Справа № 947/7496/25
Провадження № 1-кс/947/10173/25
01.09.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025162480000246 від 25.02.2025 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Одеської області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, який на момент інкримінованого злочину обіймав посаду майстра першого відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані “матрос», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України,
Як вбачається з клопотання, ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження № 12025162480000246 від 25.02.2025 року підозрюється в тому, що він, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи намір на носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу, будучи обізнаним, незаконно, у порушення Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, без передбаченого законом дозволу, в березні 2024 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлений, у невстановленому досудовим розслідуванням місці ОСОБА_4 придбав шляхом знахідки холодну зброю - ніж-кастет, який відноситься до контактної неклинкової холодної зброї ударно-дробильної дії.
В подальшому, ОСОБА_4 носив при собі вказану холодну зброю без передбаченого законом дозволу до 23 години 40 хвилин 24.02.2025 року, де співробітниками поліції біля будинку № 25 по вулиці Варненській в м. Одесі було виявлено та вилучено у ОСОБА_4 даний ніж-кастет, що останній носив при собі без передбаченого законом дозволу.
За викладених обставин 18 квітня 2025 року відносно ОСОБА_4 було складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України.
У звязку із не встановленням місцезнаходження ОСОБА_4 органом досудового розслідування було вжито заходів для вручення даного повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а саме: повідомлення про підозру вручено матері підозрюваної особи.
Сторона обвинувачення звертається до слідчого судді із клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого злочину та в ході слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому необхідно застосувати вказаний запобіжний захід.
У судовому засіданні -
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання у повному обсязі та просив його задовольнити.
Захисник підозрюваного заперечувала проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що її підзахисний не був обізнаний про наявність повідомлення про підозру, має проблеми із здоров'ям, а ризики на які посилається прокурор необґрунтовані. Долучивши письмове заперечення з додатками, просила у задоволенні клопотання відмовити та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний заперечував посилання прокурора на те, що він переховувався від органу досудового розслідування та суду, щодо застосування запобіжного заходу підтримав думку свого захисника.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши клопотання та додані в його обґрунтування матеріали, а також матеріали надані стороною захисту, прийшов до наступного переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 18 квітня 2025 року відносно ОСОБА_4 було складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України.
У звязку із не встановленням місцезнаходження ОСОБА_4 органом досудового розслідування було вжито заходів для вручення даного повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а саме: повідомлення про підозру вручено матері підозрюваної особи.
Згідно п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України підтверджується, зокрема: протоколами допитів свідків, наказом про проведення службового розслідування, іншими матеріалами кримінального провадження.
На підставі зазначеного, слідчий суддя суд вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування повністю доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України.
Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні, а також те, що підозрюваний переховувався від органу досудового розслідування та суду, у зв'язку із чим слідчим суддею надавався дозвіл на його затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Проте, аналізуючи вказаний ризик також в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).
Розглядаючи ризик переховування підозрюваного ОСОБА_4 в контексті практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя звертає увагу на наступне: підозрюваний ОСОБА_4 з пред'явленою йому підозрою погоджується, раніше не судимий, має зареєстроване та постійне місце проживання, що на думку слідчого судді зменшує ризик переховування підозрюваного.
Слідчий суддя також погоджується з доводами клопотання, що існує ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливого впливу підозрюваним ОСОБА_4 на свідків в рамках даного провадження, оскільки на теперішній час досудове розслідування триває, підозрюваному відомі анкетні дані свідків, а тому підозрюваний може на них впливати, схиляючи їх до надання неправдивих показань з метою уникнення відповідальності за імовірне вчинення тяжкого злочину.
Проте, з огляду на те, що досудове розслідування триває з 25.02.2025 року, при цьому, стороною обвинувачення не надано фактів про будь-які дії направлені на вплив підозрюваним ОСОБА_4 на свідків в рамках даного провадження, слідчий суддя вважає, що вказаний ризик є незначного ступеня дії.
В частині посилання сторони обвинувачення на існування в рамках кримінального провадження ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя зазначає, що стороною обвинувачення він не обґрунтований, так як не зазначено, які саме речі та документи може знищити підозрюваний ОСОБА_4 , а тому приходить до переконання про формальність посилання сторони обвинувачення на існування такого ризику та про його фактичну відсутність.
Сторона обвинувачення в своєму клопотанні посилається також на наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя вважає, що вказаний ризик також є необґрунтованим, з огляду на те, що ОСОБА_4 раніше не судимий.
Попри вищевказані встановлені в судовому засіданні ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення, всупереч п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України, жодним чином не обґрунтовує неможливість запобігання таким ризикам, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 для забезпечення його належної процесуальної поведінки впродовж досудового розслідування кримінального провадження, натомість, одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа та тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованого злочину, не може бути єдиною підставою для застосування відносно неї виняткового та найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Так, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Як вбачається з п. 62 рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.
У п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» зазначено: «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу», про це ж вказується у п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року по справі «Хайреддінов проти України».
При цьому на користь звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (Справа Європейського суду з прав людини «Пунцельт проти Чехії»).
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Так, слідчий суддя надає належну правову оцінку обставинам ймовірного вчинення підозрюваним ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, відомостям щодо особи підозрюваного, а саме: як встановлено в судовому засіданні підозрюваний з пред'явленою йому підозрою погоджується, готовий співпрацювати зі слідством, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, що в сукупності, свідчить про можливість запобігання встановленим ризикам та забезпеченню належної процесуальної поведінки підозрюваного, шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
При цьому, слідчий суддя наголошує на тому, що відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Зокрема, зобов'язання підозрюваного ОСОБА_4 не залишати приміщення домоволодіння цілодобово унеможливить вчинення ним дій, спрямованих на переховування від органу досудового розслідування і суду, а також впливу підозрюваним на свідків в рамках провадження.
В свою чергу, покладення на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, в повній мірі забезпечуватиме належну процесуальну поведінку останнього.
Також, слідчий суддя приймає до уваги стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 , а саме те, що він має наступні захворювання: міжхребцевий остеохондроз грудного відділу, остеохондропатичний кіфоз з больовим синдромом та порушенням функції, складний далекозорний астигматизм, наприкінці 2024 року внаслідок травми отримав поранення та перебував на лікуванні з діагнозом: акустична травма обох вух без порушення цілісності барабанних перетинок (контузія), а тому вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в даному випадку буде надто обтяжливим для підозрюваного.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до переконання, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який відповідно до ст. 181 КПК України полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 та в повній мірі здатний запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам, передбаченим п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя прийшов до висновку про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, а тому у задоволенні клопотання сторони обвинувачення слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 193, 194-196, 376 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого СВ Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строком до 06.10.2025 року, в межах строку досудового розслідування, із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги.
Покласти на підозрюваного строком до 06.10.2025 року, в межах строку досудового розслідування, обов'язки визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1. прибувати до слідчого, прокурора та/або суду за першою вимогою;
2. повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3. утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні (щодо обставин даного кримінального провадження);
4. здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Копію ухвали направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1