Унікальний номер справи 333/2764/25
Номер провадження 2/333/2604/25
12 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання - Дондик О.Ю.,
розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Зарудній Ігор Вікторович до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання дій протиправними, повернення коштів та відшкодування збитків,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Заруднього І.В.,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.
30 жовтня 2014 року між Позивачем та АТ «Банк РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» укладено договір за номером 85029664005 про надання споживчого кредиту у розмірі 16 260,61 грн. (шістнадцять тисяч двісті шістдесят гривень шістдесят одна копійка). Відповідно до повідомлення АТ «Перший Український Міжнародний Банк» №99038 від 28.01.2025 позивачу за вищевказаним кредитним договором прощено борг у розмірі 14 363,67 (чотирнадцять тисяч триста шістдесят три гривні шістдесят сім копійок), з якого по тілу кредита прощено 4 2170,61 (чотири тисячі двісті сімдесят гривень шістдесят одна копійка).
Однак, за випискою по рахунку Позивача, відкритому у АТ «ПУМБ» за період з 27.11.2024 по 12.02.2025 вбачається проведення Відповідачем транзакції 10.01.2025 по списанню банком коштів позивача у розмірі 11 990,00 за погашення заборгованості по кредитному договору №85029664005 від 31.10.2014. Крім того, позивач вказує на те що Відповідач стягнув з рахунку позивача грошові кошти в розмірі 4 935,48 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять п'ять гривень сорок вісім копійок) за оплату послуг, пов'язаних із списанням коштів за погашення заборгованості по кредитному договору №85029664005 від 31.10.2014, що підтверджується випискою по банківському рахунку.
На заяву позивача від 21.02.2025 з проханням надати копію договору №85029664005 від 31.10.2014 відповідачем було надано лише пропозицію укласти договір, проте сам договір позивач не отримав, про причини ненадання копії договору позивачу не повідомлено.
Позивач вважає здійснення вказаних вище транзакцій Відповідачем щодо списання коштів з рахунку Позивача протиправними, з огляду на те, що банк не має права на вчинення дій відносно правочину, в якому Відповідач не є стороною правовідносин. Крім того, слід звернути увагу на те, що притягнення Позивача до відповідальності за невиконання умов договору №85029664005 від 31.10.2014 обумовлено трирічним строком, який на час списання коштів з рахунку позивача 10.01.2025 сплинув. Виходячи з викладеного, вбачається, що Відповідач також не мав правових підстав для списання коштів за оплату послуг по погашенню заборгованості по кредитному договору №85029664005 від 31.10.2014 у розмірі 4 935,48 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять п'ять гривень сорок вісім копійок), тому позивач вважає такі дії Відповідача неправомірними та такими що порушують його права.
Таким чином сумарний розмір збитків, що спричинені Відповідачем Позивачу внаслідок неправомірних дій становлять 16925,48 (шістнадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять гривень, сорок вісім копійок), які позивач просить повернути шляхомвідновлення їх на банківському рахунку ОСОБА_1 , з якого їх було списано 10.01.2025.
Також просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 100 000 грн..
ІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
18.08.2025 представником відповідача подано письмові пояснення на позов, в якому відповідач проти позову заперечував в повному обсязі, вказавши наступне. Між АТ «ПУМБ» та позивачем укладено кредитний договір № 85029664005 від 30.10.2014 р., щодо кредитного договору № 85029664005 від 31.10.2014 р. - його не існує. Так, між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 30.10.2014 р. було укладено кредитний договір № 85029664005 (ч. 2 пропозиції оферта - основні умови договору) строком на 12 місяців та видані кредитні кошти в сумі 16 260,61 грн., про що підтверджує платіжна інструкція № 20469626, на загальних умовах кредитування, з якими Позивач був ознайомлений та власноручно підписано. АТ «ПУМБ» звертає увагу, що даний кредитний договір позивачем закритий 15.01.2025р. Крім того, зазначили, що Позивач звернувся до суду з порушенням строків позовної давності. 28.08.2025 року від представника позивача подано додаткові пояснення у справі, в яких вказано, що до пояснень відповідача надано пропозицію на укладення договору № 85029664005 між АТ "Банк Ренесанс капітал" та ОСОБА_1 , натомість, АТ«ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» не є стороною даного договору (пропозиції) тому будь-які кредитні договори між позивачем та відповідачем не укладалися. Відповідно до п. 9 розділу 1 договору (пропозиції) сторони зобов'язуються зберігати, використовувати та розголошувати інформацію, що становить банківську таємницю у порядку встановленому чинним законодавством України, тому є незрозумілим як відповідач отримав інформацію і документи щодо укладення кредитного договору між ОСОБА_1 , та АТ "Банк Ренесанс капітал". Відповідно до п. 5.3. розділу 2 договору АТ "Банк Ренесанс капітал" здійснює списання коштів лише на підставі заяви Позичальника або на інших законних підставах. В нашому випадку ОСОБА_1 , будь-яких заяв до АТ «ПУМБ» на списання грошових коштів по кредитному договору не надавав, відсутні також і інші законні підстави для списання грошових коштів з рахунку позивача такі як рішення суду або виконавчі листи (провадження). В своїх поясненнях представник відповідача не вказує жодної правової підстави, з якої були проведені транзакції щодо списання грошових коштів з рахунку позивача, саме АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», та не надає докази на підтвердження вказаних обставин щодо закриття кредиту позивачем 15.01.25 року. Не заслуговує на увагу і ствердження відповідача про застосування строків позовної давності у звязку з тим, що Договір між Позивачем та Відповідачем укладений 30.10.2014р., позов поданий в квітні 2025 року, але предметом позову не є визнання недійсним або розірвання укладеного кредитного договору, а є визнання дій протиправними, повернення коштів та відшкодування збитків, тому позовна давність в даному випадку застосовуватися не повинна. Вказані вище обставини свідчать про необгрунтованість позиції відповідача.
У судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали позовні вимоги, з тих тверджень, що зазначені в позові, просили задовольнити. На підтвердження понесених стороною витрат на правничу допомогу надано: попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, який складає 15000 гривень, договір про надання правової допомоги від 20.03.2025 року, додаткову угоду до договору від 20.03.2025 року, розрахунок суми судових витрат. Також представником позивача заявлено про застосування абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України, згідно якої докази щодо розміру витрат будуть подано протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07.04.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, витребувано з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» копію договору №85029664005 від 31.10.2014 року.
ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
30 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та АТ «Банк РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» укладено договір за номером 85029664005 про надання споживчого кредиту у розмірі 16 260,61 грн., що підтверджує платіжна інструкція № 20469626 від 31.10.2014 року про перерахування вказаних коштів.
Відповідно до повідомлення АТ «Перший Український Міжнародний Банк» №99038 від 28.01.2025 ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором прощено борг у розмірі 14 363,67 грн., з якого по тілу кредита прощено 4 2170,61 грн.
З виписки по рахунку ОСОБА_1 відкритому в АТ «ПУМБ» за період з 27.11.2024 по 12.02.2025 вбачається, що 10.01.2025 АТ «ПУМБ» проведено транзакцію по списанню банком коштів ОСОБА_1 у розмірі 11 990,00 грн. за погашення заборгованості по кредитному договору №85029664005 від 31.10.2014.
V. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині першій статті 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Згідно з ч. 1 ст. 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Відповідно до ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 3 ст. 1092 ЦК України передбачено, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та Закону.
Судом встановлено, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, а саме підстав списання коштів в розмірі 11990 гривень (наявність договору, тощо).
Відповідно до ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організації споживачів.
Положення Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року № 39/248 наголошує: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачі мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Отже, враховуючий споживчий характер правовідносин між сторонами, суд виходить із того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
У даній справі судом не встановлено та відповідачем не надано жодних доказів, які б безспірно підтверджували, що списання грошових коштів з рахунку позивача мало законні підстави.
А тому суд вважає, що позовні вимоги в частині повернення позивачу грошових коштів в сумі 11 990 гривень, які було списано 10.01.2025 року є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заяви Позивача про застосування позовної давності, суд зазначає, що предметом позову не є визнання недійсним або розірвання укладеного кредитного договору, а є визнання дій протиправними, повернення коштів та відшкодування збитків, тому відсутні підстави для застосування позовної давність в цій справі.
Що стосується списання грошових коштів в розмірі 4935,48 гривень, слід зазначити, що судом не встановлено підстав вважати, що таке списання було з боку відповідача, оскільки, як вбачається з виписки по рахунку за період з 27.11.2024 по 12.02.2025, вказані кошти були списані 21.01.2025 за надання електронних комунікаційних послуг за січень 2025 р. по договору №9077 від 08.01.2025. Також, з цієї ж виписки встановлено, що подібні витрати із зазначенням номеру в графі «Банк» - 322669 повторюються 09.01.2025 та 11.02.2025, а тому суд вважає, що в задоволенні позовної вимоги про повернення вказаних коштів в сумі 4935,48 гривень слід відмовити.
Крім цього, що стосується позовної вимоги в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. суд зазначає таке.
Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Приписами статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62, 12 липня 2007 року).
У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданих травм, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Позивачем жодним доказом не доведено факту завдання відповідачем йому моральної шкоди, а отже в цій частині позовної вимоги також слід відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.
У п.7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати» роз'яснено, що оскільки ст.5Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Отже, у зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», судовий збір на користь держави компенсується за рахунок відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 119,90 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Зарудній Ігор Вікторович до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання дій протиправними, повернення коштів та відшкодування збитків - задовольнити частково.
Зобов'язати Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 11 990 /одинадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто/ гривень 00 копійок, шляхом відновлення їх на банківському рахунку ОСОБА_1 , з якого їх було списано 10.01.2025.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір на користь держави у сумі 119 /сто дев'ятнадцять/ гривень 90 копійок.
У решті позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги в Комунарський районний суд міста Запоріжжя.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.
Повний текст рішення складено 22.09.2025.
Суддя Ю.В. Ковальова