Справа №463/8635/25
Провадження №1-кс/463/8294/25
15 вересня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова
Слідчий суддя - ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
представника скаржника - ОСОБА_3
скаржника - ОСОБА_4
розглянувши скаргу ОСОБА_4 на постанову дізнавача Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області про відмову в визнанні потерпілим, -
до суду надійшла скарга на постанову дізнавача Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_5 від 8 серпня 2025 року про відмову в визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12025142360000235 від 14 березня 2025 року.
Скаргу обґрунтовує тим, що звернувся із клопотанням в кримінальному провадженні №12025142360000235 від 14 березня 2025 року про визнання потерпілим. Проте, дізнавачем було винесено постанову про відмову в задоволенні клопотання у зв'язку із встановленням наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди. Жодних мотивів і доказів дізнавач не зазначає.
Скаржник та його представник в судовому засіданні скаргу підтримали з аналогічних підстав.
Суб'єкт оскарження за викликом не з'явився, причин своєї неявки суду не повідомив, про розгляд скарги був належним чином повідомлений. У зв'язку із наведеним, враховуючи скорочені процесуальні строки для розгляду скарги, вважаю за можливе розглянути скаргу у відсутності суб'єкта оскарження.
Заслухавши пояснення скаржника та його представника, дослідивши матеріали скарги, приходжу до наступного висновку.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне (ч. 3 ст. 110 КПК).
У відповідності до ч.1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (ч.2 ст.55 КК України).
Частина 5 ст. 55 КПК України передбачає, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 звернувся із клопотанням в кримінальному провадженні №12025142360000235 від 14 березня 2025 року про визнання його потерпілим.
Постановою дізнавача Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області від 8 серпня 2025 року відмовлено в визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12025142360000235 від 14 березня 2025 року.
Оскаржувану постанову дізнавач мотивує тим, що у кримінальному провадженні встановлено наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди, оскільки відсутні будь-які докази заподіння ОСОБА_4 матеріальної шкоди.
Слідчий суддя приходить до переконання, що дізнавачем не надано належної оцінки обставинам, про які зазначає скаржник щодо спричинення йому шкоди, перевірка заподіяння заявнику будь-якої шкоди та зібрання доказів на підтвердження (спростування) спричинення такої не проведено, а відтак постанова винесена з порушенням хронології проведення слідчих дій і є передчасною.
Отже враховуючи вище викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що постанову про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілими слід скасувати та зобов'язати дізнавача повторно розглянути клопотання про визнання його потерпілими у кримінальному провадженні.
Разом з тим, положеннями ч. 5 ст. 40 КПК України передбачено, що слідчий є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку, осіб, що не мають на те законних підстав забороняється.
Окрім того, пунктом 5 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачає, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим.
Вирішення питання, щодо визнання скаржника потерпілим не віднесено до повноважень слідчого судді КПК України. Тому, враховуючи наведене, вимога скаржника про зобов'язання слідчого судді визнати скаржника потерпілим у кримінальному провадженні не підлягає до задоволення.
З врахуванням наведеного слідчий суддя вважає, що скаргу слід задоволити частково та скасувати постанову дізнавача про відмову у визнанні потерпілим, та зобов'язати уповноваженого на розслідування кримінального провадженні №12025142360000235 від 14 березня 2025 року дізнавача повторно розглянути клопотання про залучення його до провадження як потерпілого.
Керуючись вимогами статтей 7, 303, 306, 307, 372 Кримінального процесуального кодексу України, -
скаргу задоволити частково.
Скасувати постанову дізнавача Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_5 від 8 серпня 2025 року про відмову в визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12025142360000235 від 14 березня 2025 року та зобов'язати уповноваженого на розслідування кримінального провадженні №12025142360000235 від 14 березня 2025 року дізнавача повторно розглянути клопотання про залучення його до провадження як потерпілого.
В решті в задоволенні скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 19 вересня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_6