Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 вересня 2025 року Справа№200/4733/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною відмови у зарахуванні до пільгового стажу на підземних роботах за Списком № 1 періоду навчання з 01.09.1977 по 27.06.1981 та періоду проходження строкової військової служби з 11.11.1981 по 21.10.1983; зобов'язання перерахувати та виплачувати пенсію відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» починаючи з 28.03.2025, зарахувавши період навчання з 01.09.1977 по 27.06.1981 та період проходження строкової військової служби з 11.11.1981 по 21.10.1983 до пільгового стажу на підземних роботах за Списком № 1 з повним робочим днем в шахті, що дає право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах у розмірі згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 N 345-VI.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення «Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що з 25.06.2012 року перебуває на обліку відповідача як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах, призначену відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно розрахунків із матеріалів пенсійної справи період навчання з 01.09.1977 по 27.06.1981 та період проходження строкової військової служби з 11.11.1981 по 21.10.1983, які разом становлять 5 років 9 місяців 8 днів, Територіальним органом ПФУ не зараховано до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1. Зазначив, що 28.03.2025 його представник звернувся до відповідача із заявою щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 зарахувавши до страхового стажу періоди з 01.09.1977 по 27.06.1981 та з 11.11.1981 по 21.10.1983 за Списком № 1, проте відповідач листом від 24.04.2025 року відмовив у зарахуванні вищевказаних періодів до страхового стажу позивача за Списком №1. Відмову відповідача у зарахуванні до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 періоду навчання з 01.09.1977 по 27.06.1981 та періоду проходження строкової військової служби з 11.11.1981 по 21.10.1983 вважає протиправною, просив задовольнити позов.
Відповідач через канцелярію суду у встановлені судом строки, надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що період навчання у Селидівському гірничому технікумі навчання з 01.09.1977 по 27.06.1981 правомірно не зараховано позивачу до пільгового стажу, оскільки Селидівський гірничий технікум не відноситься до професійно технічних навчальних закладів, час навчання в яких зараховується до пільгового стажу. Позовні вимоги про зарахування до пільгового стажу період проходження строкової військової служби з 11.11.1981 по 21.10.1983, вважає безпідставними, оскільки вказаний період зарахований до пільгового стажу ОСОБА_1 в добровільному порядку. Крім того, зазначив, що позивач з заявою встановленої форми до пенсійного органу не звертався. Так, представник позивача звертався до управління ПФУ із заявою зверненням. У зв'язку з не зверненням позивача з заявою про перерахунок пенсії визначеною додатком 2 до Порядку №22-1, управлінням не приймалось рішення про відмову у перерахунку пенсії, яке начебто оскаржує позивач. Стосовно перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» зазначив, що пільговий стаж та розмір пенсії ОСОБА_1 складає 11 років 10 місяців 10 днів, в тому числі на професіях відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202 9 років 10 місяців 28 днів та військова служба 1 рік 11 місяців 11 днів. Отже, відсутні правові підстави для перерахунку пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» починаючи з 28.03.2025, оскільки у ОСОБА_1 відсутній необхідний пільговий стаж та з заявою встановленого зразку про перерахунок позивач до органів Пенсійного фонду не звертався. Окрім того, зазначив, що позовні вимоги про зобов'язання здійснити виплату пенсії позивачу є такими, що спрямовані на майбутнє.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Димитровським МВ УМВС України в Донецькій області 01 березня 2002 року, РНОКПП НОМЕР_2 ), є особою, що претендує на перерахунок пенсії, призначеної відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) є суб'єктом владних повноважень, органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
Обставина призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 25.06.2012 року не є спірною між сторонами.
Судом встановлено на підставі диплому серії НОМЕР_3 від 27.06.1981 року, що ОСОБА_1 в 1977 році вступив в Селидівський гірничий технікум та в 1981 році закінчив повний курс названого технікуму за спеціальністю будівництво гірничих підприємств. Рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 27.06.1981 року позивачу присвоєно кваліфікацію гірничого техніка-шахтобудівника.
Судом встановлено на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_4 від 24.03.1981 року, що ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Радянської Армії у період з 11.11.1981 по 21.10.1983 року (записи №5-6).
Окрім того, судом встановлено на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_4 від 24.03.1981 року, що ОСОБА_1 у період з 21.11.1983 по 14.01.1991 року працював на посаді гірничого майстра з повним робочим днем у шахті.
Судом встановлено на підставі розрахунку стажу позивача, що період навчання з 01.09.1977 по 27.06.1981 року зараховано до страхового стажу, проте не зараховано до пільгового стажу, період військової служби з 11.11.1981 по 26.10.1983 року зараховано до страхового стажу та до пільгового стажу за Списком №1 для визначення права на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону №1058.
Загальний пільговий стаж позивача, з урахуванням періоду строкової служби становить 11 років 10 місяців 10 днів.
Судом встановлено, що представник позивача звернувся до відповідача із заявою від 28.03.2025 року про перерахунок пенсії, відповідно до якої просив здійснити перерахунок та виплату пенсії, зарахувавши до страхового стажу періоди з 01.09.1977 по 27.06.1981 року та з 11.11.1981 по 21.10.1983 року за Списком 1.
За наслідками розгляду вказаної заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надало відповідь листом від 24.04.2025 року №9437-7350/К-02/8-0500/25, відповідно до якої пільговий стаж за Списком №1, що дає право на призначення пенсії складає 11 років 10 місяців 10 днів, в тому числі військова служба - 1 рік 11 місяців 11 днів. Отже, строкова служба зараховано за Списком №1 для визначення права на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону №1058. Період навчання з 01.09.1977 по 27.06.1981 року в Селидівському гірничому технікумі зараховано до страхового стажу. Віднесення періоду навчання у технікумах до пільгового стажу чинним законодавством не передбачено.
Отже, спірною обставиною у даній справі є наявність правових підстав для відмови у перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через не зарахування періодів навчання та проходження військової служби до пільгового стажу за Списком №1.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносин, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
На підставі пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N1566/11846.
Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунок та поновлення пенсії, визначений Розділом 2 цього Порядку.
Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу № 637).
Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку).
Пунктом 4.2 цього Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
В період з 26.01.1991 по 11.03.1994 на підставі постанови Верховної Ради України 12.09.1991 №1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» на території України застосовувався Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10.
В період з 11.03.1994 по 16.01.2003 застосовувався Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.
З 16.01.2003 по 24.06.2016 застосовувався Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36.
В період з 03.08.2016 року - Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461.
Як визначено пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації вимагається в двох випадках:
1) відсутність трудової книжки;
2) відсутність в трудовій книжці відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що визначені положеннями зазначеної статті, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.
Стосовно не зарахування до пільгового стажу за Списком 1 позивача періоду навчання з 01 вересня 1977 року по 27 червня 1981 року в Селидівському гірничому технікумі.
Згідно з приписами статті 32 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про освіту» №1060-ХІІ від 23 травня 1991 року (далі - Закон № 1060-ХІІ), який введений в дію 26 червня 1991 року (в редакції, яка була чинною до 06 вересня 2014 року) професійними навчально-виховними закладами є: професійно-технічне училище; професійні училища різних рівнів.
Професійні навчально-виховні заклади можуть мати денні, вечірні відділення, входити до різних типів комплексів, об'єднань (професійно-технічне училище-радгосп, професійно-технічне училище-завод тощо).
Професійні навчально-виховні заклади здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації громадян за державним замовленням, а також за договорами з підприємствами, установами, організаціями, окремими громадянами.
Професійні навчально-виховні заклади можуть мати одне або декілька базових підприємств (об'єднань, організацій), для яких вони готують робітничі кадри і відносини з якими регулюються на основі договорів.
Учні державних професійних навчально-виховних закладів з терміном навчання десять і більше місяців перебувають на повному утриманні держави.
Випускникам професійно-технічного училища та інших професійних училищ різних рівнів присвоюється робітнича професія певної кваліфікації відповідно до набутої освіти, кваліфікаційних умінь і навичок.
Статтею 34 Закону № 1060-ХІІ, до вищих навчальних закладів були віднесені технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.
Постановою Верховної Ради Української РСР від 04 червня 1991 року №1144-ХІІ «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про освіту»:
1. Введено в дію Закон Української РСР «Про освіту» з дня його опублікування, а частину третю статті 11 і статтю 39 - з 1 серпня 1991 року; статті 18 і 19 - з 1 вересня 1991 року; статтю 12, частину п'яту статті 48 у питанні нових умов оплати праці учнів професійно-технічних училищ, частину першу статті 57 у питанні обсягів фінансування наукових досліджень - з 1 січня 1992 року; частину третю статті 27 - з 1 липня 1992 року, статті 24, 36, 37 в частині, що стосується нових документів про освіту та нових кваліфікацій і наукових ступенів, - з 1 вересня 1992 року; останній абзац частини першої статті 52 - з 1 січня 1993 року.
2. До приведення законодавства Української РСР у відповідність із Законом Української РСР «Про освіту» чинні законодавчі та інші нормативні акти Української РСР застосовуються, якщо вони не суперечать цьому Закону.
3. Закон Української РСР «Про освіту» застосовується до правовідносин в галузі освіти, що виникли після введення в дію Закону. У правовідносинах в галузі освіти, що виникли до введення в дію цього Закону, права й обов'язки, які виникнуть після введення його в дію, визначаються відповідно до цього Закону.
Судом встановлено, що позивач навчався в Селидівському гірничому технікумі у період з 01 вересня 1977 року по 27 червня 1981 року, тобто, до прийняття та набрання чинності Законом України «Про професійно-технічну освіту» від 10 лютого 1998 року.
Відповідно, Конституційний суд України, у своєму рішенні № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Отже, до спірних правовідносин має застосовуватись законодавство чинне на момент їх виникнення.
Так, відповідно до підпункту «з» частини першої пункту 109 розділу VIII постанови Ради Міністрів СРСР «Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій» від 03 серпня 1972 року № 590 крім роботи в якості робітника або службовця до загального стаж роботи зараховується також: навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (в ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і т. д.) і в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, з підвищення кваліфікації і з перекваліфікації.
Так, відповідно до підпункту «з» частини першої пункту 109 розділу VIII Постанови Ради Міністрів СРСР «Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій» від 03 серпня 1972 року № 590 крім роботи в якості робітника або службовця до загального стаж роботи зараховується також: навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (в ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і т. д.) і в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, з підвищення кваліфікації і з перекваліфікації.
Приписами частини 3 пункту 109 розділу VIII постанови Ради міністрів СРСР № 590 від 03 серпня 1972 року передбачено, що при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти «а» і «б» пункту 16), і пенсій у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт «в» пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах «к» і «л», прирівнюються за вибором особи яка звернулася за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті «з», прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що для зарахування даного періоду навчання до пільгового стажу, особа, після завершення навчання, має працевлаштуватись за професією, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, при цьому не встановлюються обмеження щодо часу працевлаштування особи або конкретної професії.
За результатом дослідження доказів судом встановлено, що з 19 серпня 1981 по 26 жовтня 1981 року позивач працював гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті, який відповідачем зараховано до пільгового стажу за Списком №1.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що період навчання в Селидівському гірничому технікумі з 01 вересня 1977 року по 27 червня 1981 року підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №1.
Стосовно зарахування до пільгового стажу позивача періоду проходження строкової служби в армії з 11.11.1981 по 21.10.1983 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
На час проходження позивачем строкової військової служби діяло Положення про порядок признання та виплати державних пенсій, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590 (далі - Положення №590).
Пунктом 109 Положення №590 було встановлено, що при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти «а» і «б» пункту 16), […] періоди, зазначені у підпунктах «к» і «л», прирівнюються по вибору особи, що звернулась за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
В свою чергу пп. «к» п. 109 Положення №590 передбачав, що, крім роботи в якості робочого або службовця, в загальний стаж роботи зараховується також служба у складі Збройних Сил СРСР […].
Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції станом на дату проходження позивачем військової служби) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.
02 червня 2005 року Верховна Рада України прийняла Закон України №2636-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження військової служби» (далі - Закон № 2636), який набрав чинності з 01 січня 2006 року.
На підставі п. 1 розділу І Закону №2636-IV абз. 2 п. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» був доповнений реченнями такого змісту: «Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах».
На підставі п. 2 розділу І Закону №2636-IV ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» доповнена абзацом другим такого змісту: «Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах».
Відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» (щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби), до прийняття Закону України «Про пенсійне забезпечення» при призначенні пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах, час проходження військової служби прирівнювався до роботи, яка передувала службі або слідувала за нею. Після введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» питання зарахування часу проходження військової служби було врегульовано в роз'ясненні Міністерства соціального захисту населення України №2 від 26.03.93 року, в якому передбачалось, що час перебування на військовій службі підлягає зарахуванню як до загального стажу, так і стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах, якщо на момент призову на військову службу особа працювала за професією або займала посаду, що передбачає такі пільги. Однак, з 01.01.04 року це роз'яснення втратило чинність. Таким чином, механізм зарахування часу перебування на строковій військовій службі до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах та за вислугу років, втратив законодавче регулювання, а особи, які мали або матимуть право на зарахування часу перебування на строковій військовій службі до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах та за вислугу років, втрачають його.
Отже, прийняття цього законопроекту було спрямовано на законодавче закріплення механізму зарахування часу перебування на строковій військовій службі до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах та за вислугу років при умові, якщо на момент призову на військову службу особа навчалась в професійно-технічному училищі, працювала за професією або займала посаду, що передбачає такі пільги.
Вирішуючи питання про те, норми якого нормативно-правового акта мають застосовуватися до спірних правовідносин, а саме п. 109 Положення №590 або абз. 2 п. 1 ст. 8 Закону №2011 та ч. 1 ст. 2 Закону №2232, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В абз. 2 п. 2 мотивувальної частини рішення від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив: «За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце».
Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 pоку № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP» було передбачено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Отже, під час вирішення питання щодо наявності підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періоду проходження ним строкової військової служби має застосовуватися законодавство, чинне на час її проходження, а саме п. 109 Положення № 590.
В даному випадку відсутня колізія між нормою закону та нормою підзаконного нормативно-правого акта, оскільки зміни, внесені до Законів № 2211 та № 2232 на підставі Закону № 2636, набрали чинності з 01 січня 2006 року і не мають зворотної дії у часі.
Отже, враховуючи положення п. 109 Положення №590 позивач має право на при рівняння періоду строкової військової служби до роботи, що слідувала за закінченням цього періоду.
Судом встановлено, що період проходження позивачем строкової служби з 11.11.1981 по 21.10.1983 року підтверджено відомостями трудової книжки, та зазначене не є спірною обставиною між сторонами.
Оскільки після демобілізації (21.10.1983 року) позивач почав працювати з 25.12.1983 року на посаді гірничого майстра з повним робочим днем у шахті, період роботи, на якій зарахований до спеціального (пільгового) стажу за Списком 1, позивач має право на зарахування до спеціального (пільгового) стажу за Списком 1, періоду проходження ним строкової військової служби з 11.11.1981 по 21.10.1983 року.
При цьому, судом встановлено, що відповідач вказаний період зарахував у пільговий стаж позивача за Списком 1, що підтверджується розрахунком стажу позивача.
Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача перерахувати та виплачувати пенсію відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» починаючи з 28.03.2025, у розмірі згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 N 345-VI суд зазначає таке.
Статтею 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» №345-VI (далі - Закон №345-VI) передбачено, що його дія поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Статтею 8 Закону № 345-VI, встановлено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Аналогічні положення закріплені і в абзаці 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, а саме мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Державою встановлено додаткову соціальну гарантію отримання пенсійної виплати особам, на яких поширюється дія Закону №345-VI, не нижче трьох прожиткових мінімумів, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, розмір пенсії розраховується за правилами, визначеними статтею 27 Закону № 1058-IV, і за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року, що передбачено частиною третьою статті 24 Закону № 1058-IV.
Тобто розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону №345-VI, визначається з урахуванням їх стажу та заробітку. До одержаного розміру встановлюється доплата за понаднормовий стаж (по 1% розміру пенсії, але не більш як 1% мінімальної пенсії за віком за кожний повний рік страхового стажу: чоловікам - понад 35, а жінкам - понад 30 років, як це визначено абзацом 1 частини першої ст. 28 Закону №1058-IV).
Враховуючи положення ст. 2 КАС України, судовому захисту підлягають тільки порушені права.
Враховуючи, що право на отримання пенсії з урахуванням статті 8 Закону №345-VI виникає після зарахування відповідного стажу, суд дійшов висновку, що вимоги в частині застосування норм статті 8 Закону України «Про підвищення шахтарської праці» є передчасними та задоволенню не підлягають.
Стосовно посилань відповідача на те, що позивач не звертався за перерахунком пенсії із заявою встановленої форми, суд зазначає таке.
Позивач звернувся до відповідача із заявою через вебпортал Пенсійного фонду України довільної форми.
Аналіз змісту заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявника, а саме здійснити перерахунок пенсії, зарахувавши до пільгового стажу за Списком 1 періоди навчання та строкової військової служби.
Верховний Суд неодноразово вказував, що відмова в розгляді заяви про перерахунок пенсії довідної форми по суті органами Пенсійного фонду України є надмірним формалізмом (постанова від 16.12.2021 року у справі № 500/1879/20).
Таким чином, вказане посилання відповідача, з урахуванням приписів статей 1, 46 Конституції України та усталеної судової практики, безпідставне.
Стосовно посилання відповідача на неприйняття рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії, суд зазначає таке.
Форма рішення, яке повинен прийняти відповідач за результатами розгляду заяви про перерахунок пенсії не має затвердженої форми, проте за усталеною судовою практикою Верховного Суду повинно мати підстави такої відмови та відповідати критеріям обґрунтованості (логічності та структурованості викладення мотивів, пов'язаність мотивів з наведеними нормами права, наявність правової оцінки, відповідність висновків фактичним обставинам та відсутність немотивованих висновків).
Водночас, відповідач, розглянувши заяву позивача про перерахунок пенсії, повідомив про відсутність підстав зарахувати до пільгового стажу спірні періоди.
Аналіз змісту листа свідчить про надання відповідачем оцінки заяві про перерахунок пенсії від 28.03.2025 та, з урахування критеріїв, на думку суду відповідає рішенню суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що відповідач розглядаючи заяву позивача допустив надмірний формалізм і протиправно відмовив у перерахунку пенсії.
Щодо строку перерахунку пенсії, суд зазначає таке.
Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35,частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Судом встановлено, що представник позивача звернувся до відповідача за перерахунком пенсії із заявою від 28.03.2025 року, яку в той же день зареєстровано за вх. №7350/К-0500-25.
Отже, перерахунок пенсії позивача повинен бути проведений з першого числа наступного місяця, тобто з 01.04.2025 року.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За таких обставин, з метою ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, викладеного в листі від 24.04.2025 року №9437-7350/К-02/8-0500/25 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язання відповідача здійснити з 01.04.2025 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 період навчання в Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1977 по 27.06.1981 року.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, судовий збір у розмірі 726,72 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 на користь позивача.
Згідно ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
У зв'язку з перебуванням судді Троянової О.В. на лікарняному розгляд справи проводиться у перший робочий день.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-262, 293-295 КАС України, суд
Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, викладене в листі від 24.04.2025 року №9437-7350/К-02/8-0500/25 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) здійснити з 01.04.2025 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ), зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 період навчання в Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1977 по 27.06.1981 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 726 (сімсот двадцять шість) гривень 72 коп.
Рішення прийнято та складено 16 вересня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Троянова