Справа № 461/7676/25
Провадження № 2/461/3667/25
про передачу справи для розгляду за підсудністю
19.09.2025 м. Львів
Суддя Галицького районного суду м. Львова Кротова О.Б., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком та стягнення аліментів,-
15.09.2025 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пащук А.І., звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, в якому просить визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь позивача аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі її заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до такого висновку.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Розгляд справи судами з порушенням правил підсудності є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 369/238/15-ц (провадження № 14-117цс18)).
Статтею 27 ЦПК України закріплено загальні правила підсудності (підсудність справ за місцем проживання або місцем знаходження відповідача), згідно положень частини 1 якої позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 28 ЦПК України закріплено правила підсудності за вибором позивача (альтернативної).
Так, відповідно до ч.1 ст.28 ЦПК України, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Згідно ч.8 ст.187 ЦПК України, суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Як вбачається з відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1782561 від 17.09.2025, відповідач ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , однак 13.12.2023 знята з реєстрації.
Відповідно до ч.9 ст.28 ЦПК України, позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
В поданому позові представник позивача як на підставу звернення до Галицького районного суду м. Львова покликається на необхідність застосування у даній справі правил альтернативної підсудності, передбачених ч.1 ст.28 ЦПК України.
Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1782474 від 17.09.2025, позивач ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , однак 13.09.2024 знятий з реєстрації.
Представник позивача зазначає, що фактичне місце проживання позивача ОСОБА_1 знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , на підтвердження чого долучив до матеріалів справи договір найму (оренди) квартири від 10.11.2024 та акт обстеження умов проживання від 11.09.2025.
Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Суть підсудності за вибором позивача, або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями цивільних справ позивачу дається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред'являтиме свої позовні вимоги. Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Порядок реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів, визначаються Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265 (далі - Порядок).
Пунктом 4 Порядку визначено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
В пункті 35 Порядку наведений перелік документів, які подає особа або її законний представник (представник) для реєстрації місця проживання (перебування). Зокрема, документами, що підтверджують право на проживання в житлі, можуть бути: свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), договір найму житла у гуртожитку (для студентів), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи.
Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 24.06.2024 у справі №554/7669/21.
Щодо долученого представником позивача договору найму (оренди) квартири від 10.11.2024, суддя зазначає, що такий не містить інформації про реєстрацію його місця проживання чи реєстрацію його місця перебування.
Пунктом першим ч.1 ст.31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.
Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи викладене, оскільки даний позов не підсудний Галицькому районному суду м. Львова як за правилами загальної, так і альтернативної підсудності, оскільки ні позивач, ні відповідач не мають зареєстрованого місця проживання на території Галицького району м. Львова, останнє відоме місце проживання позивача і відповідача знаходяться в Деснянському районі м. Чернігова, приходжу до висновку, що дана справа не підсудна Галицькому районному суду м. Львова та її необхідно надіслати за підсудністю до Деснянського районного суду м. Чернігова.
Керуючись статтями 31, 32, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суддя, -
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком та стягнення аліментів - передати на розгляд Деснянського районного суду м. Чернігова за підсудністю.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Б. Кротова