Унікальний номер справи 333/4918/24
Номер провадження 2/333/284/25
12 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання - Дондик О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_1 про визнання договору найму (оренди) житла недійсним та усунення перешкод власнику в користуванні та розпорядженні квартирою, шляхом виселення,
за участі:
представника позивача - Морозова В.С.,
представника відповідача - адвоката Кравченка О.П.,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати договір найму (оренди) житла №2 від 20.03.2008, укладений між ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ОСОБА_1 недійсним та усунути ПАТ «Запоріжжяобленерго» перешкоди в користуванні та розпорядженні квартирою, за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення Відповідача з неї.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 19.03.2008 на засіданні дирекції ПАТ «Запоріжжяобленерго» на підставі Порядку погодження Наглядовою радою правочинів та дій щодо розпорядження Виконавчим органом коштами та майном Товариства (п.2.9. Порядку) було розглянуто питання та ухвалено рішення (пункт № 1 питання № 4) щодо укладення з ОСОБА_1 договору найму житлового приміщення (квартири) за адресою: АДРЕСА_1 , на термін 49 років. 20 березня 2008 між ПАТ «Запоріжжяобленерго» (Наймодавець або Позивач) та ОСОБА_1 (Наймач або Відповідач) було укладено договір № 2 найму (оренди) житла, (надалі - договір) відповідно до умов якого Позивач передав Відповідачу житлове приміщення, загальною площею 69,69 кв.м. (житло або квартира) за адресою: АДРЕСА_1 для проживання у ньому на певний строк за плату (п.1.2.договору). Відповідно до п.1.3. договору сторони встановили, що строк користування житлом за цим договором становить сорок дев'ять років, а плата за користування житлом за договором становить 12 гривень за місяць, в т.ч. ПДВ (п.1.4. договору). Відповідно до п.5.1. договору договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печаткою Наймодавця та нотаріального посвідчення і закінчується 20.03.2057 року (п.5.2. договору). Отже, на виконання протоколу засідання Дирекції Товариства від 19.03.2008 між Позивачем та Відповідачем 20.03.2008 було укладено договір найму (оренди) житла, строком на 49 (сорок дев'ять) років, який було посвідчено нотаріально, та врегульовано умови користування житлом з боку Відповідача. В 2024 році на адресу Позивача надійшла позовна заява від акціонера ПАТ «Запоріжжяобленерго» ОСОБА_2 , в якій він, посилаючись на відповідні підстави, встановлені Статутом та законодавством, звернувся із позовом до Товариства, в якому просив суд визнати недійсним пункт 2.9. Порядку погодження Наглядовою радою правочинів та дій щодо розпорядження Виконавчим органом коштами та майном ВАТ “Запоріжжяобленерго», затвердженого Наглядовою радою ВАТ “Запоріжжяобленерго» (протокол №20 від 08.11.2007) (надалі - Порядок) в частині виключення із цього пункту частини тексту, а саме: “площа якого перевищує 200 кв.м.», як такого, що не відповідає Статуту Товариства, (шоста редакція, 2007 рік), а також визнати недійсним пункт 1 (питання № 4) рішення Дирекції ПАТ “Запоріжжяобленерго», оформлене протоколом від 19.03.2008, яким погоджено питання щодо укладення договорів найму житлових приміщень (квартир). Відповідно до Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.02.2024 по справі № 908/3451/23 позов ОСОБА_2 до ПАТ «Запоріжжяобленерго» було задоволено, а саме: 1.Визнано недійсним пункт 2.9 Порядку погодження Наглядовою радою правочинів та дій щодо розпорядження Виконавчим органом коштами та майном ВАТ “Запоріжжяобленерго», затвердженого Наглядовою радою ВАТ “Запоріжжяобленерго» (протокол №20 від 08.11.2007) в частині виключення із цього пункту частини тексту, а саме: “площа якого перевищує 200 кв.м.», як такого, що не відповідає Статуту Товариства, (шоста редакція, 2007 рік). 2.Визнано недійсним пункт 1 (питання № 4) рішення Дирекції ПАТ “Запоріжжяобленерго», оформлене протоколом від 19.03.2008, яким погоджено питання щодо укладення договорів найму житлових приміщень (квартир). 3.Стягнуто з ПАТ “Запоріжжяобленерго» на користь ОСОБА_2 5368,00 грн. судового збору. Рішенням суду було встановлено, що усі правочини, укладені Виконавчим органом щодо передачі в оренду нерухомого майна, основних засобів технологічного призначення та транспортних засобів, що належить Товариству на праві власності, залишкова балансова вартість яких перевищує 20 (двадцять) тисяч грн. за одиницю підлягали обов'язковому затвердженню Наглядовою Радою, а Наглядова Рада, затверджуючи п. 2.9 Порядку, вийшла за межі повноважень, визначених пунктом 8.3.6.32 Статуту, фактично змінивши порядок погодження правочинів, а саме надавши Дирекції Товариства повноваження щодо погодження правочинів, які відносяться до компетенції Наглядової ради та встановивши додаткові критерії (передача в оренду нерухомого майна площа якого перевищує 200 к. в.) щодо укладення таких договорів тим самим фактично розширила повноваження дирекції всупереч положенням Статуту Товариства, що, як наслідок, призвело до укладення договорів, які не відповідають інтересам як Товариства так і його акціонерів. (рішення суду по справі № 908/3451/23 від 01.02.2024 набрало законної сили 12.03.2024). Отже, рішенням суду було визнано недійним відповідний пункт рішення Дирекції від 19.03.2008, на підставі якого 20.03.2008 між сторонами було укладено договір № 2 найму (оренди) житла, а також генеральному директору доручалось підписати відповідні угоди від імені Позивача, а також було встановлено, що в порушення Статуту Товариства, відповідні правочини не були затверджені Наглядовою Радою. На підставі вищенаведених висновків, викладених у рішенні суду, Позивач вважає, що договір № 2 найму (оренди) житла може бути визнаний судом недійсним, а Власнику (Позивачу) можуть бути усунені перешкоди в користуванні та розпорядженні квартирою, шляхом виселення Відповідача з неї, в зв'язку з чим, Позивач звертається із відповідним позовом до суду.
ІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
03.07.2024 представником відповідача подано відзив на позов, в яких відповідач позов не визнав з наступних підстав. В основу цих позовних вимог покладено судове рішення від 01.02.2024, яке ухвалено Господарським судом Запорізької області у господарській справі №908/3451/23 номер провадження №18/165/23 за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», однак 02.07.2024 представником ОСОБА_1 , адвокатом Кравченком О.П., подано апеляційну скаргу до Центрального апеляційного господарського суду про скасування вказаного судового рішення від 01.02.2024 і про залишення позовної заяви ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» від 18.10.2023 без розгляду у відповідній частині. З огляду на викладене, вважає, що наявні законні, обґрунтовані й належні підстави для зупинення провадження у справі. Також, у позові від 29.05.2024 наведено відомості, які не відповідають дійсності. Так, у позові зазначено (мовою оригіналу): «Досудове врегулювання спору неможливе, так як Відповідач ухиляється від будь-якого вирішення питань, пов'язаних із зміною розміру орендної плати, припиненням дії договору найму (оренди) житла, тому Позивач вимушений звернутись до суду із позовом про визнання укладеного договору найму (оренди) звернутись до суду із позовом про визнання укладеного договору найму (оренди) житла недійсним та усунення перешкод власнику в користуванні квартирою, шляхом виселення Відповідача з неї. Заходи забезпечення позову або доказів до подання позовної заяви не вживалось». Доказів на підтвердження факту ухилення ОСОБА_1 від будь-якого вирішення питань, пов'язаних із зміною розміру орендної плати, припиненням дії договору найму (оренди) житла, Позивачем до суду не представлено. Фактично жодного звернення з боку Позивача до ОСОБА_1 не було після набрання ще у 2011 році законної сили судовим рішенням у цивільній справі за позовом ВАТ «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_1 про зміну умов договору найму шляхом підвищення плати за користування житлом. Зазначив про те, що згідно п. 4.1 Договору №2 найму (оренди) житла від 20.03.2008 року між ВАТ «Запоріжжяобленерго» та ОСОБА_1 , який Позивач просить визнати недійсним, досудове врегулювання спорів між сторонами є обов'язковим. Крім того, просив поновити строк на подання вказаного відзиву.
05.07.2024 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано наступне. Як видно з документів (копії апеляційної скарги та доказів направлення скарги до суду апеляційної інстанції) доданих до відзиву на позовну заяву на теперішній час Центральним апеляційним судом не відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області по справі 908/3451/23 і виконання рішення суду по цій справі не зупинено, а отже і відсутні підставі, передбачені ст.251 ЦПК України для зупинення провадження по справі № 333/4918/24, оскільки зупинення провадження допускається тільки щодо справи, яка фактично розглядається судом. Крім того, вважає, що висновки Відповідача про те, що право на звернення до суду із позовом про визнання договору недійсним могло виникнути у Позивача тільки після вжиття заходів щодо досудового врегулювання спору є безпідставними та такими, що не відповідають Рішенню та Висновку та обмежують право Позивача на звернення до суду із позовом про захист своїх порушених прав.
У судовому засіданні представник позивача підтримав повністю позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Окремо заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідача які можуть бути стягнені з позивача, з 9000,00 грн. до 2000,00 грн.
У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог. Вказав, що постановою Центрального апеляційного господарського суду у справі №908/3451/23 від 03.02.2025 скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 01.02.2024 у справі №908/3451/23, яке було підставою позовних вимог та ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсними пунктів порядку та рішення - відмовлено у повному обсязі. Проте, незважаючи на наявність у ПАТ «Запоріжжяобленерго» передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України права на відмову від позовних вимог, Позивач цим правом не скористався, відповідної заяви до Суду не направлено. Також, у зв'язку із розглядом цієї справи, просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн.
ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою судді від 04.06.2024 р. за цим позовом відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті позову, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 26.09.2024 р. провадження у справі зупинено до набрання рішення по господарській справі №908/3451/23 за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про визнання недійсними пунктів порядку та рішення, законної сили.
Ухвалою судді від 26.03.2025 року провадження у справі поновлено зі стадії судового розгляду (підготовчого провадження).
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.06.2025 р. підготовче провадження по справі закінчено. Розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні.
ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
19.03.2008 на засіданні дирекції ПАТ «Запоріжжяобленерго» на підставі Порядку погодження Наглядовою радою правочинів та дій щодо розпорядження Виконавчим органом коштами та майном Товариства (п.2.9. Порядку) було розглянуто питання та ухвалено рішення (пункт № 1 питання № 4) щодо укладення з ОСОБА_1 договору найму житлового приміщення (квартири) за адресою: АДРЕСА_1 , на термін 49 років.
20 березня 2008 між ПАТ «Запоріжжяобленерго» (Наймодавець або Позивач) та ОСОБА_1 (Наймач або Відповідач) було укладено договір № 2 найму (оренди) житла, (надалі - договір) відповідно до умов якого Позивач передав Відповідачу житлове приміщення, загальною площею 69,69 кв.м. (житло або квартира) за адресою: АДРЕСА_1 для проживання у ньому на певний строк за плату (п.1.2.договору).
Відповідно до п.1.3. договору сторони встановили, що строк користування житлом за цим договором становить сорок дев'ять років, а плата за користування житлом за договором становить 12 гривень за місяць, в т.ч. ПДВ (п.1.4. договору).
Відповідно до п.5.1. договору договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печаткою Наймодавця та нотаріального посвідчення і закінчується 20.03.2057 року (п.5.2. договору). Отже, на виконання протоколу засідання Дирекції Товариства від 19.03.2008 між Позивачем та Відповідачем 20.03.2008 було укладено договір найму (оренди) житла, строком на 49 (сорок дев'ять) років, який було посвідчено нотаріально, та врегульовано умови користування житлом з боку Відповідача.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.02.2024 по справі № 908/3451/23 визнано недійсним пункт 2.9 Порядку погодження Наглядовою радою правочинів та дій щодо розпорядження Виконавчим органом коштами та майном ВАТ “Запоріжжяобленерго», затвердженого Наглядовою радою ВАТ “Запоріжжяобленерго» (протокол №20 від 08.11.2007) в частині виключення із цього пункту частини тексту, а саме: “площа якого перевищує 200 кв.м.», як такого, що не відповідає Статуту Товариства, (шоста редакція, 2007 рік) ; визнано недійсним пункт 1 (питання № 4) рішення Дирекції ПАТ “Запоріжжяобленерго», оформлене протоколом від 19.03.2008, яким погоджено питання щодо укладення договорів найму житлових приміщень (квартир).
Отже, вказаним рішенням суду було визнано недійним відповідний пункт рішення Дирекції від 19.03.2008, на підставі якого 20.03.2008 між сторонами було укладено договір № 2 найму (оренди) житла, а також генеральному директору доручалось підписати відповідні угоди від імені Позивача, а також було встановлено, що в порушення Статуту Товариства, відповідні правочини не були затверджені Наглядовою Радою.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.02.2024 у справі №908/3451/23 - задоволено частково. Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.02.2024 у справі №908/3451/23 скасовано. Ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсними пунктів порядку та рішення - відмовлено у повному обсязі. Вказана постанова суду набула законної сили 03.02.2025 року.
V. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Згідно зі статтею 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як було встановлено вище, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2025 року рішення Господарського суду Запорізької області від 01.02.2024 у справі №908/3451/23, яке було підставою позовних вимог - скасовано. Вказана постанова суду набула законної сили 03.02.2025 року.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід'ємною частиною "права на суд" та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошує на неухильному дотриманні принципу юридичної визначеності, який є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, виходячи з принципу правової визначеності, який є невід'ємним елементом верховенства права, суд у даній справі не має права давати оцінку або ставити під сумнів висновки суду, викладені у іншому судовому рішенні, яке набрало законної сили.
З урахуванням наведеного, враховуючи межі позовних вимог, підставу позову,якою виступало судове рішення, яке скасовано на час розгляду справи, суд вважає за необхідне у позові відмовити повністю.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.
Конституція України у статті 59 гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У відповідності до ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Згідно з положеннями частин першої-п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Крім того, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
П. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
На підтвердження судових витрат понесених відповідачем у зв'язку з розглядом в суді справи, представником відповідача було надано до суду копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, Договору про надання правничої допомоги від 14.06.2024 року, ордер на надання правничої допомоги від 14.06.2024 року, акт прийому-передачу наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги від 24.03.2025 року, квитанцію про сплату правових послуг на суму 9000 гривень від 24.03.2025 року.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 137 ЦПК України).
Позивачем в клопотанні про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги зазначено про їх не співмірність складності справи. Защеначено, що підготовка відзиву та інших процесуальних документів по справі не є складною, оскільки основний обсяг правничої допомоги надавався представником Відповідачу Трущенку А.М. в межах оскарження судового рішення по іншій справі - № 908/3451/23 в суді апеляційної інстанції, висновки якого (постанову суду) представник Відповідача просить залучити до матеріалів справи. При цьому в судових засіданнях від 15.07.2024 та 26.09.2024 розгляд справи по суті не здійснювався, вирішувались виключно процесуальні питання, пов'язані з підготовкою справи для її подальшого розгляду.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 137 ЦПК України суд вважає вищезазначений розмір витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 9000,00 грн. таким, що узгоджуються із:
- видом та обсягом виконаних робіт адвокатом Кравченком О.П. в інтересах ОСОБА_1 у цій справі в суді першої інстанції (вивчення матеріалів цивільної справи, судової практики, підготовка відзиву на позовну заяву, клопотань про зупинення провадження, про поновлення провадження, про долучення доказів,інших заяв ) та адвокат Кравченко О.П. приймав участь у судових засіданнях в суді у цій справі 15.07.2024, 26.09.2024, що підтверджується журналами судових засідань від тих же дат;
- часом адвоката на виконання вищезазначених робіт у цій справі (обсяг відзиву на позовну заяву, часом, витраченим на участь у двох судових засіданнях (дати судових засідань, які заявлені стороною відповідача), враховуючи час на прибуття адвоката у судові засідання, очікування останнім розгляду справи в суді;
- складністю цієї справи;
- значенням цієї справи для ОСОБА_1 , відносно якого висунуті вимоги про виселення з житлового приміщення, тобто стосуються одного з основних прав людини - права на житло.
Також суд не приймає до уваги зазначення в клопотання про зменшення витрат те, що адвокатом Кравченком О.П. для підтвердження надання витрат на професійну правничу допомогу не надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копію договору, укладеного між ним та Трущенком А.М., як таке, що спростовується матеріалами справи.
Отже, виходячи з вищевикладеного, суд не вбачає підстав для зменшення вищезазначеного розміру судових витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в суді у цій справі при вищевикладених встановлених судом обставинах на підставі вищезазначеної заяви АТ «ЗАПОРІЖОБЛЕНЕРГО» про зменшення останніх.
На підставі викладеного, зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, дотримуючись принципів співмірності, розумності та справедливості, суд приходить до висновку про стягнення із позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 164, 165, 180-183 СК України, ст. ст. 12, 76-78, 81, 141, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_1 про визнання договору найму (оренди) житла недійсним та усунення перешкод власнику в користуванні та розпорядженні квартирою, шляхом виселення - відмовити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи Комунарським районним судом м. Запоріжжя, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 (дев'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги в Комунарський районний суд міста Запоріжжя.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго", юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14; ЄДРПОУ 00130926.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 22.09.2025.
Суддя Ю.В. Ковальова