Справа № 522/24324/21
Провадження №1-кп/522/2061/25
( повний текст )
15.09.2025 року Місто Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2
під час судового розгляду у кримінальному провадженні №12020160500003014 від 30.09.2020 року на підставі обвинувального акту, стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_4 ,
захисник - ОСОБА_5 ,
інші учасники кримінального провадження
представника потерпілого - ОСОБА_6
представника власника майна - ОСОБА_7
Приморським районним судом м.Одеси здійснюється судовий розгляд у кримінальному провадженні на підставі обвинувального акту стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України.
В судовому засіданні представником власника майна- ОСОБА_8 - захисником ОСОБА_7 заявлено клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2020 р. в справі № 522/20188/20 на нежитлові приміщення бару - кав'ярні, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 210,1 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 20083077, власниця майна - ОСОБА_8 ).
В обґрунтування клопотання ОСОБА_7 посилався на наступне.
Так, арешт на нежитлові приміщення бару-кав'ярні, власником яких є ОСОБА_8 було накладено з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення та забезпечення цивільного позову.
В подальшому, більш ніж через рік з дня внесення відповідних відомостей до ЄРДР, 23.11.2021 р. ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.190 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах та 15.12.2021 р. складено обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 ..
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ у своєму Узагальненні судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження від 07.02.2014 року, зазначає що: «Щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна».
Тобто, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному кримінальному провадженні було повідомлено про підозру ОСОБА_3 23.11.2021 р., тобто лише 1 особу, яка не є власником нерухомого майна, та більш ніж через рік після накладення арешту на майно, єдиним власником якого є ОСОБА_8 ..
Таким чином, арешт є помилково накладеним, так як був застосований щодо особи, яка як на момент постановлення ухвали про накладення арешту на майно так і наразі не має статусу підозрюваного або обвинуваченого та не несе за законом матеріальну відповідальність за їх дії.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, оскільки арешт було накладено з метою відшкодування шкоди.
Представник потерпілого - ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання представника потерпілого.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав клопотання представника потерпілого та просив його задовольнити.
Суд, вислухавши думки сторін кримінального провадження, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку.
Статтею 174 КПК України передбачено право підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, іншого власника або володільця майна, які не були присутні при розгляді клопотання про арешт майна, заявити клопотання про скасування арешту повністю або частково.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно з ч.6 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Як встановлено в судовому засіданні, арешт на нежитлові приміщення бару - кав'ярні, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 210,1 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 20083077, власником яких є - ОСОБА_8 ) було накладено обґрунтовано, більше чотирьох років тому з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, забезпечення цивільного позову.
Відповідно до ч.2, ч.3 ст.170 КПК України, арешт майна допускається зокрема з метою забезпечення збереження речових доказів та арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Втім, судом встановлено, що на теперішній час необхідність у накладенні вказаного арешту відпала оскільки власник арештованого майна ОСОБА_8 не є обвинуваченою у вказаному кримінальному провадженні не мала статусу підозрюваної та не допитувалась у вказаному кримінального провадження в якості свідка, як на момент постановлення Приморським районним судом м.Одеси ухвали від 20.11.2020 р. так і станом на сьогоднішній день, що свідчить, що арешт накладено необґрунтовано, а відтак він підлягає скасуванню.
Так, абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника майна, якщо вони доведуть, арешт накладено необґрунтовано.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Створені умови тягнуть за собою порушення прав і законних інтересів власника майна - ОСОБА_8 , що суперечить положенням ст.41 Конституції України.
Так, ч.5 ст.9 КПК України, передбачено що, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. При цьому, виходячи з положень Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Відповідно до ст.13 Конституції України «держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст.41 Конституції України).
Відповідно до ст.1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-11). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення вказаного клопотання про скасування арешту майна з наведених підстав.
Керуючись ст.ст.171-174, 291, 334, 376 КПК України, суд, -
Клопотання представника власника майна ОСОБА_7 про скасування арешту - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного уду м. Одеси від 20 листопада 2020 р. по справі №522/20188/20 на нежитлові приміщення бару - кав'ярні, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 210,1 кв.м. реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 20083077, власниця майна - ОСОБА_8 ) у кримінальному провадженні №12020160500003014 від 30.09.2020 року.
Копію ухвали про скасування арешту майна направити сторонам кримінального провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_9