Справа № 346/3011/25
Провадження № 2/346/1840/25
17 вересня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі головуючого судді Калинюка О.П.
з участю секретаря Насадик В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
25.07.2024 р. відповідно протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». Наказом № 55-к від 25.07.2024 року на виконання протоколу загальних зборів № 1706 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства.
04.03.2018 року, між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту № 93874. Відповідно до індивідуальної частини договору № 93874 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачу позику у сумі 7 000 грн. ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту № 93874 від 04.03.2018 року та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 7000 грн., а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018 року, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 17 980 грн., а саме:
-заборгованість за кредитом - 4 000 грн.;
-заборгованість за нарахованими відсотками - 2 160 грн.;
-заборгованість за пенею і штрафами - 10 920 грн.
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами. Відповідно до п.2.2 договір факторингу № 1 від 12.04.2018 року окрім іншого зазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній. 12.04.2018 року укладено додаткову угоду № 25 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 25 від 12.09.2019 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 93874 від 04.03.2018 року перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»).
Договір про надання фінансового кредиту № 93874 від 04.03.2018 року укладений в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
На сайті ТОВ «Авентус Україна» була зазначена процедура верифікації особистості та підтвердження заявки. Для цього необхідно підписати договір за допомогою одноразового паролю, який надходить позичальнику в СМС-повідомленні. При укладенні договору № 93874 від 04.03.2018 року на фінансовий номер телефону відповідача був відправлений одноразовий ідентифікатор (зазначений у довідці про ідентифікацію), який був використаний для прийняття та підтвердження умов вищезазначеного договору Шляхом введення коду підтвердження позичальник підписує та приймає пропозицію та підтверджує укладення договору.
Заборгованість відповідача за кредитним договором № 93874 від 04.03.2018 року становить 23 531 грн. 27 коп., з яких:
-заборгованість за кредитом - 17 980 грн.;
-заборгованість за нарахованими відсотками -
-заборгованість за пенею, 3% річних та інфляційних втрат - 10 920 грн.
Враховуючи наведене сторона позивача просить поновити строк позовної давності для подання позову до суду та стягнути з відповідача на користь позивача вищевказану заборгованість.
Сторона позивача в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в позовній заяві зазначає, що позовні вимоги підтримує, просить справу розглядати в її відсутності та не заперечує щодо ухвалення заочного рішення (а. с. 7).
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про розгляд справи належно повідомлявся, за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання. Причин своїх неявок відповідач суду не повідомив, не звернувся із заявою про розгляд справи у його відсутності та не подав відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Тому відповідно до положень ч. 4 ст. 223 та ч.1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторона позивача згідна із таким порядком судового розгляду.
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи (їх представників), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.
Звертаючись до суду із даним позовом позивач просив поновити строк позовної давності.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позовних вимог є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № 93874 від 04.03.2018 року, зі встановленим строком користування з 04.03.2018 року по 03.04.2018 року.
З позовною заявою ТОВ «ВІН ФІНАНС» звернулося до суду 16.06.2025 року.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
02.04.2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12.03.2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року №392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 року № 500.
Тобто, з березня 2020 року строки позовної давності продовжені.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 відмінено з 24 год. 00 хв. 30.06.2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відповідно до п.19 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов поданий у строки, визначені законом, оскільки строк дії договору був погоджений до 03.04.2018 року, а тому строк звернення до суду з позовом спливав 03.04.2021 року на яку припадає продовження дії таких строків позовної давності.
Судом встановлено, що 04.03.2018 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем укладено Договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 93874 (а. с. 51, 52).
Згідно п. 1.1. Договору Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в загальній сумі 4 000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових витрат Клієнта, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредит.
Відповідно до п.1.2. Договору сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування кредитом: 1,71% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (624,15% річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору, починаючи з наступного дня після для надання кредиту.
Як вбачається з п.1.3. Договору сукупна вартість кредиту складає 151, 30% від суми кредиту (у процентному виразі) або 6 052 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування кредитом 51, 30% від суми кредиту (у процентному виразі) або 2 052 грн.
Згідно п.1.4.Договору строк дії договору 30 днів, але в будь якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором. Кредит надається строком на 30 днів.
Відповідно до п.1.5.Договору кредит надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківській картковий рахунок клієнта; здійснення грошового переказу на ім'я клієнта через внутрішньодержавні платіжні системи.
Додатком № 1 до договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 93874 від 04.03.2018 року є графік платежів до договору про надання коштів у позику, на умовах споживчого кредиту №93874 від 04.03.2018 року, з якого встановлено, що сторонами погоджено суму позики: 4 000 грн.; суму нарахованих процентів: 2 052 грн. Разом до оплати: 6 052грн. Дата повернення Позики та сплати нарахованих процентів: 03.04.2018 року (а. с. 53).
Відповідно до листа директора ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №5591-ВП від 07.05.2025 року зазначено, що згідно з договором ВП-200417-1 від 20.04.2017 року було здійснено за дорученням ТОВ «Авентус Україна» наступні успішні перекази на карти клієнтів, зокрема, 04.03.2018 року на суму 4 000 грн., маска картки № НОМЕР_1 , код авторизації 955750 (а.с. 26 на звороті).
Згідно з карткою обліку договору № 93874 від 04.03.2018 року за період з 04.03.2018 року до 16.07.2018 року заборгованість відповідача становить 17 980 грн., яка складається з 4 000 грн., проценти становлять 2 160 грн., штраф 900 грн., пеня 10 920 грн.(а. с. 33-35).
Із зазначеної картки обліку вбачається, що заборгованість нарахована станом на 16.07.2018 року (а.с.35 зворотній аркуш).
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу №1, на підставі чого відбулося відступлення права вимог зазначених у відповідних реєстрах прав вимог (а.с. 42-44).
17.07.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено додаткову угоду № 3 до договору факторингу №1 від 12.04.2018 року (а.с.32).
Згідно з реєстром прав вимог № 4 від 17.07.2018 року ТОВ «Авентус Україна» на підставі договору факторингу № 1 від 12.04.2018 року відступило на користь позивача права грошової вимоги до боржників, в тому числі, за договором від 04.03.2018 року, що укладений з відповідачем (а.с. 18-19).
Відповідно до наказу № 55-К від 25.07.2024 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейменовано у ТОВ «ВІН ФІНАНС» (а. с. 54).
Згідно з розрахунком заборгованості (Станом на дату відступлення прав вимог) за договором № 93874 від 04.03.2018 року заборгованість становить 17980 грн., з яких: основний борг 4 000 грн., сума боргу за відсотками 2 160 грн. та сума боргу за пенею та штрафами 10 920 грн. (а.с. 21 зворотній аркуш).
Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованості за вказаними кредитними договорами.
Згідно зіст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимогцього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 вказаного Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ст. 610 ЦК Українипередбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З наданих позивачем розрахунків вбачається, що відповідач не виконав умов вищевказаних договорів.
Відповідно дост. 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з положеннямич. 2 ст. 1047 цього Кодексуна підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною ч. 1 ст. 1049 ЦК Українипередбачено, щопозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Положеннямистатті 1048 ЦК України, яка на підставічастини 2 статті 1054 цього Кодексузастосовується до відносин закредитнимдоговором), передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно дочастини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеномучастиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 ЗаконуУкраїни «Про електронну комерцію»).
Згідно зі статтею 12 вказаного Законуякщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Згідност. 4,5 ЗаконуУкраїни «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовою зокрема вважається послуга з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансовогокредиту.Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.
Статтею 6 цього Законуфінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору.
Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі:
1) у паперовому вигляді;
2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначенимиданим Законом;
3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;
4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов'язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов'язковим.
При цьому, судом, згідноч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19.
Отже, між сторонами вказаного кредитного договору досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов'язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов'язковим.
Судом встановлено що доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування ним наданими йому кредитними коштами, а також не подав будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунків заборгованостей.
Крім того, на час ухвалення даного рішення вказана заборгованість відповідачем добровільно не погашена, оскільки суду не надано жодних відомостей про протилежне.
Тому позов підлягає задоволенню.
Судом також встановлено, що стороною позивача позивача за звернення з даною позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп., що стверджується платіжною інструкцією № 93874 від 30.05.2025 року (а. с. 8).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з цим судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України у зв'язку із повним задоволенням позовних вимог.
Крім того, стороною позивача вказано, що нею понесені судові витрати за професійнуправничу допомогу,вартість якої становить 5 000 грн.
Так, відповідно до договору № 33 про надання правової допомоги від 22.03.2024 року, додаткової угоди до договору № 33 про надання правової допомоги від 22.03.2024 року, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» щодо стягнення кредитної заборгованості, адвокат Міньковська А.В. надала стороні позивача юридичні послуги відповідно до вказаного договору, а останній прийняв надані послуги, а саме: підготовка позовної заяви з додатками про стягнення кредитної заборгованості.
Загальна вартість наданих послуг становить 5 000 грн. (а. с. 20, 23, 36-41).
Згідно з положенням ч. 2, 3ст. 141 ЦПК України судові витрати (крім судового збору), пов'язані із розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Суд, вивчивши зазначену вище документацію, з урахуванням вказаних доводів, задоволення вимог сторони позивача, принципів розумності та співмірності, незначної складності справи, здійснення її розгляду за відсутності представника позивача, вважає, що слід стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.
Отже, дані судові витрати підлягають присудженню з відповідачки на користь позивача на підставі п. 1 ч. 2 ст.141ЦПК України у зв'язку із задоволенням позовних вимог.
На підставі ст. ст. 11, 512, 514, 526, 530, 610, 612, 629, 1048, 1050, 1054, 1077 ЦК України та, керуючись ст. ст. 1-18, 76-81, 89, 141, 274-279, 280-289, 352-355 ЦПК України, суд
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ: 38750239) заборгованість за кредитним договором № 93874 від 04.03.2018 року в розмірі 23 531 (двадцять три тисячі п'ятсот тридцять одна) гривня 27 копійок, визначену станом на 16.06.2025 року.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 , судові витрати в розмірі 5 422 (п'ять тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, які складаються з витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ: 38750239).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що ухвалив дане рішення, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня ухвалення цього рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення даного рішення .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 19.09.2025 року.
Суддя: Калинюк О. П.