Справа № 490/3621/25
нп 2/490/2789/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
22 вересня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Батечка М.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
12.05.2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 164549,50 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 11.08.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» за №1687844, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 29900,00 грн строком на 360 днів сплатою процентів за користування коштами. Договір укладено в електронній формі.
Станом на 05.05.2025 заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 164549,50 грн.
На підставі наведеного, позивач просить суд, стягнути з відповідача в свою користь заборгованість у вказаній сумі, а також суму понесених судових витрат.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 13.05.2025 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.07.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано час позивачу для виправлення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18.08.2025 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін
Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі від 18.08.2025 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз'яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідачу за адресою зареєстрованого місця проживання направлялась ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду. Вказане поштове відправлення повернулось на адресу суду 08.09.2025 року з відміткою «повертається, за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п.п. 91, 99, 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України №270 від 05.03.2009 року інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.
Рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
У разі, коли адресата неможливо повідомити про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону, зазначеним відправником у поштовій адресі, до його абонентської поштової скриньки вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.
Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові №922/1714/18 від 17.04.2019 року, яка, з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судом, неотримання судових повісток особою, які направлялися за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання є свідомими, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.
Виходячи з цього, порядку повідомлення адресата про надходження судової повістки, неявка адресата за її отриманням у поштовому відділенні є відмовою від її отримання, а тому повідомлення відповідача про час розгляду справи суд вважає належним.
Тобто, судом були використані всі можливі способи сповіщення відповідача про наявність справи у суді та виклик до суду, але вони результатів не дали.
Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, крім іншого, також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, а також надсиланням копії ухвали про відкриття провадження у справі на відому електронну адресу відповідача та телефонограмою, не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.
В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 11.08.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту №1687844, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 29900,00 грн строком на 360 днів сплатою процентів за користування коштами (стандартна процентна ставка становить 1,5 %). Договір укладено в електронній формі.
Згідно із пунктом 5.1. договору, сторони домовились, що повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в п. 5.3 Договору.
Згідно із пунктом 9.2. договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання споживачем зобов'язань за ним.
З матеріалів справи вбачається, що в порушення умов договору відповідач не виконував належним чином взяті на себе боргові зобов'язання.
З паспорту споживчого кредиту вбачається, що сторони погодили наступні умови: тип кредиту - кредит; сума/ліміт кредиту - 29900,00 грн; строк кредитування - 360 днів; стандартна процентна ставка - 549% річних (1,5% в день); загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом - 161460,00 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача, за весь строк користування кредитом - 191360,00 грн; реальна річна процентна ставка - 13852,27% річних; штрафи - 4485,00 грн на 4 день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань з повернення кредиту та/або процентів за користування кредитом та 328,90 грн починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань з повернення кредиту та/або процентів за користування кредитом.
У свою чергу, ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов'язання за кредитним договором №1687844 виконало в повному обсязі, шляхом організації перерахунку 11 серпня 2024 року обумовлених Договором коштів у сумі 29900,00 грн на банківську картку, яка була зазначена відповідачем у кредитному договорі, що підтверджується копією повідомлення №20250410-42 від 10 квітня 2025 року, виданого директором ТОВ «Пейтек».
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 05.05.2025 року борг ОСОБА_1 по кредитному договору становить 164549,50 грн (заборгованість за сумою кредиту - 29900,00 грн, 119699,50 грн - заборгованість за несплаченими процентами, 14950,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Так, згідно із статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Факт підписання сторонами зазначеного Договору не спростований та не оспорюється. За таких обставин, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та кредитодавцем ТОВ «Селфі Кредит» виникли договірні відносини, оскільки між ними був укладений відповідний Кредитний договір №1687844 від 11 серпня 2024 року.
На переконання суду, вказаний правочин є правомірним, адже в розумінні ст. 204 ЦК України його недійсність прямо законом не встановлена. Відомості щодо визнання даного Договору недійсними у суду відсутні, зустрічний позов стороною відповідача не заявлено.
Зі змісту ст. 526, 530 ЦК України вбачається, що зобов'язання повинно виконуватися відповідно до умов договору у встановлені строки.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Таким чином, судом встановлено, що після укладення вищезазначеного договору відповідач ОСОБА_1 отримав обумовлені Договором кредитні кошти, цим самим отримавши можливість ними розпоряджатися.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти ТОВ «Селфі Кредит» у повній мірі не повернуті, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої та не повернутої суми наданих кредитних коштів, у тому числі, з урахуванням нарахованих відсотків та інших обумовлених платежів.
08.05.2025 року представник ТОВ «Селфі Кредит» звернувся із досудовою вимогою про погашення заборгованості по кредитниму договораму в загальному розмірі 164549,50 грн, однак відповідач вимогу не задовольнив, погашення заборгованості не здійснив.
За таких обставин, оскільки відповідач допустив порушення зобов'язань, встановлених договором, доказів своєчасного та належного виконання кредитного договору не надав, що має наслідком наявність відповідної заборгованості.
При цьому суд зважає, що відповідачем розрахунок заборгованості за кредитом, відсотками не спростований, відомостей щодо його невідповідності розміру фактично отриманих коштів не наведено, а тому, суд приходить до висновку щодо наявності у відповідача ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором №1687844 від 11 серпня 2024 року зокрема це заборгованість: 29900,00 грн - за сумою кредиту та 119699,50 грнт - за несплаченими процентами.
У зв'язку з цим, в цій частині заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.
Щодо нарахованих позивачем штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем своїх боргових зобов'язань у розмірі 14950,00 грн, суд звертає увагу на наступне.
Так, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України унормовано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку і є чинним на даний час.
Таким чином, в умовах воєнного стану позичальник (боржник) звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення грошового зобов'язання.
Отже, беручи до уваги період виникнення зазначених договірних відносин кредитування, що мало місце з 11 серпня 2024 року та період відповідного прострочення, вимоги позивача у частині нарахування штрафних санкцій не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Селфі Кредит» заборгованості за Кредитним договором №1687844 від 11 серпня 2024 року у загальному розмірі 149599,50 грн (заборгованість за сумою кредиту - 29900,00 грн + 119699,50 грн - заборгованість за несплаченими процентами).
При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: договір про надання правової (правничої) допомоги №52 від 10.03.2025 року, укладеним між ТОВ «Селфі Кредит» та адвокатським об'єднанням «СВК Партнерс», акт №б/н приймання-передачі наданої правової допомоги від 29.04.2025 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7538/10, рахунок на оплату №135 від 22.04.2025 року, платіжну інструкцію №14043 від 28.04.2025 року на суму 245000,00 грн.
Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідача на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 27182,43 грн.
При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 27182,43 грн є необґрунтованим та завищеним.
Так справа не відноситься до категорії складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, представник позивача не з'являвся до суду, надав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи.
Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.
Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, вона буде об'єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 2201,96 грн судового збору, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією №121 від 28.04.2025 року.
Керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (код ЄДРПОУ: 43979069, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївський узвіз, буд. 1А) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» заборгованість за кредитним договором №1687844 від 11 серпня 2024 року у розмірі 149599 (сто сорок дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 50 копійок, з яких: 29900,00 грн - заборгованість за сумою кредиту та заборгованість за несплаченими процентами - 119699,50 грн.
В іншій частині позову, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» судові витрати у розмірі 9201 (дев'ять тисяч двісті одну) гривню 96 копійок, які складаються з судового збору у розмірі 2201,96 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Саламатін