Справа № 681/1050/25
Провадження № 2/681/709/2025
22 вересня 2025 року м. Полонне
Полонський районний суд Хмельницької області у складі головуючої - судді Горгулько Н.А., розглянувши в м. Полонному в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В серпні 2025 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі - Товариство) звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь Товариства 22963,50 грн заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн та 16000 грн витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування позову зазначено, що 26.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір №6696352, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредит в розмірі 20000 грн, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.
Проте, взяті на себе зобов'язання ОСОБА_2 належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 22963,50 грн.
Товариство 25.07.2024 уклало договір факторингу № 25-07/2024 з ТОВ «Мілоан», за умовами якого позивач набув права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, в тому числі за договором №6696352, укладеним з відповідачем.
Посилаючись на те, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором, порушує його умови, просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати по справі.
28.08.2025 ухвалою судді Полонського районного суду відкрито провадження та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами.
Відповідачу копія позовної заяви з доданими документами надіслана позивачем 19.08.2025 листом.
ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання судом направлено копію ухвали про відкриття провадження, однак згідно з відміткою відділення Укрпошти від 05.09.2025 адресат відсутній за вказаною адресою, у зв'язку з чим конверт із вкладенням повернуто суду, але згідно з положеннями п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, вважається врученим. У встановлений судом строк відповідачка відзив на позов не подала.
Дослідивши письмові докази, суд зазначає про таке.
26.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №6696352, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в розмірі 20000 грн. на строк 15 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Пунктом 1.5.2 договору передбачено, що проценти за користування кредитом становлять 2625 грн, які нараховуються за ставкою 0,88% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Пунктом 1.6 договору передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишу кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п.1.4 договору про споживчий кредит № 6696352 від 26.01.2022 термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 10.02.2022.
Комісія за надання кредиту: 1540 грн, яка нараховується за ставкою 7,7% від суми кредиту одноразово (пункт 1.5.1 договору).
Згідно з п. 2.1 кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
За змістом пункту 2.3.1.1 кредитного договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством (далі Правила). Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Відповідно до пункту 2.3.1.2 кредитного договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього Договору.
За пунктом 4.2 кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 цього Договору, в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця сума договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 цього Договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
ОСОБА_1 підписав договір № 6696352 від 26.01.2022 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором «U14622», що підтверджено наданою позивачем довідкою про ідентифікацію (а.с. 60).
Згідно з довідкою, виданою ТОВ «ФК «Елаєнс» від 11.07.2025 на платіжну карту НОМЕР_1 зараховані кошти в розмірі 20000 грн, призначення: згідно договору 6696352 (а.с. 61 зворот).
Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення до договору про споживчий кредит №6696352 від 26.01.2022 відповідач здійснював оплату по кредитному договору та пролонгацію договору; заборгованість за договором становить 22963,50 грн, з яких 18000 грн заборгованість за тілом кредиту, 3423,50 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 1540 грн заборгованість по комісії за надання кредиту (а.с.8, зворот).
25.07.2024 Товариство та ТОВ «Мілоан» уклали договір факторингу № 25-07/2024, за умовами якого позивач набув права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, в тому числі за договором №6696352, укладеним з відповідачем (а.с.10-14).
Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників від 26.07.2024 за договором факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024 Товариство прийняло від ТОВ «Мілоан» реєстр боржників та набув права грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №6696352 від в сумі 22963,5 грн (а.с.23, 33).
За даними розрахунку заборгованості станом на 16.08.2025 заборгованість за договором про споживчий кредит №6696352 від 26.01.2022 не погашена та складає 22963,50 грн (а.с. 9).
Згідно з умовами вищенаведеного договору відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених цими договорами.
Також відповідно до умов зазначеного договору факторингу ТОВ «Факторинг партнерс» за плату прийняло належні клієнтам права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, зокрема до відповідача за вказаним кредитним договором.
Перевіряючи правомірність пред'явлених позовних вимог суд виходить з такого.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в ст.11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Згідно зі ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року, в справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року, в справі №127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Згідно з ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
За положеннями ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 цього Кодексу).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до ст. ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на оформлені у встановленому порядку договори позики і кредиту та договори факторингу і відступлення прав вимоги, позивач є належним стягувачем неповернутих кредитних коштів, комісій та процентів за користування кредитними коштами з боржника.
Відповідачка своїх зобов'язань за договорами не виконала, кредитних коштів та процентів за користування ними не повернула.
Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні кредитного договору досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, якиу оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Позивачем доведено належними та допустимими доказами заявлену до стягнення з відповідача суму заборгованості за договором про споживчий кредит №6696352 у сумі 22963,50 грн, з яких 18000 грн заборгованість за тілом кредиту, 3423,50 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 1540 грн заборгованість по комісії за надання кредиту, які нараховані відповідно до умов договору.
Відповідач вільно погодився на укладення договору на вказаних вище умовах підписавши його, заперечень проти виниклої заборгованості та контррозрахунку не подав.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку що позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором позики № 6696352 від 26.01.2022 в сумі 22963,50 грн, з яких 18000 грн заборгованість за тілом кредиту, 3423,50 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 1540 грн заборгованість по комісії за надання кредиту.
У зв'язку із задоволенням позову, в силу ч.1 ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути пропорційно до задоволених вимог судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с.1).
Позивачем заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000 грн.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено здійснення розподілу судових витрат на підставі поданих сторонами доказів.
Окрім того, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Стороною позивача до матеріалів справи додано Договір про надання правової допомоги №02-07/2024-5 від 02.09.2024, укладений між Товариством та ОСОБА_3 , заявку на надання юридичної допомоги №7 від 01.07.2025, витяг з акту №11 про надання юридичної допомоги від 31.07.2025.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного суду у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18).
Отже, суд приходить до висновку, що у зв'язку із задоволенням позов, необхідно стягнути із відповідачки на користь позивача 13000 грн документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу,
Керуючись наведеним, ст.ст.13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» заборгованість за договором про споживчий кредит №6696352 від 26.01.2022 в сумі 22963 (двадцять дві тисячі дев'ятсот шістдесят три) грн 50 грн, яка складається з: 18000 грн - боргу за тілом кредиту, 3423,50 грн - відсотків за користування кредитом, 1540 грн - комісії.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2422, 40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 13000 грн, а всього 15422 (п'ятнадцять тисяч чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс», код в ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, 6, оф.521, м. Київ, поштовий індекс 03150.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.А. Горгулько