вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
11.09.2025м. ДніпроСправа № 904/3055/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., при секретарі судового засідання Білій К.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Департаменту цивільного захисту населення Сумської обласної державної адміністрації, 40009, м.Суми, вул.Шевченка, 9, код ЄДРПОУ 14373147
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ", 51400, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, м.Павлоград, вул.Соборна, буд.99, код ЄДРПОУ 44604267
про стягнення заборгованості за договором поставки
Представники сторін:
від позивача: Косагова Лариса Володимирівна, самопредставництво
від відповідача: не з'явився
Департамент цивільного захисту населення Сумської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ", в якій просить суд стягнути суму боргу в розмірі 677 490,00грн. та пеню в розмірі 88 797,59грн., а також судовий збір в розмірі 11 494,31грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами поставки №348/2 від 13.12.2023р. та №368/2 від 19.12.2023р., в частині повної та своєчасної поставки.
Ухвалою суду від 12.06.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.07.2025р. о 10:00год.
Відповідач відзив на позов до суду не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 135).
Пунктом 2 ч.6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, Відповідач є обізнаними про вирішення спору, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами (доказами).
08.07.2025р. до суду від представника позивача надійшов лист про надання інформації.
В судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.
Ухвалою суду від 14.07.2025р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, до 10.09.2025 року та відкладено підготовче засідання по справі на 19.08.2025р. о 10:30год.
В судове засідання ніхто не з'явився, про місце, день та час судового засідання були належним чином повідомлені.
Ухвалою суду від 19.08.2025р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.08.2025р. о 14:30год.
Судове засідання, призначене на 28.08.2025р. о 14:30год. не відбулося, у зв'язку з перебування судді Панни С.П. на лікарняному з 25.08.2025р. по 03.09.2025р.
Ухвалою суду від 04.09.2025р. призначено розгляд справи по суті на 11.09.2025р. о 11:00год.
В судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.
У судовому засіданні 11.09.2025р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
Як встановлено матеріалами справи, 13.12.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕНЕГІЯ» (далі - Постачальник, Відповідач) та Департаментом цивільного захисту населення Сумської обласної державної адміністрації (далі - Покупець, Замовник, Позивач) укладено договір поставки № 348/2 (а.с.49-51).
Відповідно до п.1.1. Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність Товари, а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний Товар.
Найменування Товару: Бензин А-95 (код УКТЗЕД 2710124512) (ДК 021:2015 09130000-9 «Нафта і дистиляти»).
Одиниця вимірювання: літр.
Згідно з п.1.3. відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. ціна 1 літра Товару: згідно накладних на товар. Загальна сума Договору: 35 340грн.00коп. (Тридцять п'ять тисяч триста сорок гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 20% - 5890грн 00коп.
У пунктів 4.1. сторони передбачили умови оплати, оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на Товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки.
Місце поставки (передачі) товарів:
5.1.1. Передача Покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки.
5.1.2. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Умови постачання Товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати Товар на АЗС (п.5.2.).
Згідно з п. 6.3. Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін (за умови наявності печатки у сторони). Даний договір діє до 31 грудня 2023 року (10.1.-10.2.).
Позивачем, на виконання умов вищезазначеного Договору, було перераховано Відповідачеві кошти в сумі 35 340,00грн. на вказані в рахунку-фактурі реквізити Постачальника, що підтверджується платіжною інструкцією №895 від 13.12.2023р. (а.с.65).
Свої зобов'язання Позивач щодо перерахунку коштів на рахунок Відповідача виконав повністю.
Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору останній бензин частково в кількості 100 літрів на суму 4 650,00грн., а решту бензину А-95 в кількості 660 літрів отримано не було, чим завдано збитків Позивачеві на суму 30 690,00грн. (паливні картки 15л - 20 шт., 20л - 18 шт. на суму 30 690,00 грн) (а.с.14-17).
19.12.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕНЕГІЯ» (далі - Постачальник, Відповідач) та Департаментом цивільного захисту населення Сумської обласної державної адміністрації (далі - Покупець, Замовник, Позивач) укладено договір про закупівлю нафтопродуктів № 368/2 (а.с.39-46).
Відповідно до п.1.1. постачальник приймає на себе зобов'язання передати Замовнику у власність предмет закупівлі: бензин А-95 та дизельне паливо (ДК 021:2015:09130000-9:Нафта і дистиляти), (далі по тексту - Товар), а Замовник - прийняти Товар та сплатити Постачальнику вартість Товару у строки та на умовах, встановлених даним Договором.
Згідно з п.1.2. розрахунки за відпущений через роздрібну мережу АЗС Товар за цим Договором, здійснюються виключно у безготівковій формі із застосуванням талонів/скретч-карток/ на пальне.
Повне найменування (номенклатура, асортимент), кількість та інші індивідуально визначені відомості Товару вказуються у Специфікації (Додатку №1 до Договору), яка є невід'ємною частиною даного Договору, на підставі якої здійснюється передача Товару від Постачальника до Замовника (п.1.4.).
У пунктах 2.1 та 2.2. сторони визначили, що ціна за одиницю Товару за даним Договором визначена у Специфікації (Додаток № 1 до Договору), яка є невід'ємною частиною даного Договору. Ціна Договору становить 1 038 800,00грн., у тому числі ПДВ 173 133,33грн.
Відповідно до п.3.1. оплата Товару здійснюється в порядку безготівкових розрахунків шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок Постачальника протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання видаткової накладної та талонів відповідно до Специфікації (Додатку №1 до Договору), яка є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно з п.5.1. Постачальник на підтвердження свого обов'язку, що випливає з цього Договору, видає Замовнику Талони відповідного номіналу, марки на замовлену кількість Замовником Товару за адресою: 40009, Україна, Сумська область, м. Суми, вул. Шевченка, 9. Приймання Товару оформляється складанням видаткової накладної. Талони, у розумінні цього Договору, є разовими та мають необмежений строк дії. Талони після отримання Товару за цим Договором вважаються погашеними та, відповідно, є недійсними.
У пункті 6.3.1. сторони дійшли згоди, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку Талонів на весь об'єм Товару та за цінами визначеними Специфікацією (Додаток №1) до даного Договору.
Договір набирає чинності і вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2023, а в частині повного їх виконання Постачальником - до повного їх виконання(п.7.1.).
До договору №368/2 було складено додаток №1 - специфікація (а.с.47), відповідно до якої:
Постачальник передає замовнику Бензин А-95 (ДСТУ7687:2015) талон/скретч-картка на пальне, у кількості 11 200 літрів, на суму 548 800,00грн., Дизельне паливо (ДСТУ 7688:2015) талон/скретч-картка на пальне, у кількості 10 000 літрів, на суму 490 000,00грн. Загальна вартість становить 1 038 000,00грн.
Позивачем, на виконання умов Договору №368/2, було перераховано Відповідачеві кошти в сумі 1 038 800,00грн. на вказані в рахунку-фактурі реквізити Постачальника, що підтверджується платіжною інструкцією №955 від 20.12.2023р. (а.с.66).
Свої зобов'язання Позивач щодо перерахунку коштів на рахунок Відповідача виконав повністю.
Натомість відповідач поставив бензин частково в кількості 8000 літрів на суму 392 000,00грн., а решту бензину в кількості 3200 літрів на суму 156 800,00грн. дизельне паливо в кількості 10000 літрів на суму 490 000,00грн, отримано не було, чим завдано збитків Позивачеві на суму 646 800,00грн. (паливні картки бензин 10л - 80 шт., 20л - 120 шт., паливні картки дизельне паливо 20л - 500 шт. на суму 646 800,00 грн) (а.с.18-37).
Позивачеві від Відповідача були передані скретч-картки на отримання бензину та дизельного палива на АЗС «АВІАС» та «ANP» на території м. Суми та Сумської області, однак з 28 грудня 2024 року по теперішній час вказані АЗС не здійснюють відпуск пального, чим порушують умови вищезазначених Договорів.
Як вказує позивач, про факти відмови у відпуску пального на АЗС уповноважена особа Позивача повідомила безпосереднього керівника і було прийнято рішення звернутися до представників Відповідача у Сумському регіоні. Спілкування між представниками Відповідача, які на той час знаходилися у Сумському філіалі та Позивача тривали у телефонному режимі, але це спілкування жодних результатів не дало. Позивачеві було рекомендовано звернутися до керівника ТОВ «ТЕНЕГІЯ» за юридичною адресою.
22.01.2025р. за вих. № 04/115 Позивач звернувся листом до Відповідача з проханням надати роз'яснення стосовно подальшої можливості використання придбаних скретч-карток (а.с.54).
30.01.2025р. Позивачем була отримана відповідь від Відповідача за вих. № 28-01/25-б від 28.01.2025, в якому керівник підприємства роз'яснив ситуацію на паливному ринку та повідомив, що не відмовляється від виконання умов договорів, укладених між Позивачем і Відповідачем і просить надати йому час для врегулювання питання щодо поставки палива на АЗС (а.с.65).
Протягом лютого та березня 2025 року питання щодо поставки пального на АЗС так і не було вирішено, тому Позивач 20.03.2025р. за вих. № 04/364 (а.с.56) вирішив повторно звернутися до Відповідача з питанням щодо можливості подальшого виконання взятих Відповідачем зобов'язань згідно укладених договорів. Відповіді Позивач від Відповідача не отримав.
08.04.2025р. представниками Позивача були складені акти про непрацюючі заправки ANP та АВІАС на території м. Суми та відсутність на них пального (а.с.59-61).
14.04.2025 за вих. № 05/497 Позивачем рекомендованим листом на адресу Відповідача були направлені копії актів з проханням відреагувати та повідомити про наявність пального на вищезазначених АЗС на території м. Суми та Сумської області та подальшого виконання умов укладених договорів (а.с.57-58).
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення представник Відповідача отримав лист Позивача 18.04.2025 (а.с.77). Відповіді на момент подання позову Позивач не отримав.
Отже, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договорами № 368/2 від 19.12.2023р. та 348/2від 13.12.2023р. в частині повної та своєчасної поставки товару, за який позивачем була здійснена попередня оплата (відмови відповідача у здійсненні заправки автомобілів позивача), внаслідок чого у позивача виникло право вимагати повернення попередньої оплати в сумі 677 490,00грн. Вказане і є причиною виникнення спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що предметом договору був товар зі специфічними характеристиками та порядком обігу - дизпаливо та бензин.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) (далі - Правила №1442) (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).
Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу АЗС (абзац 2 пункту 3 Правил № 1442).
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил № 1442).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.
Враховуючи вказане, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а тому підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до положень вказаної вище Інструкції відповідачем були передані позивачу талони відповідних номіналів, що підтверджують право на отримання товару.
Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Слід відзначити, що в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, вище судом встановлено, що на виконання умов договорів позивач здійснив попередню оплату в загальній сумі 1 074 140,00грн.
Також судом встановлено, що відповідачем не було передано позивачу товар за договором на суму здійсненої попередньої оплати у розмірі 677 490,00грн., а саме:
- за Договором 348/2 паливні картки 15л - 20 шт., 20л - 18 шт. на суму 30 690,00грн.;
- за Договором 368/2 паливні картки бензин 10л - 80 шт., 20л - 120 шт., паливні картки дизельне паливо 20л - 500 шт. на суму 646 800,00грн.
В свою чергу, відповідач вказані доводи позивача не спростував, не оспорив та не надав доказів поставки товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати в розмірі 677 490,00грн. З цього приводу суд зазначає наступне.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає однією із засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно із частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
У даному випадку позивач посилається на те, що товар на суму здійсненої попередньої оплати в розмірі 677 490,00грн. відповідачем поставлений не був, при цьому відповідач вказані обставини під час розгляду справи не оспорив та не спростував.
У той же час згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Крім того, суд зазначає, що вибір способу захисту своїх прав та порушених інтересів є правом позивача. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002, положення частини 2 статті 124 Конституції України передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина 5 статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа, має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі - судовий захист.
Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає однією із засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Отже, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, відповідачем не спростовані.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Враховуючи те, що позивач здійснив попередню оплату товару, а відповідач не поставив позивачу оплачений товар, повернення попередньої оплати не здійснив, господарський суд дійшов висновку про те, що відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний повернути позивачу 677 490,00грн. попередньої оплати.
Враховуючи вказане, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми боргу в сумі 677 490,00грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 88 797,59грн. внаслідок порушення строків поставки Товарів.
До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2 Договору від 13 грудня 2023 р. № 348/2 та пунктом 8.6 Договору від 19 грудня 2023 р. № 368/2 Сторони передбачили відповідальність за порушення умов Договору: «За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного Стороною зобов'язання за кожний день прострочення» та «У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань за цим Договором винна Сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення терміну оплати або поставки товарів від вартості несвоєчасно оплачених або поставлених товарів».
В силу положень статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем, розмір якого підтверджується, зокрема, платіжними інструкціями.
Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги п'ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Приписи розділу І книги п'ятої Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги п'ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги п'ятої цього Кодексу).
При цьому у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 Цивільного кодексу України.
Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після виявлення факту неможливості поставити товар.
Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.
Перевіркою правильності нарахування пені помилок не виявлено, тому вимоги про стягнення пені у розмірі 88 797,59грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі" проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 70 065,57грн.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3028,00грн.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", п.8.23 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22).
Ціна позову становить 766 287,59грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 9 195,45грн. (11 494,31грн. * 0,8).
При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 11 494,31грн., що підтверджується платіжною інструкцією №353 від 04.06.2025р. (а.с.64)
За приписами частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 2 298,86грн (11 494,31грн. - 9 195,45грн.), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.
Суд не вирішує питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у сумі 9 195,45грн.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ", 51400, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, м.Павлоград, вул.Соборна, буд.99, код ЄДРПОУ 44604267 на користь Департаменту цивільного захисту населення Сумської обласної державної адміністрації, 40009, м.Суми, вул.Шевченка, 9, код ЄДРПОУ 14373147 суму боргу в розмірі 677 490,00грн. (шістсот сімдесят сім тисяч чотириста дев'яносто гривень 00коп.) та пеню в розмірі 88 797,59грн. (вісімдесят вісім тисяч сімсот дев'яносто сім гривень 59коп.) за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань за умовами Договорів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ", 51400, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, м.Павлоград, вул.Соборна, буд.99, код ЄДРПОУ 44604267 на користь Департаменту цивільного захисту населення Сумської обласної державної адміністрації, 40009, м.Суми, вул.Шевченка, 9, код ЄДРПОУ 14373147 судовий збір у розмірі 9 195,45грн. (дев'ять тисяч сто дев'яносто п'ять гривень 45коп.).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19.09.2025
Суддя С.П. Панна