Номер провадження: 11-сс/813/1580/25
Справа № 496/4779/25 1-кс/496/1362/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
17.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 31.07.2025 року в кримінальному провадженні №12025163250000234 від 29.07.2025 року про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України,
встановив:
У провадженні СВ ВП №2 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження №12025163250000234 від 29.07.2025 року, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296КК України, за обставин, викладених у клопотанні органу досудового розслідування.
29.07.2025 року ОСОБА_6 затриманий на підставі ст. 208 КПК України та в той же день йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України за кваліфікуючими ознаками - грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї.
Слідча СВ ВП №2 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 за погодженням з прокурором Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_5 , звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, а також наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховування від органу досудового розслідування та суду, можливість незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.
Оскарженою ухвалою слідчого судді в задоволенні клопотання слідчої відмовлено та підозрюваному обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, строком до 30.09.2025 року.
Обґрунтовуючи рішення про відмову в застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувавши запобіжний захід у виді домашнього арешту, слідчий суддя послався на наявність обґрунтованої підозри у скоєнні підозрюваним кримінального правопорушення та ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, врахував відомості про особу підозрюваного, та дійшов до висновку про достатність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки органом досудового розслідування та прокурором не доведено, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою задовольнити клопотання та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Прокурор вважає, що при застосуванні запобіжного заходу слідчим суддею не надано належної оцінки тяжкості та обставинам кримінального правопорушення, наявним і зазначеним у клопотанні ризикам.
Прокурор стверджує, що застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не здатне забезпечити виконання підозрюваним своїх обов'язків та не може запобігти існуючим ризикам.
Іншими учасниками кримінального провадження ухвала слідчого судді оскаржена не була.
Прокурор та захисник, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, до апеляційного суду не з'явилися, подали заяви про розгляд справи за їх відсутністю.
Підозрюваний, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до апеляційного суду не з'явився, клопотань про відкладення розгляду не подавав.
В умовах воєнного стану, колегія суддів вважає, що відсутня нагальна потреба очікувати на волевиявлення у учасників судового розгляду бажання на прибуття до суду, оскільки це може становити загрозу для вказаних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні/продовженні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені положеннями ст.ст. 177, 178, 183 КПК.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Так, відповідно до ст.ст. 177, 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
При цьому, слідчому судді слід мати на увазі, що обмеження розгляду клопотання про застосування/продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).
За результатами розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя не погодився з доводами клопотання про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та відмовив у задоволенні клопотання слідчого, застосувавши запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Приймаючи рішення про доцільність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу та з достатньою повнотою мотивував своє рішення.
Апеляційний суд вважає, що долучені до клопотання слідчого докази, є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний можливо вчинив інкримінований йому злочин. Ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Також, колегія суддів вважає, що слідчим суддею в достатній мірі досліджене питання щодо існування наявності ризиків, зазначених в оскаржуваній ухвалі.
Доводи прокурора про недостатність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, колегія суддів оцінює критично, оскільки прокурором не надано доказів, що протягом дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту були виявлені факти порушення підозрюваним умов домашнього арешту.
Неявка прокурора до суду апеляційної інстанції та не забезпечення явки підозрюваного, який знаходиться під контролем правоохоронних органів, на думку колегії суддів, свідчать про декларативність доводів апеляційної скарги прокурора щодо неможливості забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом, оскільки прокурор не вважав за потрібне підтримати та обґрунтувати свою позицію перед судом апеляційної інстанції.
Враховуючі викладене, колегія суддів вважає, що на теперішній час відсутня нагальна потреба для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Разом з тим, апеляційним судом встановлені обставини, які є підставою для скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової ухвали.
Так, в оскаржуваній ухвалі від 31.07.2025 року, слідчий суддя, застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, безпідставно визначив термін дії запобіжного заходу до 30.09.2025 року, що не відповідає вимогам процесуального закону.
Відповідно до вимог ст. 176 КПК України, запобіжний захід - це захід забезпечення кримінального провадження, який застосовується у відповідній стадії кримінального провадження.
Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України визначено, що досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчинені злочину.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 повідомлено про підозру 29.07.2025 року, тому строк досудового розслідування, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України, в даному кримінальному проваджені, закінчується 29.09.2025 року.
Разом з тим, слідчий суддя при обранні підозрюваному запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту не врахував вимоги ч. 4 ст. 176 КПК України, та безпідставно визначив строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 до 30.09.2025 року включно, тобто за межами строку досудового розслідування.
Вказане порушення вимог закону тягне за собою скасування рішення слідчого судді, з постановленням апеляційним судом нової ухвали.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
З огляду на зазначені вище обставини, апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, оскільки ухвала суду в частині визначення строку дії ухвали не відповідає вимогам закону, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 31.07.2025 року, якою до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, в кримінальному провадженні №12025163250000234 від 29.07.2025 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчої СВ ВП №2 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 за погодженням з прокурором Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_5 , прозастосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , з можливістю залишати житло у разі оголошення повітряної тривоги чи іншої небезпеки для життя та здоров'я підозрюваного.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
- з'являтись за вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатись за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
- повідомляти слідчого та прокурора про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, визначеними слідчим або прокурором;
- здати на зберігання до ГУДМС України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_6 наслідки невиконання покладених на нього обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду, без поважних причин, не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, запобіжний захід відносно нього може бути змінено на більш суворийта накладене грошове стягнення.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на підозрюваного зобов'язань.
Виконання ухвали Одеського апеляційного суду про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_6 у виді цілодобового домашнього арешту та контроль за його поведінкою покласти на співробітників ВП №2 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області.
Строк дії ухвали Одеського апеляційного суду про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_6 у виді цілодобового домашнього арешту становить до 29.09.2025 року включно.
Копію ухвали невідкладно надіслати на адресу слідчого та прокурора - до відома; начальнику ВП №2 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області - для виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4