Справа № 604/1042/25Головуючий у 1-й інстанції Сіянко В.М.
Провадження № 22-ц/817/1072/25 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
22 вересня 2025 р. м.Тернопіль
Суддя Тернопільського апеляційного суду Храпак Н.М. вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 12 вересня 2025 року за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,-
14 вересня 2025 року ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" подав апеляційну скаргу на ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 12 вересня 2025 року.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 19 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 12 вересня 2025 року залишено без руху.
Надано ОСОБА_1 строк, який не може перевищувати 10 днів з дня отримання скаржником ухвали, для оплати судового збору в розмірі 484,48 грн, за вказаними реквізитами рахунку, або надати докази звільнення від сплати судового збору .
Роз'яснено скаржнику, що у випадку несплати в зазначений строк судового збору та неподання до апеляційного суду оригіналу квитанції, апеляційна скарга може бути визнана неподаною та повернута.
19 вересня 2025 року на виконання вимог вказаної ухвали суду, ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" надіслав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій зазначив, що він є учасником бойових дій у зв'язку з чим просить визнати його звільненим від сплати судового збору.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги разом із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, вважаю, що воно не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Відповідно до положень п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Апеляційний суд звертає увагу, що п.13 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами, пов'язаними з порушенням їхніх прав.
Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими заявник звернувся у цій справі.
Тому, оскільки заявлені вимоги не зачіпають порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, то судовий збір за подання апеляційної скарги у цій справі підлягає сплаті.
Наведене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень п. 13 ч.1 ст.5 Закону № 3674-VI, викладеним, зокрема, у постанові від 09 жовтня 2019 року (справа №9901/311/19) та в ухвалі від 06 травня 2020 року (справа №9901/70/20).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вимога суду щодо надання доказів сплати судового збору у розмірі, визначеному законодавством, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
За таких обставин, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору необхідно відмовити, та продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі Тернопільського апеляційного суду від 19 вересня 2025 року.
Керуючись ст.ст. 185, 357 ЦПК України, суддя,-
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 на ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 12 вересня 2025 року про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Продовжити ОСОБА_1 строк на усунення недоліків апеляційної скарги на ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 12 вересня 2025 року, який не може перевищувати десять днів з дня отримання даної ухвали.
У випадку невиконання вимог ухвали апеляційна скарга буде повернута апелянту.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Тернопільського
апеляційного суду Н.М. Храпак