Справа № 947/33951/25
Провадження № 1-кс/947/13943/25
12.09.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025160000000995 від 10.09.2025 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Носачів Смілянського району Черкаської області, громадянина України, українця, з неповною вищою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
Досудовим розслідуванням установлено, що 10.09.2025 року приблизно о 07:35 год., у світлий час доби, у суху погоду, без опадів, водій ОСОБА_4 , який має посвідчення водія на право на керування транспортними засобами категорії «В» і «С», серії НОМЕР_1 , видане 24.12.2024 року ТСЦ 7142, тобто маючий стаж керування транспортними засобами менше 2 років, керуючи автомобілем «MERCEDES-BENZ SPRINTER», реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснював рух у Березівському районі Одеської області, з боку м. Одеси в напрямку м. Києва, по сухому асфальтобетонному дорожньому покриттю проїзної частини автодороги М-05 сполученням «Київ - Одеса», яка є автомобільною дорогою загального користування міжнародного значення, на якій організовано двосторонній рух з окремими проїзними частинами зустрічних напрямків, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою, та які складалися з двох смуг для руху транспортних засобів у кожному напрямку, межі яких позначені горизонтальною дорожньою розміткою 1.2 (широка суцільна лінія - позначає край проїзної частини (крайова розмітка) автомобільних доріг та вулиць) Розділу 34 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху України) та горизонтальною дорожньою розміткою 1.5 (позначає межі смуг руху за наявності двох і більше смуг, призначених для руху в одному напрямку) Розділу 34 Правил дорожнього руху України, а також на якій встановлені суцільні парапетні металеві огородження-«відбійники», розташовані на розділювальній смузі.
Під час руху по автодорозі М-05 сполученням «Київ - Одеса» водій ОСОБА_4 на керованому ним автомобілі «MERCEDES-BENZ SPRINTER» наближався до ділянки, розташованої на 424 км + 500 м, у Березівському районі Одеської області, при цьому здійснював рух зі швидкістю 100-110 км/год, чим він порушив вимоги п.п. 12.6. б), 12.9. б) Правил дорожнього руху України, які передбачають, що:
п. 12.6. «Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51, дозволяється рух із швидкістю:
б) транспортним засобам, якими керують водії із стажем до 2 років, - не більше 70 км/год»;
п. 12.9. «Водієві забороняється:
б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил».
В цей час попереду вказаного автомобіля в попутному з ним напрямку, тобто по правій смузі проїзної частини автодороги М-05 сполученням «Київ - Одеса», з боку м. Одеси в напрямку м. Києва, здійснював рух автопоїзд у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача «DAF XF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_3 , зі спеціалізованим напівпричепом-контейнеровозом «ROBUSTE KAISER S3803A», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який здійснював рух зі швидкістю 75 км/год.
Під час руху по автодорозі М-05 сполученням «Київ - Одеса», наближаючись до ділянки, яка розташована на 424 км + 500 м, у Березівському районі Одеської області, маючи реальну і об'єктивну можливість своєчасно виявити попереду свого автомобіля перешкоду для свого подальшого руху - вищевказаний автопоїзд у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача «DAF XF 105.460» зі спеціалізованим напівпричепом-контейнеровозом «ROBUSTE KAISER S3803A», який здійснював рух попереду у попутному напрямку по правій смузі руху зі значно меншою швидкістю, водій ОСОБА_4 , діючи з необережності та в порушення вимог п.п. 1.7., 2.3. б) Правил дорожнього руху України, яким передбачено, що:
п. 1.7. «Водії зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходи. Усі учасники дорожнього руху повинні бути особливо обережними до дітей, людей похилого віку та осіб з явними ознаками інвалідності»;
п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»,
уважним не був, постійно не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого відповідним чином не відреагував на її зміну, та в порушення вимог п.п. 1.5., 12.1.,12.3. Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:
п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п. 12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;
п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»,
не переконався в безпеці свого руху, не обрав безпечну і допустиму швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, свої практичні навички керування транспортними засобами, а також особливості завантаження і стан свого автомобіля, щоб мати можливість постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не вжив належних і своєчасних заходів до зменшення швидкості свого руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, а проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, продовжив рух із зазначеної вище швидкістю, в результаті чого на вищевказаній ділянці автодороги скоїв попутне зіткнення передньою частиною кузову керованого ним автомобіля «MERCEDES-BENZ SPRINTER» із задньою частиною кузова спеціалізованого напівпричепа-контейнеровоза «ROBUSTE KAISER S3803A», який у складі зі спеціалізованим вантажним сідловим тягачем «DAF XF 105.460» здійснював рух попереду у попутному напрямку зі значно меншою швидкістю, після чого зазначений автомобіль «MERCEDES-BENZ SPRINTER» у некерованому стані виїхав за межі проїзної частини - на праве узбіччя та у кювет.
Внаслідок даної ДТП було травмовано:
- пасажирку автомобіля «MERCEDES-BENZ SPRINTER» ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій спричинені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, перелому лобної кістки, перелому тім'яної кістки, перелому 3-го шийного хребця?, забою лівої легені, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, з приводу яких останню було госпіталізовано на стаціонарне лікування до КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради;
- пасажирку автомобіля «MERCEDES-BENZ SPRINTER» ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , якій спричинені тілесні ушкодження у вигляді тупої травми грудної клітини, перелому VІІІ ребра зліва, рубленої рани правої гомілки, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, з приводу яких останню для надання медичної допомоги доставлено до КНП «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради (амбулаторне лікування).
Допущенні водієм ОСОБА_4 порушення вимог п.п. 1.5., 1.7., 2.3. б), 12.1., 12.3., 12.6. б), 12.9. б) Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та у своїй сукупності призвели до настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_12 ( ОСОБА_11 ) середньої тяжкості тілесного ушкодження і заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ).
За викладених обставин, 11.09.2025 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження і якщо вони заподіяли тяжке тілесне ушкодження потерпілому.
Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому тяжкого злочину, в цілях запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертається до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
У судовому засіданні -
Прокурор оголосив клопотання, вимоги клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити. На запитання слідчого судді повідомив, що на даний час потерпіла перебуває у реанімації в стабільно важкому стані.
Захисник підозрюваного проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те, що його підзахисний погоджується з підозрою та позитивно характеризується. Просив відмовити у задоволенні клопотання, а у разі задоволення визначити менший розмір застави, ніж просить сторона обвинувачення.
Підозрюваний зазначив, що з пред'явленою йому підозрою погоджується та злочин ним вчинено з необережності. Звернув увагу на те, що його батьки наразі встановлюють контакти потерпілих з метою відшкодування всіх збитків.
Слідчий суддя вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали додані в обґрунтування клопотання, приходить до наступного переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 11.09.2025 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження і якщо вони заподіяли тяжке тілесне ушкодження потерпілому.
Згідно п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними у ході досудового розслідування матеріалами, зокрема: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 10.09.2025 року, схемою та фототаблицею до нього; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 10.09.2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 10.09.2025 року; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_10 від 10.09.2025 року; речовими доказами та іншими матеріалами провадження в сукупності..
На підставі зазначеного, слідчий суддя вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Слідчий суддя наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_4 у скоєнні злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для застосування відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України.
Відповідно до ст. ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті у випадку направлення обвинувального акту до суду.
Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні такого злочину у випадку направлення обвинувального акту до суду, а також те, що останній має право виїзду за кордон, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Проте, аналізуючи вказаний ризик також в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).
Розглядаючи ризик переховування підозрюваного ОСОБА_13 в контексті практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя звертає увагу на наступне: підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання, а також погоджується з пред'явленою підозрою, що на думку слідчого судді значно зменшує ризик переховування підозрюваного.
Слідчий суддя також погоджується з доводами клопотання, що існує ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливого впливу підозрюваним ОСОБА_4 на свідка ОСОБА_7 в рамках даного провадження, оскільки на теперішній час досудове розслідування триває, підозрюваному відові анкетні дані свідка, а тому підозрюваний може на нього впливати, схиляючи його до надання неправдивих показань з метою уникнення відповідальності за імовірне вчинення тяжкого злочину.
Сторона обвинувачення в своєму клопотанні посилається також на наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме на те, що підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що вказаний ризик необґрунтований, з огляду на те, що стороною обвинувачення не зазначено яким чином підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню, відповідно до чого, слідчий суддя вважає безпідставними посилання сторони обвинувачення на існування в рамках кримінального провадження ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України
Попри вищевказані встановлені в судовому засіданні ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення, всупереч п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України, жодним чином не обґрунтовує неможливість запобігання таким ризикам, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 для забезпечення його належної процесуальної поведінки впродовж досудового розслідування кримінального провадження, натомість, одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа та тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованого злочину, не може бути єдиною підставою для застосування відносно неї виняткового та найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Так, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Як вбачається з п. 62 рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.
У п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» зазначено: «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу», про це ж вказується у п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року по справі «Хайреддінов проти України».
При цьому на користь звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (Справа Європейського суду з прав людини «Пунцельт проти Чехії»).
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Так, слідчий суддя надає належну правову оцінку обставинам ймовірного вчинення підозрюваним ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину (злочин з необережності, особою в тверезому стані), відомостям щодо особи підозрюваного, а саме: як встановлено в судовому засіданні підозрюваний з підозрю погоджується, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання та має намір відшкодувати потерпілій стороні збитки на лікування, що в сукупності свідчить про можливість запобігання встановленим ризикам та забезпеченню належної процесуальної поведінки підозрюваного, шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
При цьому, слідчий суддя наголошує на тому, що відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Зокрема, зобов'язання підозрюваного ОСОБА_4 не залишати приміщення домоволодіння цілодобово унеможливить вчинення ним дій, спрямованих на переховування від органу досудового розслідування і суду, а також впливу підозрюваним на свідка в рамках провадження.
В свою чергу покладення на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, в повній мірі забезпечуватиме належну процесуальну поведінку останнього.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до переконання, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який відповідно до ст. 181 КПК України полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 та в повній мірі здатний запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам, передбаченим п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя прийшов до висновку про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, а тому у задоволенні клопотання сторони обвинувачення слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 193, 194-196 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025160000000995 від 10.09.2025 року відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 08.11.2025 року, включно, в межах строку досудового розслідування, із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги.
Покласти на підозрюваного строком до 08.11.2025 року, включно, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1