Справа № 303/4070/23
Іменем України
11 вересня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Собослоя Г.Г., Кожух О.А.
за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 березня 2024 року, ухвалене головуючим суддею Куцкір Ю.Ю. в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи без самостійних вимог КП «Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про визнання недійсним та скасування державної реєстрації права власності на домоволодіння
встановив:
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування державної реєстрації права власності на домоволодіння.
Позов мотивувала тим, що будинок АДРЕСА_1 належав матері позивача ОСОБА_3 . Батьки позивача перебували у зареєстрованому шлюбі. Зазначений будинок був придбаний під час шлюбу. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина. У зв'язку із тим, що батько помер за межами України, а саме в Латвійській республіці, то його Свідоцтво про смерть було видано саме в цій країні і при перекладі з латвійської на українську мову прізвище батька було зазначено ОСОБА_5 замість ОСОБА_5 .
На момент смерті батька, його діти були повнолітніми і проживали в спадковому майні, тобто двоє дітей та їхня мати вступили в управління та володіння спадковим майном. Старша сестра позивача на момент смерті батька була одружена і проживала за іншою адресою. Прийнята ними спадщина належить спадкоємцям з моменту відкриття спадщини, тобто 1/2 частина належного батькові майна розподіляється між трьома дітьми та дружиною, кожному з них по 1/6 частині.
Незважаючи на зазначені вище факти, 10.12.2012 право власності на спірний будинок зареєстровано на ОСОБА_3 одноособово. Такий факт реєстрації підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав, виданого КП «Мукачівське МБТІ та ЕО» 10.12.2012.
ІНФОРМАЦІЯ_2 мати позивача - ОСОБА_3 померла, заповіту не складала. Позивач належним чином прийняла спадщину, так як у встановлений законом строк подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Позивач зазначає, що вона останні роки постійно проживала із сестрою ОСОБА_6 , доглядала за своєю матір'ю і вона достеменно знала, що у її власності є житловий будинок з надвірними спорудами та земельна ділянка для будівництва та обслуговування будинку і їхня частка належатиме їм. Мати позивача постійно стверджувала, що після її смерті все залишиться їй та сестрі.
22.06.2020 ОСОБА_1 дізналася про те, що на підставі договору купівлі-продажу від 10.04.2013 домоволодіння вже продано ОСОБА_2 .
Позивач вважала, що вищевказаний договір є сумнівним, а тому просила суд визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 одноособово, підтверджену витягом зробленим КП «Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 10.12.2012.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 14 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд мотивував своє рішення тим, що позивач та його представник не надали суду жодних належних та допустимих доказів щодо предмету доказування, і як внаслідок не довели в суді ті обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Зокрема, не надали суду правовстановлюючі документи на дане домоволодіння, які б підтверджували, що ОСОБА_3 володіла ним одноосібно і зокрема не додали витяг здійснений КП «Мукачівське МБТІ та ЕО» від 10.12.2012.
Також суд прийшов до висновку, що позивач пропустив загальний позовний строк давності. Однак, у задоволенні позовних вимог було відмовлено саме з підстав недоведеності та безпідставності таких.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення, яке є незаконним та необґрунтованим, судом неправильно досліджено обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
В своїх доводах апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права на стадії підготовчого судового засідання не надав строк сторонам по справі для можливості подати всі належні та допустимі докази, зокрема витяг про державну реєстрацію прав виданого КП «Мукачівське МБТІ та ЕО» від 10.12.2012.
Щодо порушення строків, то зазначає, що строк загальної позовної давності нею пропущений не був, оскільки про існування оскаржуваного договору вона дізналася в листопаді 2020 року, а з позовом вона звернулася в травні 2023 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Як встановлено судом, батьками позивача є ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , (а.с. 58).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 05.06.2020 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 63).
12.01.2021 позивач звернулася із заявою до приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області Ковач Н.О. про прийняття нею спадщини, яка залишилася після смерті матері - ОСОБА_3 (а.с. 64).
Із Реєстраційного посвідчення від 01.12.1971 вбачається, що домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_3 (а.с. 85).
Із довідки №3307 виданої КП «Мукачівським МБТІ та ЕО» 20.11.2012, будинок АДРЕСА_1 на праві особистої власності належить ОСОБА_3 (а.с. 73).
10.04.2013 між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 був укладений Договір (змішаний цивільно-правовий договір з елементами договору купівлі-продажу житлового будинку та договору про встановлення сервітуту (права користування чужим майном), згідно якого ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 придбав житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 74-76).
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №2249618 від 10.04.2013 та №2257461 від 10.04.2013 житловий будинок АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 (а.с. 77, 78).
ОСОБА_1 вважає, що факт реєстрації ОСОБА_3 за собою одноособово право власності на спірний будинок «Мукачівським МБТІ та ЕО» 10.12.2012, порушує її права як особи, яка прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , оскільки проживала у спадковому майні.
Згідно приписів ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч.1 та ч.5 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч.1 і ч.2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Звертаючись у суд з позовом, ОСОБА_1 заявила тільки одну вимогу, яка стосується визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності на домоволодіння.
В абзаці 2 частини першої статті 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року N 1952-IV наведено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, …, а саме: право власності на нерухоме майно.
Пунктами 26, 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМ України від 22.06.2011 р. № 703 передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.
Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою.
Із зазначеного слідує, що державна реєстрація права на нерухоме майно здійснюється на підставі документа, який підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
У спірних правовідносинах таким документом є Договір купівлі-продажу від 14.12.1959 року та Реєстраційне посвідчення від 01.12.1971 року. За даними документами одноосібним власником житловий будинок АДРЕСА_1 була ОСОБА_3 .
Будучи одноосібним власником житлового будинку АДРЕСА_1 , 10.04.2013 року ОСОБА_3 продала такий будинок ОСОБА_8 .
Зазначений договір купівлі ОСОБА_1 оскаржувала в суді та постановою Закарпатського апеляційного суду від 21.05.2024 року в справі 303/8549/21 було відмовлено їй у задоволенні зустрічного позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.04.2013 року спірного житлового будинку. В даній справі судами було дано правову оцінку тому факту, що ОСОБА_3 10.12.2012 року поновила Державну реєстрацію права власності на спірний житловий будинок як одноособового власника.
Крім зазначеного, колегія суддів наголошує на тому, що чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_4 до моменту своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 не оспорював реєстрацію права власності на спірний житловий будинок одноособово за своєю дружиною.
Враховуючи ту обставину, що при укладенні 10.04.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 договору купівлі-продажу спірного житлового будинку, приватним нотаріусом було перевірено обставини, які підтверджували одноособове право власності продавця, та даний договір є чинним бо ОСОБА_1 судовим рішенням було відмовлено у визнанні недійсним такого правочину, тому в ОСОБА_1 відсутні через 10 років підстави для вимоги про визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності на домоволодіння.
Відтак, ОСОБА_1 не довела належними доказами ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого ОСОБА_1 позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до незгоди з висновком суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
У зв'язку з тим, що суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишає без задоволення, то зазначене є підставою для залишення рішення суду без змін.
Враховуючи наведене та керуючись нормами статей 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 березня 2024 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
текст постанови складено 18 вересня 2025 року.
Головуючий:
Судді: