Номер провадження: 22-ц/813/4804/25
Справа № 947/16602/24
Головуючий у першій інстанції Гниличенко М.В.
Доповідач Погорєлова С. О.
17.09.2025 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Сєвєрової Є.С., Таварткіладзе О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до держави-агресора Російська Федерація про стягнення моральної шкоди, на ухвалу Київського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Гниличенко М.В. 17 червня 2024 року у м. Одеса, -
встановила:
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави-агресора Російської Федерації про стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 07 червня 2024 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17 червня 2024 року позовну заяву було визнано неподаною і повернуто позивачу.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у іншому складі суду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що, незважаючи на сталу судову практику Верховного Суду щодо даної категорії справ, де відповідачем виступає Російська Федерація, та відповідача повідомляють шляхом розміщення відповідної інформації на сайті судової влади, незважаючи на об'єктивну неможливість направити будь-яку кореспонденцію, у тому числі і позовну заяву, до Російської Федерації засобами поштового зв'язку, - суд першої інстанції необґрунтовано, проявивши надмірний формалізм, повернув позовну заяву позивачеві.
Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду не надходив, що не заважає розгляду справи у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в п. 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 07 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для усунення наступних її недоліків:
- позивачем зазначено у якості відповідача державу-агресора Російську Федерацію як суб'єкта міжнародних відносин, але не зазначено орган цієї держави, який має право здійснювати представництво цієї держави при розгляді справ в судах України, тобто не зазначено в особі кого виступає держава Російська Федерація;
- стороною позивача не було дотримано виконання процесуальних умов ч. 7 ст. 43, ст. 177 ЦПК України щодо повідомлення відповідача про те, що подано позов, направлення копії позову з додатками, оскільки це є важливим з огляду на майбутнє виконання цього рішення суду в іноземних судових інстанціях, що приділяють увагу саме процесуальним моментам, а не розгляду справи по суті;
- позивач має довести обґрунтований розрахунок суми, що стягується, зокрема відшкодування компенсації моральної шкоди у сумі 80000 тисяч євро;
Оскільки, на думку суду, недоліки позовної заяви представником позивача не було усунуто, суд першої інстанції у оскаржуваній ухвалі дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (ст. 55).
У ст. 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Згідно ст. 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, укладеної між державами - членами СНД, зокрема, Україною і Російською Федерацією, та ратифікованою Законом України № 240/94-ВР від 10 листопада 1994 року, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення; документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
Разом із тим, 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року».
Згідно вказаного Закону, дію Конвенції було зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь.
Також припинено доставку поштових відправлень до/з Російської Федерації з перших днів повномасштабного вторгнення.
Таким чином, передача будь-яких документів компетентним органам Російської Федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України вих. №100817/98748-22-22/12.1.3 від 31 жовтня 2022 року).
Разом з цим, Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2022 у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782св21) викладено правову позицію, відповідно до якої у даній категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров'ю, життю у результаті збройної агресії рф) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. При цьому зазначено, що направлення посольству рф запиту на згоду про участь у справі є не потрібним.
Відповідно, оскільки зв'язку зі повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, то вказана обставина, у свою чергу, з 24 лютого 2022 року унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні у зв'язку із припиненням його роботи на території України.
До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782 св 21), а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20, (пункт 58).
Враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з Російською Федерацією, що унеможливлює надсилання будь-якої документації на адресу відповідача, розташовану у Російській Федерації, то повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення підготовчого засідання у даній справі може буде здійснено шляхом розміщення на сайті Судової влади України відповідного оголошення-повідомлення, що не було прийнято до уваги судом першої інстанції.
Крім того, колегія суддів зазначає, що ст. 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Таким чином, питання щодо визначення складу учасників справи, а також обставин справи, які підлягають встановленню, наявність доказів на обґрунтування заявлених позовних вимог, мають вирішуватися судом першої інстанції виключно на стадії підготовчого провадження, а не при вирішенні питання про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі.
Відтак, необгрунтованими є вимоги суду першої інстанції щодо зобов'язання позивача зазначити державний орган Російської Федерації, який має право здійснювати представництво цієї держави при розгляді справ в судах України, а також довести обґрунтований розрахунок суми моральної шкоди.
Дані обставин не були враховані судом першої інстанції, що призвело до помилкового висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 .
Одночасно, безпідставними є вимоги апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції у іншому складі суду, оскільки визначення складу суду, який буде розглядати справу, відноситься до дискредиційних повноважень виключно суду першої інстанції, а не Одеського апеляційного суду.
При вказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не визначився із нормами процесуального права, які підлягають застосуванню, у зв'язку із чим ухвала Київського районного суду м. Одеси від 17 червня 2024 року підлягає скасуванню, а цивільна справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду .
Керуючись ст. ст. 367, ч. 1 ст. 369, 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17 червня 2024 року - скасувати.
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави-агресора Російська Федерація про стягнення моральної шкоди - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п. 2 «а» - 2 «г» ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 17 вересня 2025 року.
Судді Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова
Є.С. Сєвєрова
О.М. Таварткіладзе