Справа № 947/30450/25
Провадження № 1-кс/947/14000/25
14.09.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025160000000149 від 06.02.2025 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нерубайське Біляївського району Одеської області, ром за національністю, громадянина України, не маючого освіти, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (без номеру), раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 190 КК України,-
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025160000000149 від 06.02.2025 року відносноОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 190 КК України, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 314 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 950 792 грн.
Мотивуючи необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий у клопотанні зазначив, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину та у разі засудження, до нього може бути застосовано покарання у виді реального позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна. Метою застосування до підозрюваного запобіжного заходу слідчий визначає забезпечення його належної процесуальної поведінки, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та продовжити кримінальні правопорушення.
Підставою застосування запобіжного заходу в клопотанні визначено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, а також суттєвий ступінь вказаних ризиків.
Враховуючи викладене, для нівелювання зазначених в клопотанні ризиків, на думку органу досудового розслідування, необхідним є застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому, застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти цим ризикам.
При визначенні розміру застави слідчий в клопотанні просить врахувати тяжкість, характер та обставини вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 та розмір завданої кримінальним правопорушенням шкоди. Вважає, за викладених обставин, що застава в межах від 80 до 300 прожиткових мінімумів не здатна забезпечити виконання, покладених на нього обов'язків, а тому на його думку застава, має складати у розмірі 319 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Крім того, для забезпечення інтересів ефективного досудового розслідування, у випадку внесення застави на ОСОБА_4 необхідно покласти обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Позиція сторін у судовому засіданні.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 надав короткий виклад фактичних обставин кримінального провадження. Зазначив, що органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів які підтверджують причетність підозрюваного до обставин злочину. На думку прокурора ризики, які вказані у клопотанні передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України є наявними. Тому з урахуванням обґрунтованої підозри, наявності ризиків, вважав за доцільне застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави у розмірі 314 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 просила долучити до матеріалів клопотання документи які характеризують особу підозрюваного, проти задоволення клопотання заперечувала, вважає ризики є необґрунтованими, зокрема на її думку відсутній ризик впливу на потерпілих, оскільки останні є особами зі зброєю. Повідомила, що підзахисний має міцні соціальні зв'язки, має п'ятеро дітей, перебуває у цивільному шлюбі. На її думку запропонований стороною обвинувачення розмір застави є непомірним. Просила обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а в разі задоволення клопотання просила визначити мінімальний розмір застави.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника, повідомив, що з підозрою він не погоджується, просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обставини, якими обґрунтоване клопотання.
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 06.02.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025160000000149 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України.
Досудовим слідством встановлено, що у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації 24 лютого 2022 року було введено воєнний стан на всій території України відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»
№ 2102-ХІ строк дії якого неодноразово продовжувався, в тому числі на час вчинення кримінальних правопорушень.
З початком повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України найпоширенішим шляхом отримання військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - ЗСУ) транспортних засобів, необхідних для виконання бойових завдань у зоні бойових дій є залучення благодійного фонду чи громадської організації, яка може виступити посередником у передачі автомобіля військовим ЗСУ.
Розуміючи можливість отримання постійного прибутку незаконним шляхом, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше лютого 2022 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючись прагненням до наживи, при невстановлених обставинах, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, розробив план злочинної діяльності, спрямований на заволодіння грошовими коштами військовослужбовців ЗСУ, їх родичів та осіб, які займаються волонтерською діяльністю з купівлі транспортних засобів для потреб ЗСУ, шляхом шахрайства, користуючись воєнним станом в Україні, обумовленим збройною агресією російської федерації, з метою незаконного збагачення та безперервного протиправного отримання матеріальних благ протягом тривалого часу внаслідок вчинення корисливих умисних злочинів проти власності на постійній основі.
Злочинний умисел ОСОБА_7 полягав у заволодінні грошовими коштами потерпілих під приводом витрат на розмитнення, страхові внески та логістичні потреби при нібито транспортуванні неіснуючого автомобіля, шляхом розміщення завідомо неправдивих оголошень з продажу транспортних засобів на Інтернет-сайтах та повідомлення потенційним покупцям неправдивої інформації про наявність таких транспортних засобів.
Усвідомлюючи, що з початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, виникла гостра потреба військовослужбовців ЗСУ у транспортних засобах, які використовуються останніми при виконанні бойових завдань в зоні бойових дій, та високий попит серед військовослужбовців ЗСУ на недорогі автомобілі вторинного ринку, у якості об'єкту свого злочинного посягання ОСОБА_7 обрав саме цю категорію громадян України.
Кінцевим результатом вчинених злочинів є отримання незаконного доходу за рахунок протиправного заволодіння та подальшого привласнення грошових коштів потерпілих шляхом їх переведення на підконтрольні ОСОБА_7 та наближеній до нього особі банківські рахунки.
Розуміючи, що всі етапи злочинної діяльності задля досягнення кінцевого результату провести самотужки не вдасться та існує значний ризик бути викритим, ОСОБА_7 вступив у злочинну змову зі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , направлену на організацію злочинів, пов'язаних із заволодінням шляхом шахрайства грошовими коштами військовослужбовців ЗСУ.
ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , поєднані єдиним злочинним умислом, організували та очолили злочинну групу, до якої підібрали учасників із кола знайомих та довірених осіб, які володіють вольовим характером, навичками та умінням вести бесіду, справляти враження добросердечності і безкорисливості, а саме ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій та ролей учасників організованої групи, спрямованих на досягнення єдиного злочинного плану, відомого усім учасникам організованої групи.
З метою забезпечення існування та функціонування організованої злочинної групи, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 розробили єдиний план злочинних дій з розподілом функцій кожному з учасників групи.
За задумом учасників організованої групи під загальним керівництвом ОСОБА_7 безумовній реалізації злочинного плану, полегшенню здійснення шахрайства щодо потерпілих та конспірації вчинюваних злочинів від викриття правоохоронними органами сприятиме розпочата військова агресія рф проти України, що значно полегшує заволодіння коштами певної категорії громадян України - військовослужбовців ЗСУ, готових придбати за особисті кошти транспортні засоби, які використовуються останніми при виконанні бойових завдань в зоні бойових дій, для посилення обороноздатності держави від зовнішнього ворога.
При цьому співорганізаторами злочинного угрупування ОСОБА_7 та ОСОБА_4 враховано, що військові, які бажають купити транспортний засіб за власний кошт для виконання бойових завдань, можуть зробити це через передачу автомобіля як "гуманітарної допомоги" у користування військовій частині, при цьому оформлення може здійснюватися через благодійний фонд або громадську організацію.
Так, відповідно до розробленого загального плану, невстановлений учасник організованої групи, діючи за вказівкою організатора злочинного угрупування ОСОБА_7 , через мережу Інтернет, з метою введення в оману потерпілого та надання хибного уявлення, що останній дійсно спілкується з волонтерами, відібрав виставлені на сайтах благодійних організацій, які займаються допомогою військовослужбовцям ЗСУ, особисті данні діючих волонтерів, їх фотознімки з особистим документом та фотознімки з відображенням передачі автівок військовим ЗСУ, які поширив серед учасників організованої групи.
З сайту Благодійного фонду підтримки українських захисників та соціально незахищених верств населення «ЧОВЕН», ЄДРПОУ: 43860078, невстановлений учасник організованої групи відібрав фотознімки засновника фонду ОСОБА_11 , після чого у телефонній бесіді з потерпілим, учасникам організованої групи надав вказівку представлятися ім'ям « ОСОБА_12 » та у якості підтвердження особи, надсилати потерпілим на мобільні додатки надані ним зображення.
В мережі Інтернет на різних сайтах невстановлений учасник організованої групи відібрав данні військового капелана ОСОБА_13 релігійної організації «релігійна громада Церкви християн віри євангельської «ДОБРИЙ САМАРЯНИН» с. Зозів Рівненського району», ЄДРПОУ: 26452604, після чого у телефонній бесіді з потерпілим, учасникам організованої групи надав вказівку представлятися ім'ям « ОСОБА_14 » та у якості підтвердження особи, надсилати потерпілим на мобільні додатки надані ним зображення.
Крім того, в мережі Інтернет на різних сайтах невстановлений учасник організованої групи відібрав дані волонтера ОСОБА_15 з м. Чорноморськ, після чого у телефонній бесіді з потерпілим, учасникам організованої групи надав вказівку представлятися ім'ям « ОСОБА_16 » та у якості підтвердження особи, надсилати потерпілим на мобільні додатки надані ним зображення.
Далі, в мережі Інтернет з сайту БФ «ЧОВЕН» та у соціальній мережі «Facebook» зі сторінки Благодійної організації «Благодійний фонд «ВІРА І ВЧИНКИ», ЄДРПОУ: 44664959, невстановлений учасник організованої групи відібрав фотознімки з відображенням передачі автівок військовим ЗСУ, які поширив серед учасників організованої групи.
За вказівкою співорганізаторів злочинного угрупування ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , учасники організованої групи придбали мобільні телефони та сім-карти з номерами мобільного зв'язку, які використовували під час вчинення злочину, в той час як для спілкування між собою використовували окремі телефони та номери мобільного зв'язку.
Придбані сім-карти учасники організованої групи активували та отримали коди для підтвердження входу у додатки «Viber, telegram, whatsapp», зареєструвавшись у зазначених додатках під іменами « ОСОБА_12 », « ОСОБА_14 », « ОСОБА_16 » та « ОСОБА_17 » з додаванням до імені у мобільному додатку - «Пригон авто», «авто для ЗСУ» чи назву моделі транспортного засобу.
Крім того, організатор злочинного угрупування ОСОБА_7 , готуючись до вчинення організованою групою кримінального правопорушення, з метою конспірації, знаходив осіб, які виявляли бажання продати свої банківські картки за грошову винагороду, отримував від вказаних осіб банківські картки, особисті дані та фінансовий номер мобільного зв'язку клієнта банківської установи, після чого передав невстановленим способом зазначені банківські карти невстановленим досудовим розслідуванням особам, які у подальшому здійснювали банківські перекази грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, на інші підконтрольні ОСОБА_7 банківські рахунки та банківські картки, які обслуговують такі рахунки.
В свою чергу, організатор злочинного угрупування ОСОБА_7 , з метою запобігання можливості встановлення та викриття злочинної діяльності організованої групи, під іменами, які не належать учасникам злочинного угрупування, за допомогою мережі Інтернет, створив профілі на платформі «Facebook», використовуючи які, в подальшому, спочатку він, а згодом за його вказівкою і учасник організованої групи ОСОБА_10 , у групах « ІНФОРМАЦІЯ_6 », «Авто для військових», «Авто, мото Обмін та продаж..», «Одеса новини та оголошення» та інших групах зазначеної соціальної мережі, під різними ніками, розміщували оголошення про продаж транспортних засобів, яких у володінні чи іншому користуванні не мали.
Відповідно до єдиного плану, розробленого співорганізаторами злочинного угрупування ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , схема вчинення шахрайства полягала у наступному.
Так, спочатку ОСОБА_7 самостійно, а потім за його вказівкою учасник організованої групи ОСОБА_18 , використовуючи спеціально придбаний для цього мобільний телефон, за допомогою мережі Інтернет у групах «Авто для ЗСУ», «Авто для військових», «Авто, мото Обмін та продаж..», «Одеса новини та оголошення» та інших групах зазначеної соціальної мережі «Facebook», під різними іменами розміщували оголошення про продаж транспортних засобів, яких у володінні чи іншому користуванні учасники злочинного угрупування не мали.
Таким чином, підготувавшись до вчинення злочину, учасники злочинної організації, за вказівкою співорганізаторів злочинного угрупування ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , збирались разом та приймали на спеціально придбані для вчинення злочину мобільні телефони вхідні дзвінки від потенційних покупців.
Згідно єдиного злочинного плану, з метою введення потерпілого в оману та присипляння його пильності, складання враження дійсності подій, пов'язаних з транпортуванням автомобілів волонтерами з території Польщі на територію України, співорганізатори злочинного угрупування ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , серед безпосередніх учасників вчинення шахрайства, ділили ролі - «волонтер ОСОБА_12 » чи «волонтер ОСОБА_16 », «брокер ОСОБА_14 » чи «брокер ОСОБА_17 » та «водій».
При надходженні дзвінка від потенційного покупця, відповідав учасник організованої групи, який представлявся волонтером благодійної організації, з метою введення потерпілого в оману та переконання в тому, що потерпілий дійсно розмовляє з волонтером благодійної організації, надсилав на мобільний додаток потерпілому фотознімки з особистим документом, фотознімки з відображенням передачі автівок військовим ЗСУ, які отримував від невстановленого учасника організованої групи, надавав відомості щодо технічного стану транспортного засобу, зазначеного в оголошенні, та просив потерпілого надіслати йому на мобільний додаток фотознімок документів, які підтверджують особу потерпілого та причетність його до ЗСУ.
Далі, з метою утримання уваги потерпілого, недопущення критичного осмислення ситуації, перевірки повідомлених відомостей, а також створення у нього переконання у правдивості повідомленої йому інформації та вигідності пропозиції, учасники організованої групи, кожен діючи згідно відведеної ролі у єдиній злочинній схемі вчинення злочину, почергово здійснювали дзвінки на мобільний телефон потерпілого, із застосуванням мобільних телефонів та сім-карток з номерами мобільного зв'язку, заздалегідь приготованих для вчинення злочину, та вели обмін повідомленнями з потерпілим у мобільному додатку «Viber» чи «WhatsApp», представляючись потерпілому волонтером благодійної організації, митним брокером, водієм-перевізником транспортного засобу, повідомляли, що транспортний засіб продається без передоплати, автомобіль знаходиться у пункті пропуску через державний кордон України «Рава-Руська» на кордоні з Польщею; запевняли у належному технічному стані автомобіля; наполегливо просили оплатити послуги, які учасники організованої групи не мали наміру надавати, а саме: витрати на платформу для перевезення автомобілів (лафет), оформлення документів: міжнародний страховий поліс «Зелена карта», генеральну довіреність від іноземного власника автомобілю і техпаспорт, вартість простою автомобілю на стоянці, вартість пального, у різних сумах грошових коштів на підконтрольні співорганізаторам злочинного угрупування ОСОБА_7 та ОСОБА_4 банківські рахунки, та після отримання оплати обіцяли доставити транспортний засіб, обраний потерпілим, не маючи наміру його доставляти; погрожували утилізацією автомобіля у випадку несплати грошових коштів та накладенням грошового стягнення.
Таким чином, введений в оману потерпілий, рахуючи що оплачує послуги, які будуть надані, за допомогою інтернет-банкінгу перераховує грошові кошти зі свого банківського рахунку на підконтрольні організатору злочинного групування ОСОБА_7 банківські рахунки.
У подальшому, з метою конспірації та прикриття злочинної діяльності від викриття правоохоронними органами, організатор злочинного угрупування ОСОБА_7 надає вказівку невстановленій досудовим розслідуванням особі щодо перераховування грошових коштів, отриманих злочинним шляхом від потерпілого, з одного на інший банківський рахунок, які йому підконтрольні.
Відповідно до вказаного плану, завданнями і метою існування організованої злочинної групи було здійснення діяльності щодо шахрайського заволодіння грошовими коштами військовослужбовців ЗСУ, їх родичів та осіб, які займаються волонтерською діяльністю з купівлі транспортних засобів для потреб ЗСУ, шляхом розміщення завідомо неправдивих оголошень з продажу транспортних засобів на Інтернет-сайтах безкоштовних оголошень та повідомлення потенційним покупцям неправдивої інформації про наявність таких транспортних засобів, довівши до відома останніх інформацію про об'єкти посягання, заздалегідь розроблений план та ролі кожного з учасників організованої групи з метою незаконного збагачення учасників групи, що у подальшому стало єдиним джерелом їх доходів.
Для прикриття своєї незаконної діяльності, члени організованої групи використовували засоби конспірації, а саме: використовували різні абонентські номери операторів мобільного зв'язку, при публікації оголошень вказували різні імена або псевдоніми, з метою використання в злочинній діяльності придбали додаткові стартові пакети, для спілкування між собою використовували інші мобільні телефони та мобільні додатки обміну миттєвими повідомленнями, з метою уникнення блокування банківських карткових рахунків, залучали інших осіб, з метою використання їхніх банківських карткових рахунків, за певну невелику винагороду, здійснювали багаторазове перерахування грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, з одного на інший підконтрольні банківські рахунки, для подачі завідомо неправдивих оголошень використовували в мережі Інтернет групу «Авто для ЗСУ» соціальної мережі «Facebook» та в подальшому розміщували оголошення про продаж транспортних засобів, яких у володінні чи іншому користуванні не мали, вчиняючи дії з маскування своєї незаконної діяльності для запобігання можливості встановлення та викриття їх сторонніми особами.
Так, грошові кошти, отримані злочинним шляхом, використовувалися членами організованого та керованого ОСОБА_7 та ОСОБА_4 угруповання, як основне і постійне джерело засобів існування, за допомогою яких вони набували матеріальні блага необхідні для повсякденного життя, а також з метою забезпечення безперервності злочинної діяльності організованої групи.
ОСОБА_7 , діючи у ролі організатора, підібрав та залучив до протиправної діяльності співорганізатора ОСОБА_4 та виконавців ОСОБА_8 і ОСОБА_10 . Здійснював загальне керівництво учасниками злочинного угруповання, їхніми діями під час вчинення кримінальних правопорушень, розподіляв між ними функції та гроші, надавав вказівки щодо окремих дій, спрямованих на вчинення злочину та досягнення спільного результату, отримував звіти про виконання вказівок.
Особисто спілкувався з потерпілими, надаючи їм неправдиву інформацію про продаж транспортних засобів, їх місце перебування та можливість доставки до покупців, визначав, хто із учасників групи буде вести комунікацію з потерпілими, та надавав відповідні інструкції з метою переконання останніх у вигідності покупки, недопущення критичного осмислення ситуації та перевірки повідомлених відомостей.
Надавав членам організованої групи номери підконтрольних йому банківських рахунків для зарахування коштів, отриманих злочинним шляхом, контролював їх надходження, розподіляв кошти між учасниками організованої групи, визначав місце та час зняття готівки в банківських терміналах, а також встановлював заходи конспірації та правила поведінки учасників угруповання.
ОСОБА_4 , діючи у ролі співорганізатора, підібрав та залучив до протиправної діяльності ОСОБА_9 , виконував вказівки організатора злочинної групи ОСОБА_7 та надавав вказівки учасникам групи - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо місця та часу зустрічей для вчинення злочинів (розміщення неправдивих оголошень та спілкування з потерпілими).
Особисто спілкувався з потерпілими та повідомляв їм неправдиву інформацію про продаж транспортних засобів, їхнє місце перебування та можливість доставки до покупців, надавав потерпілим реквізити підконтрольного банківського рахунку для зарахування коштів, отриманих злочинним шляхом, встановлював заходи конспірації та правила поведінки учасників групи, отримував частину коштів, здобутих злочинним шляхом, які згодом витрачав на власні потреби.
ОСОБА_9 , діючи відповідно до визначеної йому ролі виконавця, отримував від ОСОБА_7 та ОСОБА_4 підконтрольні банківські картки та фотознімки діючих волонтерів, які надсилав потерпілим через мобільні додатки з метою введення в оману та зменшення пильності останніх.
Особисто спілкувався з потерпілими та надавав їм неправдиву інформацію про продаж транспортних засобів, їхнє місце перебування та можливість доставки до покупців. За вказівкою ОСОБА_7 та ОСОБА_4 передавав потерпілим реквізити підконтрольних банківських рахунків для перерахування коштів.
Також за вказівкою організаторів придбав абонентські стартові пакети та мобільні термінали, з яких здійснювалися дзвінки потерпілим, отримував частину коштів, здобутих злочинним шляхом, які згодом витрачав на власні потреби.
ОСОБА_8 , діючи відповідно до визначеної йому ролі виконавця, отримував від ОСОБА_7 та ОСОБА_4 підконтрольні банківські картки та фотознімки діючих волонтерів, які надсилав потерпілим через мобільні додатки з метою введення в оману та зменшення пильності останніх.
Особисто спілкувався з потерпілими та надавав їм неправдиву інформацію про продаж транспортних засобів, їхнє місце перебування та можливість доставки до покупців. За вказівкою ОСОБА_7 та ОСОБА_4 передавав потерпілим реквізити підконтрольних банківських рахунків для перерахування коштів.
Також за вказівкою організаторів придбав абонентські стартові пакети та мобільні термінали, з яких здійснювалися дзвінки потерпілим, отримував частину коштів, здобутих злочинним шляхом, які згодом витрачав на власні потреби.
ОСОБА_10 , діючи відповідно до визначеної йому ролі виконавця, отримував від ОСОБА_7 та ОСОБА_4 підконтрольні банківські картки та фотознімки діючих волонтерів, які надсилав потерпілим через мобільні додатки з метою введення в оману та зменшення пильності останніх.
Особисто спілкувався з потерпілими та надавав їм неправдиву інформацію про продаж транспортних засобів, їхнє місце перебування та можливість доставки до покупців. За вказівкою ОСОБА_7 та ОСОБА_4 передавав потерпілим реквізити підконтрольних банківських рахунків для перерахування коштів.
За вказівкою організаторів, використовуючи мобільний термінал, розміщував завідомо неправдиві оголошення про продаж транспортних засобів у групі « ІНФОРМАЦІЯ_6 » соціальної мережі «Facebook», вказуючи в них текст та фотознімки, які попередньо надсилали йому співорганізатори. Отримував частину коштів, здобутих злочинним шляхом, які згодом витрачав на власні потреби.
Таким чином, у період часу із січня по серпень 2025 року члени організованої та керованої ОСОБА_7 та ОСОБА_4 групи скоїли ряд умисних корисливих злочинів проти власності, на загальну суму 949 949 гривень, при наступних обставинах.
Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя зазначає про наступне.
Зі змісту ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Отже, умовою, без якої неможливе вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується твердження (припущення) про причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення, засноване на результатах розслідування, з повідомленням про це такій особі та роз'ясненням її прав і обов'язків в порядку ст. ст. 276-279 КПК України.
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025160000000149 розпочато 06.02.2025 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України.
У його межах, 12.09.2025 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 190 КК України, за кваліфікуючими ознаками: організація заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, організованою групою.
Отже, ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні в розумінні ст. 42 КПК України і стосовно нього може розглядатися питання про застосування запобіжного заходу.
Щодо обґрунтованості підозри
Вирішуючи питання стосовно того, чи є пред'явлена ОСОБА_4 підозра обґрунтованою, встановлення чого визначено ч. 2 ст. 177 КПК України однією з обов'язкових підстав для застосування запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з наступного.
Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч.5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч. 5 ст. 190 КК України.
Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, не встановлює наявність в його діях складу злочину та ступінь його вини, оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості, тобто не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише об'єктивно та розумно оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині підтверджується в сукупності наступними матеріалами кримінального провадження: заявами потерпілих про вчинення відносно них кримінальних правопорушень; протоколами оглядів мобільних телефонів потерпілих в яких зафіксовані дзвінки та листування з учасниками організованої групи; висновками криміналістичних експертиз відео-, звукозапису, якими встановлено, що безпосередніми учасниками вчинення злочинів у відношенні потерпілих є ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 ; протоколом про результати проведення контролю за вчиненням злочину щодо документування протиправних дій учасників злочинного угрупування, яким встановлена безпосередня участь ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення;протоколом про результати проведення аудіо-, відеоконтролю відносно ОСОБА_21 , з якого встановлені обставини та схема вчинення шахрайства учасниками організованої групи; протоколами про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій у формі зняття інформації з електронних комунікаційних мереж відносно ОСОБА_7 , з якого встановлені обставини та схема вчинення злочинів учасниками організованої групи; іншими матеріалами кримінального провадження.
Дослідивши обставини вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення та можливу роль ОСОБА_4 у ньому, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій останнього, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів пов'язує підозрюваного зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування та встановлює можливість вирішення питання про застосування запобіжного заходу відносно нього, а тому слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри щодо можливого вчинення ОСОБА_4 , кримінальних правопорушень, передбачен их ч.3 ст. 27, ч. 5 ст. 190 КК України, в межах даного кримінального провадження.
Крім встановлення обґрунтованості пред'явленої особі підозри, положеннями ст. ст. 177, 178, 194 КПК України визначена необхідність дослідження слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу і таких обставин: підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків кримінального провадження, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; індивідуальні обставини підозрюваного та особливості інкримінованого кримінального правопорушення.
Щодо ризиків кримінального провадження
У сфері кримінального провадження поняття ризику можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов'язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню, якої слід уникати. Саме в такому значенні, на думку слідчого судді, доцільно розуміти ризики, виокремлені у ч. 1 ст. 177 КПК України як конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваного, що заважають виконанню завдань кримінального провадження.
Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Обов'язок обґрунтування ризиків кримінального провадження покладено КПК України на слідчого, прокурора.
Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 , слідчий в клопотанні та прокурор в судовому засіданні послалися на існування ризиків того, що він може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених п. п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК, у кримінальному провадженні № 12025160000000149 від 06.02.2025 року стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду
Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.
Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , є особливо тяжким та передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, з конфіскацією майна, що саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
На думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покарання в сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує покарання, що передбачене законом за вчинення тяжкого корупційного злочину, який інкримінується ОСОБА_4 та, оцінюючи його у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, приходить до висновку про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Слідчий суддя вважає переконливими доводи слідчого у клопотанні та прокурора у судовому засіданні в обґрунтування наявності ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, надасть можливість ОСОБА_4 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, беручи до уваги те, що кримінальне провадження перебуває на початковій стадії, органом досудового розслідування здійснюються дії для збирання всіх необхідних доказів.
Враховуючи зазначене, ризик знищення або спотворення будь-якої із речей чи документів, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя визнає спроможним та приймає його до уваги.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні
Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об'єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
На думку слідчого судді, з метою подальшого безперешкодного розслідування по встановленню усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити підозрюваного у можливості спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні, з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру.
Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Слідчий суддя погоджується з доведенням наявності зазначеного ризику, оскільки досудове розслідування перебуває в активній фазі, та наразі органом досудового розслідування проводиться ряд оперативно (розшукових) заходів з метою встановлення всіх обставин вчинення злочину та причетних до його вчинення осіб, існує об'єктивна необхідність у відшуканні речей та документів, які можуть мати доказове значення для даного кримінального провадження та які станом на теперішній час органом досудового розслідування встановлені не були Тому на цьому етапі слідства ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є вкрай обґрунтованим.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.
Посилаючись на наявність даного ризику сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що підозрюваний ОСОБА_4 може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, пов'язані з одержанням неправомірної вигоди, а тому не виключаються спроби повторного вчинення вказаних корисливих кримінальних правопорушень останнім.
Натомість існування цього ризику на переконання слідчого судді не знайшло свого підтвердження, адже наведені слідчим на його обґрунтування доводи не є вагомими, оскільки підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, та наразі органом досудового розслідування перевіряється його систематичність дій та причетність до вчинення злочину.
Щодо інших обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу
Зі змісту ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, що перелічені у п.п. 1-12 цієї статті.
Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу враховує, що станом на момент розгляду цього клопотання він досяг 28 річного віку, офіційно не працевлаштований, не має місця реєстрації.
Недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що стороною обвинувачення загалом доведена можлива причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому злочину, а також вірогідність існування ризиків стосовно вчинення нею дій, передбачених ст. 177 КПК України, що свідчить про наявність підстав для застосування до нього запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
Виходячи з положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано, зокрема до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 27, ч. 5 ст. 190 КК України, що відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, та карається, зокрема, позбавленням волі на строк до 12 років.
Враховуючи усі наведені вище обставини, встановлені під час розгляду цього клопотання, слідчий суддя враховує, що ступінь впливу на особу та рівень її обмежень, пов'язаних із застосуванням запропонованого органом досудового розслідування запобіжного заходу в даному випадку є суттєвим, а тому можливість та необхідність застосування саме цього запобіжного заходу потребує ретельного аналізу щодо наявності таких відомостей, які можуть його виправдати.
Отже, слідчому судді належить зважити встановлені під час розгляду клопотання обставини таким чином, щоб збалансувати конкуруючі у цьому кримінальному провадженні інтереси з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
Аналізуючи викладене вище, враховуючи, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 є особливо тяжким злочином і передбачає покарання у виді позбавлення волі та, беручи до уваги, що підозрюваний ОСОБА_4 , з підозрою не погоджується, з метою ухилення від органу досудового розслідування та суду має реальну можливість змінити місце свого перебування; знищити докази, впливати на свідків кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків.
Отже, враховуючи встановленні в ході розгляду клопотання обставини та інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що з урахуванням початку відкритої фази розслідування домашній арешт та застава, яка оплачується не одразу, як і особисте зобов'язання та особиста порука не відповідають тяжкості кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, та обсягу наданих доказів (зафіксованих дій за участю підозрюваного) і не зможуть уберегти від встановлених у цьому кримінальному провадженні ризиків. При цьому вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 не виключають можливості тримання його під вартою.
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого підозрюваному ОСОБА_4 , встановлені у ході досудового розслідування ризики, які слідчий суддя визнав доведеними, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч. 5 ст. 190 КК України, слідчий суддя виключає об'єктивну можливість застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу, у зв'язку з чим приходить до висновку про обґрунтованість клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо розміру застави та обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на підозрюваного.
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).
У клопотанні слідчий, а в судовому засіданні прокурор, посилаючись на систематичність дій, зухвалий характер вчинення злочину, та враховуючи ризики просили у разі постановлення слідчим суддею ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити підозрюваному заставу у розмірі - 314 розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб, що складає 950 792 гривень, при цьому сторона обвинувачення посилається на систематичність дій підозрюваного протягом тривалого періоду часу та розміру завданої кримінальним правопорушенням шкоди.
Визначаючи розмір застави, який необхідно встановити, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Мангурас проти Іспанії», «Істоміна проти України», гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи особу самого підозрюваного, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у разі неявки в судове засідання, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув'язнення.
Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.
Як встановлено вище, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 27, ч. 5 ст. 190 КК України, тобто особливо тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на тяжкість та характер злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , роль останнього у його вчиненні, є організатором, обставини кримінального правопорушення та індивідуальні особливості підозрюваного, слідчий суддя доходить висновку, що застава у сумі до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в повній мірі буде здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.
З урахуванням всіх досліджених даних в тому числі щодо фінансового стану підозрюваного, та розміру завданої кримінальним правопорушенням ймовірної шкоди, цинічність дій підозрюваного , оскільки його дії, за версією слідства, були спрямовані на заволодіння грошовими коштами військовослужбовців ЗСУ, їх родичів та осіб, які займаються волонтерською діяльністю з купівлі транспортних засобів для потреб ЗСУ, в умовах воєнного стану, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до нього а якості альтернативного запобіжного заходу у виді застави визначивши її у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста ) гривень.
Слідчий суддя констатує, що сторона обвинувачення не обґрунтувала належним чином, підстав застосування застави у більшому розмірі ніж то передбачено п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, сума завданої кримінальним правопорушенням шкоди не може бути єдиною підставою для визначення розміру застави.
На переконання слідчого судді, з урахуванням тяжкості, специфіки злочину та його цинізму у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 даних про його особу та рівня майнового стану, такий розмір застави на достатньому та необхідному рівні зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, запобігти ризикам кримінального провадження та не буде непомірним для нього. Визначений розмір застави є розумним з огляду на обставини кримінального правопорушення.
За описаних вище обставин запобіжний захід у виді застави у зазначеному розмірі буде достатнім стимулюючим фактором, який би підозрюваний або інша особа (заставодавець) боялися б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного слід покласти обов'язки, передбачені цією нормою, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено, а саме: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні; докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу.
Розглядаючи зазначене клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.
Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання начальника відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 10 листопада 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 2025 рік, що становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста ) гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , строком до 10 листопада 2025 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1