Справа № 587/1656/25
2/950/494/25
13 серпня 2025 року м.Лебедин
Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.
а участю секретаря - Гладкової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лебедині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє - адвокат Дремов Олександр Григорович до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів.
До Лебединського районного суду Сумської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , інтереси якого представляє - адвокат Дремов Олександр Григорович до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів. Позивач просить суд припинити стягнення аліментів відповідно до рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 вересня 2015 року з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини його щомісячного доходу, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою суду від 7 травня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак його представник, адвокат Дремов О.Г. подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується матеріалами справи, а тому, керуючись положеннями ст.280 ЦПК України, справу слід розглянути за відсутності відповідачки з постановленням заочного рішення.
Судом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідачка відзиву на позов не подала, причину суду не повідомила.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк, без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у шлюбі ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був зареєстрований 27.08.2005 року Лебединським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського обласного управління юстиції, актовий запис №143.
Відповідно до рішення Лебединського районного суду Сумської області від 15.01.2019 року шлюб між ними було розірвано.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 29 вересня 2015 року, з позивача - ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини його щомісячного доходу, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради № 450 від 27.10.2022 року було визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 .
Вказані обставини підтверджуються довідкою Великочернеччинського закладу загальної освіти І-ІП ступенів Сумської міської ради №15 від 14.03.2025 року, довідкою Великочернеччинського строетинського округу виконкому Сумської міської ради Сумської області № 08.2-21 від 14.03.2025 року та Актом-підтвердженням про фактичне проживання від 14.03.2025 року.
Відповідно до вищеназваних документів, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається в 11 класі Великочернеччинського закладу загальної освіти І-ІП ступенів Сумської міської ради, та фактично проживає з батьком ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації місця проживання, з червня 2021 року і по теперішній час.
Але, незважаючи на те, що неповнолітній син позивача - ОСОБА_4 проживає разом з батьком, та знаходиться на його повному утриманні, з позивача, відповідно до Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 вересня 2015 року, продовжують стягуватися аліменти на корись відповідача на утримання сина.
Вказані обставини підтверджуються довідкою про доходи з місця роботи позивача №50-7 від 14 березня 2025 року та довідкою Зарічного відділу державної виконавчої служби ум. Суми №9/43383 від 19.03.2025 року.
Окрім того, Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 10 жовтня 2024 року (справа №587/2263/24) було встановлено, що відповідач - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідач неодноразово перетинала кордон на в'їзд та виїзд з рф, а останній раз виїхала на територію російської федерації 27.05.2021 року та більше не поверталася.
Крім того, рішенням суду було встановлено, що мати неповнолітнього ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 в м.Ставрополь, рф, вийшла заміж та взяла прізвище ОСОБА_8 .
Судом було встановлено, що позивач проживає разом зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації місця проживання, який знаходиться на його повному утриманні.
Відповідач взаємостосунки з сином не підтримує, вихованням та навчанням сина не цікавиться, коштів на його утримання не надає
Даним Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 10 жовтня 2024 року (справа №587/2263/24) було ухвалено позбавити батьківських прав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнути з неї на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_10 ) є відносини, які пов'язані із припиненням стягнення аліментів та стягнення аліментів (сімейні правовідносини).
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного Кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до п.17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Зважаючи на викладене розмір аліментів суд визначає з урахуванням, що батьки спільно зобов'язанні утримувати дітей до їх повноліття та інших обставин, що мають істотне значення.
Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
При цьому, відповідно до ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до п.17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
З аналізу статей вбачається, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів - матір дитини. При цьому обов'язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті можливість скасування їх присудження.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дітей), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає діти на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення у справі, зокрема, з одержувачем аліментів чи з їх платником.
При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Окрім того, як зазначено в Постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №596/826/21-ц щодо звільнення від сплати аліментів, з урахуванням предмета цієї категорії спорів (припинення стягнення аліментів на утримання дітей), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником. Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір'ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина.
Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 Сімейного кодексу України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини.
Висновки щодо застосування указаних норм матеріального права викладені у постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 477/1165/20, від 03 лютого 2021 року у справі № 125/2525/18, від 26 грудня 2019 року у справі № 219/6287/17, від 26 вересня 2019 року у справі № 760/32225/18, від 27 лютого 2019 року у справі № 307/1186/17.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності для вирішення спору в частині припинення стягнення аліментів, дійшов наступних висновків.
При дослідженні матеріалів справи у їх сукупності судом об'єктивно встановлено, що неповнолітній син - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 , не проживає з матір'ю на користь якої були стягнуті аліменти з позивача - батька дитини, а проживає зі своїм батьком ОСОБА_1 .
Згідно з ч.4 ст.273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Відтак, враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, судову практику, що склалася при вирішенні аналогічних справ, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідачки аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 , які стягуються на підставі рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 вересня 2015 року.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача про припинення стягнення з нього аліментів на утримання сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 430 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , інтереси якого представляє - адвокат Дремов Олександр Григорович до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, задовольнити в повному обсязі.
Припинити стягнення аліментів відповідно до рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 вересня 2015 року з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини його щомісячного доходу, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу, яка подається Сумському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, а відповідачем протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя Роман БАКЛАНОВ