пр. № 6/759/398/25
ун. № 759/2507/19
19 вересня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Косінської І.В.,
за участю: представника заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа,
у вересні 2025 р. представник заявника звернувся до суду із зазначеною заявою, просить суд видати дублікат виконавчого листа судового наказу по справі №759/2507/19 щодо призначення аліментів.
Заяву обґрунтовує тим, що унаслідок вимушеного переміщення та втрати майна, у зв'язку з повномасштабною збройною агресією РФ проти України, оригінал виконавчого документа втрачено та відновити його неможливо.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Як встановлено п. 17.4 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Представник заявника у судовому засіданні заяву підтримала у повному обсязі, просила задовольнити.
Суд дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у заяві докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як передбачено п. 1 ч. 1. статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Судом встановлено, що 11.02.2019 Святошинським районним судом м. Києва видано судовий наказ 2-н759/64/19 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 07.02.2019 і до досягнення дитиною повноліття (а.с 11).
22.03.2019 згідно рекомендованого повідомлення, що міститься у матеріалах справи ОСОБА_2 отримала судовий наказ 2-н759/64/19 від 11.02.2019 (а.с. 14).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16.09.2020 у задоволенні заяви ОСОБА_5 про видачу дубліката виконавчого листа відмовлено (а.с. 20).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12.10.2020 у задоволенні заяви ОСОБА_5 про видачу дубліката виконавчого листа відмовлено (а.с. 26).
Відповідно до роз'яснень, викладених у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.07.2015 «Узагальнення про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу у зв'язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов'язково перевірити, чи не було виконано судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили.
Таким чином, суд має право видати дублікат виконавчого листа тільки у разі доведеності втрати його оригіналу.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Враховуючи, відсутність доказів втрати виконавчого документа та належного обґрунтування такої втрати, суд приходить до висновку, що заява є необґрунтованою та такою, яка не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами п 9, п. 17.4 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 3, 260, 261, , 354, 431 Цивільного процесуального кодексу України,-
у задоволенні заяви ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: О.В. Ул'яновська