Справа № 526/565/23
Провадження № 1-кп/589/414/25
21 серпня 2025 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
адвоката - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши в закритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 ,
- в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111, ч.1 ст.263, ч.1 ст.436-2 КК України,-
У судовому засіданні встановлено, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 , закінчується 30 серпня 2025 року.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , посилаючись на продовження існування ризиків у даному кримінальному провадженні, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України. В обґрунтування клопотання посилався, зокрема на суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому - довічне позбавлення волі. Також посилався на те, що Середино-Будська територіальна громада Шосткинського району Сумської області, де до затримання проживав ОСОБА_7 , відноситься до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) і зазначені обставини створюють для ОСОБА_7 додаткові можливості для уникнення процесу притягнення до кримінальної відповідальності та переховування від суду. ОСОБА_7 має тісні зв'язки з оперативним працівником ОРВ «Сєвськ» ПУ ФСБ РФ по Брянській області ОСОБА_8 , звертався до останнього з метою виїзду до РФ, має проросійську позицію і налаштованість, має товаришів на території РФ. До того ж, ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, може вчинити інші протиправні дії, які необхідні для досягнення своєї мети, яка полягає в проведенні підривної діяльності проти України. Інший вид запобіжного заходу, на думку прокурора, не в змозі забезпечити належну поведінку обвинуваченого і тому просив продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на власну невинуватість, та просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Захисник також заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на необґрунтованість обвинувачення, недоведеність зазначених у клопотанні ризиків, а також на відсутність нових обставин, які б свідчили про необхідність продовження строку тримання під вартою. Крім того, захисник зазначив, що прокурором не доведено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Посилався на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Заслухавши сторони кримінального провадження, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визначеним положеннями ст.177 КПК України.
Згідно ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 111, ч.1 ст.263, ч.1 ст.436-2 КК України. Відповідно до ст. 12 КК України, злочин, передбачений ст. 111 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких.
Як вбачається з матеріалів справи, відносно ОСОБА_7 на стадії досудового розслідування та судового провадження було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який неодноразово продовжувався.
Підставами для продовження строку тримання під вартою згідно ст.199 КПК України є те, що існують обставини, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою та заявлені під час обрання запобіжного заходу ризики (зазначені у ст.177 КПК України) не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України передбачено застосування запобіжного заходу до осіб, які обвинувачуються, в тому числі, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111 КК України, у виді тримання під вартою.
При цьому у ч.4 ст. 183 КПК України зазначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини передбачені статтями 177-178 КПК цього кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 109-114-1,258-258-5,260,261,437- 442 КК України.
У даному випадку колегія суддів вважає, що обраний щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним характеру та ступеню тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення, перешкоджає можливому ухиленню від судового розгляду та запобігає ризикам продовження злочинної діяльності. Крім того, зазначений запобіжний захід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, оцінюючи наведені прокурором у клопотанні та під час судового засідання ризики, суд вважає, що вони продовжують існувати, з огляду на такі обставини: тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину; наявність у матеріалах провадження інформації про можливі зв'язки обвинуваченого з представниками спецслужб рф; місце проживання обвинуваченого поблизу державного кордону; а також наявність у нього товаришів на території рф.
Що стосується заперечень захисту щодо необґрунтованості обвинувачення, суд звертає увагу, що дане питання може бути вирішено виключно при ухваленні судом вироку або іншого рішення по суті пред'явленого обвинувачення, а тому на цій стадії суд не уповноважений надавати будь-яку правову оцінку доказам як сторони захисту, так і сторони обвинувачення щодо винуватості чи невинуватості, вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність пред'явленого обвинувачення, достовірність або недостовірність наявних доказів, переваги одних доказів над іншими, і може вирішувати тільки питання щодо наявності або відсутності встановлених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків і необхідності (доцільності) тримання під вартою обвинуваченого для їх запобігання до закінчення судового розгляду по суті кримінального провадження.
З урахуванням того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання наявним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд доходить висновку про наявність підстав для продовження ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім того, як зазначалось вище, ч. 4 ст.183 КПК України передбачено право суду не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.111 Кримінального кодексу України.
У даному випадку, за наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість встановлених ризиків, колегія суддів вважає за доцільне не визначати розмір застави.
Керуючись ст.177, 183, 199, 331, ч.2 ст. 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до 19 жовтня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_2