19 вересня 2025 року № 320/21303/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г.у порядку письмового провадження заяву Михайлюка І.В. про відвід судді Василенко Г.Ю. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства закордонних справ України, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позивачем подано заяву про відвід судді Василенко Г.Ю..
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 визнано необґрунтованим відвід судді Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю. у справі за №320/21303/25. Матеріали адміністративної справи передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду у відповідності до вимог частини першої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної заяви про відвід судді визначено суддю Лиска І.Г..
Згідно з частиною восьмою статті 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Судом ухвалено здійснювати розгляд заяви про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю. в порядку письмового провадження.
Підстави для відводу судді передбачені статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частиною другою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина третя статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.
Відповідно до вимог частини першої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи (частина друга статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною четвертою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Частиною дванадцятою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Заява позивача про відвід судді Василенгко Г.Ю. мотивована тривалим розглядом адміністративної справи №320/21303/25, який перевищив шістдесят днів із дня відкриття провадження, що, на думку заявника, свідчить про порушення суддею Василенко Г.Ю. права ОСОБА_1 на своєчасний та справедливий розгляд справи компетентним судом. За твердженням позивача, вказані обставини є підставою для відводу судді Василенко Г.Ю. від розгляду даної справи.
Розглядаючи заяву про відвід судді, суд враховує таке.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність судді є презумпцією, поки не надано доказів протилежного.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Тобто, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
При цьому, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 73903174).
Суд зазначає, що жодних доказів, які б відповідали вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, та підтверджували наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості складу суду при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається, а отже вимоги заяви ґрунтуються на особистих припущеннях заявника.
Заява про відвід зводиться до того, що суддею Василенко Г.Ю. допущено порушення строків розгляду адміністративної справи, визначених нормами процесуального права.
За змістом частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Станом на день подання позивачем заяви про відвід (17.09.2025) рішення у справі №320/21303/25 не прийнято.
Суд зазначає, що дотримання процесуальних строків розгляду справ наразі є неможливим у зв'язку з надмірним навантаженням на суддів Київського окружного адміністративного суду, яке спричинено ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва.
Після ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва виникла потреба у розподілі справ, які перебували у його провадженні, між суддями Київського окружного адміністративного суду. Цей процес призвів до значного збільшення навантаження на суддів Київського окружного адміністративного суду, які вже й так мали у провадженні справи.
Поточне надходження нових позовів та матеріалів, у зв'язку зі зміною територіальної підсудності, збільшилося в декілька разів., що свідчить про значний приріст справ, які мають бути розглянуті, та вказує на зростання навантаження на суддю.
Рішенням Вищої ради правосуддя № 3237/0/15-20 від 24.11.2020 рекомендовано Державній судовій адміністрації України та Раді суддів України застосовувати показники середньої тривалості розгляду судових справ при ухваленні рішень та здійсненні заходів з питань організаційного забезпечення діяльності судів. Зі змісту додатку до згаданого рішення убачається, що рекомендований середній час розгляду справ і матеріалів окружним адміністративним судом становить 597 хв. (9 год. 57 хв.), окремих процесуальних питань - 179 хв. (2 год. 59 хв).
Із наведеного розрахунку вбачається, що дотримання засад своєчасності розгляду справи не може не корелювати із кількістю справ у провадженні судді, при цьому, виходячи із розрахункового часу, визначеного Вищою радою правосуддя, кількість розглянутих справ значно перевищує рекомендовані норми, навіть без урахування щорічної відпустки та тимчасової втрати працездатності.
У зв'язку з цим, наразі судді Київського окружного адміністративного суду знаходяться в ситуації, в якій вони не можуть дотримуватися процесуальних строків розгляду справ з об'єктивних причин.
Враховуючи вказане, несвоєчасний розгляд судом адміністративної справи не свідчить про неупередженість або необ'єктивність судді Василенко Г.Ю..
Доказів на підтвердження існування об'єктивних обставин, які б свідчили про сумніви у неупередженості або об'єктивності судді Василенко Г.Ю., позивачем не надано.
Визначаючись щодо наявності підстав для відводу судді необхідно враховувати, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 27, 28 і 30 рішення у справі "Фей проти Австрії" (заява від 24.02.1993 №255), п.42 рішення у справі "Веттштайн проти Швейцарії" (заява №33958/96).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Таким чином, позивач не погоджується з процесуальними діями судді в частині не розгляду справи в установлені процесуальним законодавством строки.
Частиною четвертою статті 36 КАС України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
В даному випадку доводи позивача, які зазначені як підстава для відводу судді Василенко Г.Ю., суд розцінює як незгоду з процесуальними діями судді, що є підставою для висновку про необґрунтованість заяви про відвід судді.
Заявником не наведено інших підстав для відводу судді, передбачених ст.36 та ст.37 КАС України.
Проаналізувавши наведені в поданій заяві про відвід судді доводи, суд дійшов висновку, що зазначена заява не містить посилань на обставини, які за суб'єктивними чи об'єктивними критеріями унеможливлюють участь судді Лиска І.Г. у розгляді цієї справи відповідно до статті 36 КАС України.
Оскільки підстав для висновку про наявність визначених статтею 36 КАС України та інших підстав для відводу судді Лиска І.Г. немає, заява ОСОБА_1 від 17.09.2025 про відвід судді Василенко Г.Ю. від розгляду адміністративної справи № 320/21303/25 задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 36, 37, 241, 243, 248 КАС України, суд,-
1. У задоволенні заяви позивача - ОСОБА_1 від 17.09.2025 про відвід судді Василенко Г.Ю. від розгляду адміністративної справи № 320/21303/25 - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.
Суддя Лиска І.Г.