справа № 380/7975/25
18 вересня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 (далі відповідач), в якій позивач просив:
- визнати протиправною відмову Військової частини № НОМЕР_4 у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв'язку із наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю;
- зобов'язати Військову частину № НОМЕР_4 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби відповідно до абзацу 11 пункту 2 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII за сімейними обставинами, у зв'язку із наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно не звільняє позивача з військової служби на підставі абзацу 11 пункту 2 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» попри надання позивачем усіх необхідних документів, які підтверджують підстави для звільнення з військової служби.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: 3) під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: … г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). В свою чергу у рапорті, що наявний в матеріалах справи, позивачем не було зазначено відповідно до якого пункту/частини/абзацу/підпункту частини дванадцятої тощо, позивач бажав звільнитися з військової служби. Зазначає, що відповідач розглядав рапорт в межах прохальної частини позивача та самостійно не в змозі визначити підставу за якою позивач бажав звільнитися та прохав у відповідача внаслідок чого позивачу й було повідомлено, що у поданому рапорті про звільнення з військової служби через сімейні обставини не визначено підставу для звільнення з військової служби, оскільки вказана підстава у рапорті висвітлює тільки загальне значення для звільнення з військової служби, а саме: «г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)», а перелік підстав до звільнення передбачено саме в абзацах пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Ухвалою від 28.04.2025 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
15.03.2025 позивач звернувся із рапортом до начальника прикордонної мінометної застави прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому просив про клопотання перед керівництвом прикордонного загону щодо звільнення з військової служби з підстави, передбаченої в частині 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
До рапорту було додано: копію паспорта ОСОБА_1 , копію паспорта ОСОБА_2 , копію довідки МСЕК серія 12 ААД №026121; копію ІПН ОСОБА_1 , копію ІПН ОСОБА_2 , копію свідоцтва про шлюб, копія пенсійного свідоцтва № НОМЕР_5 , акт спільного проживання від 04.03.2025.
Листом від 10.04.2025 №08/30463/25-Вн про розгляд рапорту щодо звільнення, позивачу повідомлено про відмову у задоволенні рапорту щодо звільнення з військової служби, у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів. Відповідно до наданої довідки до акту огляду медико-експертної комісії довідки серії 12 ААД 026721 від 18.12.2024, яка видана ОСОБА_2 , у висновку про умови та характер праці, рекомендованих заходах щодо відновлення працездатності не визначено потребу у постійному сторонньому догляді.
Позивач вважає таку відмову протиправною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, відтак звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII (далі за тестом Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Положенням частини шостою статі 2 Закону України №2232-ХІІ передбачені такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Статтею 24 Закону №2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, відповідно до частини третьої якої закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII, а у частині четвертій цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п.1), під час воєнного стану (п. 2).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду цієї справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ (станом на час виникнення спірних правовідносин) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я:
на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;
г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України), але не раніше шести місяців проходження ними безперервної військової служби;
д) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
е) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);
ж) у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану;
з) у зв'язку з призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя;
и) у зв'язку з визнанням військовослужбовця таким, що не пройшов випробування, встановлене частиною першою статті 21-2 цього Закону (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України);
і) через службову невідповідність (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України);
ї) у зв'язку з відмовою від проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України).
Суд вважає за необхідне зазначити, щодо покликання позивача у позовній заяві на абзац 11 пункту 2 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII, наступне.
Відповідно до пункту 2 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII визначено підстави, відповідно яких військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану).
Слід повторно наголосити, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду цієї справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Таким чином, станом на день виникнення спірних правовідносин діяв період воєнного стану, відтак слід керуватися пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII, яким визначено підстави, відповідно яких військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час воєнного стану.
Відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ (станом на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах (під час дії воєнного стану):
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;
військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;
військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;
виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов'язані її виховувати;
утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати;
необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;
необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами;
якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
якщо їхнім близьким родичам (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року).
Аналіз наведених вище положень вказує на те, що законодавцем встановлено ряд умов для звільнення військовослужбовця з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення догляду.
Спірні правовідносини у цій справі виникли між сторонами у зв'язку із оскарженням рішення відповідача щодо відмови у звільненні позивача з військової служби, згідно поданого рапорту від 15.03.2025, відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Суд встановив, що позивач 15.03.2025 звернувся із рапортом до начальника прикордонної мінометної застави прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому просив про клопотання перед керівництвом прикордонного загону щодо звільнення з військової служби з підстави, передбаченої в частині 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
До рапорту додано: копію паспорта ОСОБА_1 , копію паспорта ОСОБА_2 , копію довідки МСЕК серія 12 ААД №026121; копію ІПН ОСОБА_1 , копію ІПН ОСОБА_2 , копію свідоцтва про шлюб, копія пенсійного свідоцтва № НОМЕР_5 , акт спільного проживання від 04.03.2025.
Листом від 10.04.2025 №08/30463/25-Вн про розгляд рапорту щодо звільнення, позивачу повідомлено про відмову у задоволенні рапорту щодо звільнення з військової служби, у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів. Відповідно до наданої довідки до акту огляду медико-експертної комісії довідки серії 12 ААД 026721 від 18.12.2024, яка видана ОСОБА_2 , у висновку про умови та характер праці, рекомендованих заходах щодо відновлення працездатності не визначено потребу у постійному сторонньому догляді.
Повертаючись до підстав звільнення з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначений частиною дванадцятою цієї статті є необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи.
Аналіз наведеного положення вказує на те, що військовослужбовець має довести такі факти:
- наявність дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою.
Зазначені обставини мають існувати в сукупності та бути підтвердженими доданими до рапорту доказами.
Відповідач у своїй відмові щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби зазначає, зокрема, що відповідно до наданої довідки до акту огляду медико-експертної комісії довідки серії 12 ААД 026721 від 18.12.2024, яка видана ОСОБА_2 , у висновку про умови та характер праці, рекомендованих заходах щодо відновлення працездатності не визначено потребу у постійному сторонньому догляді.
Досліджуючи довідку до акту огляду медико-соціальною експертою комісією серія 12 ААД №026121, суд встановив, що ОСОБА_2 є інвалідом гругої групи, причина інвалідності загальне захворювання. Відповідно до висновку про умови та характер праці протипоказана робота з тривалим перебуванням на ногах, ходьбою. Рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності лікування у хірурга. Відтак, слід зазначити, що висновок не містить жодного посилання на безтермінову необхідність постійного отримання сторонньої допомоги.
Відповідно до п.23 Переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, який є Додаток 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу XII), при поданні до звільнення з військової служби за підставами у разі необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи:
копія свідоцтва про шлюб;
один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;
висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді;
Таким чином, відповідно до Переліку, необхідність постійного стороннього догляду може бути підтверджено, одним з трьох можливих документів:
1) висновок медико-соціальної експертної комісії;
2) витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
3) висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Повторюючись, суд зазначає, що відповідно акту огляду медико-соціальною експертою комісією серія 12 ААД №026121, встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом гругої групи, причина інвалідності загальне захворювання. Відповідно до висновку про умови та характер праці протипоказана робота з тривалим перебуванням на ногах, ходьбою. Рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності лікування у хірурга.
Однак, в такому акті не зазначено про необхідність постійного стороннього догляду.
Таким чином, суд висновує, що позивачем не надано належних доказів щодо необхідності здійснення постійного догляду за дружиною позивача ОСОБА_2 відтак, суд не вбачає протиправних дій відповідача щодо відмови позивачу у звільненні з військової служби.
Отже, відмова відповідача у звільненні позивача з військової служби як військовослужбовця, який проходить військову службу під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю 1 чи 2 групи, є правомірною.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відсутні законні підстави для звільнення позивача з військової служби на підставі поданого рапорту, а дії та рішення відповідача узгоджуються з вимогами чинного законодавства на час прийняття рішення.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно з пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно з пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову - відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.