Справа № 947/34295/25
Провадження № 1-кс/947/14005/25
15.09.2025 року cлідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СВ ВП № 4 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12025163480000583 від 08.09.2025 року, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, українця, не одруженого, з середньою освітою, на утримані неповнолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, -
Суть клопотання.
До Київського районного суду м. Одеси, в рамках кримінального провадження № 12025163480000583 від 08.09.2025 року, надійшло клопотання старшого слідчого СВ ВП № 4 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 60 днів запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Клопотання мотивовано тим, що:
- ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України .
- наявні ризики вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, передбачених пунктами 1 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
- застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього судом обов'язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.
Позиція учасників судового засідання
Прокурор ОСОБА_3 оголосив клопотання та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, посилаючись на обставини викладені в клопотанні та наявність ризиків, які встановлені слідчим у клопотанні. Звернув увагу, що злочини в якому підозрюється ОСОБА_4 відносяться до особливо тяжких.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 просив долучити до матеріалів клопотання документи, які характеризують особу підозрюваного. На його думку клопотання не обґрунтоване, а ризики не доведені. Зазначив, що його підзахисний не погоджується з підозрою. Просив відмовити у задоволені клопотання та застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника повідомив, що не погоджується з доводами прокурора.
Короткий виклад фактичних обставин даного кримінального провадження та змісту поданого стороною обвинувачення клопотання.
Слідчим відділенням ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025163480000583 від 08.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 12.09.2025 приблизно о 16 годині 50 хвилин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в умовах воєнного стану, введеного на всій території України з 24 лютого 2022 року відповідно Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який пролонговано по теперішний час, діючи за попередньою змовою між собою, переслідуючи прямий злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення, з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яке завідомо для них є чужим, прибули до парку «Меморіалу героїчної оборони Одеси 411-ї берегової батареї» за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 150, де зустрілись із потерпілим ОСОБА_8 .
В ході розмови із потерпілим ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 під приводом повернення боргу третій особі, почали висловлювати незаконні вимоги потерпілому щодо передачі їм грошових коштів, на які останні не мають права, в сумі 10000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 12.09.2025 еквівалентно 413 127 гривням (10000 х 41,31).
B подальшому, ОСОБА_7 діючи за попередньою змовою із ОСОБА_4 , достеменно знаючи, що боргові зобов'язання між ними та ОСОБА_8 відсутні, погрожуючи застосуванням фізичного насильства до потерпілого у випадку невиконання ним висловлених вимог з передачі грошових коштів, з метою схиляння потерпілого до вчинення необхідних дій, наголосив потерпілому про необхідність своєчасного повернення боргу в сумі 10000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 12.09.2025 еквівалентно 413 127 гривням.
В подальшому, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою, погрожуючи застосуванням насильства потерпілому, наказали останньому піти з ними за адресою його мешкання, а саме: АДРЕСА_3 , де ОСОБА_7 разом із потерпілим пройшов в середину вищевказаної квартири, а ОСОБА_4 в цей час залишився очікувати поблизу будинку, на випадок, що в разі появи правоохоронних органів встигнути повідомити про це ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами потерпілого, ОСОБА_7 знаходячись в кв. АДРЕСА_4 , продовжуючи схиляти потерпілого до передачі грошових коштів з погрозами застосування насилля, отримав від потерпілого ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 10100 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 12.09.2025 еквівалентно 417 258 гривням (10100 х 41,31), тим самим привласнивши їх собі.
12.09.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було затримано у порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
13.09.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України за кваліфікуючими ознаками: вимагання, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, за попередньою змовою групою осіб, вчинене в умовах воєнного стану.
Отже, відповідно до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
Як убачається з матеріалів справи, копія клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та доданих до нього матеріалів була отримана підозрюваним з дотриманням вимог ч. 2 ст. 184 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Тобто, стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (рішення ЄСПЛ у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява №72508/13, п. 184).
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України.
Відповідно до ст. ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті у випадку направлення обвинувального акту до суду.
Так, підставами для обґрунтованої підозри про те, що ОСОБА_4 міг вчинити вказане кримінальне правопорушення, є відомості, які містяться в наданих слідчому судді і досліджених у судовому засіданні джерелах доказів. Що підтверджується, зокрема: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від ОСОБА_8 від 08.09.2025; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 08.09.2025; протоколом огляду місця події за адресою: м. Одеса, пр-т. Князя Ярослава Мудрого, 22Б, поблизу кв. 302 від 12.09.2025; протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_8 від 12.09.2025; протоколами пред'явлення для впізнання за фотознімками потерпілому ОСОБА_8 від 12.09.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 12.09.2025; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_7 від 12.09.2025; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_4 від 12.09.2025; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Дані, що містяться у наданих слідчому судді копіях матеріалів кримінального провадження № 12025163480000583 від 08.09.2025 можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 189 КК України, та виправдовують подальше розслідування.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.
Щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії, що передбачені в цій статті.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя зазначає, що ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Наявність даного ризику у відповідності до КПК України не означає, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
На думку слідчого судді, тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та суворість покарання за його вчинення може свідчити про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування чи суду.
Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Варто також зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 189 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, враховуючи зухвалий характер вказаних кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування, здійснити виїзд на непідконтрольну Україні територію, або покинути країну поза межами пункту пропуску.
З огляду на вказане слідчий суддя приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Щодо ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні
Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя звертає увага на наявність в матеріалах клопотання даних про потерпілого, враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від таких осіб, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об'єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
Слідчий суддя вважає, що підозрюваний може впливати на потерпілого з погрозами застосування насильства з метою схилення не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, адже ОСОБА_4 наразі підозрюється: у вчиненні вимагання передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, за попередньою змовою, вчинене в умовах воєнного стану, а потерпілий безпосередньо судом допитаний не був, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.
На думку слідчого судді, з метою подальшого безперешкодного розслідування по встановленню усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити підозрюваного ОСОБА_4 у можливості спілкування з потерпілим та іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.
Посилаючись на наявність даного ризику сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що підозрюваний ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, пов'язаному з корисливим мотивом, його офіційного джерела доходу наразі не встановлено та не підтверджено, відтак за наведених обставин, не виключно, що останній отримував кошти на існування зокрема займаючись вимаганням та може продовжувати займатись протиправною діяльністю. Крім того, наявні підстави вважати, що підозрюваний може бути причетним до більшої кількості кримінальних правопорушень даної категорії, що потребує додаткової перевірки.
Проте існування цього ризику на переконання слідчого судді не знайшло свого підтвердження, адже наведені слідчим на його обґрунтування доводи не є вагомими, оскільки підозрюваний в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, та наразі органом досудового розслідування перевіряється його систематичність дій та причетність до вчинення злочину.
Щодо наявності інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме:
- вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України;
- пред'явлення йому підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину, у разі визнання винуватим у вчиненні якого, йому може загрожувати покарання у вигляді позбавленням волі на до 12 років з конфіскацією майна;
- на день розгляду клопотання підозрюваному виповнилось 38 років, інформації про наявність хронічних захворювань, які б перешкоджали застосуванню запобіжного заходу слідчому судді не надано;
- відсутність у підозрюваного достатніх міцних соціальних зв'язків, оскільки офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела доходу, не одружений.
Щодо можливості застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою або більш м'якого запобіжного заходу.
У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв'язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
На переконання слідчого судді, досліджені під час судового засідання та описані вище ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного ОСОБА_4 може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 який, в умовах воєнного стану, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у вчиненні вимагання, тобто вимогу передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, за попередньою змовою групою осіб, вчинене в умовах воєнного стану, в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе унеможливити ухилення підозрюваного від органу досудового слідства, суду, а запобіжні заходи у вигляді особистої поруки та особистого зобов'язання є недоцільними, з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що неможливо застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженн і щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Слідчий суддя враховує те, що підозрюваному ОСОБА_4 інкримінується вимагання, тобто вимогу передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, за попередньою змовою групою осіб, вчинене в умовах воєнного стану, прийшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останнього без визначення розміру застави.
З урахуванням викладеного, клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.
При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 10 листопада 2025 року, включно, в межах строку досудового розслідування.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1