Справа № 462/8806/24
12 вересня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова
в складі головуючого судді Іванюк І.Д.
секретар с/з Дема К.С.
з участю
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_11.
представника відповідача ОСОБА_12
представника третьої особи Костів О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові у загальному позовному проваджені цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав,
Позивачка звернулася до суду із позовом, в якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Свої вимоги мотивує тим, що перебувала у шлюбі із відповідачем, від якого у них є двоє спільних дітей. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 18.03.2022 року шлюб між ними розірвано, а рішенням цього ж суду від 09.12.2022 року визначено місце проживання дітей разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 . Діти проживають окремо від відповідача більше 3 років, з яких півтори року відповідач проживає за межами України та не бере участі у вихованні дітей. Окрім того, під час їхнього проживання він поводив себе із дітьми грубо та агресивно, систематично влаштовував скандали, вживав нецензурну лексику, застосовував фізичне насильство щодо сина ОСОБА_3 , через що продовж 2014 -2022 років вона 5 разів зверталась із заявами у правоохоронні органи. 27.06.2022 року постановою Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_3 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а 16.11.2022 року щодо нього винесено терміновий заборонний припис. Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 24.01.2023 року останнього визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а постановою від 20.05.2024 року, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного суду від 10.06.2024 року, його визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за вчинення домашнього насильства щодо сина ОСОБА_3 , під час якого він вдарив його по голові долонею лівої руки. Також постановою Залізничного районного суду м. Львова від 12.09.2024 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за вчинення домашнього насильства щодо сина ОСОБА_3 , однак провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. За наведеного поведінка ОСОБА_3 негативно впливає на її емоційний стан та стан дітей, через що з 17.02.2022 року вони отримують послуги психолога у Львівському міському центрі соціальних послуг та реабілітації «Джерело». Розпорядженням Залізничної районної адміністарції Львівської міської ради № 576 від 18.07.2024 року ОСОБА_3 заборонено спілкуватись із сином. За весь час окремого проживання ОСОБА_3 не цікавився дітьми, не намагався брати участь у їхньому вихованні, не робив жодних спроб налагодити відносини, не приходив у садок чи школу, не був на батьківських зборах та жодним чином не брав участь у шкільному та позашкільному житті дітей. Також відповідач перешкоджав проведенню операції по видаленню аденоїдів сину ОСОБА_3 , телефонуючи в органи опіки, поліцію та лікарню. За наведеного, оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків з виховання дітей, ображає та принижує їх, регулярно вчиняє щодо них домашнє насильство, а тому, зважаючи на інтереси дітей, вона просить вказаний позов задовольнити.
У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з аналогічних підстав, додатково пояснили, що позивач перебуває у іншому шлюбі, у її теперішнього чоловіка склались хороші відносини із дітьми, останній проводить із ними багато часу та хоче бути їхнім батьком. Водночас відповідач дітьми не цікавиться, має заборгованість по сплаті аліментів. Орган опіки та піклування надав висновок від 20.05.2025 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому просять позов задовольнити та позбавити відповідача батьківських прав.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила та пояснила, що дійсно відповідач є батьком неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розлучення із позивачкою у них складаються напружені відносини через різні погляди на виховання дітей. Позивач почала звертатись до суду із вимогами про визначення місця проживання дітей і конфліктувати з приводу його проведення часу із дітьми, до чого нею також було залучено Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради. Незважаючи на це, відповідач намагався спілкуватись із дітьми та надавати їм матеріальне забезпечення. На даний час у нього відсутня заборгованість із сплати аліментів. З приводу притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме за вчинення домашнього насильства та заподіяння сину ОСОБА_3 удару по голові долонею лівої руки, пояснила, що у цей день діти перебували із батьком за місцем його проживання та у момент, коли останній перебував на балконі, син знайшов перцевий балончик та розприскав його в обличчя сестри. Батько, ввійшовши в кімнату, побачив це та намагався забрати балончик із рук останнього, під час чого заподіяв удар, однак одразу ж попросив вибачення у сина і дуже шкодує про вчинене. Окрім того, у 2024 році відповідач виїхав за межі України, однак намагається зберегти із дітьми довірливі відносини, періодично спілкується по телефону із донькою ОСОБА_4 . Із сином ОСОБА_3 не спілкується, оскільки останній ображений на нього через конфлікт із мамою. Відповідач має почуття до дітей, любить їх, хоче брати участь у їх вихованні, спілкуватися з ними та зберегти кровний зв'язок із ними, тому просить в позові відмовити.
Представник третьої особи - Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради у судовому засіданні позов підтримала, пояснила, що 20.05.2025 року Залізничноюрайонною адміністрацією Львівської міської ради було надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому зазначила, що відповідач на засіданні комісії присутній не був, хоча належним чином був повідомлений про засідання через додаток Вайбер. Про засідання була повідомлена і його представник, однак остання також не з'явилась. На засіданні комісії мати повідомила, що батько постійно здійснює провокації, застосовує щодо неї агресію та насильство, свідками якого іноді були діти. Внаслідок конфліктів мати була змушена звернутись до Львівського міського центру соціальних послуг та реабілітації «Джерело» за допомогою психолога. Малолітній ОСОБА_3 не бажає спілкуватись із батьком та не заперечує щодо позбавлення його батька батьківських прав щодо нього. Малолітня ОСОБА_4 повідомила, що спілкується із батьком рідко, останній деколи передає їй подарунки, чіткої думки щодо позбавлення батька батьківських прав щодо неї не висловила. Однак враховуючи те, що батько неодноразово притягався до відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у останнього станом на 20.01.2025 року наявна заборгованість по аліментах у розмірі 10100, 50 грн, а також дослідивши свідчення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які підтвердили , що ОСОБА_3 проживає за межами України, жодної допомоги та підтримки не здійснює, вихованням дітей займається лише матір, а тому, взявши до уваги відсутність зі сторони відповідача активних дій щодо участі у вихованні дітей, його незацікавленість у вирішенні питання позбавлення батьківських прав, відсутність у нього позитивного психоемційного контакту з дітьми, вчинення насильства відносно сина, вони дійшли висновку про доцільність позбавлення останнього батьківських прав щодо дітей.
Заслухавши пояснення учасників процесу, заслухавши думку малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Як зазначено в Декларації ООН прав дитини (1959р.), "дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості".
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Стаття 9 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 150 СК України передбачений обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Згідно із пунктом 2, 3 частини 1 статті 164 СК України мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини та/або жорстоко поводяться з дитиною.
Згідно зі ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Хант проти України» вказав, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постановах 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22, провадження № 61-16965св23; від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, провадження № 61-951св24; від 24 жовтня 2024 року у справі № 199/3287/23, провадження № 61-8177св24.
У Постанові КЦС ВС від 26.12.2024 № 561/474/24 (провадження 61-13691св24) вказано, що під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Також у постановах Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18, провадження № 61-1682св22; від 19 лютого 2024 року в справі № 159/2012/23, провадження № 61-15840св23; від 21 лютого 2024 року в справі № 404/9387/21, провадження № 61-13425св23 сформульовані висновки щодо врахування найкращих інтересів дитини під час розгляду справ, які стосуються прав дітей.
Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року в справі № 320/5094/19, провадження № 61-7357св21; від 07 березня 2024 року в справі № 947/7448/22, провадження № 61-18610св23; від 01 серпня 2024 року в справі № 366/52/21, провадження № 61-8861св24).
Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов'язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, провадження № 61-9216св24).
У своїй постанові КЦС ВС від 01.08.2024 № 761/25311/20-ц (61-3153св24 ) зазначив, що неактивність або певна бездіяльність відповідача як батька, що пов'язана, зокрема з об'єктивними обставинами (робота за кордоном) та перешкодами, які чинила позивачка (намагання заборонити будь-які контакти із сином шляхом встановлення заборонного припису) не може вважатися достатньою підставою для того, щоб дійти висновку про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є дітьми сторін у справі, що підтверджується свідоцтвами про народження /а.с. 27, 28/.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 18.03.2022 року шлюб між сторонами розірвано /а.с. 13/, а з свідоцтва про шлюб від 09.11.2024 року вбачається, що позивач зареєструвала шлюб із ОСОБА_7 , після чого змінила прізвище на ОСОБА_7 /а.с. 129/.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 09.12.2022 року визначено місце проживання дітей разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 16/.
З термінового заборонного припису від 16.11.2022 року вбачається, що стосовно ОСОБА_3 у зв'язку із тим, що він вчинив психологічне домашнє насильство щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_9 винесено заборонний припис строком на 9 діб і зобов'язано останнього залишити місце проживання постраждалої особи, заборонено вхід та перебування в місці проживання постраждалої особи, заборонено контактувати з потерпілою особою /а.с. 31/.
Також постановою Залізничного районного суду м. Львова від 24.01.2023 року ОСОБА_3 притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме за вчинення сімейного насильства щодо колишньої дружини - позивачки ОСОБА_9 .
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 20.05.2025 року, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного суду від 10.06.2024 року, відповідача притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме за вчинення сімейного насильства щодо сина ОСОБА_3 /а.с. 40 -45, 46-50/.
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 12.09.2024 року справу про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення /а.с. 55/.
З характеристики учня 4-Б класу Початкової школи «Арніка» вбачається, що ОСОБА_3 , 2012 р.н., навчається у школі з першого класу. Має навчальні досягнення середнього рівня. Мама приділяє належну увагу вихованню сина. З батьком дитини було спілкування в телефонному режимі /а.с. 56/.
З характеристики учня 6-А класу ЗЗСО № 55 м. Львова вбачається, що ОСОБА_3 , 2012 р.н., навчається у школі з 2023 року. Має оцінки середнього і достатнього рівня. Мати спілкується з класним керівником та вчителями, батько контакту зі школою не підтримує, з класним керівником та вчителями не спілкується/а.с. 57/.
Згідно із характеристикою учениці 2-Б класу Початкової школи «Арніка» ОСОБА_4 , 2015 р.н., навчається у школі з першого класу. Має навчальні досягнення достатнього рівня. Має добрий загальний розвиток. Мама приділяє належну увагу вихованню доньки. З батьком дитини не знайома /а.с. 58/.
З консультації дитячого психіатра вбачається, що 07.09.2022 року було звернення з приводу імпульсивності, вибуховості та покліпування очима ОСОБА_3 , 2012 року /а.с. 59/.
З довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 07.03.2025 року вбачається, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перетнув кордон України на виїзд 05.07.2024 року /а.с. 110/.
З висновку Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 20.05.2025 року № 260001-вих.73435, вбачається, що з метою захисту прав та законних інтересів дітей, було вирішено за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із врахуванням відсутності з сторони відповідача активних дій щодо участі у вихованні дітей, його незацікавленості у вирішенні питання позбавлення батьківських прав, відсутності позитивного психоемційного контакту з дітьми, вчинення насильства відносно сина.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомила, що є працівником Львівського міського центру соціальних послуг та реабілітації «Джерело». З 2021 року - з часу розірвання шлюбу ОСОБА_9 звернулась до них за допомогою психолога. Син ОСОБА_3 був дуже напружений та нервовий, мав нервовий тік. Коли мама та діти почали жити окремо від відповідача, діти заспокоїлись, у сина зникли проблеми. Однак малолітній ОСОБА_3 не хотів спілкуватись із батьком та не знаходив спільну мову із ним. Також вона знає про наявність конфлікту між сторонами з приводу виховання дітей. Так, батько заперечував щодо проведення операції з видалення аденоїдів у сина та відвідування сином гуртка бойового гопака.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомила, що тривалий час товаришує із позивачкою, оскільки та надає їй послуги манікюру. Декілька разів за часів одруження також бачила колишнього чоловіка позивачки - ОСОБА_3 . Вона завжди сприймала його як спокійного чоловіка, однак у 2021 році між сторонами почали виникати конфлікти, а тому ОСОБА_9 вирішила звернутись до суду із позовом про розлучення. Одного дня вона перебувала в салоні краси у ОСОБА_9 і туди прийшов ОСОБА_3 та влаштував скандал, під час якого перевернув речі та стільці. Тоді вона побачила прояв агресії з його боку. Також, одного вечора вона прийшла в гості до ОСОБА_9 та почула, як батько зателефонував сину і під час розмови почав висловлюватись нецензурними словами на адресу позивачки.
На виконання ч. 2 ст. 171 Сімейного кодексу України, де зазначено, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном, у судовому засіданні була з'ясована думка малолітньої ОСОБА_4 , 2015 року народження, щодо позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно неї. При цьому остання повідомила, що проживає разом із матір'ю, її чоловіком та братом. Іноді їй телефонує батько, передає подарунки, зокрема, телефон, хоче говорити із братом, а коли той відмовляється, запитує, як у нього справи. Іноді просить робити своє фото та фото брата, щоб він бачив як вони ростуть. Трохи сумує за татом.
Малолітній ОСОБА_3 , 2012 року народження, у судовому засіданні пояснив, що не заперечує щодо позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно нього, оскільки дуже сердиться на тата через те, що останній кричав та конфліктував із мамою, вживав щодо неї нецензурні слова, а одного разу ледь не побив вітчима. Також тато заперечував щодо відвідування ним гуртка бойового гопака у Дитячо-юнацькій спортивній школі. З приводу нанесення йому 02.03.2024 року батьком удару по голові зазначив, що у цей день перебував із батьком та сестрою за місцем проживання його тата. Там він знайшов перцевий балончик та розприскав його в обличчя сестри. Батько, ввійшовши в кімнату, побачив це та намагався забрати балончик із його рук, після чого завдав удар долонею йому по голові, однак зразу після цього він попросив вибачення. Про ці події він розказав мамі і та викликала працівників поліції. Тато іноді купував йому речі, але потім тривалий час згадував про це. З бабусею зі сторони мами не спілкується, оскільки та підтримує позицію його батька.
З наведеного вбачається, що на сприйняття дітей значною мірою впливає конфлікт між батьками та в силу свого віку вони не можуть відсторонитись від нього, а намагаються зайняти сторону одного із батьків. Водночас, діти зберігають певні позитивні почуття до батька, мають із ним емоційний зв'язок.
При цьому суд зазначає, що озвучена у судовому засіданні думка дитини є важливою, однак така не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав. Думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї, а тому не може бути визначальною і не є свідченням того, що позбавлення батьківських прав у спірному випадку має на меті забезпечення якнайкращих інтересів дитини (постанова КЦС ВС від 26.12.2024 № 561/474/24 (61-13691св24).
Таким чином, дослідивши обставини справи суд дійшов висновку, що у судовому засіданні позивач не довела та не надала суду доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов'язків, а також достатніх та переконливих доказів жорстокого поводження відповідача з дітьми, що характеризують особливості батька, як особи, що становить реальну загрозу для дітей, їх здоров'я та психічного розвитку.
ОСОБА_3 заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно дітей, намагається налагодити спілкування з ним, саме ж виникнення заборгованості по аліментах, яка періодично погашається, не є безумовним свідченням небажання батька дитини приймати участі у їх утриманні і вихованні. Також, досліджені у судовому засіданні постанови суду про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за насильство в сім'ї за обставин, що в них наведені, не містять даних про реальну загрозу для дітей з боку відповідача, а у більшій мірі свідчить про бажання позивачки вирішити таким чином особистісні непорозуміння із ним.
Із врахуванням наведеного, а також того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, в той же час, як позбавлення батьківських прав батька, який не відмовляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а навпаки бажає спілкуватись та бачитись з дітьми, не втратив інтересу до них, вчиняє дії для відновлення довірливих відносин із ними не відповідатиме інтересам дітей, тому суд доходить висновку, що у позові слід відмовити.
Оскільки суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити, понесені позивачем судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 273 ЦПК України, ст.ст. 141, 164, 166 Сімейного Кодексу України, суд, -
ухвалив:
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Повний текст рішення складено та оголошено 22.09.2025 року.
Учасники процесу:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, ЄДРПОУ: 04056084, місцезнаходження: м. Львів, вул. Виговського, 34.
Суддя Іванюк І.Д.