Дата документу Справа № 337/1721/25
запорізький апеляційний суд
Провадження №33/807/942/25Головуючий у 1-й інстанції Ширіна С.А.
Єдиний унікальний №337/1721/25Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
05 вересня 2025 року м.Запоріжжя
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., за участі захисника Бєлік І.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 29 липня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
Згідно з постановою суду, 22.03.2025 року о 23 год. 58 хв. по вул.Хортицьке шосе, 44-А у м.Запоріжжі водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Chevrolet Lachetti» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю в його діях події і складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Свої вимоги мотивував тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисника, яка надала заяву про відкладення судового засідання. Вимог щодо повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, судом не дотримано.
Зупинка транспортного засобу під керуванням водія була незаконною, що свідчить про недійсність результатів проведеного у подальшому огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Отримані показники вмісту алкоголю з урахуванням допустимої похибки не перевищували встановлену міжнародно-правовим законодавством гранично допустиму норму, що становить 0,5‰ алкоголю.
Із наявного відеозапису вбачається, що у водія відсутні наведені в матеріалах справи ознаки сп'яніння. Поведінка відповідала обстановці, рухи чіткі, тремтіння пальців рук не спостерігалося, а відтак законні підстави для проведення огляду на стан сп'яніння були відсутні.
Огляд на стан сп'яніння проводився під час оголошеної повітряної тривоги, що є порушенням права на захист та безпеку життя, яке перешкодило водієві вжити необхідні заходи безпеки.
Вказані обставини у сукупності, на переконання апелянта, свідчать про відсутність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
До судового засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги його було повідомлено у відповідності до Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 року за №28, через додаток «Viber». Згідно із ч.6 ст.294 КУпАП неявка ОСОБА_1 до суду не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за його відсутності в судовому засіданні.
Заслухавши захисника Бєлік І.В., що діє в інтересах ОСОБА_1 , і яка підтримала апеляційну скаргу та наполягала на її задоволенні; перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з наданих матеріалів провадження ОСОБА_1 і його захисник Бєлік І.В. дійсно не були присутні у судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції.
Між тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що в подальшому ОСОБА_1 самостійно реалізував право на апеляційне оскарження судового рішення в межах визначеного законом процесуального строку.
У судовому засіданні апеляційного суду приймала участь захисник ОСОБА_1 - адвокат Бєлік І.В.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не був обмежений у передбачених ст.268 КУпАП правах, в тому числі і в правах бути присутнім під час апеляційного розгляду його скарги, заявляти клопотання та подавати докази.
Проте ОСОБА_1 , будучи повідомленим завчасно та належним чином, в судове засідання апеляційного суду не з'явився, зазначеними вище правами не скористався, жодних нових доказів, які були невідомі суду першої інстанції та могли б істотно вплинути на суть прийнятого рішення, апеляційному суду не надав. Клопотань про дослідження нових доказів не заявлялось. Тому передбачені ст.268 КУпАП права особи, на переконання апеляційного суду, не порушено.
Крім того, чинним законодавством не передбачено необхідності обов'язкового скасування постанови суду першої інстанції у зв'язку з розглядом справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконано вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП, повно та всебічно досліджено обставини справи, дотримано вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.
Рішення суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується відомостями, які зазначені у
- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №279040 від 23.03.2025 року, відповідно до якого водій ОСОБА_1 в зазначений у протоколі час керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння; підпис водія наявний; у графі протоколу «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,» ОСОБА_1 власноруч зазначив, що він (мовою оригіналу) «необдумано сів за кермо»;
- акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу «Alcotest Drager 6810», в якому перелічено виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, зазначено позитивний результат з показником 0,47 ‰ алкоголю, з яким ОСОБА_1 погодився, про що свідчить його особистий підпис у графі «з результатами згоден»;
- роздруківці результатів приладу «Alcotest Drager 6810», серійний номер ARCD-0546, з яких вбачається, що водій ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу, а результат тестування склав 0,47‰; підпис особи, що тестують, наявний;
- відеозаписом, долученим до матеріалів справи.
У зв'язку наведеним, у апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в тому, що викладені у даному протоколі обставини дійсно мали місце.
Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень, допущених при їх складанні, не встановлено.
Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено уповноваженою особою з дотриманням вимог ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС №1395 від 07.11.2015 року.
В ньому зазначено дату та місце його складення, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, суть адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 . До заперечень апеляційної скарги, в яких йдеться про порушення порядку проведення огляду на стан сп'яніння, апеляційний суд ставиться критично, враховуючи наступне.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначені ст.266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС/МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому "Інструкція"). За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
Відповідно до п.2 розділу Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Як вбачається з матеріалів справи, огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди ОСОБА_1 проведено працівниками поліції на місці зупинки транспортного засобу внаслідок виявлення у водія передбачених п.3 розділу І Інструкції ознак.
Ознаки алкогольного сп'яніння, які стали підставою для вимоги про проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння, поліцейськими викладено у протоколі про адміністративне правопорушення та в доданих до нього матеріалах.
Апеляційний суд зважає на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння є суб'єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані сп'яніння, яке ґрунтується на наявності у особи передбачених п.3 розділу І Інструкції ознак алкогольного сп'яніння.
При цьому апеляційний суд зауважує, що жоден із нормативних документів не дає водієві або його захисникові права оспорювати таку вимогу поліцейського.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо проведення огляду на стан сп'яніння працівниками поліції під час оголошеної повітряної тривоги у м.Запоріжжі, апеляційний суд виходить з наступного.
З наявного в матеріалах справи відеозапису встановлено, що такий огляд проведено працівником поліції зі згоди водія. Останній, перебуваючи неподалік від автомобіля, про свої наміри дістатися укриття та вжити необхідні заходи безпеки абсолютно не зазначав. Навпаки водій на законну вимогу пройти огляд на стан сп'яніння погодився та пройшов його, був згодний з отриманими результатами (БК 470276, часовий інтервал 23/03/2025 00:03:01 - 00:04:54).
Крім того, нормами чинного законодавства України про адміністративні правопорушення не передбачено обов'язку уповноваженої особи зупиняти процедуру огляду на стан сп'яніння водія у випадку оголошення повітряної тривоги.
З приводу заперечень апелянта проти встановлення факту його перебування у стані сп'яніння внаслідок отримання кількісного показника тестування за допомогою спеціального технічного приладу, який становив 0,47 ‰ алкоголю, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з положеннями п.5 ст.8 Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, яка ратифікована Українською РСР 25.04.1974 року, зі змінами, внесеними Європейською угодою, якою доповнено Конвенцію про дорожній рух від 01.05.1971 року, зі змінами та доповненнями (у подальшому - «Конвенція»), в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
Згідно з п.7 Розділу ІІ Інструкції встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Таким чином, всупереч протилежним доводам апелянта, положення вищезазначеного міжнародно-правового акта не встановлюють мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, передбачають його максимальний рівень, за яким настає алкогольне сп'яніння. При цьому, Конвенцією не встановлено вимогу визначати у національному законодавстві допустимий рівень алкоголю, перевищення якого є несумісним із керуванням транспортним засобом саме із показником 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається. Навпаки вищевказаною нормою Конвенції не заборонено національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, що є меншими за 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається. Зокрема, нормами національного законодавства встановлено мінімально-допустимий показник рівня алкоголю - 0,2‰.
Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються апеляційним судом.
Щодо аргументів апеляційної скарги про відсутність правових підстав для зупинки транспортного засобу, апеляційний суд зазначає наступне.
Питання поважності чи неповажності причини зупинки автомобіля поліцейськими не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, а відтак вирішення цього питання не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови суду.
Таким чином, у контексті наведених обставин не можна визнати переконливими й виправданими, а отже й достатніми, доводи апеляційної скарги про скасування судового рішення на зазначених у ній підставах.
Отже, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи. Досліджені судом докази є належними і допустимими для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення за вчинене ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху за своїм видом та розміром узгоджується з вимогами ст.33 КУпАП, а також відповідає передбаченій ст.23 КУпАП меті стягнення - вихованню особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть безумовне скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 29 липня 2025 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Гончар