРФЦ ДП «ЦДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 серпня 2010 року за № 041037600036, кадастровий 3523683900:02:000;0423 загальною площею 5.68 га на території Вільшанської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області становить 160274 грн. 49 коп.
Також слід зазначити, що договір визнано нікчемний, який нібито укладений між ОСОБА_4 та Фермерським Господарством Баліцького Миколи Васильовича щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3523683900:02:000:0414 загальною площею 5,68 га на території Вільшанської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області та скасовано державну реєстрацію договору оренди землі, проведеної Новоархангельським відділом КРФЦ ДП «ЦДЗК» у Державному реєстрі земель від 22 листопада 2012 року за №352360004004380 оскільки не підписувався сторонами лише 5 грудня 2024 року, а до вказаної дати ФГ Баліцького М.В. користувалося земельною ділянкою. У відповідності до розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 5,6787 гектара, яка розташована на території Вільшанської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області та належить на праві власності ОСОБА_3 , яку використовувало Фермерське Господарство ОСОБА_5 орендна плата за земельну ділянку в 2021 році складала 6649,56 гривень =221651,99:100% х3%; орендна плата за земельну ділянку в 2022 році складала 6649,56 гривень =221651,99:100% х3%; орендна плата за земельну ділянку в 2024 році складала 6649,56 гривень =221651,99:100% х3%; Таким чином орендна плата складала за 2021-2022 та 2024 роки в загальній сум 19948,68 грн.
На підставі вищевикладеного необхідно прийти до висновку, що Фермерське господарство Баліцького Миколи Васильовича не виплатило за період 2021-2022 роки та 2024 рік за використання земельної ділянки кошти в сумі 19948,68 грн. за самовільне використання земельної ділянки.
Крім того з аналогічних підстав вже задоволено позовну заяву за період 2018-2020 роки Новоархангельським районним судом 5 грудня 2024 року. Дані про повідомлення правонаступника щодо можливості отримання орендної плати за договором або її накопичення на депозитному рахунку нотаріусу (ст. 537 ЦК України), відкриттям рахунку на вимогу, чи будь-яким іншим шляхом, відповідачем не надано, тобто, відповідно до вимог ст. 537 ЦК України відповідач мав можливість сплатити орендну плату шляхом внесення грошових коштів у депозит нотаріуса нотаріальної контори, якщо не знав куди відправляти кошти на виконання договірного зобов'язання, зазначена позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року справа № 577/3866/17-ц, провадження № 61-58св18, 21 травня 2018 справа № 479/187/17, провадження № 61-4907св18.
Тому, встановивши, що відповідач не розрахувався з позивачем по орендній платі, а тому дійшов правильного висновку про наявність у відповідача невиконаних зобов'язань по договору та обов'язок їх виконати за період оренди земельної ділянки в 2018-2024 роки.
Доводи відповідача, що нібито ухилявся позивач не відповідають дійсності і системно були переговори та під час попередніх судових справ, позивач неодноразово звертався в судах до відповідача про сплату за використання земельної ділянки.
Крім того, не зважаючи на рішення суду позивачу також не сплачено кошти за самовільне використання земельної ділянки, що свідчить про грубе ухилення від сплати за користування землі.
На підставі вищевикладеного, просив суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги до ФГ «Баліцького М.В.» підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача ФК «Баліцького» просила стягнути несплачену оренду плату в решті позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Ч. 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Право на захист цивільних прав та інтересів визначено у ст. 15 ЦК України.
Способи захисту цивільних прав та інтересів судом перелічено у ст. 16 ЦК України.
Як встановлено у судовому засіданні, 25.07.2017 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу зареєстровано право власності на земельні ділянки кадастровий номер 3523683900:02:000:0414 та 3523683900:02:000:0423 27 квітня 2009 року ОСОБА_4 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3523683900:02:000:0423 загальною площею 5,68 га на території Вільшанської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.09.2008 р. реєстр. № 2476, ВКТ № 056028, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія КР № 044845.
20.08.2010 року (виходячи з часу проведення державної реєстрації) між ОСОБА_4 та «ФГ Баліцького» було укладено договір оренди земельної ділянки, який було зареєстровано у Новоархангельському відділі КРФЦ ДП «ЦДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 041037600036.
Зазначений договір відповідно до п. 8 укладено терміном на двадцять років. П. 9 вказує що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки, що становить 2680,98 грн. П. 11 вказує, що орендна плата вноситься до з 16.08 по 01.11 щороку. В пунктах 28, 29, 30, 31 визначені права та обов'язки орендаря та орендодавця. Згідно з п. 29 договору орендодавець зобов'язаний передати земельну ділянку, що відповідає умовам договору оренди; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою, це саме закріплено в ст. 24 Закону України «Про оренду землі» /а.с. 21-25,88-89/.
25.07.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір міни, відповідно до якого позивач набув власності на земельну розміром 5,6787 га, яка розташована на території Вільшанської сільської ради Новоархангельського району (на той час) Кіровоградської області, кадастровий номер 3523683900:02:000:0423 /а.с.15-20/.
Так відповідно до умов п. 40 договору оренди землі до позивача перейшли права та обов'язки орендодавця.
Ч. 1 ст. 629 ЦК України вказує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно пунктів а) та г) ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; прийняття спадщини.
П. а) ст. 90 ЗК України означено, що власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Приписами ст. 126 ЗК України означено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», дане право виникло у позивача 25.07.2017 року після внесення відомостей нотаріусом до державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності.
Ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон), визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Орендодавцями землі відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.
Орендарями землі відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
Право оренди земельної ділянки, відповідно до приписів ч. 5 ст. 6 Закону, підлягає державній реєстрації.
Ст. 13 Закону вказує, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У відповідності до ст. 27 Закону орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями. Розмір відшкодування орендодавцем збитків, завданих орендарю, повинен бути зменшений, якщо орендар навмисно або через необережність спричинив збільшення розмірів збитків унаслідок невиконання чи неналежного виконання умов договору орендодавцем або не вжив заходів щодо їх зменшення.
Згідно зі ч. 1 ст. 31 Закону договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.
Спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку, на що вказує ст. 35 Закону України «Про оренду землі».
Відповідно до ст. 17 Закону «Про оренду землі» об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію (оферта), укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепт). Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Ст. 15 Закону України «Про оренду землі» умови збереження стану об'єкта оренди є істотною умовою договору оренди землі і відсутність у договорі цієї істотної умови є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання такого договору недійсним відповідно до Закону.
У ст. 526 ЦК України йдеться мова про те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Підстави припинення договору оренди землі визначені у ст. 31 Закону України «Про оренду землі», зокрема договір може бути припинено: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря,засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов'язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 1481 ЗК України.
У відповідності до частин 1, 3 та 4 ст. 148 1 ЗК України перехід права власності на земельні ділянки, що перебувають у користуванні до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов'язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім'я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку. За згодою сторін договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави до такого договору можуть бути внесені зміни із зазначенням нового власника земельної ділянки.
Дана норма матеріального права є імперативною, тобто нормою яка покладає на позивача прямий обов'язок, як нового власника земельної ділянки, на вчинення зазначених в ній дій.
Позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів в приводу виконання положень статті 148 1 ЗК України. Суд звертає увагу, що на нового власника земельної ділянки законом покладено обов'язок вчинити певні дії з приводу подальшого використання своїх прав та обов'язків, а саме володіння, користування та розпорядження отриманої у власність земельної ділянки. Тобто невиконання зазначених положень закону не може породжувати прав та обов'язків між орендодавцем та орендарем, в даному випадку ФГ «Баліцького» не маючи відповідних документів, повинно було продовжувати використовувати земельну ділянку з метою отримання продукції та доходів та акумулювати на відповідному рахунку кошти за орендовану земельну ділянку з метою в подальшому перерахувати особі, яка набула статусу власника земельної ділянки.
У розумінні ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі, яка сплачується як в натуральному так і в грошовому виразі, враховуючи домовленості сторін зобов'язання.
Як вбачається із наданої світлокопії довідки ФГ «Баліцького М.В.» обліковує на власних рахунках заборгованість за орендною платою перед позивачем за договором оренди земельної ділянки кадастровий номер 3523683900:02:000:0423, зареєстрованим Новоархангельським відділом КРФЦ ДП «ЦДЗК» у Державному реєстрі земель від 20.08.2010 року за № 041037600036 за 2018 рік - 6 649,79 грн. ( 221 659,80 грн.:100%*3%) з яких сплачено податків: (ПДФО - 18%, в сумі 1 196,96 грн., військовий збір - 1,5% в сумі 99,75 грн. ), до перерахування отримувачу - 5 353, 08 грн. За 2019 рік - 6 649,79 грн. ( 221 659,80 грн.:100%*3%) з яких сплачено податків: (ПДФО - 18%, в сумі 1 196,96 грн., військовий збір - 1,5% в сумі 99,75 грн.), до перерахування отримувачу - 5 353, 08 грн. За 2020 рік - 6 649,79 грн. (221 659,80 грн.:100%*3%) з яких сплачено податків: (ПДФО - 18%, в сумі 1 196,96 грн., військовий збір - 1,5% в сумі 99,75 грн.), до перерахування отримувачу - 5 353, 08 грн. За 2021 рік - 6 649,79 грн. ( 221 659,80 грн.:100%*3%) з яких сплачено податків: (ПДФО - 18%, в сумі 1 196,96 грн., військовий збір - 1,5% в сумі 99,75 грн.), до перерахування отримувачу - 5 353, 08 грн. За 2022 рік - 6 649,79 грн. (221 659.80 грн.:100%*3%) з яких сплачено податків: (ПДФО - 18%, в сумі 1 196,96 грн. військовий збір - 1,5% в сумі 99.75 грн.), до перерахування отримувачу - 5 353, 08 грн. За 2023 рік - 6 649,79 грн. ( 221 659,80 грн.:100%*3%) з яких сплачено податків: (ПДФО - 18%, в сумі 1 196,96 грн., військовий збір - 1,5% в сумі 99,75 грн.), до перерахування отримувачу - 5 353, 08 грн. За 2024 рік 6 988,93 грн. (232 964,45 грн.:100%*3%) з яких сплачено податків: (ПДФО - 18%, в сумі 1 258.01 грн., військовий збір - 1,5% в сумі 104,83 грн.), до перерахування отримувачу - 5 626,09 грн. /а.с.174-175/.
Питань стосовно не сплати попередньому власнику земельної ділянки ( ОСОБА_4 ) в даному процесі не виникає, тобто в період користування земельною ділянкою відповідач належним чином сплачував орендодавцю орендну плату за користування земельною ділянкою.
Суд приходить до висновку, що ФГ «Баліцького М.В.» у встановлений законом порядку прийняло в користування земельну ділянку з метою отримання прибутку та сплати орендної плати за її використання.
ФГ «Баліцького М.В.» діяло у межах та у спосіб визначений спеціальним законом «Про оренду землі» та договором оренди земельної ділянки, а саме щодо своєчасного нарахування та сплати орендної плати за використання орендованої земельної ділянки.
Суд констатує, що в договорі оренди не визначено порядок проведення розрахунку між сторонами зобов'язання, а саме не зазначено місце та спосіб проведення розрахунку, на погляд суду, ці обставини повинні виходити із принципів доброзичливості та добросовісності побудованих на взаємній повазі учасників правочину, що в свою чергу не повинно чинити перешкод у виконанні зобов'язання. В нашій ситуації позивач, набувши у власність земельну ділянку за договором міни, уник від виконання прямого обов'язку встановленого ст. 148 1 ЗК України, створив штучно обставини, що унеможливили відповідачу провести з ним оплату за користування земельною ділянкою, тобто, на погляд суду, діяв не добросовісно. Відповідач в свою чергу намагався сплатити орендну плату за користування земельною ділянкою шляхом направлення грошових коштів поштовим переказом, але кошти були повернуті господарству у зв'язку з неотриманням позивачем /а.с.78-86/, тобто, на погляд суду, позивач своєю бездіяльністю сам умисно вчинив дії направлені на неотримання орендної плати, що суперечать нормам законодавства, договірним зобов'язанням, що призвело до порушення домовленостей сторін.
Аналізуючи всі досліджені обставини в справі та пояснення представників сторін, суд приходить до наступного висновку, що ОСОБА_4 , будучи законним власником земельної ділянки, дієздатною та обізнаною людино, діючи на час укладання договору оренди землі, в першу чергу для задоволення власних потреб та цілей, надав ФГ «Баліцького М.В.» право користування земельною ділянкою шляхом укладання договору, при цьому договір повністю відповідає положенням цивільного та земельного законодавства (сторонами у цивільній справі це не оспорюються). ОСОБА_3 після підписання договору міни та внесення відомостей до реєстру прав на нерухоме майно, став власником земельної ділянки за законом. Протягом 2018-2024 років позивач умисно не отримував орендної плати та в 2025 році вибрав спосіб захисту свого цивільного права шляхом звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди землі в зв'язку з неотриманням орендної плати. Ця обставина переконливо вказує на те, що позивач не має наміру в подальшому надавати ФГ «Баліцького М.В.» право користуватись орендованою земельною ділянкою, а в будь-який спосіб та шлях припинити дію договору. Зазначене може свідчити про те, що позивач свідомо заводить в оману суд з приводу неотримання орендної плати, оскільки сам нехтує положеннями законів, що регулюють земельні правовідносини. А тому його твердження з приводу неотримання орендної плати не можуть бути прийняті судом, як стверджувальні та такі, що не підлягають доказуванню, оскільки його дії стверджують протилежне.
Суд також звертає увагу, що ОСОБА_3 жодним чином не намагався та не намагається досягнути компромісу з ФГ «Баліцького М.В.» шляхом добровільного вирішення спору.
Суд вказує, що заборгованість по орендній платі - це сума грошей, яку орендар повинен сплатити орендодавцю за користування орендованим майном (наприклад, землею або нерухомістю) за договором, але яку він не сплатив у встановлений термін.
На даний час у відповідача, виходячи з матеріалів справи та встановлених обставин, існує заборгованість перед позивачем у розмірі 46546,92 грн., але разом з тим суд не може прийняти рішення про стягнення з відповідача зазначених коштів, оскільки заборгованість утворилась не з вини відповідача, а саме з вини позивача, яка виразилась в умисному неотриманні нарахованої орендної плати, задоволення цієї вимоги (стягнення нарахованої орендної плати) буде суперечити основним засадам цивільного судочинства.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки у зв'язку з несплатою орендної плати та стягнення орендної плати слід відмовити в повному обсязі.
Стосовно позовної вимоги про відшкодування збитків за користування земельною ділянкою суд звертає увагу на наступне.
Згідно мотивувальної частини заочного рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 20.04.2025 року - 27 квітня 2009 року ОСОБА_4 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3523683900:02:000:0423 загальною площею 5,68 га на території Вільшанської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.09.2008 року, реєстр №2476, ВКТ №056028. На момент вступу в спадщину за заповітом, ОСОБА_4 було відомо, що успадкована ним земельна ділянка перебуває в оренді у ФГ ОСОБА_5 на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного ще зі спадкодавцем. Однак самого договору йому передано не було, а тому щодо умов та строку дії даного договору позивач обізнаний не був. Спадкодавець, отримуючи свого часу від орендаря орендну плату, вважав, що строк дії раніше укладеного договору оренди ще не сплинув.
Лише в 2017 році ОСОБА_4 звернувся до відповідача з метою з'ясувати, коли саме закінчується строк дії раніше укладеного договору оренди землі та отримати його копію. Отримавши копію договору виявилось, що орендодавцем зазначено не спадкодавця, а самого ОСОБА_4 та саме від його імені виконано підпис в новому договорі. Оскаржуваний договір оренди не містить навіть дати його складання та підписання, а лише наявні відомості, щодо державної реєстрації договору, проведеної Новоархангельським відділом КРФЦ ДП «ЦДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.08.2010 року за №041037600036. Вказаний договір, акт прийому-передачі земельної ділянки в натурі та акт визначення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_4 не підписував, підписи у договорі оренди виконані не ним, а іншою невідомою особою, повноважень за довіреністю на підписання договору оренди, акту прийому - передачі земельної ділянки в натурі та акту визначення меж земельної ділянки в натурі, нікому не передавав.
У відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР №044838 від 27.04.2009 року, ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.09.2008 року, реєстр №2473 ВКГ №056027, є власником земельної ділянки, розташованої у Вільшанській сільській раді Новоархангельського району Кіровоградської області, загальною площею 5,68 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, під кадастровим номером 3523683900:02:000:0423.
Згідно договору оренди без номеру і без дати ОСОБА_4 передав, а Фермерське господарство ОСОБА_5 прийняло земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,68 га, терміном на 20 років, з орендною платою в розмірі 3% нормативної грошової оцінки. Згідно п. 40 Договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни (розірвання) для зміни умов або розірвання договору; право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем. Договір підписано і завірено печаткою підприємства.
Відповідно до договору оренди без номеру від 18.10.2012 р. ОСОБА_4 передав, а Фермерське господарство Баліцького Миколи Васильовича прийняло земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,68 га, терміном на 20 років, з орендною платою в розмірі 3% нормативної грошової оцінки. Згідно п. 40 Договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни (розірвання) для зміни умов або розірвання договору; право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем. Договір підписано і завірено печаткою підприємства.
Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру №НВ-3510486922019 від 16.12.2019 року земельна ділянка розташована у Вільшанській сільській раді Новоархангельського району Кіровоградської області, загальною площею 5,6787 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, під кадастровим номером 3523683900:02:000:0414 належить на праві власності ОСОБА_3 , який 22.22.2012 року уклав Договір оренди з ФГ ОСОБА_5 строком на 20 років.
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру №НВ-3510486632019 від 16.12.2019 р. земельна ділянка розташована у Вільшанській сільській раді Новоархангельського району Кіровоградської області, загальною площею 5,6787 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, під кадастровим номером 3523683900:02:000:0423 належить на праві власності ОСОБА_3 , який 20.08.2010 року уклав Договір оренди з ФГ ОСОБА_5 строком на 20 років.
З огляду на Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна земельна ділянка розташована у Вільшанській сільській раді Новоархангельського району Кіровоградської області, загальною площею 5,6787 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, під кадастровим номером 3523683900:02:000:0414 належить на праві власності ОСОБА_3 , підстава виникнення права власності договір міни, серія та номер 1459 від 25.07.2017 р., підстава внесення запису - Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 36301331 від 25.07.2017 р.
Також на Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна земельна ділянка розташована у Вільшанській сільській раді Новоархангельського району Кіровоградської області, загальною площею 5,6787 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, під кадастровим номером 3523683900:02:000:0423 належить на праві власності ОСОБА_3 , підстава виникнення права власності договір міни, серія та номер 1458 від 25.07.2017 р., підстава внесення запису - Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 36299495 від 25.07.2017 р.
Згідно відповіді 11/117/20 від 16.07.2020 р. відділу у Новоархангельському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, виходячи із «Книг записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі» зареєстровано: - договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_4 та ФГ Баліцького Миколи Васильовича, та зареєстрований у Новоархангельському відділі Кіровоградської філії КРФЦ ДП «ЦДЗК» від 20.08.2010 р. за №041037600036, на 20 років; - договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_4 та ФГ Баліцького Миколи Васильовича, та зареєстрований у відділі Держкомзему у Новоархангельському районі від 22.11.2012 р. за №352360004004380, на 20 років .
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи №1831/1832/2199/21-27 від 04.06.2021 р.: - підпис від імені ОСОБА_4 у договорі оренди земельної ділянки без дати, укладеному між ОСОБА_4 та Фермерським господарством Баліцького Миколи Васильовича,
зареєстрованому у Новоархангельському відділі КРФЦ ДП «ЦДЗК» від 20.08.2010 р. за №041037600036, який міститься на п'ятій сторінці у розділі «Підписи сторін» в графі «Орендодавець» - виконаний самим ОСОБА_4 ; - підпис від імені ОСОБА_4 у договорі оренди земельної ділянки від 18.10.2012 р., укладеному між ОСОБА_4 та Фермерським господарством Баліцького Миколи Васильовича, зареєстрованому у Новоархангельському відділі КРФЦ ДП «ЦДЗК» від 22.11.2012 р. за №352360004004380, який міститься на 4-ій сторінці у розділі «Підписи сторін» в графі «Орендодавець» - виконаний не самим ОСОБА_4 , а іншою особою, з деяким наслідуванням якогось справжнього підпису ОСОБА_4 .
З резолютивної частини вказаного заочного рішення слідує, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ФГ Баліцького М.В, третя особа ОСОБА_4 , про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації - задоволено. Визнано нікчемним договір оренди земельної ділянки, загальною площею 5,68 га, розташованої на території Вільшанської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523683900:02:000:0414, укладений між ОСОБА_4 та Фермерським господарством Баліцького Миколи Васильовича. Скасувано державну реєстрацію договору оренди землі, проведеної Новоархангельським відділом КРФЦ ДП «ЦДЗК» У Державному реєстрі земель від 22 листопада 2012 року за №352360004004380. Повернуто ОСОБА_3 самовільно зайняту земельну ділянку з кадастровим номером 3523683900:02:000:0414, яка використовується Фермерським господарством Баліцького Миколи Васильовича.
Зокрема в рішенні суду не зазначено часу з якого оспорюваний договір визнається нікчемним.
Додатковим рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 05.12.2024 року визнано нікчемним договір оренди земельної ділянки, загальною площею 5,68 га, розташованої на території Вільшанської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523683900:02:000:0414, укладений між ОСОБА_4 та Фермерським господарством Баліцького Миколи Васильовича. Скасовано державну реєстрацію договору оренди землі, проведеної Новоархангельським відділом КРФЦ ДП «ЦДЗК» У Державному реєстрі земель від 22 листопада 2012 року за №352360004004380. Повернуто ОСОБА_3 самовільно зайняту земельну ділянку з кадастровим номером 3523683900:02:000:0414, яка використовується Фермерським господарством Баліцького Миколи Васильовича.
В додатковому рішенні також не вказано часу з якого договір оренди земельної ділянки визнається нікчемним.
З огляду на рішення суду факт незаконного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3523683900:02:000:0414 встановлений зазначеним судовим рішенням, яке набрало законної сили та мають преюдиційний характер.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.
Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Предметом спору у зазначеній справі було визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації.
В судовому засіданні було встановлено факт не підписання договору орендодавцем, що стало підставою для визнання оспорюваного договору нікчемним.
Визнання договору оренди земельної ділянки нікчемним не свідчить про протиправність дій відповідача та вину у заволодінні земельною ділянкою у незаконний спосіб, оскільки орендна плата за користування земельною ділянкою отримувалась орендодавцем протягом шести років, та користувався відповідач нею до 2024 року, до часу ухвалення зазначеного вище судового рішення.
Суд констатує, що жодним процесуальним рішенням відомості про протиправне користування земельною ділянкою відповідачем не встановлені, дані про протилежне відсутні.
Зокрема не встановлено, хто та з якою метою підписав оспорюваний договір від імені орендодавця та передав його на виконання відповідачу, який в свою чергу дотримувався його підстав та умов.
Щодо норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Предметом позову в даній справі є стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди (орендної плати), які б позивач міг отримати, як орендну плату.
Фактичні підстави позову це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача (обставини, на які посилається позивач, як на підстави своїх вимог).
Правова підстава позову це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Як на правові підстави позовних вимог позивач посилався у позові, зокрема на ст. ст. 152, 157 ЗК України та Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджених постановою КМ України від 19.04.1993 року № 284.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частинами 1 та 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
А згідно з п. д) ч. 1 ст. 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі N 629/4628/16-ц)
Ст. 156 ЗК України містить вичерпний перелік випадків для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
Ст. 157 ЗК України визначено порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
Ч. 1 ст. 153 ЗК України передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.
Згідно з ч. 3 ст. 157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Позивач у позові, як на правові підстави відшкодування збитків, посилався на ст. 157 ЗК України, а також позивачем зроблено розрахунок збитків згідно з Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 року.
Проте, за фактичними обставинами вказаної справи неможливість використання позивачем земельної ділянки не було пов'язане з передбаченими ст. 156 ЗК України обставинами, оскільки договір про оренду землі був зареєстрований та виконувався відповідачем.
У такому разі підстави для застосування положень статті 157 ЗК України та постанови Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 відсутні.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі N 320/5877/17, від 23 травня 2018 року у справі N 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі N 922/3412/17.
Безпідставне збагачення може полягати як у так званому «фактичному» збагаченні, коли набувач, не отримуючи права на річ, фактично володіє і користується нею, так і в «юридичному» збагаченні, коли набувач отримує суб'єктивне право на предмет збагачення.
Для відшкодування шкоди у загальному порядку (ст. 1166 ЦК України) наявність вини заподіювача шкоди є обов'язковою умовою відповідальності.
Відшкодування збитків (упущеної вигоди) на загальних підставах (ст. 1166 ЦК України) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
На думку суду, враховуючи обставини фактичних правовідносин, що виникли між сторонами, перебування у спірний період земельної ділянки у користуванні відповідача не є підставою для відповідальності у вигляді відшкодування майнової шкоди. Застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України щодо відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок (ст. ст. 156, 157 ЗК України) є безпідставним, як і відсутні підстави для відшкодування майнової шкоди за ст. 1166 ЦК України.
Враховуючи те, що право користування відповідача на земельну ділянку було припинене на підставі судового рішення, що набрало законної сили, у останнього виник обов'язок з повернення земельної ділянки (ст.1212ЦК України), спору стосовно чого немає між сторонами, оскільки відповідач земельну ділянку фактично одразу ж повернув.
Згідно з ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 629/4083/19), за змістом абзацу першого частини першої 1214 ЦК України таке право може бути реалізоване за сукупності таких складових: 1) доходи повертаються саме особою, яка володіє або володіла, майном безпідставно; 2) повертаються доходи, які ця особа одержала або могла одержати від такого майна; 3) повертаються доходи отримані з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Розмір доходів, які підлягають стягненню, вираховується виходячи з доведеності розміру звичайних доходів, які особа здобула за весь час володіння. Слід також враховувати, що конструкція абзацу першого частини першої статті 1214 ЦК України передбачає встановлення часу (строку) неправомірного використання майна, адже встановлює правило, що повертаються доходи отримані з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
У даній справі позивачем розрахунок доходів, які можуть бути стягнуті відповідно до ст. 1214 ЦК України не здійснювався, а фактично проведено розрахунок збитків у Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 року, яка застосовується у разі тимчасового невикористання земельної ділянки з підстав, наведених у ст. 156 ЗК України, яких у даній справі не було встановлено.
Окрім того, відповідно до довідки відповідача від 10.09.2025 року /а.с.174-175/, Фермерське господарство Баліцького Миколи Васильовича обліковує на власних рахунках заборгованість за орендною платою перед ОСОБА_3 за договором оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3523683900:02:000:0414 зареєстрованим Новоархангельським відділом КРФЦ ДП «ЦДЗК» У Державному реєстрі земель від 22.11.2012 року за №352360004004380 згідно нижче наведеного розрахунку:за 2018 рік - 6 649,79 грн. ( 221 659,80 грн.: 100%*3%) з яких сплачено податків: (ПДФО - 18%, в сумі 1196,96 грн., військовий збір - 1,5% в сумі 9975 грн. ), до перерахування отримувачу - 5 353,08 грн.; за 2019 рік - 6 649,79 грн. ( 221 659,80 грн.: 100%*3%) з яких сплачено податків: (ПДФО - 18%, в сумі 1 196,96 грн., військовий збір - 1,5% в сумі 99,75 грн.), до перерахування отримувачу - 5 353, 08 грн.; за 2020 рік - 6 649,79 грн. ( 221 659,80 грн.:100%*3%) з яких сплачено податків: (ПДФО - 18%, в сумі 1 196,96 грн., військовий збір - 1,5% в сумі 99,75 грн.), до перерахування отримувачу - 5 353, 08 грн.; за 2021 рік - 6 649,79 грн. ( 221 659,80 грн.: 100%*3%) з яких сплачено податків: (ПДФО - 18%, в сумі 1 196.96 грн., військовий збір - 1,5% в сумі 99,75 грн.), до перерахування отримувачу - 5 353,08 грн.; за 2022 рік - 6649,79 грн. ( 221 659.80 грн.:100%*3%) з яких сплачено податків: (ПДФО - 18%, в сумі 1196,96 грн., військовий збір - 1,5% в сумі 99.75 грн.), до перерахування отримувачу - 5353, 08 грн.; за 2023 рік - 6649,79 грн. ( 221659,80 грн.:100%*3%) з яких сплачено податків: (ПДФО - 18%, в сумі 1 196,96 грн., військовий збір - 1,5% в сумі 99,75 грн.), до перерахування отримувачу - 5353, 08 грн.; за 2024 рік 6 988,93 грн. (232 964,45 грн.:100%*3%) з яких сплачено податків: (ПДФО - 18%, в сумі 1 258,01 грн., військовий збір - 1,5% в сумі 104,83 грн.), до перерахування отримувачу - 5 626,09 грн. щорічно виплата орендної плати здійснювалась у повному обсязі шляхом поштового переказу за місцезнаходженням ОСОБА_3 . Сплачені суми повернулися на рахунок підприємства у зв'язку з неотриманням їх ОСОБА_3 . Станом на дату довідки, орендна плата, що була виплачена та повернулася на рахунки підприємства акумульована на рахунках підприємства та може бути виплачена орендарю за зверненням та повідомленням банківські реквізити в найкоротший термін.
З урахуванням вмотивованого, суд приходить до висновку, що позовна вимога про відшкодування збитків за користування земельною ділянкою не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати відносяться за рахунок позивача у справі.
На підставі наведеного, та керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 15, 16, 22, 210, 526, 629, 640, 651, 1166, 1212 ЦК України, ст. ст. 81, 90, 125, 126, 1481, 152, 153, 156, 157 ЗК України, Законом України «Про оренду землі», ст. ст. 2, 4, 8, 82, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України суд -
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 до фермерського господарства Баліцького Миколи Васильовича про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості по орендній платі та відшкодування збитків за користування земельною ділянкою - відмовити в повному обсязі.
Судові витрати по справі віднести за рахунок ОСОБА_3 .
Ідентифікаційні дані учасників:
ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 .
Фермерське господарство Баліцького Миколи Васильовича, місце знаходження с. Скалівські Хутори Голованівського району Кіровоградської області код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 31181867.
Рішення може бути оскаржено до Кропивницького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .
Повний текст рішення виготовлено 22 вересня 2025 року.
Суддя: