22.09.2025
Справа № 482/522/25
Номер провадження 2/482/638/2025
Іменем України
22 вересня 2025 року місто Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Кічули В.М., за участю секретаря судового засідання Алєксєєнко В.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Мілюченко В.А., представника відповідача - адвоката Дмитренка І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса Миколаївської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім'єю,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю позивачки та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з червня 2019 року до дня його смерті.
На обґрунтування позову вказала, що 06.11.2010 року між нею та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 06.11.2010 року Виконкомом Бузької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, актовий запис №6. За час шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження. Однак, згідно рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26.11.2018 року у справі №482/1627/18 шлюб між нею та ОСОБА_3 було розірвано.
18.09.2018 року за заявою позивачки Новоодеським районним судом Миколаївської області було видано судовий наказ у справі №482/1628/18 про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання їх спільних дітей.
Після розірвання шлюбу, позивачка разом із дітьми проживали за місцем реєстрації в АДРЕСА_1 , разом з її батьками, матір'ю ОСОБА_6 та вітчимом ОСОБА_7 .
Вказує, що у 2019 році примирилася з ОСОБА_3 та з червня 2019 року продовжила проживати з ним разом у АДРЕСА_2 , до моменту його смерті, однак місце проживання не зареєструвала. Вказує, що до закінчення навчального року, їхні діти залишились проживати з її батьками.
Весною 2020 року, через епідемію COVID, їхні діти перейшли на онлайн навчання, що дало змогу перевезти їх за місцем спільного проживання з ОСОБА_3 до с. Бузьке. Згодом діти перейшли навчатися до Бузького ліцею Сухоєланецької сільської ради Миколаївської області, що підтверджується довідками з ліцею №07 від 14.02.2025 року та №08 від 14.02.2025 року, в яких зазначено, що з 01.09.2021 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 навчаються у Бузькому ліцеї Сухоєланецької сільської ради та в період навчання проживали за адресою АДРЕСА_2 , разом з мамою ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_3 .
У своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що починаючи з червня 2019 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала разом з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу та вела з ним спільне господарство. Дані обставини підтверджує випискою по рахунку, відповідно до якої ОСОБА_3 періодично перераховував їй кошти на побутові потреби, квитанціями про придбання нею товарів побутового вжитку (ліжка з матрасом, насосу, системи доочистки води з мотором тощо), долучила копії світлин із її смартфону, на яких, з її пояснень, зображена вона та ОСОБА_3 разом з їхніми дітьми. Додатково зазначила, що у зв'язку із примиренням з ОСОБА_3 , нею було відкликано з ДВС судовий наказ про стягнення з нього аліментів, що підтверджує копією постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.05.2023 року ВП №57712921.
Факт спільного проживання з ОСОБА_3 та їхніми дітьми з червня 2019 року за вищевказаною адресою підтверджує актом обстеження від 27.06.2024 року, складеним комісією Сухоєланецької сільської ради, в присутності сусідів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які засвідчили факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Факт спільного проживання також підтверджується довідками Бузького старостинського округу Сухоєланецької сільської ради Миколаївського району Миколаївської області: №135 від 02.06.2022 року, №105 від 04.05.2023 року, №03 від 12.01.2024 року та №56 від 27.03.2024 року.
З початком збройної агресії рф щодо України, до них в с. Бузьке на проживання приїхали також батьки позивачки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , зареєструвавшись там як внутрішньо-переміщені особи, що підтверджується відповідними довідками від 25.04.2022 року. Вказує, що проживаючи разом з ними, батьки позивачки бачили та зможуть підтвердити факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю.
У зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України ОСОБА_3 08.06.2022 року був призваний (мобілізований) на військову службу до лав ЗСУ та брав активну участь у бойових діях проти російських загарбників.
За час служби ОСОБА_3 не перестав піклуватися про свою сім'ю, надсилаючи ОСОБА_1 на її карту грошові перекази, в призначенні платежу по яких вказував коментар «цем, цем, цем».
Згідно з долученою до позовної заяви копією переписки між позивачкою та ОСОБА_3 через «Телеграм», ОСОБА_1 підтверджує те, що під час служби ОСОБА_3 постійно перебував з нею на зв'язку, хвилювався за неї та їхніх спільних дітей, скучав за ними, в даній переписці вони також обговорювали спільні витрати, покупки, зустрічі під час відпусток та інші сімейні обставини.
На долучених до позову світлинах, вбачається спільне життя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з їхніми дітьми, їх спільний побут та відпочинок, присутність обох батьків у школі на святкуваннях першого дзвоника їх дітей.
ІНФОРМАЦІЯ_2 колишній чоловік ОСОБА_1 загинув через численні осколкові поранення тіла внаслідок вибуху, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 22.03.2024 року; лікарським свідоцтвом про смерть №656 від 19.03.2024 року та довідкою про причину смерті від 19.03.2024 року.
Позивачка вказує, що їй відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, оскільки відсутні підтверджуючі документи щодо належності її до осіб, які мають право на такі виплати, просила визнати факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з червня 2019 року до дня його смерті.
Додатково вказала, що ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 27.01.2025 року у справі №482/1628/24 її заяву, подану в порядку окремого провадження, де заінтересованими особами виступали Сухоєланецька сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту проживання ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з червня 2019 року до дня його смерті, - залишено без розгляду, у зв'язку з наявністю спору про право через заперечення вимог заяви матір'ю загиблого ОСОБА_3 . Судом також було їй роз'яснено право на звернення до суду з відповідним позовом на загальних підставах, що і послужило поданням позовної заяви у даній справі.
Позивачка та її представник у судових засіданнях підтримали позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідачка, яка є матір'ю загиблого ОСОБА_3 , у судові засідання не з'являлася, свої правом на надання письмового відзиву на позов не скористалася. Її представник, адвокат Дмитренко І.М. в судових засіданнях щодо задоволення позову заперечував, посилаючи на те, що факт спільного проживання не підтверджено позивачем беззаперечними доказами; як ВПО позивачка в с. Бузьке зареєструвалась лише 04.07.2023 року, підтверджуючи це листом Управління соціального захисту населення Миколаївської РВА №402/07 від 08.05.2025 року, що спростовує факт її проживання там з 2019 року; їх спільні діти почали ходити в школу в с. Бузьке лише з 01.09.2021 року; спільний бюджет між позивачкою та ОСОБА_3 спростовується стягненням аліментів з померлого до 2023 року в примусовому порядку через ДВС.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правом на надання відзиву на позов чи будь яких клопотань не скористався.
Ухвалою від 17.03.2025 року судом витребувано у Новоодеської державної нотаріальної контори Миколаївської області копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , або інформацію про відкриття такої спадкової справи, на що отримано відповідь від 04.04.2025 року про відсутність спадкової справи.
Ухвалами від 29.04.2025 року та від 29.05.2025 року в задоволення клопотань позивача та відповідача, до суду були викликані свідки, які були допитані в судових засіданнях.
Суд, заслухавши пояснення позивача, її представника, з'ясувавши позицію відповідача ОСОБА_2 , заслухавши пояснення її представника щодо спірних відносин, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 06.11.2010 року перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 06.11.2010 року Виконкомом Бузької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, актовий запис №6.
Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26.11.2018 року у справі №482/1627/18 вказаний шлюб було розірвано.
За час шлюбу у позивачки та ОСОБА_3 народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження.
Після розірвання шлюбу, позивачка разом із дітьми проживали за місцем реєстрації в АДРЕСА_1 , разом з її батьками, матір'ю ОСОБА_6 та вітчимом ОСОБА_7
18.09.2018 року за заявою позивачки Новоодеським районним судом Миколаївської області було видано судовий наказ у справі №482/1628/18 про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання їх спільних дітей. Вказаний судовий наказ позивачкою відкликано з ДВС у 2023 році, що підтверджується копією постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.05.2023 року ВП №57712921.
До закінчення 4-го класу сином ОСОБА_10 та 2-го класу донькою ОСОБА_11 , діти навчалися у м. Миколаєві.
З 01.09.2021 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 навчаються у Бузькому ліцеї Сухоєланецької сільської ради, що підтверджено довідками з ліцею №07 від 14.02.2025 року та №08 від 14.02.2025 року, якими також підтверджено, що за період навчання діти проживали за адресою АДРЕСА_2 , разом з мамою ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_3 .
Звертаючись до суду, позивачка наполягала, що з червня 2019 року вона знову почала проживати разом з ОСОБА_3 у АДРЕСА_2 . Вказаний факт підтверджує актом обстеження від 27.06.2024 року, складеним комісією Сухоєланецької сільської ради, в присутності сусідів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які засвідчили факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Факт спільного проживання також підтверджує довідками Бузького старостинського округу Сухоєланецької сільської ради Миколаївського району Миколаївської області: №135 від 02.06.2022 року, №105 від 04.05.2023 року, №03 від 12.01.2024 року та №56 від 27.03.2024 року.
08.06.2022 року, у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України ОСОБА_3 був призваний (мобілізований) на військову службу до лав ЗСУ та брав активну участь у бойових діях проти російських загарбників.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 загинув через численні осколкові поранення тіла внаслідок вибуху, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 22.03.2024 року; лікарським свідоцтвом про смерть №656 від 19.03.2024 року та довідкою про причину смерті від 19.03.2024 року.
Частиною 2 ст. 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно з ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
За приписами ст. 60 СК України та ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України).
Частиною 4 ст. 65 СК України визначено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Частиною 1 ст. 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16, від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц, належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню (постанова Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 178/90/18-ц).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України), обов'язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Допитані в судовому засіданні свідки, які викликалися за клопотанням позивача, та деякі свідки, які викликалися за заявою відповідача, підтвердили обставини, на які посилається ОСОБА_1 в позовній заяві.
Так свідок ОСОБА_12 повідомила, що вона є старостою с. Бузьке, та пам'ятає, що ОСОБА_1 з 2019 року почала проживати разом з ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 , спочатку їхні діти проживали окремо, у зв'язку з навчанням, а потім вони дітей забрали до себе. Навіть не знала що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не одружені, оскільки вони всюди перебували разом, разом ходили по селу, разом приходили по гуманітарну допомогу. Підтвердила проживання з ними батьків ОСОБА_1 та роз'яснила порядок складання акту обстеження від 27.06.2024 року, в якому зафіксовано факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_13 повідомила, що вона є депутатом Бузького старостинського округу Сухоєланецької сільської ради та проживає разом з позивачкою на одній вулиці. Підтвердила, що їй відомо що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом, не знала що вони розлучені, оскільки вони завжди ходили разом, і в магазин і коли робили людям ремонти. Не пам'ятає точного часу їх спільного проживання, але пам'ятає що точно до війни, підтвердила факт їхнього спільного домашнього господарства.
ОСОБА_8 підтвердила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 , пам'ятає, що з 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 почали проживати разом в одному будинку аж до смерті ОСОБА_3 , навіть не здогадувалась про те, що вони розлучені.
ОСОБА_9 пояснила, що вона є їхньою сусідкою, працює в школі вчителем, пам'ятає ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як дуже гарну сім'ю, підтвердила, що з 2019 року вони почали проживати разом, спочатку самі, а потім і з дітьми. ОСОБА_3 також приходив у школу, радів за успіхи своїх дітей, купив у неї порося для сім'ї, постійно піклувався про дітей.
ОСОБА_14 вказала, що знала сім'ю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2014 року, оскільки проживала з ними на одній вулиці, а з 2019 року, коли повернулася ОСОБА_1 в с. Бузьке, знає дуже добре, підтвердила факт їх спільного проживання аж до смерті ОСОБА_3 та ведення ними спільного домашнього господарства.
Свідки, які викликалися за клопотанням відповідача, надали наступні свідчення:
ОСОБА_15 пояснила, що дружить з відповідачкою та підтвердила, що спочатку ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом, а пізніше розійшлися, однак коли саме не пам'ятає, ОСОБА_3 проживав сам, потім ОСОБА_1 почала приїжджати в с. Бузьке і в 2022 році вже почала проживати в селі. Пояснила, що їй це відомо, оскільки вона кожного дня проходила повз їхнє подвір'я. Не пам'ятає, коли повернулися діти.
ОСОБА_16 повідомила, що ходила з ОСОБА_3 в одну школу, пам'ятає, що з 2019 році ОСОБА_3 жив лише з своїм другом, але до якого часу не пам'ятає. Зазначила, що ОСОБА_1 приїхала в с. Бузьке після початку війни, але точного часу не пам'ятає, пригадує, що вона приїхала з дітьми та із своїми батьками. Далі зазначила, що діти ОСОБА_17 почали навчатися в ОСОБА_18 ліцеї з моменту як вони приїхали в с. Бузьке. Додала, що до початку війни ОСОБА_1 не бачила в с. Бузьке.
ОСОБА_19 вказав, що його дружина та відповідачка є рідними сестрами, йому відомо що ОСОБА_3 проживав сам, а після початку війни приїхала проживати ОСОБА_1 , до того часу вона то проживала, то не проживала в с. Бузьке, не знає коли приїхали їхні діти та коли пішли в школу, але це вже було після війни. На запитання суду як часто свідок бував у домоволодінні ОСОБА_3 з 2019 року до початку війни, свідок повідомив що міг бувати два рази на місяць, а міг бувати і раз в два місяці, і в цей період іноді там бачив ОСОБА_1 , а іноді її там не бачив.
Допитані в судовому засіданні батьки ОСОБА_1 - ОСОБА_7 та ОСОБА_6 повідомили, що у 2019 році ОСОБА_1 примирилася з ОСОБА_3 та з червня 2019 року почала проживати з ним разом у АДРЕСА_2 аж до моменту його смерті, а діти до закінчення навчального року залишились проживати з ними. Коли розпочалася епідемія COVID і діти перейшли на онлайн навчання, батьки забрали дітей до себе в с. Бузьке. З початком збройної агресії рф щодо України, вони також переїхали до ОСОБА_17 в с. Бузьке і зареєструвались там як внутрішньо-переміщені особи. Підтвердили, що ОСОБА_1 вела з ОСОБА_3 спільне господарство. ОСОБА_3 любив свою сім'ю, утримував її, коли під час служби приходив у відпустку, завжди їхав до ОСОБА_1 та своїх дітей. Підтвердили, що чули від ОСОБА_3 , що він хоче знову офіційно одружитися з ОСОБА_1 .
Опитаний в судовому засіданні малолітній ОСОБА_4 , в присутності представника органу опіки та піклування Сухоєланецької сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, надав покази, які підтверджують викладені в позовній заяві обставини. Додатково зазначив, що його батько ОСОБА_3 , під час служби, двічі приїжджав до дому в с. Бузьке на день народження мами ОСОБА_1 , та на його день народження і на день народження сестри. Пам'ятає, що батько завжди пересилав мамі гроші на утримання їхньої сім'ї. Перед війною запам'ятав спільний з батьками відпочинок на морі, пригадав що батько з ним обговорював подарунки для мами.
Оцінюючи покази свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та малолітнього ОСОБА_4 , суд приймає їх до уваги, оскільки покази не викликають сумніву в їх правдивості, їх покази є чіткими та послідовними, покази надані щодо обставин, які свідкам були достеменно відомі, також їх покази не суперечать іншим доказам у справі.
Покази свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_19 суд оцінює критично, оскільки такі щодо деяких фактів прямо суперечать долученим до справи доказам, зокрема щодо початку навчання дітей ОСОБА_20 та ОСОБА_21 в ОСОБА_18 ліцеї; щодо деяких фактів - їхні свідчення були не послідовними та іноді суперечили одні одним; деякі обставини свідки засвідчували зі слів від третіх осіб.
При ухваленні рішення суд враховує акт обстеження від 27.06.2024 року, складений комісією Сухоєланецької сільської ради, в присутності сусідів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , яким засвідчено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з червня 2019 року у АДРЕСА_2 , аж до моменту його смерті ОСОБА_22 .
У суду відсутні підстави вважати вказаний акт неналежним та недопустимим доказом та відсутні сумніви щодо правдивості відомостей, які викладені в цьому акті з огляду на взаємозв'язок з іншими доказами по справі в їх сукупності.
Суд вважає доведеним той факт, що навесні 2020 року, у зв'язку із епідемію COVID, діти ОСОБА_20 та ОСОБА_21 перейшли на онлайн навчання, та переїхали до своїх батьків за місцем їхнього спільного проживання до с. Бузьке.
До матеріалів справи позивачем приєднані фотознімки із відображенням дати їх створення, починаючи з 2019 року та до серпня 2022 року, із яких вбачається спільне життя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з їхніми дітьми, їх спільний побут та відпочинок, присутність обох батьків у Бузькій загальноосвітній школі на святкуваннях першого дзвоника їх дітей.
З копії листування між позивачкою та ОСОБА_3 через «Телеграм», вбачається, що під час служби ОСОБА_3 постійно перебував на зв'язку з ОСОБА_1 , хвилювався за неї та їхніх спільних дітей, скучав за ними, в даній переписці вони також обговорювали спільні витрати, покупки, зустрічі під час відпусток та інші сімейні обставини, що свідчить про сімейні відносини між ними.
Обставини та ведення ОСОБА_3 з ОСОБА_1 спільного господарства підтверджено випискою по рахунку, відповідно до якої ОСОБА_3 періодично перераховував позивачці кошти на побутові потреби, квитанціями про придбання позивачкою товарів побутового вжитку, купівлю яких ОСОБА_1 обговорювала з ОСОБА_3 в переписці через «Телеграм». Наявність у них взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю додатково підтверджені також показами допитаних свідків.
Вищенаведені письмові докази у взаємозв'язку з показами свідків, а також з урахуванням наявності спільних дітей, проведення сумісного дозвілля та відпочинку, спільного проживання за однією адресою, безумовно підтверджують спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з червня 2019 року до дня смерті ОСОБА_3 .
Суд враховує положення ч. 2 ст. 3 СК України, відповідно до яких сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Тому з огляду на вказане законодавче регулювання спірних правовідносин, суд критично ставиться до доводів відповідачки та її представника про неможливість задоволення позову з тих підстав, що ОСОБА_1 як ВПО в с. Бузьке зареєструвалась лише 04.07.2023 року, оскільки це було правом позивачки і зазначене не спростовує інших доказів та встановлених під час розгляду справи фактів. Наявність відкритого виконавчого провадження про стягненням аліментів з померлого до 2023 року в примусовому порядку через ДВС не спростовує фактів добровільного утримання померлим своєї сім'ї та ведення з ОСОБА_1 спільного господарства.
Оцінюючи в сукупності надані сторонами докази та покази свідків, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з червня 2019 року до дня смерті ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. ч.1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Застосовуючи принцип диспозитивності, що закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, що на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з червня 2019 року до дня смерті ОСОБА_3 , в частині їх пред'явлення до відповідача ОСОБА_2 .
Позовні вимоги ОСОБА_1 , пред'явлені до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважає не доведеними, оскільки фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, не свідчать, що ІНФОРМАЦІЯ_5 були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивачки, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ст. 266 ЦПК України, суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 , пред'явлені до ІНФОРМАЦІЯ_5 , такими, що подані не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, у зв'язку з чим, такі в цій частині до задоволення не підлягають.
Суд також враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі. Інші доводи учасників процесу не спростовують висновків суду по даній справі.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню понесені нею судові витрати по сплаченому судовому збору.
На підставі викладеного та керуючись ст. 57, 60, 74 СК України, ст. 4, 12-13, 81, 141, 258-259, 265, 268, 284, 289, 352-355 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім'єю - задовольнити частково.
Визнати факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з червня 2019 року до дня його смерті.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) 1211,20 (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок) грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя В.М. Кічула