Справа № 442/5610/25
Провадження №3/442/1641/2025
Іменем України
17 вересня 2025 року
Суддя Дрогобицького мiськрайонного суду Львiвської областi Гарасимків Л.І., розглянувши матерiали, якi надiйшли з Дрогобицького відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
18.07.2025р., о 00.36 год., водій ОСОБА_1 , в м.Дрогобичі, по вул.Стрийській,437, керував транспортним засобом Renault Clio д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, зі згоди водія огляд на стан сп'яніння проводився із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора Alkotest Drager 6820, проба позитивна 1,44 проміле, від керування транспортним засобом відсторонений, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В судове засідання правопорушник ОСОБА_1 не з'явився, подав письмові пояснення до Протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №394894 від 18.07.2025р., в якому просить провадження по справі закрити.
Перевіривши матеріали справи, письмові пояснення, долучені до матеріалів справи, суд вважає, що провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України слід закрити виходячи з наступного.
Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного.
Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об'єднаються у чотири групи (елементні: об'єкт адміністративного правопорушення, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб'єкт адміністративного правопорушення та суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов'язковими. Суб'єктивна сторона - відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи - є необхідним елементом суб'єктивної сторони.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється наявними у справі доказами.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх повній сукупності, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як вбачається із Протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №394894 від 18.07.2025р., зазначено, що «18.07.2025р., о 00.36 год., водій ОСОБА_1 , в м.Дрогобичі, по вул.Стрийській,437, керував транспортним засобом Renault Clio д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, зі згоди водія огляд на стан сп'яніння проводився із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора Alkotest Drager 6820, проба позитивна 1,44 проміле, від керування транспортним засобом відсторонений, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно зі ст.251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, па основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами, отже, належним і допустимим доказом фіксування обставин вчинення адміністративного правопорушення, фіксування складання протоколів про адміністративні правопорушення є відеозаписи з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, і такі відеозаписи повинні бути безперервними і не перериватися та притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до Наказу від 22.02.2012р. №155 «Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України», працівник поліції при зупинці транспортного засобу, повинен був пред'явити жетон та відповідно до ч.3 ст.18 ЗУ "Про Національну поліцію", звертаючись до особи ( або у разі звернення особи до поліцейського), поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, тощо, однак працівники поліції не представилися належним чином, і даний факт чітко видно на відеозаписі), причину зупинки транспортного засобу повідомено не було ( відеофайл S21-000106-000000).
Суд звертає увагу на той факт, що уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, тобто при вирішенні питання винуватості правопорушника або її спростування, повинні бути враховані всі норми діючого законодавства, тобто відповідно до вищевказаної статтею 245 КУпАП, тобто суд повинен діяти в точній відповідності з законом, у дусі додержання законів, зміцнення законності, а тому прошу врахувати, що всі дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами, отже, належним і допустимим доказом фіксування обставин вчинення адміністративного правопорушення, фіксування складання протоколів про адміністративні правопорушення є відеозаписи з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, і такі відеозаписи повинні бути безперервними і не перериватися та притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Враховано той факт, що у працівника поліції повинні бути підстави для зупинки автомобіля, тобто працівник поліції має права зупинити транспортний засіб тільки в разі: якщо водій порушив правила дорожнього руху, якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія чи пасажирів транспортного засобу до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом або знаряддям ДТП, кримінального або адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває у розшуку; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є чи могли бути; якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка при оформленні протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріали ДТП; якщо уповноважений орган державної влади ухвалив рішення про обмеження чи заборону руху; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює загрозу для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення та використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; якщо зупинка транспортного засобу, зареєстрованого в іншій країні, проводиться з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщали до митного режиму транзиту, візуальних підстав для зупинки транспортного засобу правопорушника не було.
Відповідно до Постанови від 18.07.2025р. «Про накладення адміністративного стягнення по справі у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого в автоматичному не в автоматичному режимі» зазначено, що «18.07.2025р., о 00.57 год., в м.Дрогобичі, по вул.Стрийська,437, Львівської області водій ОСОБА_1 керував т/з без чинного страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п.2.1.г.ПДР, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, хоча згідно оглянутих відео файлів вбачається, що перевірка документів на наявність страхового полісу була здійснена о 01.05 год.
Як вбачається із Протоколу серії ЕПР1 від 394894 від 18.07.2025р., «18.07.2025 о 00.36 год., в м.Дрогобичі, по вул.Стрийська,437, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом Renault Clio д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, зі згоди водія огляд на стан сп'яніння проводився із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора Alkotest Drager 6820, проба позитивна 1,44 проміле, від керування транспортним засобом відсторонений, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, тест був проведений о «00.48» год., однак відповідно до відеозаписів (S21-000106-000000), останній проводився о «00:53» год., хоча згідно обставин, викладених у Постанові від 18.07.2025р., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом без полісу обов'язкового страхування - 18.07.2025р. о «00:57:27» год., і був в той час зупинений працівниками поліції для складання вищевказаної Постанови, відтак вказані розбіжності при складанні процесуальних документах ставлять під сумнів дії працівників поліції, оскільки у процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський повинен переконатися в точності встановлених на пристрої дати та часу, з чого виникає, що останній міг самостійно усунути ( при його виявлені) виявлений недолік, а відтак з огляду на встановлені розбіжності суд вважає, що відеозапис та всі додані до нього письмові докази слід вважати недопустимими.
Крім того, судом враховано той факт, що відповідно до Тестування на алкоголь, останній був проведений «18.07.2025р. о 00.48 год.», а транспортний засіб водія ОСОБА_1 був зупинений для перевірки документів «18.07.2025р., о 00.57 год.», тобто знову є суттєві розбіжності при складанні Протоколу, що ставлять під сумнів всі подальші дії працівників поліції, оскільки Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №394894 від 18.07.2025 р. не може вважатись належним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховано той факт, що після зупинки поліцейським не було повідомлено про наявність підозри щодо перебування водія у стані алкогольного сп"яніння, ознак, які надавали б підстави поліцейському вважати, що останній перебуває у стані алкогольного сп'яніння та має пройти відповідний огляд, а також не було проведено необхідних дій, передбачених Інструкцією 1452/735, які дають підстави вважати, що особа перебуває у відповідному стані сп'яніння ( перевірка порушення координації рухів, порушення мови, тремтіння рук, тощо), та даний факт підтверджується і відеозаписами, оглянутими в судовому засіданні, огляд поліцейським на місці зупинки не проводився, зіниці очей належним чином не перевірялися, тремтіння пальців рук відсутнє, запах алкоголю з салону автомобіля, то це виключно суб'єктивне судження поліцейського, яке не може бути беззаперечним доказом того, що саме водій знаходився у стані алкогольного сп'яніння, а фраза «в салоні автомобіля чути спиртними напоями», не являється підставою для складання Протоколу, в якому не зазначено ознак алкогольного сп'яніння.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відео зйомка проводилася епізодично, на відео не повністю відображено всі процесуальні дії, що не дає можливості відтворити події, які передували складенню Протоколу, відсутні відеозаписи про складення Акту огляду на стан алкогольного сп'яніння, коли було оформлено Направлення на огляд водія в КНП «Дрогобицьку міську лікарню», тощо.
Крім того, в Направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, інспектором не зазначено який саме огляд необхідно провести останньому в закладі охорони здоров'я, коли і яким чином, не вказано дії щодо ухилення від огляду, тощо, що підтверджує сумнівний факт щодо правильності складення адміністративних матеріалів, що в повній мірі є недопустимим.
Враховано той факт, що Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння складається в присутності правопорушника, однак як вбачається із оглянутих відеозаписів, відсутній факт складання такого, позаяк судом враховано і те, що Направлення було складено «18.07.2025р. о 00.55 год.», і є додатком до Протоколу про адміністративне правопорушення, однак сам Протокол згідно даних складений «18.07.2025р. о 01.16 год.», тобто вже після скерування водія на огляд.
Як вбачається із Постанови від 13.06.2024р., за №690 «Про внесення зміни до пункту 10 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, внесено зміну до пункту 10 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 98, ст. 3241; 2023 р., № 13, ст. 789), виклавши його в такій редакції), тобто Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), однак правопорушнику цього до відома доведено не було.
Згідно з п.3, 4 розділу ІХ Інструкції № 1395, направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами) (далі Порядок № 1103).
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду визначає спільний наказ МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі наказ № 1452/735).
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, та під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення, і тому звертаю увагу на те, що вданому випадку процедуру було порушено.
Відповідно до розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року за №1452/735, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, однак мені ніхто не надав відповідного Сертифікату.
Правові та організаційні засади розроблення, прийняття та застосування технічних регламентів і передбачених ними процедур оцінки відповідальності, а також здійснення добровільної оцінки відповідності визначені Законом України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності".
Статтею 11 вищевказаного Закону встановлено, що продукція, що вводиться в обіг, надається на ринку або вводиться в експлуатацію, а згідно деякими технічними регламентами також продукція, що виготовляється та, або вводиться в експлуатацію виробником для використання у власних цілях, повинна відповідати вимогам усіх чинних технічних регламентів, які застосовуються до такої продукції, крім випадків, визначених у статті 12 цього Закону та у відповідних технічних регламентах.
Пунктом 3.11 вказаного Стандарту визначено, що мундштук - це гігієнічно запакована частина, призначена для одноразового використання, яку приєднують до приладу для виявлення алкоголю у видихуваному повітрі і через яку особа, що її перевіряють, подає пробу видихуваного повітря.
Згідно з п.5.2 Стандарту пристрій повинен виключати можливість вдихання забрудненого повітря від попередніх користувачів, а призначений тільки для одноразового використання. Повинна бути забезпечена можливість брати ці мундштуки, не торкаючись частини, що буде і була в контакті з губами особи, яку перевіряють. Мундштуки повинні бути в індивідуальній герметичній упаковці, яку можна легко відкрити.
Аналогічна за змістом вимога щодо упаковки мундштуків міститься також і в інструкції з експлуатації пристрою Alcotest, та недотримання вимог Стандарту, визначених п. 3.11 та 5.2, може призвести до ризику некоректної роботи газоаналізатора і фактичних необ'єктивних тестів та відповідно до принципу дії алкотестера Драгер слідує, що він фіксує вміст алкоголю не в крові (як зазначено в Інструкції №1452/735), а в видихаючих парах етанолу в повітрі (у відповідних випадках - у видихуваному повітрі, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом), а відтак допустимі похибки не можуть бути покладені в основу судового рішення про визнання особи винуватою у вчиненні правопорушення (Конвенцію про дорожній рух від 08 листопада 1968 року ратифіковану 25.04.1974 року та згідно національного законодавства даний нормативний акт є невід'ємною частиною законодавства країни, яка ратифікувала таку Конвенцію (міжнародний договір), при цьому норми міжнародного договору є пріоритетними по відношенню до норм законодавства України.
Крім того, судом враховано той факт, що праповорушник під час проведення огляду заперечував факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, останньому не було роз'яснено згідно ст.266 КУпАП про можливість проходження повторного огляду в медичному закладі для усунення будь-яких сумнівів перебування водія в стані алкогольного сп'яніння, не зафіксовано на відеозаписі і роз'яснень працівників поліції, що в разі незгоди водія з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, огляд проводиться в закладах охорони здоров'я та можливість надання правопорушником письмових пояснень по суті ( з оглянутого відеозапису вбачається незгода після оголошення результатів тесту, з такими (результатами).
Крім того, судом враховано той факт, що в разі відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, останньому повинно бути роз'яснено процедуру здійснення огляду особи на стан алкогольного сп'яніння. Підтвердженням наведеного є відсутність в матеріалах відеофіксації даних про вручення Направлення, але і будь-яких даних про його складання та/чи наявність взагалі ( підтвердженням не видачі поліцейським Направлення є відсутність будь-якого підпису про вручення Направлення), та жодні матеріали справи не містять доказів оголошення чи вручення такого.
У Протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що до Протоколу додаються: відео диск, рапорт поліцейського, направлення водія для проведення огляду на стан сп'яніння, акт огляду, тощо, однак в матеріалах справи відсутній Рапорт поліцейського, такий долучений не був та чи було місце факту складання останнього, не підтверджено.
Зазначення в Протоколі про долучення до нього матеріалів справи не є підтвердженням долучення будь-якого доказу, оскільки матеріали справи додаються до протоколу в силу вимог КУпАП, крім того відеозапис, долучений до матеріалів справи не містить відомості про технічний засіб, яким зафіксовано правопорушення, а саме номер та серію відеокамери, дату її виробництва та назви камери, на яку здійснювався відеозапис, а не зазначення таких даних не дає можливості встановити той факт, що відеозапис на камеру щодо правопорушника було проведено спеціальним технічним засобом, який входить до вичерпного переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах поліції для виявлення та фіксування порушень Правил дорожнього руху.
Не вказано у протоколі і жодних ознак, в тому числі передбачених п.3 розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, тобто ознак алкогольного сп'яніння, а підписання Акту огляду із зазначеними в ньому ознаками алкогольного сп'яніння не може вважатись визнанням таких, оскільки Акт огляду складався вже після завершення тесту.
Крім того, перед початком огляду працівники поліції не роз'яснили правопорушнику прав та обов'язків, передбачених ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, чим порушено право на захист.
Протокол не містить доводів ідентифікації відео диску, оскільки кожен диск містить унікальний, властивий саме йому номер, який зазвичай вказується на внутрішній частині кругу.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №394894 від 18.07.2025 року зазначено, що водія було відсторонено посадовою особою органів поліції від керування транспортним засобом, однак акту про відсторонення водія від управління т/з матеріали справи не містять.
Крім того, враховано і той факт, що всі дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами, отже, належним і допустимим доказом фіксування обставин вчинення адміністративного правопорушення, фіксування складання протоколів про адміністративні правопорушення є відеозаписи з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, і такі відеозаписи повинні бути безперервними і не перериватися та притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Крім того, суд звертає увагу на той факт, що з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом, уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, тобто при вирішенні питання винуватості правопорушника або її спростування, повинні бути враховані всі норми діючого законодавства, тобто відповідно до вищевказаної статтею 245 КУпАП, суд повинен діяти в точній відповідності з законом, у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з'ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не всі процесуальні дії працівниками поліції виконано відповідно до норм закону, відсутні відеозаписи складання відносно водія всіх процесуальних документів, оскільки відео зйомка проводилася епізодично, тому оскільки відсутні відеозаписи про складання процесуальних документів, не можливо встановити та підтвердити обставин, що слугували складанню Акту Огляду на стан алкогольного сп'яніння, не можливо з'ясувати в якій послідовності було складено Направлення на огляд водія в КНП ДМЛ №1 м.Дрогобич, тощо, що є окремою підставою вважати проведення такого огляду на стан алкогольного сп'яніння недійсним, оскільки відеозапис, який наданий як доказ, має ознаки переривання, а саме відсутня основна вимога до фіксування правопорушення - безперервність відео фіксації, натомість наявна вибірковість відео файлів, що прямо заборонено Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка зареєстрована за № 28/32999 в Міністерстві юстиції України від 11 січня 2019 року.
В порушення вимог даної Інструкції, працівниками поліції додано до протоколу про адміністративне правопорушення у якості доказу диски, що містить у собі кілька самостійних окремих відеозаписів, які у своїй сукупності перериваються, а тому в даному випадку їх неможливо зв'язати у єдине ціле, а поліцейські використовують спеціальні технічні засоби, які мають зокрема сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та /або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Крім того, в ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'янінння з використанням спеціальних технічних засобів навіть немає дати його складання, що свідчить про той факт, що останній був складений невідомо при яких обставинах, при його складанні порушено процедуру його оформлення, а відтак такий Акт не може братися судом до уваги при прийнятті рішення у справі (відповідно до затвердженої Інструкції від 09.11.2015р., №1452/735, Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського, однак відсутні докази про вручення такого, що також свідчить про порушення процедури.
Належний доказ це доказ, зміст якого відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи, а допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також коли законодавець допускає його використання, тобто притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності, а тому оскільки було порушено процедуру складання ( оформлення) всіх документів, які можуть підтвердити чи спростувати мою вину, відтак такі не можуть братися судом до уваги при прийнятті рішення у справі.
Жоден з наявних у справі доказів (зокрема, наявні у справі відеозаписи, інші докази) не підтверджують керування мною транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, тобто Протокол про адміністративне правопорушення не є належним, допустимим і достовірним доказом керування особою транспортним засобом і не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", а якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Крім того, судом враховано, що для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП, повині бути належні письмові докази вчинення правопорушником адміністративного правопорушення, позаяк при вирішенні справи, необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, таким чином суду не представлена достовірна інформація, оскільки Огляд на стан алкогольного сп'яніння передбачає кілька послідовних етапів та кожен з таких етапів залежить від конкретних дій особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності, однак представленні суду письмові докази не відтворюють всіх фактичних обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи із врахуванням положень статті 266 КУпАП.
Враховуючи всі обставини, вважаю, що працівниками поліції не представлено жодних належних доказів, які свідчать про факт керування правопорушником мною транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, які відтворюють зміст та фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи, а допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також коли законодавець допускає його використання, тобто притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
У постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №204/8036/16-а вказано, що колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо невстановлення працівником поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суб'єкта відповідальності за вказане правопорушення, тобто особи, яка безпосередньо несе адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, оскільки адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності.
Сам по собі Протокол про адміністративне правопорушення не є належним, допустимим і достовірним доказом керування особою транспортним засобом і не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", а якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
Все це свідчить про те, що представленні суду письмові докази не відтворюють всіх фактичних обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того в Протоколі відсутні відомості (назва, модель, серія і номер) засобу відео фіксації, а відтак ці відеозаписи є неналежним та недопустимим доказом, оскільки про їх додання не тільки не вказано в Протоколі про адміністративне правопорушення, що складені щодо водія, а тому має невідоме походження.
Крім того, ці відеозаписи є електронними доказами, а тому їх копія надана суду має бути обов'язково засвідчена електронним цифровим підписом автора або особи уповноваженої на виготовлення наданої копії. Водночас ці відеозаписи не засвідчено електронним цифровим підписом будь-якої особи, що є додатковою підставою для визнання їх неналежним та недопустимим доказом.
Прошу врахувати, що за змістом частини 7 статті 266 КУпАП у разі відсторонення особи від керування транспортним засобом можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, що повинно також бути зафіксовано працівником поліції.
Пункт 1 розділу II цієї Інструкції (Оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) передбачає, що Протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності; акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання; акт огляду на стан сп'яніння у разі проведення огляду на стан сп'яніння;
інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення, однак в матеріалах справи відсутній акт тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання, що також свідчить про порушення вимог Закону.
Пункт 4 розділу X Інструкції-1 (в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 808 від 05.11.2021) передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Відповідно до ч.1 ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу, та у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно, кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до вимог п.2 ст.278 КУпАП та п. 24 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суд під час підготовки справи до розгляду повинен виявити недоліки наданих матеріалів та протоколу, з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз, зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Аналізуючи викладене, всі додані до Протоколів про адміністративне правопорушення докази, які представлені правопорушником в порядку захисту та надавши їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступення підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення, суд враховує, що для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був належним і допустимим, оскільки, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки всі розбіжності та сумніви тлумачаться на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тобто притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчинені правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення, тобто це питання повинно бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Суд не повинен залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у Протоколі про адміністративне правопорушення.
Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у Протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт.
Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності, та якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, полягає (у спірному випадку) в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та відмовою мене від проходження відповідно до встановленого порядку від огляду на стан алкогольного сп'яніння, отже, доказуванню підлягає: факт керування особою транспортним засобом; наявність обгрунтованих підстав вважати, що така особа перебуває у стані сп'яніння: факт відмови цієї особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння та при цьому, для притягнення до відповідальності, передбаченої ст.130 КУпАП, необхідне підтвердження належними, допустимими і достатніми доказами всіх зазначених обставин у їх одночасній сукупності, однак у матеріалах справи відсутні допустимі докази, які безпосередньо вказують на винуватість правопорушника, а так як працівники поліції мали засоби для збору та фіксування доказів у справі, однак останні не являються такими, що отримані у встановленому законом порядку.
Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Отже, враховуючи, що згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ч.І ст.9 КпАП: адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При розгляді даної справи прошу врахувати норми ч.3 ст.62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, також на припущеннях.
Всі сумніви щодо доведеності вини особи, які притягують до адміністративної відповідальності, і якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь даної особи.
Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом. При цьому, ЄСПЛ у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до постанови Касаційного адміністративного суду ВС від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до вимог п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.
Зважаючи на викладене, оцінивши надані особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, аргументи на підтвердження відсутності складу адміністративного праавопорушення, дослідивши усі наявні у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про недоведеність у даному випадку вини у вчиненні адміністративного правопорушення за стандартом доведення «поза розумним сумнівом» і наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Суд будучи органом що здійснює правосуддя, не може брати на себе функцію збирання доказів та документальну законну фіксацію правопорушення, котра в даному випадку не була виконана належним чином. Також суд не вправі самостійно змінювати фабулу викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.І ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Крім того, у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Враховуючи усе вище викладене та аналізуючи докази в їх сукупності, вважаю, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні докази про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі у відповідності до п.1 ч.1ст.247 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.130, 245, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя