Справа № 333/4565/25
Провадження № 1-кп/333/714/25
Іменем України
22 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
представника потерпілої ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Запоріжжі, громадянина України, має середню спеціальну освіту, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, -
21 березня 2025 року, приблизно о 07 годині 30 хвилин, ОСОБА_7 , знаходячись за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 , маючи прямий умисел на спричинення тілесних ушкоджень останній, який виник раптово, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, у зв'язку з раптовим виникненням особистих неприязних відносин з потерпілою, з метою спричинення їй фізичного болю, схопив останню за шию та притиснув її до стіни.
Після цього, ОСОБА_7 супроводив ОСОБА_4 до ванної кімнати, де штовхнув її на підлогу та за допомогою електричної машинки для підстригання зістриг частину волосся з голови потерпілої, а також наніс останній не менше одного удару рукою в область обличчя, внаслідок чого у ОСОБА_4 виникли тілесні ушкодження у вигляді: крововиливу скроневій ділянці ліворуч, крововиливу в ділянці верхньої губи праворуч, поверхневе зсаднення в середній частини нижньої губи, два крововиливи в середній частині шиї, ділянки зсаднення у лівій тім'яній ділянці, садно на задній поверхні правого плеча, два садна на передній поверхні правого коліна, що кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_7 як скоєння кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, а саме: умисне легке тілесне ушкодження.
Під час судового розгляду ОСОБА_7 визнав свою вину повністю у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, і пояснив, що він до березня 2025 року зустрічався з потерпілою. Так як ОСОБА_4 виховує доньку, а він має на самостійному вихованні сина, то іноді один до одного їздили у гості.
21.03.2025 року, приблизно о 08-00 год., він приїхав до потерпілої додому, але у домофон подзвонив не ОСОБА_4 , а сусідці, щоб остання відкрила вхідні двері. Потім він піднявся на другий поверх та постукав у двері потерпілої. Коли ОСОБА_4 відкрила двері, між ними відбулася сварка через ревнощі, так як він підозрював, що потерпіла йому зраджує.
Під час сварки він, перебуваючи у квартирі ОСОБА_4 , схопив останню за шию та супроводив потерпілу до ванної кімнати, щоб продовжити з'ясовувати відносини, так як не хотів, щоб це чула донька ОСОБА_4 . Штовхнувши потерпілу на підлогу, він за допомогою електричної машинки для підстригання зістриг частину волосся з голови ОСОБА_4 , щоб остання не виглядала так привабливо та до неї не залицялися інші чоловіки. Вказану електричну машинку він привіз із собою, але хотів її застосувати не для потерпілої, а для її коханця, якого він у квартирі ОСОБА_4 не виявив. Щоб потерпіла не чинила супротив він її вдарив долонею по обличчю.
Усі ці події відбувалися хвилин 20-30, після чого він поцілував доньку потерпілою та пішов додому.
У скоєному щиросердно розкаюється, вибачається перед потерпілою та запевнює, що у подальшому такі дії не повторяться, у той день діяв у стані душевного хвилювання через ревнощі. Згоден із запропонованим прокурором покаранням - штрафом, який має змогу сплатити.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_7 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, приймаючи до уваги, що прокурор, потерпіла та обвинувачений не оспорювали обставини, встановлені органом дізнання, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд учасникам кримінального провадження роз'яснив положення ч.3 ст.349 КПК України, так як прокурор запропонувала саме у такому порядку досліджувати докази по даному кримінальному провадженню.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.
Показання обвинуваченого ОСОБА_7 у судовому засіданні послідовні і логічні, підтверджуються іншими доказами, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин скоєного кримінального проступку, добровільності та істинності його позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ у справі «Яременко проти України».
Крім того винуватість ОСОБА_7 підтверджується показаннями потерпілої та свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , яких суд допитав до того, як було застосовано порядок дослідження доказів, передбачений ч.3 ст.349 КПК України.
Так, потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що вона, приблизно впродовж півтора року зустрічалася з ОСОБА_7 20.03.2025 року вона із своєю дитиною була у гостях за адресою місця проживання обвинуваченого. Додому приїхала, приблизно о 20-00 год., і в цей же вечір ОСОБА_7 подзвонив і влаштував сварку через те, що вона нібито дивилася якісь його файли на ноутбуці, хоча вона цього не здійснювала, так як не знала від нього паролю.
Під час сварки ОСОБА_7 звинувачував її у зраді, зазначивши, що залишав у неї вдома диктофон, на яких було записано її стосунки з іншим чоловіком. У ніч на 21.03.2025 року він на її мобільний телефон декілька разів дзвонив та писав образливі слова на її адресу через ревнощі.
21.03.2025 року, приблизно о 07-30 хв., у її вхідні двері хтось постукав. Подивившись у вічко, вона зрозуміла, що хтось його закрив. Коли запитала хто прийшов, по голосу впізнала ОСОБА_10 . Після того, як вона відкрила двері, ОСОБА_7 відразу зайшов до коридору, притиснув її за горло до стіни та провів до ванної кімнати, де штовхнув на долівку. Після цього, він вдарив її рукою по обличчю та за допомогою електричної машинки збрив частину волосся на голові: спереду та збоку. При цьому він її звинувачував у зраді з іншими чоловіками, хоча вона ніякого до цього приводу не давала.
Вона не кричала та не благала на допомогу, так як не хотіла ще більше розізлити обвинуваченого і щоб не проснулася її донька. Щоб вона нікому не подзвонила, ОСОБА_7 втопив її мобільний телефон у ванній кімнаті.
Все це відбувалося, приблизно 30 хвилин, після чого обвинувачений пішов, а вона направилася до сусідки, від якої подзвонила своїй сестрі - ОСОБА_8 , котра приїхала та викликала поліцію і «швидку допомогу».
Електричну машинку ОСОБА_7 приніс із собою, а також з ним приходів його товариш, який весь час, коли обвинувачений перебував з нею у ванній кімнаті, був з її дитиною.
До вказаної події обвинувачений застосовував вже декілька разів застосовував до неї насильство, але вона його прощала, так як кохала.
Свідок ОСОБА_8 пояснила, що 21.03.2025 року, о 8 год. 23 хв. їй на мобільний телефон подзвонила сестра - ОСОБА_11 з невідомого їй номеру та попрохала терміново приїхати. Потерпіла пояснила, що дзвонить з телефону сусідки і попередила, щоб вона була обережною, так як ОСОБА_7 небезпечний. Коли приїхала до ОСОБА_4 додому, то побачила, що остання заплакана та знаходиться у поганому психологічному стані. Сестра знаходилася у розірваній футболці та шапці і коли її зняла, то вона побачила, що на голові ОСОБА_12 частково побрите волосся. Також на обличчі у потерпілої були садни.
На її питання, ОСОБА_4 повідомила, що до неї приходив ОСОБА_7 , який через ревнощі вдарив потерпілу на збрив частину її волосся.
Після цього, вона викликала поліції та «швидку» допомогу, яка повезла ОСОБА_12 до лікарні. Працівники поліції опитали її і а вона з дитиною потерпілої ОСОБА_13 поїхала до себе додому. Остання була наляканою, але не розуміла, що сталося.
З обвинуваченим її сестра зустрічалася з 2024 року і до цього між ними були конфлікти через різні причини, у т.ч. через ревнощі.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_4 , але у дружніх стосунках вони не перебувають. Вранці 21.03.2025 року до неї у двері подзвонила потерпіла та попрохала надати їй мобільний телефон, щоб подзвонити сестрі. Остання була заплакана та у шапці. Вона передала потерпілій свій телефон, після чого ОСОБА_4 комусь подзвонила. Спілкування з потерпілою було у загальному коридорі і коли вона повернулася додому, через декілька хвилин до неї подзвонила невідома жінка, яка представилася сестрою ОСОБА_4 та уточнила адресу проживання.
В той ранок до вказаних подій хтось дзвонив їй у домофон і чоловічий голос попрохав відкрити вхідні двері. Вона це зробила, так як думала, що це принесли пошту.
Також, суд дослідив матеріали: судової медичної експертизи; що характеризують особу ОСОБА_7 ; що стосуються речових доказів.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_7 є щире каяття, що підтверджується його поведінкою під час судового розгляду. Обставини, обтяжуючі покарання ОСОБА_7 , відсутні.
Частина 2 статті 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
При призначенні покарання ОСОБА_7 , суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації. При цьому, суд враховує ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_7 кримінального правопорушення, який відповідно до вимог ст.12 КК України є кримінальним проступком, його суспільну небезпечність, вік та здоров'я обвинуваченого (не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра), характеризуючі особистість обвинуваченого обставини - має постійне місце проживання та реєстрації, неодружений, офіційно не працевлаштований, самостійно виховує сина, 2013 року народження.
Враховуючи особистість обвинуваченого, запевнення останнього щодо можливості сплати штрафу, конкретні обставини кримінального провадження, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, думку потерпілої та її представника, суд вважає, що ОСОБА_7 необхідно призначити покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 850 грн.
На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так й іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Судом встановлено, що постановою дізнавача сектору дізнання ВП №4 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_14 від 22.03.2025 року футболка чорного кольору, вилучена під час огляду місця події 21.03.2025 року за місцем проживання потерпілої та диск для лазерних систем зчитування з відеозаписом на ньому визнані речовим доказом.
Відповідно до п.п.5,7 ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому: гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку; документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Згідно п.1 ч.2 ст.99 КПК України до документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні).
Отже, враховуючи, що на СD-дисках міститься інформація, що стосується скоєного ОСОБА_7 кримінального правопорушення, тому вони є документами, які необхідно зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Враховуючи, що вилучена футболка належить потерпілій, тому вважаю за необхідне її повернути ОСОБА_4 .
Запобіжний захід до ОСОБА_7 не застосовувався, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, процесуальні витрати - відсутні.
Керуючись ст. ст. 349 ч.3, 366-368, 370-371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Речові докази:
- футболку чорного кольору, вилучену під час огляду місця події 21.03.2025 року за місцем проживання потерпілої, що зберігається у камері зберігання речових доказів ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області - повернути потерпілій ОСОБА_4 , а у разі відмови від прийняття - знищити її;
- диск для лазерних систем зчитування з відеозаписом на ньому, що зберігається у матеріалах кримінального провадження (у прокурора) - залишити в матеріалах кримінального провадження (у прокурора).
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1