19 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/17803/25
категорія 109020100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волицької сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Волицької сільської ради Житомирського району Житомирської області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову виділити натурі (на місцевості) земельну ділянку №247 кадастровий номер 1820388300:06:000:0352 на підставі рішення Волицької сільської ради Житомирського району Житомирської області №1257 від 16.06.2025 року на підставі заяви ОСОБА_1 від 20.05.2025 року;
- зобов'язати Волицьку сільську раду Житомирського району Житомирської області прийняти рішення про виділення натурі (на місцевості) земельну ділянку №247 кадастровий номер 1820388300:06:000:0352 площею 7,4267 га із земель КСП «Старосільське» с. Стара Котельня Старокотельнянської сільської ради (Старокотельнянського старостату Волицької сільської ради Житомирського району) на підставі поданої ОСОБА_1 заяви 20.05.2025 року.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в процесі оформлення своїх спадкових прав після смерті свого батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , звертався до відповідача із заявою про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) із числа реформованого КСП «Старосільське» та виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки, проте отримав відмову у затвердженні технічної документації, що позбавляє його права на отримання права власності на земельну ділянку за наслідками оформлення своїх спадкових прав. Вважає, що відновлення порушених прав можливо лише шляхом звернення із адміністративним позовом до суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Обгрунтовує свою позицію, зокрема, тим, що надаючи дозвіл позивачу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (рішення 53 сесії 8 скликання Волицької сільської ради від 31.01.2025 №1218 на заяву позивача, що зареєстрована за номером 214 від 24.12.2024, Волицька сільська рада діяла виключно в межах і в спосіб визначений чинним законодавством України. Відмітив, що рішення Волицької сільської ради Житомирського району Житомирської області №1257 від 16.06.2025 року не є свідченням того, що відповідач не бажає виділити в натурі (на місцевості) земельну ділянку №247 кадастровий номер 1820388300:06:000:0352 площею 7,4267 га із земель КСП «Старосільське» с. Стара Котельня Старокотельнянської сільської ради (Старокотельнянського старостату Волицької сільської ради Житомирського району ) на підставі поданої ОСОБА_1 заяви від 20.05.2025 року, однак орган місцевого самоврядування мас діяти виключно у відповідності до вимог чинного законодавства України. Саме тому вищенаведене рішення дає перелік зауважень, які позивачу слід усунути для позитивного задоволення його заяві. На переконання відповідача, виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки №247 кадастровий номер 1820388300:06:000:0352 без усунення зазначених зауважень є свідомим порушенням перелічених у відзиві норм законодавства.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій просить задовольнити позовні вимоги, з мотивів, викладених у позовній заяві.
Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких не визнає позов та просить відмовити у його задоволенні, з підстав, викладених у відзиві.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач звертався до Житомирського окружного суду із позовом про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій, оскільки відповідач перешкоджав позивачу проведення процедурних питань пов'язаних із оформлення своїх спадкових прав і рішенням у справі № 240/10735/24 від 09.09.2024 року визнано дії відповідача у відмові жеребкування неправомірними та зобов'язано здійснити жеребкування земельної ділянки на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) на підставі сертифікату ЖТ №0330254.
У подальшому, після проведення жеребкування на підставі вищевказаного рішення суду, позивач отримав право на виділення в натурі на місцевості отриману після жеребкування земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 7,4267 га кадастровий номер 1820388300:06:000:0352, що слугувало в подальшому подання заяви на отримання такого права до відповідача.
За наслідками розгляду заяви позивача, відповідач прийняв рішення від 31.01.2025 року №1218 про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) із числа земель реформованого КСП «Старосільське» на земельну ділянку №247 площею 7,4267 га кадастровий номер 1820388300:06:000:0352.
Позивач здійснив дії по виготовленню технічної документації та подав заяву із витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-000079082025 на земельну ділянку №247 площею 7,4267 га кадастровий номер 1820388300:06:000:0352 про затвердження технічної документації та виділення в натурі (на місцевості) такої ділянки.
За наслідками розгляду вищевказаної заяви, відповідач відмовив у задоволення заяви позивача рішенням від 16.06.2025 року №1257, у зв'язку із порушенням норм статті 122, 198 Земельного кодексу України, а саме, відповідно до витягу з ДЗК про земельну ділянку земельна ділянка ( кадастровий номер 1820388300:06:000:0352) перебуває у державній власності Андрушівської районної державної адміністрації, що не належить до повноважень місцевого самоврядування; опис меж у розробленій документації із землеустрою не відповідає опису меж у витязі з ДЗК про земельну ділянку та відсутнє погодження меж з усіма суміжними власниками та землекористувачами (долучений акт визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) суперечить відомостям пояснювальної записки, де зазначено, що межі ділянки будуть встановлені ( в натурі) на місцевості після реєстрації прав на земельну ділянку); не виконано вимоги п. 3 рішення Волицької сільської ради від 31.01.2025 №1218 (53 сесії 8 скликання), а саме, не надано оригінал сертифікату серія ЖТ №0330254.
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 5 червня 2003 року №899-ІУ із змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон) визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).
В силу ст. 2 цього Закону - Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:
свідоцтво про право на спадщину;
- освідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);
рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Отже, в силу вказаної норми позивач на момент звернення до відповідача мав всі належні документи, які засвідчують його право на земельну частку (пай) із земель реформованого КСП «Старосільське», що розташоване в с. Стара Котельня Старокотельнянської сільської ради Андрушівського району Житомирської області. На сьогоднішній момент - це с. Стара Котельня Житомирського району Житомирської області Волицька ОТГ.
Згідно із ст. 9 цього Закону - Розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування.
Отже, законодавець чітко визначив порядок розподілу земельних ділянок власниками земельних часток (паїв) - по-перше, що такий розподіл проводиться відповідною сільською радою, в даному випадку Волицька сільська рада Житомирського району Житомирської області, по-друге, шляхом жеребкування.
В свою чергу, слід зазначити той факт, що на сьогоднішній момент власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) можуть оформити лише нерозподілену та невитребовану земельні ділянки. Визначення вказаних дефініцій викладені в ст. 13 Закону:
Нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).
Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
Оскільки за наслідками розгляду справи №240/107935/24 відповідача зобов'язано здійснити жеребкування із позивачем на підставі сертифікату серії ЖТ №0330254, позивач провів таке жеребкування за наслідками якого отримав право на виділення внатурі (на місцевості) земельну ділянку №247 площею 7,4267 га кадастровий номер 1820388300:06:000:0352.
Зі змісту витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ- 0000979082025 встановлено таке:
- Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 21.11.2011 року, що свідчить про безпідставність вимог відповідача щодо виготовлення технічної документації та подання її на затвердження позивачем.
- Орган який здійснив реєстрацію земельної ділянки - відділ Держгеокадастру в Андрушівському районі Житомирської області 27.04.2005 року, що свідчить про наявність вже сформованої земельної ділянки.
- Кадастровий номер 1820388300:06:000:0352, що вказує на сформовану земельну ділянку і наявність такої в державному земельному кадастрі площа 7,4267 га
- Вартість ділянки 116668,88 грн. та дата оцінки 02.12.2024 року, що також підтверджує наявність сформованої земельної ділянки.
Вказані вище факти свідчать про те, що земельна ділянка, яка повинна бути виділена внатурі (на місцевості) взамін сертифікату є вже сформованою та технічна документація землеустрою що встановлення (відновлення) меж внатурі (на місцевості) в даній ситуації є непотрібною. Така документація землеустрою вимагається лише при відсутності сформованої земельної ділянки. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастровий номера (п.4 ст79-1 Земельного Кодексу України)
Відповідне твердження базується на вимогах Закону України «Про землеустрій» ст. 49-1, яка чітко зазначає - Проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються з метою формування земельних ділянок сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), а також земельних ділянок, що передаються з колективної у комунальну власність.
В свою чергу, ст. 50 Закону України «Про землеустрій» вказує на те, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом.
Тобто, аналізуючи вищевказані норми Закону можна зробити висновок про те, що виготовлення технічної документації землеустрою в даній ситуації робити не потрібно, оскільки такий вже наявний і така інформація міститься у витягу на таку земельну ділянку.
Водночас, слід зазначити, що однією із підстав відмови є перебування вказаної земельної ділянки у власності Андрушівської районної державної адміністрації.
При цьому, суд зазначає, що підстава реєстрації-розпорядження Андрушівської РДА №478 від 28.11.2011 року, в той час діяла норма частини 2 ст.5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 5 червня 2003 року №899-ІУ, розпорядниками земель за межами населених пунктів, стосовно прийняття рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) є районні державні адміністрації.
Дана норма Закону виключена {Частину другу статті 5 виключено на підставі Закону № 2498- VIII від 10.07.2018} 27 травня 2021 року набув чинності Закон України від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який чітко зазначив про те, що всі землі сільськогосподарського призначення передані у комунальну власність, тобто у власність відповідача у справі. Той факт, що відповідач не здійснив реєстрацію такої земельної ділянки не є підставою для відмови, оскільки це не залежить від позивача, дії по реєстрації здійснює орган місцевого самоврядування щодо своєї власності.
Отже, вищевикладене свідчить про те, що відповідач безпідставно відмовив у виділенні в натурі (на місцевості) земельну ділянку взамін сертифікату, оскільки позивач здійснив всі дії передбачені ст. З Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 5 червня 2003 року №899-ІУ із змінами та доповненнями (далі Закон), яка чітко вказує на те що Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Зазначена норма не передбачає перед прийняттям рішення про виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) затвердження технічної документації землеустрою. Так, дана норма містить вимоги щодо прийняття рішення органом місцевого самоврядування щодо розробки проекту землеустрою, але у випадку подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства, що в даній ситуації не так.
Щодо подання оригіналу сертифікату на право на земельну частку (пай) слід зазначити, що відповідач безпідставно зазначає як підставу у відмові виділення в натурі, оскільки в силу ч. 2 ст. 2 Закону зазначено, що документом який засвідчує право на земельну частку (пай) є не тільки сертифікат, але й свідоцтво про право на спадщину за законом, що позивачем було надано. Також відповідачу надавався і сертифікат, і він є був предметом спору у справі №240/10735/24, а отже відповідачу відомо про його наявність. Більше того, жодна норма Закону не вимагає подання таких документів відповідачу для прийняття рішення про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки позивачу.
Таким чином, позивач виконав всі передбачені законом дії по оформленню свого права на земельну частку (пай) - отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті свого батька, звернувся до органу місцевого самоврядування - Волицька сільська рада Житомирського району Житомирської області із заявою про виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості), тобто дотримався всіх чітких вказівок викладених Законом.
В свою чергу, відповідач не дотримуючись викладені в Законі обов'язки щодо викладених вище дій з боку позивача, 16.06.2025 року на заяву ппозивача про виділення внатурі (на місцевості) земельної ділянки відмовив та всупереч вимогам законодавства здійснив перещкоду в оформленні законного права позивача на отримання земельної частки (паю).
Згідно із пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до абзацу 1 частини четвертої вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За вказаних обставин, в контексті наведених норм, вважаємо, що для прийняття рішення про визнання дій неправомірними та зобов'язання виділити внатурі (на місцевості) земельну ділянку кадастровий номер 1820388300:06:000:0352 відповідно до заяви позивача від 20.05.2025 року, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У цьому контексті варто звернути увагу на практику Європейського суду із прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) та згідно зі ст. 17 Закону від 23.02.06 р. № 3477-ГУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду із прав людини", згідно з якою суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) у справі "Чуйкіна проти України" (caseofChuykina v. Ukraine) (заява № 28924/04) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 2836, Series А № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-П).
Отже, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що зобов'язання Волицьку сільську раду виділити в натурі (на місцевості) земельну ділянку кадастровий номер 1820388300:06:000:0352 відповідно до заяви позивача від 20.05.2025 року, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст.139 КАС України, не вирішується.
Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Волицької сільської ради Житомирського району Житомирської області (вул. Житомирська, 105/10, с. Волиця, Житомирського району, Житомирської області, 13424, ЄДРПОУ 04346824) про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову виділити в натурі (на місцевості) земельну ділянку №247 кадастровий номер 1820388300:06:000:0352 на підставі рішення Волицької сільської ради Житомирського району Житомирської області №1257 від 16.06.2025 року на підставі заяви ОСОБА_1 від 20.05.2025 року.
Зобов'язати Волицьку сільську раду Житомирського району Житомирської області прийняти рішення про виділення в натурі (на місцевості) земельну ділянку №247 кадастровий номер 1820388300:06:000:0352 площею 7,4267 га із земель КСП «Старосільське» с. Стара Котельня Старокотельнянської сільської ради (Старокотельнянського старостату Волицької сільської ради Житомирського району) на підставі поданої ОСОБА_1 заяви 20.05.2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 19 вересня 2025 року.
Суддя Р.М.Шимонович