Справа № 132/3931/23
Провадження №11-кп/801/992/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
22 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого в режимі відеоконференції ОСОБА_7
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження № 12023020220000318, внесене в єдиний реєстр досудових розслідувань 08.08.2023 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 30 липня 2025 року по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпро, громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 , середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого:
- 01.12.1998 року Ленінським районним судом міста Дніпропетровськ за ст. 140 ч. 2, 142 ч. 2 КК України (в редакції 1960 року) до 2 (двох) років позбавлення волі із конфіскацією майна;
- 18.05.2001 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровськ за ст. 140 ч. 3, 145 ч. 1 КК України (в редакції 1960 року) до 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі із конфіскацією майна;
- 17.08.2005 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровськ за ст. 185 ч.2, 186 ч. 2, 186 ч. 3, 70 КК України до 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі;
- 30.11.2005 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 263 ч. 1, 70 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі;
- 03.03.2006 року Красногвардійським районним судом міста Дніпропетровськ за ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 70 ч. 4 КК України до 5 (п'яти) років 5 (п'яти) місяців позбавлення волі;
- 21.11.2011 року Приморським районним судом міста Одеса за ст. 185 ч. 2, 186 ч. 2, 70 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі;
- 05.11.2015 року Малиновським районним судом міста Одеса за ст. 15 ч. 3, 186 ч. 2 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі;
- 04.10.2018 року Погребищенським районним судом Вінницької області за ст. 185 ч. 3, 263 ч. 1, 70 КК України до 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі;
- 07.11.2018 року Козятинським міськрайонним судом Вінницької області за ст. 185 ч. 2, 70 ч. 4 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі;
- 12.12.2018 року Немирівським районним судом Вінницької області за ст. 185 ч. 3, 70 ч. 4 КК України до 4 (чотирьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі;
- 09.12.2019 року Немирівським районним судом Вінницької області за ст. 185 ч. 3, 70 ч.4 КК України до 4(чотирьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі;
- 05.04.2022 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ст. 309 ч. 1, 71, 72 КК України до 1 (одного) року 3 (трьох) місяців позбавлення волі;
- 28.12.2023 Вінницьким міським судом Вінницької області за ст. 85 ч. 4, 289 ч. 2, 70 КК України до 7 (семи) років позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 186 ч. 4 КК України, -
Зміст судового рішення та встановлені судом обставини.
Вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 30 липня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень (злочинів) остаточне покарання ОСОБА_7 призначено шляхом часткового складання покарань, призначеного цим вироком та вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 28.12.2023 у виді 7 (семи) років 2 (двох) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
Початок строку покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з дня набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_7 зараховано попереднє ув'язнення з 11.08.2023 до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта, у розмірі 716 (сімсот шістнадцять) гривень 94 копійки.
Вирішено питання про заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна та долю речових доказів.
Судом установлено, що ОСОБА_7 , 09.07.2023 у вечірній час прийшов до будинку АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_10 - мати його знайомого ОСОБА_11 , з яким ОСОБА_7 відбував покарання в місцях позбавлення волі, та попросив пожити декілька днів у її будинку, на що ОСОБА_10 погодилася.
11.07.2023 ОСОБА_10 отримала пенсійне забезпечення - грошові кошти в розмірі 4200 гривень, ОСОБА_7 був присутній в будинку ОСОБА_10 , коли листоноша принесла їй пенсію.
В подальшому, ОСОБА_10 віддала борги, та станом на 17.07.2023 залишок від отриманої нею пенсії складав 3000 гривень. Кошти вона зберігала у лівій зовнішній кишені домашнього халату разом із своїм мобільним телефоном, про що був обізнаний ОСОБА_7 , та який мав умисел на заволодіння майном ОСОБА_10
ОСОБА_7 , будучи обізнаний у тому, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, та відповідно Указу Президента України від 01 травня 2023 року № 254/2023, затвердженого Законом України від 02 травня 2023 року № 3057-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення матеріальної шкоди та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, перебуваючи в будинку потерпілої ОСОБА_10 , за адресою АДРЕСА_2 , 17.07.2023 о 14:00 год. зайшов до спальної кімнати господарки, яка в цей час дивилась телевізор, та реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, повторно, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, надавив своїм ліктем в область лівої ключиці ОСОБА_10 , та своєю рукою дістав із лівої кишені її халату грошові кошти у сумі 3000,00 грн. та мобільний телефон торгової марки «ERGO» моделі «Е241», вартість якого, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № 4950/23-21 від 11.08.2023 становить 636,30 грн. Незважаючи на вимогу ОСОБА_10 повернути кошти, ОСОБА_7 швидко покинув будинок потерпілої.
Заволодівши викраденим майном ОСОБА_7 , розпорядився ним на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 3636,30 грн.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що їх подала.
В апеляційній скарзі першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_9 ставиться питання про зміну вироку Калинівського районного суду Вінницької області від 30 липня 2025 року.
Просить винести своє рішення, яким у резолютивній частині вироку зазначити, що остаточне покарання ОСОБА_7 призначено шляхом часткового складання покарання, призначеного даним вироком, та покарання, призначеного вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 28.12.2023, зміненого ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13.03.2024, у виді 7 років 2 місяців позбавлення волі.
Із резолютивної частини вироку виключити вказівку про зарахування на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_7 попереднього ув'язнення з 11.08.2023 до дня набрання вироком законної сили та вказівку про відрахування початку строку покарання з дня набрання вироком законної сили.
Вказати про зарахування на підставі ч. 4 ст. 70 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_7 частини відбутого покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 28.12.2023 з 11.08.2023 до дня ухвалення вироку 30.07.2025.
Початок строку покарання ОСОБА_7 рахувати з дня ухвалення вироку - 30.07.2025.
Апеляційна скарга мотивована тим, що вирок суду є незаконним через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки суд першої інстанції не звернув увагу, що у попередньому провадженні ОСОБА_7 був затриманий 11.08.2023 в порядку ст. 208 КПК України та відносно нього обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який не змінювався, за таких обставин цей строк підлягав зарахуванню на підставі ч.4 ст. 70 КК України як відбута частина покарання за попереднім вироком. Також судом порушено вимоги ст. 374 КПК України, оскільки покарання призначається особі тільки вироком суду, а не ухвалою, про суд першої інстанції, ухвалюючи даний вирок призначив остаточне покарання з урахування покарання, призначеного вироком Вінницького міського суд Вінницької області від 28.12.2023, ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13.03. 2025. Крім того, судом першої інстанції безпідставно вказано, що на підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_7 необхідно зарахувати в строк призначеного покарання строк попереднього ув'язнення з 11.08.2023 по день набрання вироком законної сили.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги прокурора у провадженні з підстав, викладених в ній та просив задовольнити її в повному об'ємі.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, оскільки її вимоги не погіршують становище обвинуваченого.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Як убачається з вироку, суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Даний висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та належним чином перевірених судом доказах, які в апеляційній скарзі не заперечуються і перевірці в апеляційній інстанції не підлягають.
Доводи ж апеляційної скарги прокурора в частині неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, суд вважає обґрунтованими з огляду на таке.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 раніше був засуджений вироком Вінницького міського суду Вінницької області 28.12.2023 за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. 71 КК України на 7 років позбавлення волі.
Злочин, за який ОСОБА_7 засуджено оскаржуваним вироком, він вчинив 17.07.2023, тобто до ухвалення попереднього вироку.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність призначення остаточного покарання обвинуваченому на підставі ч. 4 ст. 70 КК України.
Проте місцевий суд не звернув увагу, що у попередньому провадженні ОСОБА_7 був затриманий 11.08.2023 в порядку ст. 208 КПК України та відносно нього обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, який не змінювався. У подальшому 28.12.2023 його засуджено за ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 7 років позбавлення волі без конфіскації майна та на час ухвалення оскаржуваного вироку він продовжував відбувати покарання.
За таких обставин цей строк (3 11.08.2023 по 30.07.2025) підлягав зарахуванню на підставі ч. 4 ст. 70 КК України як відбута частина покарання за попереднім вироком, чого суд першої інстанції не зробив.
Також, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що згідно ст. 374 КПК України покарання призначається особі тільки вироком суду, а не ухвалою.
Проте, Калинівський районний суд, ухвалюючи вирок стосовно ОСОБА_12 , призначив остаточне покарання з урахуванням покарання, призначеного вироком Вінницького міського суду Вінницької області 28.12.2023, ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13.03.2025 у справі №127/30543/23.
При цьому, суд не тільки не вірно вказав дату постановлення ухвали апеляційного суду - 13.03.2025, а не 13.03.2024, але й не звернув увагу, що цією ухвалою обвинуваченому не призначалося покарання, а тільки змінювалося покарання, призначене вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 28.12.2023.
Крім цього, у ч. 5 ст. 72 КК України вказано, що попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується стосовно підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок стосовно якого не набрав законної сили.
Проте, у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 запобіжний захід взагалі не обрався, а обвинувачений перебував в установі виконання покарання та відбував покарання за попереднім вироком.
Таким чином, у резолютивній частині вироку Калинівського районного суду від 30.07.2025 безпідставно вказано, що на підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_13 необхідно зарахувати в строк призначеного покарання строк попереднього ув'язнення з 11.08.2023 по день набрання вироком законної сили.
Також у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 №5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» та п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» акцентовано увагу судів на необхідності точного виконання вимог закону про зміст резолютивної частини обвинувального вироку, яка повинна бути викладена чітко та ясно, щоб при виконанні вироку не виникало сумнівів щодо виду та розміру покарання, призначеного судом, та змісту інших рішень, викладених у цій частині вироку.
При цьому, у п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, яка регламентує вимоги процесуального закону щодо змісту вироку, зазначено, що у резолютивній частині вироку обов'язково має бути визначено, з-поміж іншого, початок строку відбування покарання.
Проте, зазначених вимог закону Калинівський районний суд Вінницької області при ухваленні вироку суду стосовно ОСОБА_7 дотримався не у повній мірі.
Так, встановлено, що до ОСОБА_7 у цьому провадженні не застосовувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а він до ухвалення оскаржуваного вироку відбував покарання за попереднім вироком у виді позбавлення волі.
Таким чином, ураховуючи викладене, початок строку відбування покарання обвинуваченому повинен рахуватись з дня ухвалення цього вироку (30.07.2025), а не з дня набрання законної сили цим вироком, як неправильно зазначено у резолютивній частині вироку Калинівського районного суду стосовно ОСОБА_14 .
Наведене свідчить, що Калинівський районний суд Вінницької області, ухвалюючи вирок стосовно ОСОБА_7 , допустив істотні порушення вимог КПК України (ст. 374 КПК) та неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність (ч. 4 ст. 70, ч. 5 ст. 72 КК України), що, відповідно п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 409, ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України, є підставами для зміни вироку суду першої інстанції.
Керуючись ст. 404, 405, 407,409, 412, 413, 419 КПК України, суд
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 30 липня 2025 року у кримінальному провадженні № 12023020220000318, внесене в єдиний реєстр досудових розслідувань 08.08.2023 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України змінити через неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.
У резолютивній частині вироку зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень остаточне покарання ОСОБА_7 призначено шляхом часткового складання покарань, призначеного цим вироком та вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 28.12.2023 у виді 7 (семи) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Із резолютивної частини вироку виключити вказівку про зарахування на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_7 попереднього ув'язнення з 11.08.2023 до дня набрання вироком законної сили та вказівку про відрахування початку строку покарання з дня набрання вироком законної сили.
Вказати у резолютивній частині вироку про зарахування на підставі ч. 4 ст. 70 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_7 частини відбутого покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 28 грудня 2023 року з 11.08.2023 до дня ухвалення вироку 30.07.2025.
Початок строку покарання ОСОБА_7 рахувати з дня ухвалення вироку - 30.07.2025.
У решті вирок залишити без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, у той самий строк з моменту вручення копії ухвали.
Судді: