Справа №127/28505/25
Провадження №1-кс/127/11258/25
11 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретар судового засідання: ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , розлученого, раніше не судимого, який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України,
До Вінницького міського суду Вінницької області 09.09.2025 надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4
10.09.2025 на адресу суду цей же прокурор подала доповнення до клопотання про продовження строку тримання під вартою, в яких (доповненнях) просила продовжити термін дії запобіжного заходу, що застосовано до обвинуваченого у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави в розмірі 10 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 30 280 грн.
Клопотання разом з доповненнями до клопотання мотивовані тим, що на розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні №22025020000000152 від 25.08.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Зі змісту клопотання слідує, що громадянин України ОСОБА_4 після здійснення російськими військами окупації території Автономної Республіки Крим, прийняв рішення про отримання в порушення законодавства України громадянства Російської Федерації та ведення підприємницької діяльності на окупованих територіях України та Росії спільно з найманим працівником - особою, щодо якої досудове розслідування здійснюється у іншому кримінальному провадженні, та іншими невстановленими особами.
З вказаною метою 08.12.2014 ОСОБА_4 зареєструвався відповідно до вимог Російського законодавства як індивідуальний підприємець у сфері оптової торгівлі кавою, чаєм, какао і прянощами (ОГРНИП 314910234202742 от 08.12.2014, ИНН 910300087821).
Також, з метою провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, ОСОБА_4 , перебуваючи у м. Вінниці, незважаючи на вищезазначені обставини триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України, факт окупації території Автономної Республіки Крим та частини Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей, під час дії воєнного стану в України, протистояння Збройних Сил України та всього Українського народу державі-агресору, вчинив умисні дії спрямовані на отримання прибутків від ведення господарської діяльності у взаємодії із державою-агресором.
Так, у ході проведення слідства установлено, що у наслідок окупації території АР Крим, державою-агресором з метою поглиблення окупаційних процесів було внесено ряд змін до власного законодавства, зокрема, федеральним законом РФ від 29 червня 2015 р. N 189-ФЗ внесені зміни у статтю 13.1 федерального закону від 18 грудня 2006 р. N 231-ФЗ "Про введення в дію частини четвертої Цивільного кодексу Російської Федерації" та викладено її у наступній редакції: «На території Російської Федерації визнається чинними виключні права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, а також на товарні знаки і знаки обслуговування (далі - товарні знаки) та найменування місць походження товарів, що підтверджені офіційними документами України, які діяли станом на день прийняття до складу Російської Федерації Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб'єктів, за умови державної реєстрації відповідного винаходу, корисної моделі, промислового зразку, товарного знаку, найменування місця походження товару та виключного права на таке найменування на підставі поданої до федерального органу виконавчої влади з питань інтелектуальної власності заяви правовласника - фізичної особи, яка є громадянином Російської Федерації відповідно до статті 4 Федерального конституційного закону від 21 березня 2014 року № 6-ФКЗ "Про прийняття до складу Російської Федерації Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб'єктів - Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя", або юридичної особи, яка подала заяву у порядку, передбаченому статтею 19 Федерального закону від 30 листопада 1994 року № 52-ФЗ "Про введення в дію частини першої Цивільного кодексу Російської Федерації».
З метою провадження господарської діяльності ОСОБА_4 , перебуваючи на тимчасово окуповані території АР Крим, звернувся 24.06.2014 до федеральної служби по інтелектуальній власності Російської Федерації (далі Роспатент) із заявкою про визнання виключного права на території Російської Федерації товарного знака для продукції власного підприємства - «Крымский нектар» (номер RU 557130) та отримав від федеральної служби свідоцтво Роспатенту на товарний знак «Крымский нектар» №557130 від 12.11.2015, дійсне до 23.10.2022.
У аналогічний спосіб ОСОБА_4 24.06.2014 звернувся до федеральної служби по інтелектуальній власності Російської Федерації та зареєстрував торгові знаки «Чаи Крыма» (зображення торгового знаку та назви) за російським законодавством та отримав від Роспатенту відповідні свідоцтва 535207 та 535202 від 24.02.2015.
В подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але до 01.09.2022, перебуваючи у м. Вінниці, здійснюючи дистанційне управління господарською діяльністю індивідуального підприємства, що діяло під назвою «Чаи Крыма» на тимчасово окупованих територіях АР Крим, ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою отримання прибутків від господарської діяльності, провадження якої було організовано у взаємодії із державою-агресором, організував подачу заявки про продовження строку дії свідоцтва № НОМЕР_1 від 12.11.2015.
За результатами розгляду заявки ОСОБА_4 01.09.2022, Роспатентом продовжено строк дії названого свідоцтва до 23.10.2032.
Відповідні заявки ОСОБА_4 також подав до Роспатенту про продовження строку дії свідоцтва на торгові знаки «Чаи Крыма» (зображення торгового знаку та назви) № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 від 24.02.2015. За результатами розгляду названих заявок Роспатентом продовжено строк дії зазначених свідоцтв з 11.10.2021 до 15.11.2031 (назва торгового знаку) та з 01.09.2022 до 01.11.2032 (зображення торгового знаку) відповідно.
Для оптимізації комерційної діяльності, ОСОБА_4 організував роботу підприємства через веб-сайт «Чаи Крыма» за посиланням https://tea-crimea.ru/, на якому розміщено продукцію підприємства, актуальні прайс-листи, форми замовлень та доставки, контактні відомості, серед яких і номер «директора»: НОМЕР_4 - яким користується особисто ОСОБА_4 .
Водночас, у відомостях про спосіб оплати продукції підприємства, як отримувача коштів зазначено батька ОСОБА_4 - ОСОБА_7 та його розрахунковий рахунок № НОМЕР_5 , відкритий у ПАТ «Російський національний комерційний банк» м. Сімферополь.
При цьому, з метою приховання факту ведення господарської діяльності у взаємодії із державою-агресором, 22.02.2024 ОСОБА_4 за власною заявою офіційно припинив діяльність як суб'єкт індивідуальної підприємницької діяльності на окупованій території АР Крим, проте, перебуваючи на підконтрольній державній владі України території - м. Вінниці, зберіг контроль за діяльністю даного підприємства і його працівниками як «директор».
Таким чином, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати ефективне управління та контроль за працівниками індивідуального підприємства, що діє на тимчасово окупованій території України під назвою «Чаи Крыма», діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи явно злочинний характер своїх дій, їх суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, розуміючи неприпустимість вчинення злочинів проти основ національної безпеки України в умовах збройного протистояння Українського народу державі-агресору, порушуючи ст. 17 та ст. 65 Конституції України, прийняв рішення про провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та передачу в межах своєї господарської діяльності матеріальних ресурсів воєнізованим формуванням держави-агресора, які безпосередньо шляхом ведення збройної агресії порушують територіальну цілісності України в межах установлених кордонів та її суверенітет.
Так, 04.03.2025 до ОСОБА_4 як директора індивідуального підприємства, що діє під торгівельною назвою «Чаи Крыма», шляхом надсилання повідомлення через інтернет-месенджер «Телеграм», що зареєстрований за номером телефону НОМЕР_4 , звернувся з приводу закупівлі продукції підприємства громадянин Російської Федерації ОСОБА_8 , який займає посаду заступника начальника Федерального Казенного закладу «Виправна колонія № 4 Головного управління Федеральної служби виконання покарань по Краснодарському краю».
Того ж дня, ОСОБА_4 надав ОСОБА_8 контакти бухгалтера підприємства - особи, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, та вказав, що з нею необхідно зв'язатись для отримання більш детальної інформації.
Продовжуючи спільну протиправну діяльність, на виконання управлінських рішень ОСОБА_4 , 06.03.2025, перебуваючи на окупованій території АР Крим, використовуючи інтернет-месенджер «Телеграм», зареєстрований на номер НОМЕР_6 , особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, достовірно знаючи, що ОСОБА_8 представляє інтереси установи виконання покарань ФСВП Росії, надала останньому вичерпну інформацію про умови укладення договору (публічної офорти), а саме: способу, замовлення, вартості, оплати та доставки продукції підприємства - трав'яних чаїв торгівельних марок «Чаи Крыма» та «Крымский нектар».
В подальшому, діючи відповідно до спільного злочинного умислу направленого на матеріальне забезпечення установи ФСВП Росії, з корисливих мотивів, 10.04.2025 особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, надіслала через інтернет-месенджер «Телеграм» актуальний прайс-лист на фіточаї торгівельних марок «Чаи Крыма» та «Крымский нектар».
Після отримання замовлення, 11.04.2025 особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, надіслала через інтернет-месенджер «Телеграм» ОСОБА_8 рахунок на оплату товарів торгівельних марок «Чаи Крыма» та «Крымский нектар» № ЦБ-67 від 11.04.2025 продукції підприємства на загальну суму 10800 російських рублів, де отримувачем матеріальних цінностей зазначено Федеральний Казенний заклад «Виправна колонія № 4 Головного управління Федеральної служби виконання покарань по Краснодарському краю».
Завершуючи спільну протиправну діяльність, направлену на матеріальне забезпечення воєнізованих підрозділів держави-агресора, дії яких спрямовані на ведення агресивної війни проти України, умисно, в межах ефективного управлінського контролю з боку ОСОБА_4 , 19.04.2025 особа, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження організувала передачу на адресу співробітника ФСВП Росії ОСОБА_8 продукції торгівельних марок «Чаи Крыма» та «Крымский нектар» про що направила йому через інтернет-месенджер «Телеграм» транспортну накладну № СМФАРВ0118982660.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України - передача матеріальних ресурсів воєнізованим формуванням держави-агресора та провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, вчинені за попередньою змовою групою осіб.
17.07.2025 об 13:30 громадянин України ОСОБА_4 затриманий в порядку ст. 208, 615 Кримінального процесуального кодексу України та того ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 28 частини 4 статті 111-1, частини 1 статті 111-2 Кримінального кодексу України.
Ухвалою Вінницького міського суду від 18.07.2025 до нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк дії ухвали судом визначено до 14.09.2025.
Обґрунтованість обвинувачення пред'явленого ОСОБА_4 підтверджується доказами зібраними у ході досудового розслідування кримінального провадження, а саме:
-протоколом обшуку від 17.02.2025;
- речовими доказами у кримінальному провадженні - мобільними телефонами, що були вилучені під час обшуку із матеріалами переписки ОСОБА_4 із працівниками, які займаються збутом продукції «Чаи Крыма»;
- протоколами оглядів інтернет-ресурсів щодо збуту на території РФ продукції «Чаи Крыма»;
- протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових)дій, а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Санкцією частини 1 статті 111-2 Кримінального кодексу України передбачено покарання у вигляді штрафу до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна.
Підставою застосування вказаного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:
- переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду, у тому числі на тимчасово окупованій території України та на території рф, оскільки злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_4 має високу суспільну небезпечність й останній усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні, а саме позбавлення волі;
- незаконного впливу обвинуваченого на осіб, з якими він співпрацював, оскільки згідно ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Перебуваючи на волі, обвинувачений, матиме можливість незаконного впливу на свідків, особливо з числа його підлеглих працівників, з метою створення сприятливих для себе умов або ж їх залякування для ненадання або зміни показань;
- вчинити інше кримінальне правопорушення подібного характеру, враховуючи обставини вчинення ним інкримінованого злочину, в якому він обвинувачується, що вказують на схильність до вчинення дій, спрямованих на допомогу державі-агресору, у тому числі шляхом продовження ведення господарської діяльності у співпраці із Російською Федерацією. Ідеологічні мотиви, тобто свідомо обрана антиукраїнська позиція під час збройної агресії проти України, може стати підґрунтям для вчинення інших злочинів проти основ національної безпеки України, у тому числі у співпраці із ворогом у період війни, яка триває.
Запобігти зазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Окрім цього, у даному випадку, відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України, враховуючи кваліфікацію злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , застосовується тримання під вартою, а не більш м'які запобіжні заходи.
Тобто, враховуючи вищезазначені ризики у їх сукупності, положення кримінального процесуального законодавства, є обґрунтовані підстави вважати, що з метою запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обвинуваченому доцільно продовжити строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
Таке обмеження права обвинуваченого ОСОБА_4 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують реальні ознаки суспільного інтересу в умовах воєнного стану, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, для запобігання ризикам, які зазначені в клопотанні, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки обвинуваченої.
Таким чином, сторона обвинувачення стверджує, що ризики, які існували на момент обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшились, продовжують існувати.
Разом з тим, відсутні будь - які обґрунтування, докази та документи, які б свідчили про припинення ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України, які б стали підставою для скасування чи зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Враховуючи вищевказані обставини сторона обвинувачення приходить до висновку, що відносно ОСОБА_4 необхідно продовжити строк тримання під вартою, що забезпечить належне виконання покладених на обвинуваченого обов'язків.
Також сторона обвинувачення в клопотанні зазначає, що Вінницькою обласною прокуратурою до Вінницького міського суду Вінницької області направлено обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 22025020000000152 від 25.08.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України.
На даний час підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні не проведено оскільки його проведення призначено на 07.10.2025. Водночас строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується 14.09.2025.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України - передача матеріальних ресурсів воєнізованим формуванням держави-агресора та провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, вчинені за попередньою змовою групою осіб.
17.07.2025 об 13:30 громадянин України ОСОБА_4 затриманий в порядку ст. 208, 615 Кримінального процесуального кодексу України та того ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 28 частини 4 статті 111-1, частини 1 статті 111-2 Кримінального кодексу України.
Ухвалою Вінницького міського суду від 18.07.2025 до нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк дії ухвали судом визначено до 14.09.2025.
Обґрунтованість обвинувачення пред'явленого ОСОБА_4 підтверджується доказами зібраними у ході досудового розслідування кримінального провадження, а саме:
-протоколом обшуку від 17.02.2025;
-речовими доказами у кримінальному провадженні - мобільними телефонами, що були вилучені під час обшуку із матеріалами переписки ОСОБА_4 із працівниками, які займаються збутом продукції «Чаи Крыма»;
-протоколами оглядів інтернет-ресурсів щодо збуту на території РФ продукції «Чаи Крыма»;
-протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових)дій, а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Санкцією частини 4 статті 111-2 Кримінального кодексу України передбачено покарання у вигляді штрафу до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України слідчий суддя зобов'язаний в сукупності оцінити всі обставини, у тому числі те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, наявність зареєстрованого місця проживання, а також близьких родичів та широке коло знайомих на тимчасово окупованій території України вагомість наявних доказів, якими обґрунтовується клопотання про продовження варти, що свідчить про наявні обґрунтовані ризики, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто, гідно із п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначати розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Абзацом 8 ч. 5 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Водночас ОСОБА_4 вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, уклав з прокурором угоду про визнання винуватості, має ряд хронічних захворювань, інвалідність, постійне місце проживання в м. Вінниці, міцні соціальні зв'язки, раніше не судимий, висловив бажання зробити донат на Збройні Сили України до затвердження судом угоди про визнання винуватості, але на даний час цьому перешкоджає його перебування в СІЗО.
Беручи до уваги тяжкість злочину, значну суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_4 кримінального правопорушення, розмір застави для забезпечення належного виконання покладених на обвинуваченого обов'язків, як пропонує прокурор, має становити не менше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на викладене, на думку сторони обвинувачення жоден з більш м'яких запобіжних заходів, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Враховуючи вказане, прокурор у клопотанні просить його задовольнити та продовжити строк дії обраного запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 із визначенням застави у розмірі 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 30 280 гривень.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого підтримала та просила задовольнити, оскільки, заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, зокрема обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також просила визначити обвинуваченому заставу у розмірі 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 30 280 гривень.
Захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судовому засіданні щодо задоволення вимог клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 із визначенням застави у розмірі 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не заперечували.
Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував щодо продовження йому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слідчий суддя, дослідивши вказане клопотання та додані матеріали, заслухавши думку прокурора, пояснення обвинуваченого та його захисників, дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
17 липня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України - передача матеріальних ресурсів воєнізованим формуванням держави-агресора та провадження господарської діяльності у взаємодії з державною - агресором, вчинені за попередньою змовою групою осіб;
- ч. 1 ст. 111-2 КК України - умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинені громадянином України з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації, підтримки рішень та дій держави - агресора.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.07.2025 до ОСОБА_4 , 05 листопада 1971, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, дія якого закінчується 14 вересня 2025.
29.08.2025 року між прокурором та обвинуваченим укладено угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №22025020000000152 від 25.08.2025.
02.09.2025 Вінницькою обласною прокуратурою до Вінницького міського суду Вінницької області направлено обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні №22025020000000152 від 25.08.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України.
При цьому, на день подання даного клопотання підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні не проведено оскільки його проведення призначено на 07.10.2025. Водночас строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується 14.09.2025.
Надаючи оцінку обґрунтованості клопотання прокурора слідчим суддею враховується наступне.
Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини" від 18 жовтня 2022 року №2690-IX, який набув чинності 06.11.2022, внесено ряд змін до Кримінального процесуального кодексу України, щодо порядку розгляду клопотань про застосування та продовження дії запобіжних заходів.
Так, відповідно до частини четвертої статті 176 КПК України (в редакції Закону №2690-IX) запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Частиною шостою статті 199 КПК України (в редакції Закону №2690-IX) передбачено у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Отже, наведеними положеннями Закону надано право слідчому, за погодженням з прокурором, та прокурору до початку підготовчого судового засідання (до проведення підготовчого судового засідання) звертатися до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу або його продовження, та, відповідно, надано повноваження слідчому судді на розгляд таких клопотань за межами досудового розслідування.
У наведених нормах Закону законодавцем застосовано формулювання "до початку підготовчого судового засідання" (ч. 1 ст. 176 КПК) та "до проведення підготовчого судового засідання" (ч. 6 ст. 199 КПК).
В свою чергу, порядок проведення підготовчого судового засідання закріплено у статті 314 КПК України.
Відповідно до частини першої та другої статті 314 КПК України після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п'яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження. Підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого (крім випадків, коли здійснювалося спеціальне досудове розслідування), прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з'ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.
У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь. (ч. 3 ст. 314 КПК).
Таким чином, аналіз положень статей 176, 199 КПК України (в редакції Закону №2690-IX), у взаємозв'язку з положеннями статті 314 КПК України, дає підстави для висновку про те, що слідчий суддя наділений повноваженнями на розгляд клопотань слідчого та/або прокурора про застосування запобіжного заходу або його продовження лише у випадках коли обвинувальний акт надіслано (подано) до суду, однак підготовче судове засідання судом ще не призначено, або ж призначено, проте термін дії запобіжного заходу закінчується до дати проведення такого засідання.
Оскільки підготовче засідання у даному кримінальному провадженні Вінницьким міським судом Вінницької області призначено на 07.10.2025, а строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано до 14.09.2025 року, а відтак розгляд і вирішення клопотання прокурора, на даному етапі, віднесено до повноважень слідчого судді за місцем здійснення досудового розслідування.
Згідно ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
З огляду на вимоги ч. 4 ст. 199 КПК України суд зазначає наступне.
Проаналізувавши зміст поданого клопотання та доданих до нього документів слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень.
Згідно зі статтею 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті п'ятої Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, не допускається автоматичне продовження строків тримання під вартою (справи «Тейс проти Румунії», «Чанєв проти України»).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з того, що «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи інформації, які могли б переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин (справа «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Разом з тим, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і мають бути наведені інші підстави для продовження тримання під вартою, також недостатнім є посилання лише на тяжкість вчиненого злочину та покарання (справи «Елоева проти України», «Свершов проти Україні», «Харченко проти України»).
На підставі викладеного, слідчий суддя при вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання враховує у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, наявність таких ризиків як можливість обвинуваченого переховуватися від прокуратури та суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 має зареєстроване та постійне місце проживання, розлучений, раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину (ч. 4 ст. 111-1 КК України), вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, уклав з прокурором угоду про визнання винуватості.
Санкцією частини 4 статті 111-1 Кримінального кодексу України передбачено покарання у вигляді штрафу до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна.
З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України - передача матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто, згідно із п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою.
Таким чином, на час розгляду клопотання вищевказані ризики, що встановлені ухвалою суду про застосування запобіжного заходу не зменшилися. Відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_4 в місцях попереднього утримання, зокрема, за станом здоров'я під час розгляду клопотання надано не було, а тому слідчий суддя вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.
Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на викладене слідчий суддя вважає за доцільне клопотання задовольнити та продовжити на 60 (шістдесят) діб строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , який застосовано ухвалою у справі №127/22449/25 від 18 липня 2025.
Вирішуючи питання можливості визначення обвинуваченому застави та її розмір слідчий суддя враховує наступне.
Прокурор, звернувся до суду з клопотанням в якому просив визначити обвинуваченому заставу в розмірі 30 280 грн., клопотання мотивував тим, що ОСОБА_4 вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, уклав з прокурором угоду про визнання винуватості, має ряд хронічних захворювань, інвалідність, постійне місце проживання в м. Вінниці, міцні соціальні зв'язки, раніше не судимий, висловив бажання зробити донат на Збройні Сили України до затвердження судом угоди про визнання винуватості, але на даний час цьому перешкоджає його перебування в СІЗО.
Відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В той же час, абзацом 8 частини четвертої статті 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто, згідно із п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою.
Конституційний суд України у рішенні від 19.06.2024 по справі № 3-111/2023(207/23, 315/23) зазначив, що виходячи зі змісту приписів статей 3, 8, частин першої, другої статті 29, частини першої статті 55, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м'який запобіжний захід. Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.
Таким чином, вирішення питання про визначення обвинуваченому застави або ж застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави відноситься до повноважень слідчого судді, який приймає відповідне рішення за наслідками розгляду клопотання та встановлення наявності чи відсутності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України.
Згідно з частиною четвертою статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан обвинуваченого, інші, наведені вище обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя вважає, що застава у межах, визначених п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання обвинуваченим обов'язків, вказаних у ст. 194 КПК України, у зв'язку із чим, вважає за необхідне визначити заставу - 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 30 280,00 грн., як обґрунтовану та достатню для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
На переконання судді саме такий розмір застави, що встановлюється судом в межах визначених п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатний запобігти відповідним ризикам, та забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
З огляду на викладене слідчий суддя вважає за доцільне клопотання задовольнити та продовжити на 60 (шістдесят) діб строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , який застосовано ухвалою у справі №127/22449/25 від 18 липня 2025 та встановити заставу достатню для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. 176 - 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 199, 309, 372, 400 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 10.11.2025 року (включно), в межах строку досудового розслідування.
Ухвала про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 діє до 10.11.2025 року.
Одночасно визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 30 280,00 грн. (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень), яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатись з населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматись від спілкування із особами, які являються свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти, внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя