19 вересня 2025 рокуСправа №640/2559/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01.11.2019 № 0083304202 на суму 284 686,35 грн., від 01.11.2019 № 0083334202 на суму 23 723,86 грн., від 01.11.2019 № 0083324202 на суму 510,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, оформленої Актом №186/26-15-42-02-30/2934710511 від 02.10.2019 року, винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 01.11.2019 року № 0083304202, № 0083334202, та №0083324202. При цьому, у вказаному Акті перевірки відповідачем зазначено, що в ході перевірки достовірності відображення загального оподатковуваного доходу в поданій уточнюючій податковій декларації про майновий стан за 2016 р. встановлено, що фізичною особою ОСОБА_1 не задекларовано дохід, отриманий у вигляді додаткового блага, що підлягає обов'язковому декларуванню, на суму 1265272, 66 грн. Проте позивачем наголошується, що оскільки прощений банком борг виник на підставі Кредитного договору № 108/08-Ф в іноземній валюті, укладеним між ним та АТ «Індустріально-експортний банк», то різниця між сумою прощеного боргу та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 р. на підставі п.8 підр.1 р. XX Податкового Кодексу не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. Крім того, позивач вважає, що під час проведення перевірки контролюючий орган повинен був встановити що саме було прощено (анульовано) банком: сума процентів або самого кредиту, для того, щоб вірно визначити базу оподаткування, чого зроблено не було, та як наслідок, не встановлено дійсного обсягу податкових зобов'язань, обов'язок щодо декларування та сплати яких виник після отримання додаткового блага у вигляді прощеної (анульованої) суми боргу за кредитним договором. Таким чином, при визначенні позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з суми прощеного боргу відповідач не тільки безпідставно не застосував норми абз. 2 та 3 п.п. 165.1.55 п. 165.1. ст. 165 ПК України та п. 8 підрозділу 1 розділу XX ПК України, а і не пересвідчився у природі боргу (основна частина, проценти, штрафні санкції), а тому спірні податкові повідомлення-рішення від 01.11.2019 р. № 0083304202 та № 0083334202 є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано останньому строк на усунення недоліків.
На виконання вимог вказаної ухвали, позивач 05.05.2022 року надав до Окружного адміністративного суду міста Києва клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою від 24.06.2022 Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
08.08.2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив Головного управління ДПС у м. Києві, в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 подано до ДПІ в Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік. При цьому, позивач в 2016 році відповідно даних ЦБД ДРФО ДФС України мав взаємовідносини з АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (ЄДРПОУ 14361575) та отримав оподатковуваний дохід як додаткове благо у вигляді основної суми боргу, анульованої кредитором, що підтверджується Інформацією АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (від 24.04.2018 №242 та № 10451/2644 від 22.07.2019). На листи ГУ ДФС у м. Києві від 29.12.2017 № 43884/10/26-15-13-04-22 та від 04.09.2019р. №126783/10/26-15-42-02-27 АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (ЄДРПОУ 14361575) у відповідь направило листи від 24.04.2018 № 282 та від 22.07.2019 №10451/2644, щодо виплати доходу ОСОБА_1 та надано копію повідомлення, в якому повідомлено фізичну особу ОСОБА_1 про прощення основної суми заборгованості за Кредитним договором, у загальній сумі 1 265 272,66 гривень. Таким чином, позивачем не включено до загального річного оподатковуваного доходу за 2016 рік доходи, отримані у вигляді додаткового блага, у сумі 1 265 272,66 грн., які підлягають відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи, а також не сплачено податок на доходи фізичних осіб з таких доходів, чим порушено вимоги п. п. «д» п. н. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п.168.2.1 п.168.2 ст.168 Кодексу. Крім того, оскільки за інформацією АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (ЄДРПОУ 14361575) фізичній особі ОСОБА_1 анульовано (прощено) основну суму боргу (кредиту), а не суму у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом фізичної особи та включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм пп. д пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу. Таким чином на підставі Акту перевірки складено спірні податкові повідомлення-рішення від 01.11.2019 № 0083304202, №0083334202, № 0083324202, які надіслано на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, яке було відправлено 01.11.2019.
01.09.2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім було підтримано власні позовні вимоги з зазначенням тотожних аргументів та доводів, а також додатково зауважено, що у відзиві відповідачем не наведено жодних підстав для віднесення до додаткового блага, отриманого позивачем, суми прощеного на підставі Договору про внесення змін та доповнень №1 (про зміну валюти та часткове прощення боргу) до Кредитного договору №108/08-Ф від 09.06.2008р. боргу та, відповідне визначення податкового боргу. Крім того наголошено, що позивач не отримував оскаржувані повідомлення-рішення від 01.11.2019р. в порядку, передбаченому п.п. 1, 2 Розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 та п. 42.5 ст. 42 ПК України, а також відсутні належні докази направлення відповідачем вказаних 42 ПК України, а також відсутні належні докази направлення відповідачем вказаних повідомлень, а наданий відповідачем доказ -рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не підтверджує факт направлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у встановленому чинним законодавством порядку.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Справа № 640/2559/22 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 31.01.2025
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 року, прийнято справу №640/2559/22 до провадження судді Савченко А.В.
17.02.2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління ДПС у м. Києві надійшли додаткові пояснення у справі, які є аналогічними за своїм змістом відзиву на позовну заяву, що було подано відповідачем 08.08.2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 року, замінено відповідача у справі № 640/2559/22 з Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 43141267) на його правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, (місцезнаходження: вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 р. направлена на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) засобами поштового зв'язку.
21 квітня 2025 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду повернувся конверт з поштовим відправленням з відміткою пошти про його невручення: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Ухвали від 06.02.2025р. та від 08.04.2025 р. були оприлюднені на веб-ресурсі Судової влади України 22 квітня 2025 року.
У контексті подібних (схожих) фактичних передумов до такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.12.2020 року у справі №120/4080/19-а та від 14.07.2021 року у справі №160/8623/19. Верховний Суд зазначив про те, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінчення терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом належних процесуальних дій.
Відповідно до телефонограми від 22.04.2025р. позивача було повідомлено, що ухвалою суду від 06.02.2025 справу було прийнято до провадження Дніпропетровського окружного адміністративного суду шляхом передачі з іншого суду та ухвалою від 08.04.2025 було вирішено питання процесуального правонаступництва. Позивач підтвердив, що отримував відповідні ухвали через мобільний додаток «дія» та поінформований про перебування справи на розгляді в Дніпропетровському окружному адміністративному суді.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09 червня 2008 року між Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» (Кредитор) та громадянином ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено кредитний договір №108/08-Ф, відповідно до п. 1.1 якого Кредитор надає Позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості та цільового характеру використання кредит у сумі 75000,00 дол. США зі споатою 12,8% процентів річних на умовах визначених цим Договором. Термін користування кредитом з 09 червня 2008 року до 08 червня 2018 року. Позичальник повертає кредит згідно графіку погашення суми кредиту.
30.11.2016 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк», який є правонаступником всіх прав та обов'язків Акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» та громадянином ОСОБА_1 було укладено Договір про внесення змін та доповнень №1 до Кредитного договору № 108/08-Ф від « 09» червня 2008 року, відповідно до умов якого, зокрема, сторони домовились:
- змінити валюту зобов'язання та валюту виконання зобов'язання за Кредитнім договором та встановили, що валютою зобов'язання та валютою виконання зобов'язання за Кредитним договором є гривня (п. 2);
- на момент укладення Угоди заборгованість Позичальника перед Банком становить 70608,46 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України станом на дату укладення Угоди складає 1 807 532 гривень 38 колійок. При цьому у Банка не виникає будь-яких додаткових зобов'язань по видачі Позичальнику кредиту. Банк самостійно у відповідності до внутрішніх процедур вчиняє всі необхідні дії по обліку заборгованості Позичальника, та в разі необхідності відкриває будь-які необхідні внутрішні рахунки Банку для обліку заборгованості Позичальника за Договором.(п. 3);
- незважаючи на всі інші умови Кредитного договору та/або Угоди, Сторони домовились, що за умови погашення Позичальником, в день укладання цієї Угоди, заборгованості за кредитом у розмірі не менше ніж 30% від суми заборгованості по кредиту зазначеної в п.3, цієї Угоди, що становить 542 259,72 (п'ятсот сорок дві тисячі двісті п'ятдесят дев'ять гривень 72 копійки) гривень, Банк, у відповідності до статті 605 Цивільного кодексу України, припиняє зобов'язання Позичальника щодо погашення залишку кредиту у розмірі 70% від суми заборгованості по кредиту, що становить 1265272,66 гривень (з них кредиту -1 265 272.66 (один мільйон двісті шістьдесят п'ять тисяч двісті сімдесят дві гривні 66 колійок) гривень, шляхом прощення боргу Позичальнику. З цього моменту Кредитний договір вважається припиненим і Сторони не будуть вважати себе лов язаними будь-якими зобов'язаннями. (п.4);
- сторони домовились, що на момент укладення Угоди пеня, нарахована відповідно до Кредитного договору протягом періоду прострочення виконання зобов'язань, встановлюється у розмірі 1 (одна) гривня і підлягає сплаті Позичальником. Сторони домовились, що штрафи, нараховані відповідно до Кредитного договору та несплачені на момент укладення Угоди,скасовуються. (п.5);
- з підписанням Угоди Позичальник вважається належним чином повідомленим про прощення йому зобов'язань по кредиту з моменту виникнення таких обставин згідно умов Кредитного договору та цієї Угоди. При прощенні боргу у Позичальника відповідно до вимог ПК України виникає оподатковуваний дохід та Позичальник зобов'язаний подати до податкового органу декларацію, оплатити податки та збори з такого доходу в порядку та у розмірах, встановлених чинним законодавством України. Банк згідно вимог ПК України зобов'язаний включити суму отриманого Позичальником доходу у вигляді прощеного боргу до розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку-фізичних осіб за підсумками звітного періоду, у якому такий юорг було прощено (п.7).
На підставі п п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки від 23 08 2019 №11813 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором АТ «Креді Агріколь Банк» фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 1.01.2016р. по 31.12.2016р.
За результатами проведеної перевірки складено акт №186/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 від 02.10.2019 року, яким зафіксовано встановлені цією перевіркою порушення ОСОБА_1 :
- п.п. «а» п. 176.1 п. 176, п.44.1, п.44.3 ст.44 Кодексу не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;
- порушення п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст.168 з урахуванням вимог п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2, ст.164 ПКУ, не задекларовано дохід за 2016 рік у сумі 1265272,66грн. та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2016р. у сумі 227749,08 гривень.
- п.п. 1.2, п.п. 1.3 п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПКУ, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір за 2016 рік у сумі 18979,09 гривень.
На підставі висновків акта перевірки №186/26-15-42-02-30/2934710511 від 02.10.2019 року, ГУ ДПС у м. Києві прийнято:
- податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0083324202 від 01.11.2019 року, яким до фізичній особі-платника податків ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн.
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0083304202 від 01.11.2019 року, яким фізичній особі-платника податків ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 284686,35 грн.;
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0083334202 від 01.11.2019 року, яким фізичній особі-платника податків ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 23723,86 грн.
Незгода позивача з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Відповідно дост. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі- ПК України).
Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Також, підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).
Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Пунктом 79.1 ст. 79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
За вимогами п. 79.2 ст.79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Як зазначено судом вище перевірка проведена на підставі наказу ГУ ДПС в м. Києві про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 23 08 2019 №11813 в якому визначено мету перевірки, зазначено строк її проведення.
Крім того, у Акті №186/26-15-42-02-30/2934710511 від 02.10.2019 року, складеного за результатами вказаної перевірки, було зазначено, що відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України платник податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проінформований про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки копією наказу ГУ ДФС у м. Києві від 23.08.2019 №11813 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмовим повідомленням від 23.08.2019 №97624/К/26-15-42-02-27, які направлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою платника податків.
Положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
За приписами пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно із підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України, "додаткові блага" - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік "додаткових благ", які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України і є вичерпним.
Так, приписами пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 цього Кодексу).
Положеннями п. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року), в свою чергу, передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50% однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.
Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.
Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Одночасно, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань" №321-VIII від 09.04.2015р., положення якого набрали чинності 07.05.2015 року, передбачено, що підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" доповнено п.8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01.01.2014.
До того ж, дія абз.1 цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01.01.2015.
Отже, з метою оподаткування, доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, слід розглядати окремо.
За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Таким чином, Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Згідно з підпунктом 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такий дохід: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов'язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
З огляду на зазначене, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.
Враховуючи наведене, суд вважає, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 26.03.2020 у справі №817/1670/16, адміністративне провадження №К/9901/38306/18; від 18.04.2019 у справі № 815/6886/15, від 15.03.2019 у справі №818/1102/16.
Для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини.
При вирішенні питання про можливість застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб слід з'ясувати, чи відбулась зміна валюти зобов'язання на гривню, а також, чи є більшою різниця, що розрахована у відповідності до пункту 8 підрозділу І розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, яка не підлягає оподаткуванню, ніж сума боргу, що прощена кредитором позивачу.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 20.10.2020 у справі № 640/4857/19 та від 18.03.2025 у справі № 480/805/21.
Отже, визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.
Основна сума боргу платника податку анульована (прощена) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника. Законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором. Курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.
За наявними в матеріалах справи Договором про внесення змін та доповнень №1 від 30.11.2016 року до Кредитного договору № 108/08-Ф від « 09» червня 2008 року сторони, зокрема, дійшли згоди про наступне:
- змінити валюту зобов'язання та валюту виконання зобов'язання за Кредитнім договором та встановили, що валютою зобов'язання та валютою виконання зобов'язання за Кредитним договором є гривня (п. 2);
- на момент укладення Угоди заборгованість Позичальника перед Банком становить 70608,46 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України станом на дату укладення Угоди складає 1 807 532 гривень 38 колійок. При цьому у Банка не виникає будь-яких додаткових зобов'язань по видачі Позичальнику кредиту. Банк самостійно у відповідності до внутрішніх процедур вчиняє всі необхідні дії по обліку заборгованості Позичальника, та в разі необхідності відкриває будь-які необхідні внутрішні рахунки Банку для обліку заборгованості Позичальника за Договором.(п. 3);
- незважаючи на всі інші умови Кредитного договору та/або Угоди, Сторони домовились, що за умови погашення Позичальником, в день укладання цієї Угоди, заборгованості за кредитом у розмірі не менше ніж 30% від суми заборгованості по кредиту зазначеної в п.3, цієї Угоди, що становить 542 259,72 (п'ятсот сорок дві тисячі двісті п'ятдесят дев'ять гривень 72 копійки) гривень, Банк, у відповідності до статті 605 Цивільного кодексу України, припиняє зобов'язання Позичальника щодо погашення залишку кредиту у розмірі 70% від суми заборгованості по кредиту, що становить 1265272,66 гривень (з них кредиту -1 265 272.66 (один мільйон двісті шістьдесят п'ять тисяч двісті сімдесят дві гривні 66 колійок) гривень, шляхом прощення боргу Позичальнику. З цього моменту Кредитний договір вважається припиненим і Сторони не будуть вважати себе лов язаними будь-якими зобов'язаннями. (п.4);
- сторони домовились, що на момент укладення Угоди пеня, нарахована відповідно до Кредитного договору протягом періоду прострочення виконання зобов'язань, встановлюється у розмірі 1 (одна) гривня і підлягає сплаті Позичальником. Сторони домовились, що штрафи, нараховані відповідно до Кредитного договору та несплачені на момент укладення Угоди,скасовуються. (п.5);
- з підписанням Угоди Позичальник вважається належним чином повідомленим про прощення йому зобов'язань по кредиту з моменту виникнення таких обставин згідно умов Кредитного договору та цієї Угоди. При прощенні боргу у Позичальника відповідно до вимог ПК України виникає оподатковуваний дохід та Позичальник зобов'язаний подати до податкового органу декларацію, оплатити податки та збори з такого доходу в порядку та у розмірах, встановлених чинним законодавством України. Банк згідно вимог ПК України зобов'язаний включити суму отриманого Позичальником доходу у вигляді прощеного боргу до розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку-фізичних осіб за підсумками звітного періоду, у якому такий юорг було прощено (п.7).
Листами від 24.04.2018 №282 та від 22.07.2019 №10451/2644 ПАТ «Креді Агріколь Банк» повідомило Головне управління ДФС у м.Києві, що ОСОБА_1 банком у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) у 4 кварталі 2016 року відображено нарахований та виплачений дохід з ознакою доходу "126" у вигляді основної кредитної заборгованості прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності в розмірі 1265272,66 грн.
Тобто, ПАТ «Креді Агріколь Банк», який є правонаступником всіх прав та обов'язків Акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк», як кредитором, з метою виконання вимог підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, повідомлено позивача, як платника податку на доходи фізичних осіб про анулювання кредитної заборгованості за кредитним договором.
Крім того, пунктом 7 вказаного Договору про внесення змін та доповнень №1 від 30.11.2016 року до Кредитного договору № 108/08-Ф від « 09» червня 2008 року повідомлено позивача про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації.
Таким чином, позивачу прощено заборгованість за "тілом" кредиту в сумі 1265272,66 грн. по курсу НБУ на день сплати.
Як наслідок, суд доходить висновку, що вказана сума у відповідності до пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України є додатковим благом платника податку (позивача) та підлягає включенню до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2016 рік.
При цьому суд наголошує, що позивачу надано кредит саме в іноземній валюті.
Пунктом 179.1 статті 179 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пунктом 179.7 цієї ж статті фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Таким чином, відповідно до положень Податкового кодексу України визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, у тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі, тобто є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.
Виходячи з викладеного, суд доходить висновку про те, що основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням, є доходом такого платника.
При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.
Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, у тому числі і військового збору.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 802/1108/17-а (адміністративне провадження №К/9901/40016/18).
Доводи позивача щодо відсутності об'єкта оподаткування у зв'язку з тим фактом, що позивач не отримала жодного блага, оскільки повністю виплатила суму в еквіваленті ло національної валюти та станом на день погашення кожного чергового платежу перевищує суму кредиту в еквіваленті до національної валюти, на думку суду є необгрунтованими.
Суд наголошує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо зміни валюти зобов'язання за кредитом з іноземної валюти у гривню та прощення розміру різниці.
Чинним законодавством України не закріплена стабільність курсу гривні до іноземних валют, при укладанні договорів про кредитування, тим самим беручи на себе зобов'язання повернути кредитні кошти в цій валюті, позивач був обізнаний, що курс національної валюти України до Швейцарського франка не є незмінним, і зміна цього курсу, можливо, відбудеться, а тому повинен був передбачити і врахувати підвищення валютного ризику за кредитним договором.
Таким чином, суд доходить висновку про те, що позивачу здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, у зв'язку з чим сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.
Припинення зобов'язання внаслідок прощення боргу кредитором з одного боку звільняє боржника від обов'язку сплатити заборгованість за кредитним договором, з іншого боку породжує податкові зобов'язання перед державою.
Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.
Наведені вище норми чинного законодавства свідчать, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом, та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Крім того, пунктом 16-1 підрозділу 10 Розділу Перехідних положень ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 Кодексу), тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Отже, отримання фізичною особою доходу, зокрема у вигляді вказаного додаткового блага, обумовлює виникнення в неї обов'язку зі сплати військового збору з такої суми.
Враховуючи, що кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), в даному випадку не мала місце зміна валюти зобов'язання за кредитом з іноземної валюти у гривню, отже при прийнятті податкових повідомлень-рішень податковий орган діяв відповідно до згадуваних норм Податкового кодексу України.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 13.01.2021 року по справі № 815/3071/18, від 07.06.2018 у справі №809/1343/17.
За встановлених обставин отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, правильними є й висновки відповідача щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов'язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).
Водночас посилання позивача на те, що на момент проведення перевірки у податкового органу були відсутні докази отримання позивачем доходів у вигляді додаткового блага, не є належним доказом протиправності податкових повідомлень-рішень, оскільки такі доводи не спростовують встановлений вище судом факт отримання ОСОБА_1 додаткового блага та необхідності відображення такого у складі оподатковуваного доходу.
Відтак, оскаржувані податкові повідомлення рішення є правомірними.
Інші доводи сторін не спростовують висновків, викладених судом у цьому рішенні.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням всіх обставин справи, суд прийщов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач вмотивованих доводів на підтвердження позову не надав, натомість відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме довів правомірність свого рішення, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд висновує, що адміністративний позов позивача є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачу було відмовлено у задоволені позовних вимог, а отже відповідно до ст.139 КАС України сума сплаченого судового збору останньому не повертається.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44116011, місцезнаходження: вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили відповідно дост.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295,297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко