Дата документу 03.09.2025 Справа № 337/1464/23
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 337/1464/23 Пр. № 22-ц/807/74/25Головуючий у 1-й інстанції: Кучерук І.Г. Повний текст складено: 09.08.2024 року. Суддя-доповідач: Гончар М.С.
03 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Кухаря С.В., Подліянової Г.С.
за участі секретаря Камалової В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2024 року у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (надалі - Банк) до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця
У березні 2023 року Банк звернувся до суду з вищезазначеним позовом (т.с.1 а.с. 1-3), який у подальшому уточнив (т.с.1 а.с.151-153) та в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 301975,05 доларів США, що за курсом 36,56 складає 11040207,83 грн. за кредитним договором № 14.14102 від 04.12.2007 року, та судовий збір.
В обґрунтування свого позову Банк зазначав, що відповідно до укладеного договору N° 14.14102 від 04.12.2007 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 40000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.11.2014 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер. Спадкоємцем є ОСОБА_1 . 15.02.2023 року до спадкоємця, ОСОБА_1 було направлено лист - претензію, згідно яких Банк пред'явив свої вимоги, але ніякий дій не було виконано. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед Банком за кредитним договором №14.14102 від 04.12.2007 року становить - 301975,05 доларів США, яка складається з 33042,43 доларів США - заборгованості за кредитом; 78577,84 доларів США - заборгованості за відсотками; 00,00 доларів США - заборгованості з комісії; 190354,78 доларів США - заборгованості з пені.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Кучерук І.Г.(т.с.1 а.с.151). Ухвалою суду першої інстанції (т.с.2 а.с.99) витребувано від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Гура М.Г. копію спадкової справи, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ухвалою суду першої інстанції (т.с.2 а.с.100) провадження у цій справі відкрито в порядку завального позовного провадження. На виконання вищезазначеної ухвали суду першої інстанції (т.с.2 а.с.99) приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гура М.Г. надано копію спадкової справи, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.с.2 а.с.141-187).
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2024 року (т.с.3 а.с.72-76) позовні вимоги Банку у цій справі задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Банку (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № 14.14102 від 04.12.2007 року у розмірі 42560,86 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Банку (ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 23350,04 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Банк із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, у тому числі в частині відмови погодився, останнє в апеляційному порядку не оскаржував.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (т.с.3 а.с.79-81) просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Банку в задоволенні його позовних вимог, витрати по сплаті судового збору у цій справі покласти на позивача.
В автоматизованому 09.09.2024 року порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Бєлку В.Ю. та Подліянову Г.С. (т.с.3 а.с.85). Ухвалою апеляційного суду від 10.09.2024 року (т.с.3 а.с.86) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 24.09.2024 року (т.с.3 а.с.89). В автоматизованому порядку суддями Кочетковою І.В. та Кухар С.В. у цій справі замінено суддів Бєлку В.Ю. (звільнення у відставку, рішення ВРП від 24.09.2024 року) та ОСОБА_3 (тривала відпустка) (т.с.3 а.с.90-91). Ухвалами апеляційного суду скаргу апелянта залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору до 22710,00 грн. за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі задоволено, зменшено ОСОБА_1 розмір судового збору до 22710,00 грн. за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі (т.с.3 а.с.92,101-102, 112-113), які було усунуто 31.10.2024 (т.с.3 а.с. 115-116). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою у цій справі відкрито 04.11.2024 року (т.с.3 а.с.118-119), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (т.с.3 а.с.121), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та відповідний штат суддів апеляційного суду взагалі.
Банк подав апеляційному суду заперечення на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі (т.с.3 а.с.128-132).
Ухвалою апеляційного суду (т.с.3 а.с.145) розгляд цієї справи призначено в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотання представника Банку - адвоката Якушева С.О. (т.с.3 а.с.138-144).
Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 29.01.2025 року (т.с. 3 а.с.148), було відкладено в порядку задоволення першого клопотання відповідача ОСОБА_1 про його відкладення (т.с.3 а.с.147).
Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 14.05.2025 року (т.с. 3 а.с.159) було відкладено в порядку задоволення повторного клопотання відповідача ОСОБА_1 в особі представника Сосніної Л.І. про його відкладення (т.с. 3 а.с.155-158), з урахування відпустки судді-доповідача у період з 07.07.2025 року по 14.08.2025 року (довідка т.с. 3 а.с. 172).
В порядку ст. 12 ч. 5 ЦПК України відповідачу ОСОБА_1 та представникові останньої апеляційним судом листом від 14.05.2025 року (т.с. 3 а.с. 160) будо роз'яснено таке: «…В провадженні Запорізького апеляційного суду перебуває апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2024 року у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця. Розгляд даної справи, призначеного на 14.05.2025 року об 11:00 год. не відбувся та був відкладений на 03.09.2025 року о 09:30 год. у зв'язку із задоволенням другого клопотання відповідача ОСОБА_1 про його відкладення. В силу вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: …3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом… Одним із доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 є таке: «… визначення позивачем і судом вартості спадкового майна в забезпечення боргу перед кредитором є передчасним і необґрунтованим …». Тому, Запорізький апеляційний суд в порядку ст. 12 ч. 5 ЦПК України, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: … , вважає за необхідне роз'яснити сторонам та їхнім представникам у цій справі їх право надати (не надати) апеляційному суду належні та обґрунтовані докази вартості успадкованого майна ОСОБА_1 (висновок спеціаліста, експерта тощо), а також наслідки ненадання останніх, а саме: апеляційний суд буде переглядати законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача на підставі наявних у цій справі матеріалів та доказів…».
Проте, сторони, та зокрема апелянт - відповідач ОСОБА_1 , не скористались вищезазначеним роз'ясненим їм апеляційним судом правом у цій справі в порядку ст. 12 ч. 5 ЦПК України.
В автоматизованому порядку 02.09.2025 року суддею Подліяновою Г.С. у цій справі замінено суддю Кочеткову І.В. у зв'язку з тривалою хворобою останньої (термін лікування не визначено - т.с.3 а.с.173-174).
У дане судове засідання належним чином повідомлена апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи особисто (т.с.3 а.с.170) та додатково через свого представника, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України (т.с.3 а.с.168), відповідач ОСОБА_1 не з'явилась, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістила, клопотання про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавала.
За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.
При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності відповідача ОСОБА_1 за присутності представника останньої - адвоката Сосніної Л.Ф. (т.с.3 а.с.156-158) в залі судового засідання та представника Банку - адвоката Якушева С.О. (т.с.3 а.с.141-144) в режимі відеоконференції, на підставі наявних у цій справі матеріалів та доказів.
В силу вимог ст. 36 ч. 4 ЦПК України …рішення … судді в інших справах…не може бути підставою для відводу. Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін - адвокатів:
- відповідача ОСОБА_1 - Сосніної Л.І., яка у тому числі на запитання апеляційного суду зазначала, що Астапенкова Т.В. не надає у матеріали цієї справи апеляційному суду доказів на підтвердження (спростування) вартості успадкованого нею майна після смерті ОСОБА_2 (висновок спеціаліста, експерта тощо), дійсно існує рішення суду, яке набрало законної сили, та за яким ще за життя спадкодавця було стягнуто саме з останнього на користь Банку заборгованість за вищезазначеним кредитним договором, яке спадкодавець ОСОБА_2 не виконав за своє життя та за примусовим виконанням якого Банк не звертався;
- та позивача (Банку) - адвоката Якушева С.О., який у тому числі наполягав на вищезазначених наданих раніше апеляційному суду письмових запереченнях Банку на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі (т.с. 3 а.с.128-137),просив у задоволення апеляційної скарги відповідача відмовити;
перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішеннями є …рішення, постанови…
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов Банку частково у цій справі, керувався ст.ст. 12, 81, 82, 89, 141, 229, 263-265, 354 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі в частині їх задоволення.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.
Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, суду для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: 1) коло спадкоємців, які прийняли спадщину; 2) чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України; 3) при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); 4) при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Вказані правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12, від 24 листопада 2021 року у справі № 615/473/20 (провадження № 61-9358св21).
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що 04.12.2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №14.14102, з наданням кредитних коштів на споживчі потреби у розмірі 40000 доларів США зі строком повернення до 20.11.2014 року (т.с.1 а.с.11-13).
Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22.01.2013 року по справі № 1622/12520/2012 (т.с. 2 а.с. 118) стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» по кредитному договору №14.14102 від 04.12.2007 року заборгованість в сумі 44721,19 доларів США, що за курсом 7,99 складає 357174, 74 грн. яка складається: з наступного: 33043,37 доларів США - заборгованість за кредитом; 8102,20 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1416,23 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи: 31,30 доларів США - штраф (фіксована частина), 2128,09 доларів США - штраф (процентна складова).
Рішенням встановлено, що відповідно до укладеного договору №14.14102 від 04.12.2007 року ОСОБА_2 04.12.2007 року отримав кредит у розмірі 40000,10 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.11.2014 р. та належним чином не виконував умови договору та станом на 01.03.2012 року має заборгованість в сумі 44721.19 Доларів США. Зобов'язання за кредитним договором № 14.14102 забезпечено порукою на підставі договору поруки № 14.14102 -П від 05.04.2011 року, укладеного з поручителем ОСОБА_5 , а також, зобов'язання забезпечене договором поруки, укладеним з поручителем ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договором ОСОБА_2 (т.с.2 а.с.118).
Суд першої інстанції вірно зауважив, що Банком у цій справі не надано відповідних доказів про звернення до примусового виконання заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22.01.2013 року, що набрало законної сили, або його виконання у добровільному порядку.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06.12.2016 року (т.с.2 а.с.119-123).в задоволенні позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в солідарному порядку за кредитним договором №14.14102 від 04.12.2007р. в розмірі 114928,92 доларів США, що за курсом НБУ станом на 23.03.2016р. становить 2999644,81 грн., яка складається з: 33042,43 доларів США - заборгованість за кредитом; 46152,21 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 35734,28 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитом, відмовлено в повному обсязі.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 04.05.2017 року (т.с.2 а.с.194-199).рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06.12.2016 року скасовано і ухвалено нове рішення яким позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 14.14102 від 04.12.2007 року станом на 23.03.2016 року у розмірі 72407,62 доларів США яка складається з: 30556,09 доларів США - заборгованості за кредитом; 41851,53 доларів США - заборгованості за процентами за користування кредитом, та пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитом у сумі 930374,69 грн., в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 24.12.2019 року (т.с. 2 а.с. 113-117) рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06.12.2016 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасоване. Провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №14.14102 від 04.12.2007 року станом на вересень 2012 року у сумі 33042,43 доларів США як заборгованість за тілом кредиту; 8102,20 доларів США як заборгованість по процентам за користування кредитом; 1416,23 доларів США як пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - закрите. У задоволенні решти позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.
У постанові Запорізького апеляційного суду від 24.12.2019 року (т.с. 2 а.с. 113-117), вказано, що оскільки рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22.01.2013 року, яке набрало законної сили 02.02.2013 року стягнута з ОСОБА_2 вся заборгованість обрахована на той час на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (зміна назви Банку у подальшому - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») за тим же договором суд апеляційної інстанції вважає за необхідне в частині вимог Банку щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості станом на вересень 2012 року (на час подачі позову до суду, яка і була стягнута за рішенням суду) у сумі 33042,43 доларів США як заборгованість за тілом кредиту; 8102,20 доларів США як заборгованість по процентам за користування кредитом; 1416,23 доларів США як пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (на загальну суму 42560,86 доларів США, розрахунок: 33042,43 доларів США + 8102,20 доларів США + 1416,23 доларів США ) - провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Інші суми заборгованості за кредитом - проценти та пеня у цій справі обраховані вже після спливу строку дії договору тому і вони не підлягають задоволенню, так як відповідно до вказаного судового рішення у іншій справі, у вересні 2012 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (зміна назви Банку у подальшому - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернувся до відповідачів з позовом про стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором, чим змінив строк виконання зобов'язання за кредитним договором, а вимог про стягнення з відповідача відповідних сум передбачених ст. 625 ЦК України як відповідальність за порушення грошового зобов'язання банком не заявлялось (т.с.2 а.с.124-127).
Постановою Верховного Суду від 14.05.2020 року (т.с.2 а.с.128-132) вищезазначену постанову Запорізького апеляційного суду від 24.12.2019 року залишено без змін.
Відповідно до актового запису про смерть № 851 від 19.04.2021 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.с.1 а.с.15).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/3 частину квартири за адресою АДРЕСА_1 , та на 1/2 частину нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 літ.Х (т.с.2 а.с.79-81).
Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, у тому числі у вигляді нерухомого майна, а саме: 1/3 частини квартири АДРЕСА_3 , та 1/2 частини нежитлового приміщення - корпус №10 (літ.Х) за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідно до спадкової справи № 112/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відповідачка ОСОБА_1 як дружина померлого і спадкоємець за законом першої черги, 21.09.2021 року звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_2 і приватним нотаріусом ЗМНО Гура М.Г. відкрита спадкова справа №112/2021, в Спадковому реєстрі № 68336363. Також спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_2 є його мати ОСОБА_6 та донька ОСОБА_7 , які 21.09.2021 року надали до нотаріуса заяви про відмову від прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 (т.с.2 а.с. 141-187).
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28.09.2022 року залучено АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в якості третьої особи по справі за позовом ОСОБА_1 до ХОРТИЦЬКОГО ВДВС про зняття арешту з майна (т.с.1 а.с.26). 06.10.2022 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» отримано позов ОСОБА_1 про зняття арешту з майна (т.с.1 а.с.18-20).
Відповідно до ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Вимога може бути пред'явлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений ст. 1281 ЦК України, приймає претензії кредиторів від спадкодавця. Даний строк не є строком, у який кредитор має звернутися до суду з позовом про стягнення боргу зі спадкоємця. Заявлення кредитором своїх вимог до спадкоємців не безпосередньо, а через нотаріуса не суперечить приписам ч. 2 ст. 1281 ЦК України. При цьому, на відміну від безпосереднього повідомлення спадкоємців, кредитор, повідомляючи останніх про свої вимоги через нотаріуса, не зобов'язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву кредитора незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один зі спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.
06.12.2022 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» направило до приватного нотаріуса ОСОБА_8 претензію кредитора на суму заборгованості в розмірі 314611,17 доларів США за кредитними договорами №14.14102 та №02\МК, укладеними з ОСОБА_2 (т.с.1 а.с.17).
15.02.2023 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» направило до ОСОБА_1 лист - претензію для сплати заборгованості в розмірі 314611,17 доларів США за кредитними договорами №14.14102 та №02\МК укладеними з ОСОБА_2 (т.с.1 а.с.28-29).
24.03.2023 року представник ОСОБА_1 направила до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відповідь на лист претензію, у якій вказано на відсутність у спадкодавця і у ОСОБА_1 як спадкоємиці будь яких реальних майнових зобов'язань (т.с.2 а.с.133-136).
Враховуючи те, що відповідачка ОСОБА_1 не повідомила кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, а АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 06.10.2022 року отримав позов спадкоємця ОСОБА_1 про зняття арешту з спадкового майна та дізнався про смерть боржника ОСОБА_2 , та 06.12.2022 року позивач направив до приватного нотаріуса Гура М.Г. претензію кредитора, а 15.02.2023 року направив до спадкоємця ОСОБА_1 лист - претензію то суд дійшов вірного висновку, що Банк, як кредитор, діяв із дотриманням строків встановлених ст. 1281 ЦК України, а саме: протягом шести місяців з дати, коли Банку стало відомо про прийняття спадщини відповідачкою, і обґрунтовано відхилив доводи відповідачки про необхідність застосування строків давності відповідно до ст. 1281 ЦК України.
Згідно із розрахунком заборгованості, наданої Банком станом на 22.02.2023 року, заборгованість за кредитним договором №14.14102 від 04.12.2007 року складає 301975,05 доларів США, з яких 33042,43 доларів США - заборгованість за наданим кредитом; 78577,84 доларів США - заборгованість за процентами; 190354,78 доларів США - сума нарахованої пені (т.с.1 а.с.6-10).
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Після звернення до суду та стягнення судовим рішенням суми заборгованості за кредитом у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та інших передбачених договором платежів.
Суд першої інстанції правильно встановив, що Банк, як позивач, вказуючи розмір заборгованості спадкодавця за кредитним договором № 14.14102 від 04.12.2007 року, у тому числі, зазначає заборгованість в сумі 78577,84 доларів США як заборгованість за відсотками та 190354,78 доларів США як заборгованість з пені, однак він, як кредитор за договором, не має права продовжувати нараховувати позичальнику відсотки за користування кредитом та пеню, після звернення до суду та стягнення судовим рішенням (заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22.01.2013 року) суми заборгованості за кредитом у повному обсязі, а має право вимагати відшкодування сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, проте відповідні вимоги не заявлені та відповідний розрахунок не надано.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що станом на дату смерті заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 14.14102 від 04.12.2007 року визначена і встановлена заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22.01.2013 року, постановою Запорізького апеляційного суду від 24.12.2019 року, постановою Верховного Суду від 14.05.2020 року, і становить розмір в 42560,86 доларів США, яка складається з 33042,43 Доларів США як заборгованість за кредитом; 8102,20 доларів США як заборгованість по процентам за користування кредитом; 1416,23 доларів США як пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Докази протилежного у цій справі відсутні.
У відповідності до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям в натурі.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку, що визначається ст.1282 ЦК України.
У цивільному законодавстві серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців. Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.
Розмір встановленого судом боргу в 42560,86 доларів США (враховуючи заявлений позивачем курс в 36,56 грн. за 1 долар США, а також на момент ухвалення рішення в 41,07 грн. за долар США) не перевищує, відповідно до наданих суду першої інстанції доказів, оціночну вартість спадкового майна, яке складається з 1/3 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 та 1/2 частини нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , і становить 417650,56 грн. і 4124319,74 грн. відповідно, а разом 4541970,30 грн. (т.с.2 а.с. 232-237).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позов Банку у цій справі підлягає задоволенню частково та із відповідачки, як спадкоємця, підлягає стягненню на користь позивача, як кредитора, сума боргу в розмірі 42560,86 доларів США.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача у цій справі, яку вона та її представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.
Суд першої інстанції у цій справі правильно виходив із того, що:
- Банк у цій справі просив стягнути з ОСОБА_1 всю наявну на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_2 заборгованість перед ним, як Банком, за кредитним договором № 14.14102 від 04.12.2007 року, в межах вартості успадкованого останньою майна спадкодавця,
- оскільки заборгованість на дату смерті ОСОБА_2 за кредитним договором № 14.14102 від 04.12.2007 року вже була визначена і встановлена вищезазначеними судовими рішеннями Октябрського районного суду м. Полтави від 22.01.2013 року, постановою Запорізького апеляційного суду від 24.12.2019 року, постановою Верховного Суду від 14.05.2020 року, які набрали законної сили, і становить розмір в 42560,86 доларів США, яка складається з 33042,43 доларів США як заборгованість за кредитом; 8102,20 доларів США як заборгованість по процентам за користування кредитом; 1416,23 доларів США як пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (т.с.2 а.с.119-123, 124-127, 194-199).
В силу вимог ст. 82 ЦПК України:
4. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (у цій справі це право Банку на стягнення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 14.14102 від 04.12.2007 року у загальному розмірі 42560,86 доларів США, яка складається з 33042,43 доларів США як заборгованість за кредитом; 8102,20 доларів США як заборгованість по процентам за користування кредитом; 1416,23 доларів США як пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором).
5. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
У відповідності до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку, що визначається ст. 1282 ЦК України. У цивільному законодавстві серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців. Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.
Розмір встановленого судом боргу в 42560,86 доларів США (враховуючи заявлений позивачем курс в 36,56 грн. за долар США, а також на дату ухвалення рішення в 41,07 грн. за 1 долар США) не перевищує, відповідно до наданих суду доказів, оціночну вартість спадкового майна яке складається з 1/3 частини квартири: за адресою АДРЕСА_1 , та 1/2 частини нежитлової нерухомості (презумпція рівності часток подружжя у спільному сумісному майні при його поділі) за адресою: АДРЕСА_2 , і становить 2479810,44 грн. (розрахунок: 417650,56 грн. + 995587,21 грн. + 1066572,66 грн.), що станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції 29.07.2024 року за курсом 41,0980 грн. за 1 долар США (довідка про курси валют станом на 29.07.2025 року - т.с. 3 а.с. 175) складало, навіть, більше, ніж сума позовних вимог Банку до відповідача у цій справі, а саме: 60338,96 доларів США):
- 1/3 частини квартири - 417650,56 грн. (довідка про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 10.08.2023 року, наявна у матеріалах спадкової справи, розмір частки, що оцінюється (1/3) - 23,13 кв. м - т.с. 2 а.с. 232-234), при цьому, вказана довідка стороною відповідача у цій справі належними допустимими доказами (висновок спеціаліста, експерта тощо) не спростована, хоча апеляційний суд в порядку ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв останньому при вищевикладених обставинах, а Верховний Суд у постанові від 06.03.2024 р. по справі № 317/4108/18 провадження № 61-14994св23 (відповідачі у цій справі ще не отримали свідоцтва про право на спадщину), вказував, що доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна; подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12; крім того, у випадку непогодження з вищезазначеною оцінкою майна, ОСОБА_1 також мала право замовити відповідно до ст. 13 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» здійснення рецензування звіту про оцінку майна;
- частини нежитлової нерухомості - 995587,21 грн. (розрахунок: довідка про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 10.08.2023 року, наявна у матеріалах спадкової справи (т.с. 2 а.с. 235-237): яка стороною відповідача у цій справі належними допустимими доказами (висновок спеціаліста, експерта тощо) не спростована 4124319,74 грн. - вартість земельної ділянки 2133145,31 грн. = вартість приміщень 1991174,43 грн./2 (презумпція рівності часток кожного із подружжя у спільному сумісному майні подружжя в силу вимог закону) = 995587,21 грн.
- вартість земельної ділянки 2133145,31 грн. (т.с. 2 а.с. 235-237)/2 = 1066572,66 грн., оскільки, після отримання свідоцтва про право власності на нежитлову нерухомість, яка розташована на відповідній земельній ділянці, відповідачеві надається право виборювати та визначати й розмір, й статус цієї земельної ділянки як в позасудовому, так й судовому порядку у відповідності до норм чинного на дату оформлення спадщини Земельного кодексу України.
Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи. Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: "Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)".
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідач та представник останньої не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування заперечень відповідача ОСОБА_1 проти позову Банку та, відповідно, у спростування позову Банку у цій справі в частині його задоволення.
Також, апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та стороною відповідача апеляційному суду не надані.
Не можуть бути доказами, передбаченими ст. 367 ч. 3 ЦПК України, для перегляду апеляційним судом законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції від 29.07.2024 року у цій справі, надані відповідачем до її вищезазначеної апеляційної скарги вперше у цій справі лише апеляційному суду докази, видані датою 22.08.2024 року, тобто вже після ухвалення цього оскаржуваного рішення у цій справі, а саме: - інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та зокрема про нормативну грошову оцінку ділянки 3459,51 грн. станом на 22.09.2023 року (т.с. 3 а.с. 82) та - інформація про земельну ділянку для довідки (т.с. 3 а.с. 83).
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи.
Право на захист Банку у цій справі здійснює на свій розсуд (ст. 20 ч. 1 ЦК України).
Банк у цій справі просив стягнути з ОСОБА_1 , як єдиного спадкоємця за законом, якій вважається таким, що прийняв спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальника (боржника) ОСОБА_2 , заборгованість за кредитним договором № 14.14102 від 04.12.2007 року, яка існувала саме на день смерті останнього.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ст. 1297 ч. 1 ЦК України «Обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину»).
Проте, в силу вимог ст. 1296 ч. 3 ЦК України відсутність свідоцтв про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Оскільки, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини(ст. 1268 ч. 5 ЦК України).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи (ст. 1220 ч. 2 ЦК України).
В силу вимог ст. 1218 ч. 1 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
Судом першої інстанції у цій справі було правильно встановлено, що до складу спадщини (у вигляді 1/3 частини квартири АДРЕСА_3 , та 1/2 частини нежитлового приміщення - корпус №10 (літ.Х) за адресою: АДРЕСА_4 ) також входять у тому числі обов'язки зі сплати заборгованості спадкодавця ОСОБА_2 перед Банком за кредитним договором № 14.14102 від 04.12.2007 року у загальному розмірі 42560,86 доларів США (яка складається з 33042,43 доларів США як заборгованість за кредитом; 8102,20 доларів США як заборгованість по процентам за користування кредитом; 1416,23 доларів США як пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором) за рішенням судів, які набрали законної сили (за життя спадкодавця стягнута з останнього судовими рішеннями Октябрського районного суду м. Полтави від 22.01.2013 року у справі ЄУН №1622/12520/2012 - т.с. 2 а.с. 118, постановою Запорізького апеляційного суду від 24.12.2019 року у справі ЄУН 337/1799/16 ц - т.с. 2 а.с. 123-127, постановою Верховного Суду від 14.05.2020 року у справі ЄУН 337/1799/16 ц - т.с. 2 а.с. 128-132), які набрали законної сили та не були виконані позичальником ОСОБА_2 за його життя у повному обсязі (ст. 82 ч. 1 ЦПК України). Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною відповідача апеляційному суду не були надані.
В силу вимог ст. 18 ЦПК України передбачено принцип обов'язковості судових рішень.
В силу вимог ст. 263 ч. 2 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Не є виходом за межі позовних вимог вирішення судом першої інстанції справи оскаржуваним рішенням у цій справі у вищезазначений спосіб. Оскільки, судом першої інстанції було правильно стягнено у цій справі з відповідача на користь Банку заборгованість лише у доларах США без зазначення гривневого еквівалента, хоча Банку у позові у цій справі зазначав обидва варіанти (т.с. 1 а.с. 151-153). Так як кредитування Банком померлого позивальника відбувалось саме у доларах США (40000,00 доларів США - п.1.2 кредитного договору - т.с. 1 а.с. 11) і за вищезазначеними рішеннями суду сума заборгованості 42560,86 доларів США, яка була стягнута з ОСОБА_2 на користь Банку, які набрали законної сили, та яка не була погашена останнім за його життя (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні, ст. 82 ч. 1 ЦПК України) також була стягнута лише у доларах США без зазначення гривневого еквівалента, що у тому числі узгоджується із вимогами ст. 533 ЦК України (Валюта виконання грошового зобов'язання) та останньою численною судовою практикою Верховного Суду в інших справах, які є обов'язковими для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України.
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.
Будь-які описки чи арифметичні помилки в розрахунках вартості спадкового майна суду першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваного рішення у цій справі не можуть бути підставою для скасування останнього (правильного по суті) за результатами розгляду вищезазначеної апеляційної скарги відповідача апеляційним судом у цій справі, а можуть бути виправленні судом першої інстанції за власною ініціативою чи за заявою учасників цієї справи у подальшому в порядку ст. 269 ЦПК України.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.
Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції у цій справі.
Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок Банку будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2024 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова апеляційним судом складена 19.09.2025 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Кухар С.В.Подліянова Г.С.