ЄУН: 336/10972/24
Провадження №: 2/336/724/2025
22.09.25
22 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Звєздової Н.С.,
при секретарі судового засідання Іванченко О.С.,
за участю позивачки ОСОБА_1 ,
представника третьої особи - Семенченко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в якій, після уточнення, просила: 1) позбавити ОСОБА_2 , батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
2) стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на утримання дітей аліменти в розмірі 1/2 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до виповнення дитині 18 років;
3) стягнути з відповідачки на користь позивачки судовий збір.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2024 справу передано в провадження судді Звєздової Н.С.
12.12.2024 судом на виконання вимог ст.187 ЦПК України було здійснено запит з метою встановлення зареєстрованого місця проживання відповідачки, відповідь на який надійшла 16.12.2024.
Ухвалою суду від 04.11.2024 відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в загальному позовному провадженні та призначено підготовче судове засіданні.
Витребувано з Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району висновок щодо розв'язання спору, а саме щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей.
08.05.2025 до суду надійшов висновок районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району №22.01/01-34-474 від 06.05.2025 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей.
Відповідачкою відзив на позов не подано.
Ухвалою суду від 26.06.2025 закрито підготовче провадження у цивільній справі, призначено її до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
В судовому засідання позивачка підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Суду пояснила, що відповідачка є її рідною дочкою, яка є наркозалежною та зловживає алкогольними напоями. Відповідачка на початку повномасштабного вторгнення рф виїхала закордон, дітьми взагалі не цікавиться, матеріальної допомоги не надає, не телефонує та жодної участі у їх вихованні не приймає. Позивачка також пояснила, що вона самостійно піклується про дітей, які проживають разом з нею, купує їм їжу ліки, одяг, допомагає з навчанням. Також додала, що батько дитини ОСОБА_3 помер, а де знаходиться батько ОСОБА_4 - вона не знає, оскільки він з дочкою не спілкується, матеріальної допомоги не надає.
Відповідачка, згідно ст.128 ЦПК України, будучи належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась. Причини неявки суду не повідомила. Заяви про розгляд справи без її участі та заперечення не надала.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування Семенченко Н.В.. в судовому засіданні підтримала висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відносно відповідачки щодо дітей з підстав, викладених у ньому.
В судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_7 , яка суду пояснила, що вона є колегою позивачки. Знає, що відповідачка зловживає наркотичними засобами та алкогольними напоями. Свідок допомагала позивачці збирати документи та оформлювати інвалідність відносно малолітньої ОСОБА_4 . Відповідачка жодної допомоги своїм дітям не надає, не цікавиться їх розвитком та станом здоров'я, не спілкується ані з позивачкою, своєю матір'ю, ані зі своїми дітьми. Останній раз свідок бачила відповідачку декілька років тому. Знає, що відповідачка виїхала закордон.
В судовому зсіданні був допитаний неповнолітній ОСОБА_3 , який є сином відповідачки та онуком позивачки, який суду пояснив, що його мати - відповідачка по справі, давно з ним не спілкується, не вітає його з днем народження, не цікавиться його навчанням та здоров'ям. Його та сестру ОСОБА_4 повністю виховує бабуся, позивачка по справі, яка їх вдягає, купує їжу, необхідні речі, купує ліки. Відповідачка взагалі не телефонує та не виходить з ними на зв'язок. Жодної допомоги не надає.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши позовну заяву, з'ясувавши правовідносини між сторонами та перевіривши їх наявними доказами, суд знаходить позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з таких встановлених судом фактичних обставинах справи та відповідних їм правовідносин.
Судом встановлено та перевірено матеріалами справи, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_9 та ОСОБА_2 (відповідачка по справі), що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження. (а.с.13)
ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть. (а.с.10)
Матір'ю ОСОБА_4 є відповідачка ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження. (а.с.17)
Позивачка ОСОБА_1 є рідною матір'ю відповідачки ОСОБА_2 .
Згідно наказу Служби у правах дітей ЗМР від 23.05.2023 №615 малолітнього ОСОБА_3 тимчасово влаштовано в родину позивачки ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.21)
Згідно наказу Служби у правах дітей ЗМР від 29.06.2023 №812 малолітню ОСОБА_4 тимчасово влаштовано в родину позивачки ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.22)
Згідно відповіді директора Запорізької гімназії №4 від 23.10.2024 участь у вихованні та утриманні ОСОБА_3 приймає його бабуся ОСОБА_1 . Мати дитиною не опікується, навчанням не цікавиться тощо. (а.с.26)
Згідно характеристики класного керівника ОСОБА_3 мати дитини успіхами сина не цікавиться, батьківські збори не відвідує. У його вихованням займається бабуся ОСОБА_1 (а.с.27)
Згідно відповіді директора КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» від 01.11.2024, мати неповнолітнього ОСОБА_3 останній раз зверталась з дитиною до лікаря 13.07.2023 року. (а.с.28)
Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району у своєму висновку №22.01/01-34-474 від 06.05.2025 дійшла висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Задовольняючи позов в повному обсязі, суд виходить з таких норм чинного законодавства.
Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої ВРУ 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно зі ст.18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст.27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11.07.2017 (Заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).
ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв'язки дитини з її сім'єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім'ю. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за ст.8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров'ю та розвитку дитини (п. 100, Справа "Мамчур проти України" від 16.07.2015, №10383/09).
Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що у справах стосовно дітей у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, виходячи із об'єктивних обставин спору, а потім осіб, які висувають відповідні вимоги.
При цьому, згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частинами 8-9 ст. 7 СК України встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
За нормами ч.1-5 ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно з ч.1, 2, 4 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч.2 ст.157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
За змістом п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Як передбачено ч.2,3 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених п.2, 4 і 5 ч.1 цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
Ст.165 СК України врегульовано, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Крім того, згідно зі ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Як передбачено ч.1 ст.12 вказаного закону, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Суд враховує й роз'яснення, наведені у п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» та виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків у цій справі знайшло своє підтвердження, адже відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяю засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти.
Таким чином, матеріали справи містять достатню сукупність доказів, які підтверджують доводи позивачки про невиконання відповідачкою своїх батьківських обов'язків щодо її виховання та забезпечення життєвих потреб.
За таких обставин, враховуючи інтереси позивачки, беручи до уваги всі належні, допустимі та достатні докази, у їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , показання свідків та інші докази, суд вважає за доцільне в цій частині позов задовольнити.
На переконання суду це рішення в повній мірі відповідає інтересам дітей, враховуючи тривале невиконання відповідачкою своїх батьківських обов'язків по вихованню, розвитку, навчанню, забезпеченню дітей.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину. Відповідні роз'яснення надані в абз. 7 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав».
Статтею 51 Конституції України передбачено обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Крім того, в ст. 180 СК України зазначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Пленум Верховного Суду України у п. 17постанови від 15травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідачка є особою працездатного віку, доказів своєї неплатоспроможності, незадовільного стану здоров'я, перебування на її утримані інших осіб суду не надала, а тому, суд вважає за необхідне і доцільне, з урахуванням принципу розумності та справедливості, стягнути з останньої на користь позивачки, аліменти в розмірі 1/2 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 04.11.2024 року і до повноліття дітей.
Статтею 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Таким чином, за результатами розгляду справи, встановивши фактичні обставини справи, взявши до уваги та надавши правову оцінку всім зібраним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості та достатності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позову.
У відповідності дост.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
На підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат такі витрати стягуються з відповідача на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7,10, 12-13, 76-81, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 19, 150, 155, 164, 165, 180-181 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/2 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 04.11.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 04.11.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у сумі 1 218,20 грн.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини - до Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Копію заочного рішення направити сторонам, які не з'явились в судове засідання, в порядку, передбаченому статтею 272ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Реквізити сторін:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання (зареєстроване згідно позову): АДРЕСА_1 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання (останнє відоме зареєстроване): АДРЕСА_3 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову:
Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, код ЄДРПОУ 37573885, місцезнаходження: 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34.
Суддя: Н.С. Звєздова