Справа № 456/4924/24
Провадження № 2/456/299/2025
04 вересня 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді Гули Л. В. ,
з участю секретаря Дверій Ю.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням джерелом підвищеної небезпеки,
Стислий виклад позицій сторін.
Позивач подав до суду позовну заяву, в якій просить стягнути на користь ОСОБА_1 з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» страхове відшкодування майнової шкоди через пошкодження автомобіля «Мercedes-Benz Vito 110D 5MT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , витрати, пов'язані з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до стоянки та з неї до місця постійного зберігання, а також витрати за послуги стоянки в сумі 121458,73 грн; 13200,00 грн - витрати на лікування; 44000,00 грн - шкоду, пов'язану із втратою працездатності; 2860,00 грн моральної шкоди, а всього 181518,73 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 11 травня 2021 року близько 09 години 25 хвилин ОСОБА_3 , керуючи вантажним спеціалізованим самоскидом марки «DAF», модель «85.430», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та рухаючись автодорогою «Київ - Чоп» у напрямку до м. Київ, у районі 552 км + 515 м цієї автодороги та її перехрестя із приляганням зліва другорядної дороги - вулиці Лева Броварського, що неподалік с. Зубра Львівського району Львівської області, порушив вимоги чинних Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, зі змінами та доповненнями, а саме: Розділу 1 пунктів 1.3, 1.5, 1.10 (в частині значення терміну «дорожня обстановка»); Розділу 2 пункту 2.3 (підпунктів «б» та «д») та дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 «Дорожня розмітка», що виразилося в тому, що він керуючи вищевказаним транспортним засобом, рухаючись поза межами населеного пункту, був неуважним та не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, наблизившись по автодорозі «Київ - Чоп» до подальшого її перехрестя із вулицею Лева Броварського, без причин технічного характеру виконував маневр повороту ліворуч у недозволеному на те місці, перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 «Дорожня розмітка», чим своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем марки «MERCEDES-BENZ», модель «VITO 110D», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що рухався у правій смузі руху в напрямку до м. Чоп.
Під час даної дорожньо-транспортної пригоди в результаті порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_3 водій автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», модель «VITO 110D», позивач ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у виді відкритого поперечного перелому лівого надколінника, що відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, а належний позивачу ОСОБА_1 автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», модель «VITO 110D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав технічні пошкодження, чим позивачу ОСОБА_1 було завдано майнової та моральної шкоди.
За вчинення даної дорожньо-транспортної пригоди, під час якої потерпілому ОСОБА_1 було завдано середньої тяжкості тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 було оголошено підозру в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та кримінальне провадження № 12021141270000268 стосовно нього було скеровано до Пустомитівського районного суду Львівської області.
ОСОБА_4 26.08.2021 подав у кримінальному провадженні № 12021141270000268 цивільний позов.
Суддя Пустомитівського районного суду Львівської області 13.06.2023 ухвалила вирок, яким визнала ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначила йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік, на підставі ст. 75 КК України звільнила ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Суд також вирішив цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 , питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
На даний вирок сторони подали апеляційні скарги.
21.09.2023 ухвалою суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в даній справі було відкрито апеляційне провадження.
В подальшому судові засідання неодноразово відкладалися через неявку засудженого та представників відповідачів.
23 травня 2024 року захисник засудженого ОСОБА_3 оголосив у судовому засіданні клопотання засудженого про звільнення від кримінальної відповідальності (уточнене), в якому просив звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Розглянувши дане клопотання, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду винесла ухвалу, якою постановила: «Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_5 , представника цивільного відповідача ОСОБА_6 - адвоката Кекіш П.П. та представника цивільного відповідача ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» Пешкова О.О. задовольнити частково. Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити. Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 червня 2023 року щодо ОСОБА_3 скасувати. На підставі п. 2 ч. 1 ст.49КК України звільнити ОСОБА_3 , від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо нього закрити. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 , третьої особи ОСОБА_3 про відшкодування шкоди залишити без розгляду. Процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 6864,80 грн віднести на рахунок держави».
Оскільки вимоги, заявлені в цивільному позові не вирішені, позивач звертається до суду з даним позовом.
Представником відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» подано відзив на позовну заяву, в якому останній з позовними вимогами позивача не погоджується, вважає позовну заяву необгрунтованою й такою що не підлягає до задоволення. Зокрема, зазначає, що, позивачем пропущено строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування. Окрім того, вказує, що позивач необґрунтовано вимагає 100% відшкодування, оскільки і його вина наявна в ДТП. Відтак за умов вчасного звернення останній міг би претендувати лише на 50% страхового відшкодування.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій наведено спростування доводів відповідача, які фактично зводяться до доводів позовної заяви.
Представником відповідача подано заперечення щодо відповіді на відзиви, в якому наведено спростування доводів позивача, які фактично зводяться до доводів відзиву.
Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.
Заяви та клопотання сторін та процесуальні рішення, постановлені по справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 вересня 2024 року головуючим суддею у справі визначено суддю Гулу Л.В. /Т. 1 а.с. 212/
На запит суду щодо доступу до персональних даних позивача 23 вересня 2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру отримано відповідь про зареєстроване місце проживання позивача /Т. 1 а.с. 213/.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 7.09.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ», фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням джерелом підвищеної небезпеки, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Підготовче судове засідання призначено на 17.10.2024. Роз'яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /Т. 1 а.с. 214/.
Ухвалою суду від 17.10.2024 за клопотанням представника відповідача підготовче судове засідання відкладено на 07.11.2024 /Т. 1 а.с. 232/.
24.10.2024 представником ФОП ОСОБА_6 адвокатом Сеньківим А.Р. подано відзив на позовну заяву /Т. 2 а.с. 1-9/.
25.10.2024 представником ПАТ «Страхова компанія «УЗГ» подано відзив на позовну заяву /Т. 2 а.с. 10-72/.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07.11.2024 закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 03.12.2024 /Т. 2 а.с. 75/.
03.01.2025 представником позивача подано відповідь на відзив /Т. 2 а.с. 95-101/.
13.01.2025 представником ПАТ «Страхова компанія «УСГ» подано заперечення щодо відповіді на відзив /Т. 2 а.с. 103-118/.
Ухвалою суду від 20.02.2025 за клопотанням представника позивача судове засідання відкладено на 17.03.2025 /Т. 2 а.с. 130/.
03.03.2025 представником позивача подано заяву про відмову від позовних вимог до ФОП ОСОБА_6 /Т. 2 а.с. 142-143/.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17.03.2025 провадження у справі в частині позовних вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням джерелом підвищеної небезпеки, закрито /Т. 2 а.с. 146/.
Ухвалою суду від 29.07.2025 за клопотанням представника позивача судове засідання відкладено на 25.08.2025 /Т. 2 а.с. 163/.
Розгляд справи по суті відбувся 05.05.2025, 26.05.2025, 25.08.2025 за участі представника позивача адвоката Доарме В.С. По закінченні судових дебатів 04.09.2025 визначено як дату оголошення судового рішення.
Узагальнення доводів сторін та інші процесуальні дії у справі.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, його інтереси представляв адвокат Доарме В.С., який у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові та відповіді на відзив, просив їх задовольнити.
Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» в поданому відзиві позов заперечив. В судові засідання не з'явився, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, причин нявки суду не повідомив.
Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судові засідання не з'явилися, заяви про розгляд справи за їх відсутності не подали, причин нявки суду не повідомили.
Суд відповідно до вимог ч. 7 ст. 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов'язків.
Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
В будь-якому випадку право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів, якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх в апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.
Відтак суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що11 травня 2021 року близько 09 години 25 хвилин ОСОБА_3 , керуючи вантажним спеціалізованим самоскидом марки «DAF», модель «85.430», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та рухаючись автодорогою «Київ - Чоп» у напрямку до м. Київ, в районі 552 км + 515 м цієї автодороги та її перехрестя із приляганням зліва другорядної дороги - вулиці Лева Броварського, що неподалік с. Зубра Львівського району Львівської області, порушив вимоги чинних Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, зі змінами та доповненнями, а саме: Розділу 1 пунктів 1.3, 1.5, 1.10 (в частині значення терміну «дорожня обстановка»); Розділу 2 пункту 2.3 (підпунктів «б» та «д») та дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 «Дорожня розмітка», що виразилося в тому, що він, керуючи вищевказаним транспортним засобом, рухаючись поза межами населеного пункту, був неуважним та не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, наблизившись по автодорозі «Київ - Чоп» до подальшого її перехрестя із вулицею Лева Броварського, без причин технічного характеру виконував маневр повороту ліворуч у недозволеному на те місці, перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 «Дорожня розмітка», чим своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем марки «MERCEDES-BENZ», модель «VITO 110D», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що рухався у правій смузі руху в напрямку до м. Чоп.
Також судом встановлено, що за фактом згаданої події було зареєстроване кримінальне провадження № 12021141270000268, яке перебувало на розгляді в Пустомитівському районному суді Львівської області та було закінчено ухваленням вироку.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 23.05.2024 апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_5 , представника цивільного відповідача ОСОБА_7 - адвоката Кекіш П.П. та представника цивільного відповідача ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» Пешкова О.О. задоволено частково. Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 задоволено. Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 червня 2023 року щодо ОСОБА_3 скасовано. На підставі п. 2 ч. 1 ст.49 КК України звільнено ОСОБА_3 , від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо нього закрито. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 , третьої особи ОСОБА_3 про відшкодування шкоди залишено без розгляду. Процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 6864,80 грн віднесено на рахунок держави /Т. 1 а.с. 178-190/.
Крім цього, ухвалою Львівського апеляційного суду від 29.05.2024 заяву потерпілого ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 450/2642/21 повернуто особі, яка її подала /Т. 1 а.с. 191-192/.
Ухвалою Верховного Суду від 24.06.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 травня 2024 року /Т. 1 а.с. 193-195/.
При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_3 станом на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди 11 травня 2021 року працював у ФОП ОСОБА_6 на посаді водія.
Цивільно-правова відповідальність перед третіми особами водія автомобіля «DAF», модель «85.430», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди 11 травня 2021 року була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «УСГ» згідно з полісом № EP203785670 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів /Т. 1 а.с. 44/.
ОСОБА_4 на момент даної ДТП володів автомобілем марки «MERCEDES-BENZ», модель «VITO 110D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та довіреності, зареєстрованої в реєстрі 15.05.2021 за № 759, серії НРА № 903095, а отже, ОСОБА_4 має право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну (автомобілю марки «MERCEDES-BENZ», модель «VITO 110D», реєстраційний номер НОМЕР_1 ) /Т. 1 а.с. 22-27/.
Відповідно до податкової декларації ОСОБА_5 за 2020 рік загальна сума його доходів у 2020 році становила 240000,00 гривень /Т. 1 а.с. 29-30/.
Дослідженими судом матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 знаходився на лікуванні в період з 11.05.2021 по 15.07.2021, всього 66 днів /Т. 1 а.с. 31-36/.
Відповідно до висновку експерта за № CE-19/114-21/8126-IТ від 02.06.2021, проведеним у межах кримінального провадження № 12021141270000268, місце зіткнення вантажного спеціалізованого самоскида марки DAF», модель «85.430», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», модель «VITO 110D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходиться відносно напрямку руху до м. Чоп на ділянці проїзної частини дороги, зафіксованою зоною осипу грунту, уламків скла та уламків пластмаси (див. схему до протоколу огляду місця ДТП від 11.05.2021, умовне позначення 4). Зі схеми до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11.05.2021 вбачається, що зафіксована зона осипу ґрунту, уламків скла та уламків пластмаси (умовне позначення 4) знаходиться на смузі руху автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», модель «VITO 110D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , тобто і місце зіткнення вищезазначених автомобілів знаходиться на смузі руху автомобіля, керованого позивачем ОСОБА_1 /Т. 1 а.с. 48-57/.
Відповідно до висновку експерта за № CE-19/114-21/9864-IТ від 24.06.2021 причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди були суперечності дій водія спеціалізованого самоскида марки DAF», модель «85.430», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 технічним вимогам дорожньої розмітки 1.1. розділу 34 «Дорожня розмітка» чинних ПДР /Т. 1 а.с. 58-67/.
Згідно з висновком експерта судової автотоварознавчої експертизи № 152 від 27.10.2022 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Mercedes-Benz», р.н. НОМЕР_1 , на момент дослідження становить 653349,44 грн; вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Mercedes-Benz», р.н. НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на момент дослідження становить 256000,60 гривень; вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Mercedes-Benz», р.н. НОМЕР_1 , внаслідок його аварійного пошкодження у ДТП 11.05.2021 у зв'язку з тим, що вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля перевищує його вартість до цього пошкодження, і відповідно проводити його повноцінне ремонтне відновлення економічно недоцільно, визначається у розмірі його ринкової вартості на момент до цього пошкодження, яка в цінах станом на дату проведення експертного огляду 30.09.2022 становила 152879 гривень 40 копійок /Т. 1 а.с. 68-109/.
Квитанція № ПН187 від 03.11.2022 підтверджує оплату за проведення експертизи ОСОБА_1 в сумі 3500,00 грн /Т.1, а.с. 110/.
Згідно з висновком експерта № 77 за результатами проведення судової автотоварозначої експертизи від 20.07.2024 вартість відновлювального ремонту автомобіля «MERCEDES-BENZ VITO 110D 5MT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження 11.05.2021 після огляду 25.06.2024 в цінах станом на момент проведення обстеження судовим експертом Вербовим В.В. становить 889120,32 гривні; ринкова вартість автомобіля «MERCEDES-BENZ VITO 110D SMT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент проведення обстеження судовим експертом Вербовим В.В. 30.09.2022 становить 152878,20 гривень; утилізаційна вартість (вартість працездатних складових) автомобіля «MERCEDES-BENZ VITO 110D 5MT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 37499,47 гривень /Т. 1 а.с. 114-176/.
Квитанція № 0.0.3731414302.1 від 27.06.2024 підтверджує оплату за проведення експертизи ОСОБА_1 в сумі 7000,00 грн /Т. 1 а.с. 177/.
Спірні правовідносини між сторонами виникли щодо права позивача на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, та інших відшкодувань, пов'язаних з оплатою послуг експерта, евакуатора, витрат на лікування.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної шкоди) та моральної шкоди іншій особі.
За загальним принципом, відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.
Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон № 85/96-ВР)).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Питання страхування відповідальності власників транспортних засобів регулюється не тільки національним законодавством, а й міжнародними нормами, і Україна як держава, яка прагне вступу в Європейський союз, в Угоді про асоціацію України з ЄС зобов'язалась здійснити заходи до підвищення гарантій забезпечення прав потерпілих від ДТП відповідно до Директиви 2009/103/ЄС щодо страхування цивільної відповідальності по відношенню до використання автотранспортних засобів та забезпечення виконання зобов'язань щодо страхування такої відповідальності.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує Закон № 1961-IV.
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов'язань було ухвалено Закон № 1961-IV.
Законом № 1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до статті 5 вказаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV).
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
При цьому, основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року в справі № 147/66/17).
Водночас у Законі наголошено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто, Закон як спрямований насамперед на захист прав осіб, потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоди не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Тобто, положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах..
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог шляхом надання доказів є однією з основних засад судочинства (стаття 129 Конституції України).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Судом встановлено, що позовні вимоги заявлені як до страховика винуватця ДТП у зв'язку з неотриманням страхового відшкодування.
Надаючи оцінку аргументам сторін, суд вважає аргументи позивача підставними в частині заявлених вимог до належного відповідача та в частині визначення розміру відшкодування з огляду на таке.
Дійсно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Судом встановлено, визнається сторонами та підтверджується висновком експерта судової автотоварознавчої експертизи № 152 від 27.10.2022, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Mercedes-Benz», р.н. НОМЕР_1 , на момент дослідження становить 653349,44 грн; вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Mercedes-Benz», р.н. НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу на момент дослідження становить 256000,60 грн; вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Mercedes-Benz», р.н. НОМЕР_1 , внаслідок його аварійного пошкодження у ДТП 11.05.2021 у зв'язку з тим, що вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля перевищує його вартість до цього пошкодження, і відповідно проводити його повноцінне ремонтне відновлення економічно недоцільно, визначається у розмірі його ринкової вартості, яка в цінах станом на дату проведення експертного огляду 30.09.2022 становила 152879,40 грн /Т. 1 а.с. 68-109/.
Судом встановлено, що під час проведення даної експертизи не була встановлена вартість автомобіля «Mercedes-Benz», р.н. НОМЕР_1 , після дорожньо-транспортної пригоди. З матеріалів позову встановлено, що саме для цього було замовлено проведення ще однієї автотоварознавчої експертизи. Про час та місце огляду експертом автомобіля «MERCEDES-BENZ», модель «VITO 110D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , сторони у справі були письмово проінформовані.
Згідно з висновком експерта № 77 за результатами проведення судової автотоварозначої експертизи від 20.07.2024 вартість відновлювального ремонту автомобіля «MERCEDES-BENZ VITO 110D 5MT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження 11.05.2021 після огляду 25.06.2024 в цінах станом на момент проведення обстеження судовим експертом Вербовим В.В. 30.09.2022 становить 889120,32 грн; ринкова вартість автомобіля «MERCEDES-BENZ VITO 110D SMT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент проведення обстеження судовим експертом Вербовим В.В. 30.09.2022 року становить 152878,20 грн; утилізаційна вартість (вартість працездатних складових) автомобіля «MERCEDES-BENZ VITO 110D 5MT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 37499,47 грн /Т. 1 а.с. 114-176/.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Приймаючи вказану експертизу, суд враховує наступне. Так, судом встановлено, що як на час розгляду кримінального провадження, так і на момент звернення до суду з даним позовом особи, які за законом несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями ОСОБА_3 пошкодженням автомобіля «MERCEDES-BENZ», модель «VITO 110D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , грошові кошти на ремонт цього автомобіля не надали, автомобіль «MERCEDES-BENZ», модель «VITO 110D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходиться у тому ж пошкодженому стані, що і після ДТП. З моменту заподіяння ушкоджень автомобілю «MERCEDES-BENZ», модель «VITO 110D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , (2021 рік ) до моменту звернення до суду з даним позовом (2024 рік) з обставин, які не залежали від позивача, змінились як реальна вартість автомобіля, так і вартість його ремонту.
Крім цього, законодавець передбачає, що до розміру шкоди можуть бути додані витрати на евакуацію та оплату стоянки. Проте ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказує на наявність поважності причин перебування автомобіля на стоянці.
Судом встановлено, що позивач також поніс витрати пов'язані з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до стоянки та з неї до місця постійного зберігання, а також витрати за послуги стоянки: 1980,00 гривень - послуги евакуатора з переміщення пошкодженого автомобіля «MERCEDES-BENZ VITO 110D SMT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з місця ДТП на автостоянку; 2120,00 гривень - за зберігання автомобіля «MERCEDES-BENZ VITO 110D SMT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на автостоянці; 1980,00 гривень - послуги евакуатора з переміщення пошкодженого автомобіля «MERCEDES-BENZ VITO 110D SMT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з автостоянки до місця проживання позивача, а всього витрати на послуги евакуатора та оплата за зберігання автомобіля на автостоянці становлять 6080,00 гривень.
Таким чином, позивачем доведено наявність поважності причин перебування автомобіля на стоянці. Крім цього, подано докази, що підтверджують понесення даних витрат позивачем /Т. 1 а.с. 37-43/.
Тобто, відповідно до чинного законодавства відповідач ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» має відшкодувати позивачу ОСОБА_8 різницю між вартістю транспортного засобу «MERCEDES-BENZ VITO 110D SMT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , до дорожньо-транспортної пригоди (152878,20 гривень) та після дорожньо-транспортної пригоди (37499,47 гривень), витрати, пов'язані з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до стоянки та з неї до місця постійного зберігання, а також витрати за послуги стоянки (6080 гривень), а всього відповідач ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» має відшкодувати позивачу ОСОБА_8 (152878,20 - 37499,47 + 6080,00) 121458,73 грн.
Щодо стягнення шкоди, заподіяної життю та здоров'ю позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим.
Статтею 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено: у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів (24.1). Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, але не більше 120 днів (24.2). Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті (24.3).
Дослідженими судом матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 знаходився на лікуванні в період з 11.05.2021 по 15.07.2021, всього 66 днів. Документи, які би підтвердили витрати ОСОБА_5 на лікування стороною позивача не надано.
Разом з тим, мінімальний розмін заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, становив 6000,00 гривень.
Таким чином, відповідно до ст. 24.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПрАТ Страхова компанія «УСГ» має здійснити ОСОБА_8 відшкодування у зв'язку з його лікуванням у розмірі 13200,00 гривень(6000,00 : 30 х 66).
Статтею 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються неотримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно; неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною.
Велика Палата Верховного суду в постанові у справі № 477/874/19 від 29.06.2022 вказала, якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року в справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року в справі № 910/17048/17 (пункт 78)).
Отже, визначаючи розмір неотриманого позивачем як підприємцем доходу за час тимчасової втрати ним працездатності, слід застосовувати приписи ст. 1198 ЦК України, а не абз. 3 ч. 1 та ч. 2 ст. 25 Закону № 1961-IV. Тобто, розмір втраченого доходу фізичної особи-підприємця треба визначати шляхом множення середньомісячного доходу за попередній до того, в якому було ушкоджене здоров'я, рік на кількість місяців, у яких такий дохід був відсутній через тимчасову непрацездатність.
Відповідно до податкової декларації ОСОБА_5 за 2020 рік загальна сума його доходів у 2020 році становила 240000,00 гривень, тобто середньомісячний його дохід за попередній рік до того, в якому було ушкоджене здоров'я, становив 20000,00 гривень /Т. 1 а.с. 29/.
Зважаючи на те, що ОСОБА_4 через отримання ним тілесних ушкоджень під час ДТП в 2021 році не працював у зв'язку з втратою працездатності тривалістю 66 календарних днів, то розмір неотриманих ним доходів у зв'язку з втратою працездатності становить (20000,00 : 30 х 66) 44000,00 гривень, і ці кошти має виплатити позивачу ПрАТ «Страхова компанія «УСГ».
Щодо стягнення моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, зазначений порядок визначений ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Тобто, закон покладає на страховика обов'язок виплати моральної шкоди виключно при здійсненні страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Як визначено судом вище, шкода, заподіяна здоров'ю, становить 57200,00 гривень (13200,00 гривень - витрати на лікування та 44000,00 - шкода, пов'язана з втратою працездатності). Відповідно 5 відсотків від суми страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю (13200,00 + 44000,00= 57200,00 х 0,05) складають 2860,00 гривень. Саме цю суму моральної шкоди 2860,00 гривень позивач просить стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «УСГ».
А тому, на думку суду, вимога про стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» 2860,00 гривень моральної шкоди є підставною.
Доводи сторони відповідача суд вважає безпідставними, оскільки такі спростовуються вищенаведеними нормами права та обставинами справи. Крім цього, суд звертає увагу відповідача, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 закрито не з реабілітуючих обставин, а рішення, яке б встановлювало вину позивача, відсутнє.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
А відтак інші доводи сторін не аналізуються судом та не спростовуються, оскільки на висновки суду про наявність підстав для задоволення позову не впливають.
Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.
В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.
Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення повністю з урахуванням встановлених судом обставин.
Щодо судових витрат.
Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Так, документально підтверджені судові витрати, а саме: витрати на проведення судової автотоварознавчої експертизи № 152 від 27.10.2022 в сумі 3500,00 гривень та витрати на проведення судової автотоварознавчої № 77 від 20.07.2024 в сумі 7000,00 гривень, а всього 10500,00 грн, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Крім цього, з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» у зв'язку зі звільненням позивача від сплати судового збору при подачі позову на користь держави підлягає стягненню 1815,18 грн судового збору.
Разом з тим, частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд звертає увагу, що до матеріалів справи надано докази, які підтверджують надання позивачу правової допомоги адвокатом Доарме В.С. Обсяг наданої правової допомоги останнім визначено в 10000,00 грн. Крім цього, судом встановлено, що позивачем заявлено про стягнення 24750,00 витрат на правову допомогу, понесених при розгляді кримінального провадження. Як на підставу стягнення таких, позивач покликався на те, що такі залишились невідшкодованими.
Дійсно, ухвалою Львівського апеляційного суду від 29.05.2024 заяву потерпілого ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 450/2642/21 повернуто особі, яка її подала /Т. 1 а.с. 191-192/.
Ухвалою Верховного Суду від 24.06.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 травня 2024 року /Т.1, а.с. 193-195/.
Таким чином, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, дійшов переконання, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними та неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), та вважає, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу сукупно в розмірі 15000,00 грн.
Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А; ЄДРПОУ 30859524) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Жидачівським РВ УМВС України у Львівській області 12.07.2000; РНОКПП НОМЕР_4 ) страхове відшкодування в розмірі 121458,73 грн (сто двадцять одна тисяча чотириста п'ятдесят вісім грн 73 коп.), 57200,00 грн (п'ятдесят сім тисяч двісті гривень 00 копійок) шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, 2860,00 грн (дві тисячі вісімсот шістдесят гривень 00 копійок) моральної шкоди, а всього 181518,73 грн (сто вісімдесят одна тисяча п'ятсот вісімнадцять грн 73 коп.), 10500,00 грн (десять тисяч п'ятсот грн 00 коп.) за проведення експертиз та 15000,00 грн (п'ятнадцять тисяч грн 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А; ЄДРПОУ 30859524) на користь держави 1815,18 грн (одна тисяча вісімсот п'ятнадцять грн 18 коп.) судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 04.09.2025.
Суддя Л.В.Гула