№ 207/2928/25
№ 2/207/1451/25
08 серпня 2025 року м. Кам'янське
Південний районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючого судді Юрченко І.М.,
при секретарі Сівачук А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кам'янське цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У травні 2025 року АТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість в розмірі 47713 (сорок сім тисяч сімсот тринадцять) грн. 32 коп. та судові витрати.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори:
25 січня 2019 року кредитний договір №1001233035601, на підставі якого видано кредит в сумі 15652 грн. 00 коп.; 23 листопада 2019 року кредитний договір № 1001459985601 на підставі якого видано кредит в сумі 20000 грн. 00 коп.
Відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 04 лютого 2025 року складає:
- по кредитному договору від 25 січня 2019 року №1001233035601 - 15869 (п'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 54 коп., з яких: 7747 грн. 12 коп. - заборгованість за кредитом; 3 грн. 35 коп. - заборгованість за процентами; 8119 грн. 07 коп. - заборгованість за комісією;
- по кредитному договору від 23 листопада 2019 року № 1001459985601 - 31843 (тридцять одна тисяча вісімсот сорок три) грн. 78 коп., з яких: 17472 грн. 20 коп. - заборгованість за кредитом; 7 грн. 58 коп. - заборгованість за процентами; 14364 грн. 00 коп. - заборгованість за комісією.
Тобто, загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 04 лютого 2025 року склала 47713 (сорок сім тисяч сімсот тринадцять) грн. 32 коп.
Позивач направив письмові вимоги відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була, тому позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтвердив та просив їх задовольнити, не заперечував проти розгляду справи у заочному порядку.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Заяву про слухання справи за його відсутністю не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи повідомлений належним чином - у відповідності до вимог ч. 6, п. 2 ч. 7 ст. 128, ч. 9 ст. 130 ЦПК України, судовими повістками про виклик за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання.
Відповідно до ст.280 ЦПК судом прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів. Представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечував.
Враховуючи вищенаведене і прийняття судом ухвали про заочний розгляд справи, справа підлягає розгляду в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, наявні у справі письмові докази та оцінивши їх в сукупності суд приходить до наступних висновків.
У судовому засіданні встановлено, що 25 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Перший Український Міжнародний Банк» із заявою № 1001233035601 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (арк. с. 13).
Відповідно до даної заяви, клієнт, підписанням цієї заяви беззаперечно підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «Перший Український Міжнародний Банк» в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийняття ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (у урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговуване (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням цієї заяви підтверджує свою згоду на укладення договору страхування на зазначених нижче умовах.
Згідно даного договору відповідачу надається споживчий кредит в сумі 15652 грн. 00 коп., строком на 24 місяці. Стандартна процентна ставка 0,01 % річних, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 3,99%.
До договору позивачем додано публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції, що діє з 06 кітня 2018 року (арк. с. 16-22); паспорт споживчого кредиту (арк. с. 13 на звороті).
Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором № 1001233035601 від 25 січня 2019 року станом на 04 лютого 2025 року, сума боргу становить 15869 (п'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 54 коп., з яких: 7747 грн. 12 коп. - заборгованість за кредитом; 3 грн. 35 коп. - заборгованість за процентами; 8119 грн. 07 коп. - заборгованість за комісією (арк.с. 33-34).
Також, 23 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Перший Український Міжнародний Банк» із заявою № 1001459985601 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (арк. с. 14).
Відповідно до даної заяви, клієнт, підписанням цієї заяви беззаперечно підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «Перший Український Міжнародний Банк» в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийняття ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (у урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговуване (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням цієї заяви підтверджує свою згоду на укладення договору страхування на зазначених нижче умовах.
Згідно даного договору відповідачу надається споживчий кредит в сумі 20000 грн. 00 коп., строком на 24 місяці. Стандартна процентна ставка 0.01 % річних, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 3,99%.
До договору позивачем додано публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції, що діє з 12 червня 2019 року (арк. с. 22-28); паспорт споживчого кредиту (арк. с. 14 на звороті).
Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором № 1001459985601 від 23 листопада 2019 року станом на 04 лютого 2025 року, сума боргу становить 31843 (тридцять одна тисяча вісімсот сорок три) грн. 78 коп., з яких: 17472 грн. 20 коп. - заборгованість за кредитом; 7 грн. 58 коп. - заборгованість за процентами; 14364 грн. 00 коп. - заборгованість за комісією (арк.с. 35-36).
Таким чином судом встановлено, що відповідач з умовами договорів був ознайомлений, підписав заяви і отримав кредити, однак умови договорів порушив.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст.1048 ЦК України,позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по сумах кредитів та по відсоткам є обґрунтованими.
Разом з тим, розглядаючи обґрунтованість позовної заяви в частині стягнення комісії, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець, на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19, провадження № 61-7416св20.
Більш за це, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі №496/3134/19 також зроблено правовий висновок про те, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків.
Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Такі висновки зроблені в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі №359/12165/14-ц.
Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених ст. 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер і в них поряд із приватно - правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно - правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно - правових нормах.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року в справі №613/1436/17.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Суд звертає увагу, що в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу, та за які банком встановлена щомісячна комісія, також АТ «ПУМБ» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі №496/3134/19, зроблені наступні висновки: якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Окрім цього суд бере до уваги, що Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (Постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21).
Оскільки комісія банком нараховується відповідачу за дії, які банк вчиняє на власну користь, як зазначено у заяві № 1001233035601 від 25 січня 2019 року та заяві № 1001459985601 від 23 листопада 2019 року щомісячна комісія стягується за обслуговування кредитної заборгованості, при цьому не вказаний перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, до того ж доказів ознайомлення боржника під час укладення кредитного договору з «Публічною пропозицією …», що передбачає сплату комісії, суду не представлено, то слід дійти висновку про безпідставність вимог в цій частині.
Так, пунктом 4 заяви № 1001233035601 від 25 січня 2019 року про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, та пунктом 4 заяви № 1001459985601 від 23 листопада 2019 року про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості. При цьому в кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесене щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту передбачена й п. 5.7.3 Публічної пропозиції АТ "ПУМБ" на укладання договорів комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Разом з цим матеріали справи не містять доказів про те, що відповідачка дійсно була ознайомлена з «Публічною пропозицією …», що передбачає сплату комісії та підписала її.
При цьому, з аналізу змісту зазначеного пункту договору вбачається, що сплату відповідної комісії банк покладає на позичальника попри те, що дії, за які вона справляється, вчиняються на користь банку, зокрема, послуги щодо списання та зарахування коштів з метою повернення кредиту, розрахунково-касове обслуговування кредиту.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачу було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд вважає, що положення кредитного договору, укладеного між сторонами про зобов'язання позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості за договором № 1001233035601 від 25 січня 2019 року в розмірі 3,99% та за договором № 1001459985601 від 23 листопада 2019 року в розмірі 3,99% щомісячно у терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Відтак, нарахування позивачем заборгованості по комісії за кредитним договором № 1001233035601 від 25 січня 2019 року в розмірі 8119,07 грн. та за договором № 1001459985601 від 23 листопада 2019 року в розмірі 14364,00 грн. є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «ПУМБ» не повернуті, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 25230 (двадцять п'ять тисяч двісті тридцять) грн. 25 коп.
Підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати зазначеної суми судом не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Ні відзиву, ні заперечень проти позову відповідачем не надано, тому доводи позивача щодо невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, а також розміру прострочених платежів нічим не спростовуються і ці обставини слід вважати доведеними. За таких обставин позов заявлено обґрунтовано та у відповідності до вимог чинного законодавства, тому він підлягає задоволенню частково.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 128, 258, 259, 263-265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованоъ за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (04070, м.Київ, вул. Андріївська, буд. 4, ЄДРПОУ 14282829) заборгованість:
- за кредитним договором від 25 січня 2019 року № 1001233035601 в розмірі 7750 (сім тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 47 коп., з яких: 7747 грн. 12 коп. - заборгованість за кредитом; 3 грн. 35 коп. - заборгованість за процентами;
- за кредитним договором від 23 листопада 2019 року № 1001459985601 в розмірі 17479 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн. 78 коп., з яких: 17472 грн. 20 коп. - заборгованість за кредитом; 7 грн. 58 коп. - заборгованість за процентами.
Всього стягнути 25230 (двадцять п'ять тисяч двісті тридцять) грн. 25 коп.
В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 , - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» витрати по сплаті судового збору у сумі 1280 грн. 94 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто Південним районним судом міста Кам'янського за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І.М. Юрченко