Справа № 148/2000/25
Провадження №2-а/148/75/25
Іменем України
10 вересня 2025 року м. Тульчин
Тульчинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Саламахи О.В.,
за участю секретаря Семенової М.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Позов мотивований тим, що 22.11.2024 позивач перебував по АДРЕСА_1 , де був зупинений співробітниками поліції та ТЦК та СП. На вимогу групи оповіщення ОСОБА_1 надано для перевірки військово-обліковий документ в електронній формі (з додатку «Резерв+). Також, співробітники поліції перевірили дані позивача в програмі «Оберіг», оглянувши його військово-обліковий документ співробітник ТЦК та СП повідомив, що потрібно проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_2 для перевірки даних, проте у подальшому позивача було доставлено до м. Тульчина та після уточнення облікових даних було відпущено.
Про складення протоколу про адміністративне правопорушення позивачу не було відомо, жодних підписів на будь-яких документах ним не проставлено.
Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження позивач дізнався, що 22.11.2024 винесено протокол №Т/24/1906 про вчинення ним адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, за яким позивач порушив Правила військового обліку, оскільки не мав при собі військово-облікового документа. У подальшому, без повідомлення та без участі ОСОБА_1 , винесено постанову №24/3155 від 26.11.2024, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено штраф в сумі 17000 грн.
З даною постановою позивач не погоджується, оскільки, відповідно до роздруківки військово-облікового документу з додатку Резерв+, станом на 25.09.2024 ОСОБА_1 перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , як військовозобов'язаний, дані уточнено 25.09.2024. Тобто, позивач зазначає, що станом на 22.11.2024 він перебував у статусі військовозобов'язаного та мав дійсний військово-обліковий документ в електронній формі, який було пред'явлено працівниками поліції та співробітникам ТЦК та СП, який у подальшому представниками ТЦК та СП не було прийнято до уваги. Таким чином, як зазначає позивач, у його діях відсутній як об'єктивний, так і суб'єктивний склад адміністративного правопорушення, та оскаржувана постанова є необгрунтованою і підлягає скасуванню, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
Від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшов відзив на позовну заяву, який мотивований тим, що 22.11.2024 під час здійснення оповіщення громадян групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_4 , старшим групи оповіщення, молодшим сержантом ОСОБА_2 встановлено, що у військовозобов'язаного громадянина України ОСОБА_1 відсутній при собі військово-обліковий документ під час дії воєнного стану та того ж дня, діловодом групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_4 , старшим солдатом ОСОБА_3 складено адміністративний протокол №Т/24/1906 про адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. Про дату, час та місце розгляду справи, ОСОБА_1 був повідомлений, оскільки отримав копію протоколу, а також йому було роз'яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що підтверджується підписами свідків у протоколі №Т/24/1906 від 22.11.2024, оскільки від підпису протоколу ОСОБА_1 відмовився.
Постановою Т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №24/3155 від 26.11.2024, прийнято рішення накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у розмірі 17 000 грн. На розгляд справи до ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 не прибув.
Крім того, представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 отримав копію протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується підписами свідків, оскільки від підпису протоколу ОСОБА_1 відмовився, слід вважати, що Позивач був ознайомлений із датою, часом та місцем розгляду справи, а також із його правами.
Також, позиція позивача спрямована на ухилення від відповідальності за порушення правил військового обліку, оскільки зазначену вище постанову надіслано позивачу засобами поштового зв'язку, а саме: рекомендованим листом з повідомленням, що підтверджується квитанцією про відправку поштового відправлення №2360000079689.
На підставі вищевикладеного представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.
Через підсистему ЄСІТС позивач надіслав до суду відповідь на відзив, яка мотивована наступним.
Згідно з супровідним листом відповідача від 02.12.2024, постанову направлено на адресу: АДРЕСА_2 , яка також зазначена у постанові №24/3155 та у протоколі Т/24/1906 від 22.11.2024, однак, зареєстроване місце проживання позивача є іншим: АДРЕСА_3 . Отже, відповідач маючи доступ до актуальних даних у системі «Оберіг», свідомо направив документи за невірною адресою, що позбавило позивача можливості її отримати.
Також, позивачем перевірено номер поштового відправлення №2360000079689 через систему «Укрпошти», та встановлено, що дані про відправлення за номером №2360000079689 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі», тому позивач вказує, що це свідчить, що відправлення фактично не існувало.
Щодо ознайомлення позивача з датою та часом розгляду справи, ОСОБА_1 зазначає, що примірника протоколу не отримував і у протоколі відсутня відмітка про отримання ним примірника протоколу, однак, у відзиві відповідач вказує, що ОСОБА_1 нібито відмовився від отримання протоколу, що підтверджується підписами свідків. Свідками, які підтверджують факт правопорушення зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є військовослужбовцями та працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 , що свідчить про їхню зацікавленість у притягненні позивача до відповідальності.
Єдиним доказом, на який посилається відповідач на підтвердження порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, а саме відсутності при собі військово-облікового документа, є протокол про адміністративне правопорушення Т/24/1906 від 22.11.2024. Однак, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні. Відповідачем не додано інших доказів на підтвердження обставин викладених у протоколі, хоча саме відповідач зобов'язаний довести правомірність накладення ним адміністративного стягнення, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами фактів порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про що зазначено в оскаржуваній постанові.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.
Згідно копії роздруківки з додатку «Резерв+», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є військовозобов'язаним, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , дані уточнені 25.09.2024. Військово - обліковий документ в електронному вигляді з QR-кодом сформовано 25.09.2024 та є дійсним до 25.09.2025 (а.с. 16).
Відповідно до копії протоколу № Т/24/1906 від 22.11.2024, діловодом групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_4 , старшим солдатом ОСОБА_3 складено протокол про те, що 22.11.2024 під час здійснення оповіщення громадян групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що у військовозобов'язаного ОСОБА_1 відсутній при собі військово-обліковий документ під час дії воєнного стану та своєю бездіяльністю останній вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. У протоколі зазначено, що від пояснення та підписання протоколу відмовився у присутності свідків, а також, від отримання протоколу (а.с. 55).
Постановою Т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 24/3155 від 26.11.2024, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки, 22.11.2024 під час здійснення оповіщення громадян групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що у військовозобов'язаного ОСОБА_1 відсутній військово-обліковий документ, чим не виконав свої обов'язки, які передбачені в абз. 3 пп. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП (а.с. 17, 18, зв.с. 56, 57).
Згідно копії супровідного листа № 7639 від 02.12.2024, позивачу надіслано постанову № 24/3155 від 26.11.2024 на адресу АДРЕСА_2 (а.с. 56).
Державним виконавцем Другого відділу ДВС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кольцовою Л.О. 21.03.2025 відкрито виконавче провадження № 77539576 з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 № 24/3155 від 26.11.2024, про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 34000 грн (а.с. 19, 20).
Постановою державного виконавця Другого відділу ДВС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22.07.2025 у ВП №77539576, звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 (а.с. 21, 22).
Згідно копії заяви ОСОБА_1 від 31.07.2025 (а.с. 25, 26), позивач ознайомився з виконавчим провадженням та отримав копії 31.07.2025.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
За змістом статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно статті 235 КУпАП, розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Згідно статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні настав з 17.03.2014, з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
У подальшому, 24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України, та діє до теперішнього часу.
Відповідно до абзацу 3 пункту 10-1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Отже, за змістом частини 6 статті 22 Закону № 3543-XII, відповідальність за частиною 3 статті 210 КУпАП настає, як за відсутності при собі військово-облікового документа, так і при непред'явленні його за вимогою уповноваженого представника.
Таким чином, громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ в період проведення мобілізації та/або протягом дії воєнного стану, а його відсутність є порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що визначає склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
За змістом ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення, сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до копії протоколу № Т/24/1906 від 22.11.2024, діловодом групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_4 , старшим солдатом ОСОБА_3 складено протокол про те, що 22.11.2024 під час здійснення оповіщення громадян групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що у військовозобов'язаного ОСОБА_1 відсутній при собі військово-обліковий документ під час дії воєнного стану та своєю бездіяльністю останній вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. У протоколі зазначено, що від пояснення та підписання протоколу відмовився у присутності свідків, а також, від отримання протоколу (а.с. 55).
Постановою Т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 24/3155 від 26.11.2024, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки, 22.11.2024 під час здійснення оповіщення громадян групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що у військовозобов'язаного ОСОБА_1 відсутній військово-обліковий документ, чим не виконав свої обов'язки, які передбачені в абз. 3 пп. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП (а.с. 17, 18, зв.с. 56, 57).
Згідно копії роздруківки з додатку «Резерв+», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є військовозобов'язаним, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , дані уточнені 25.09.2024. Військово - обліковий документ в електронному вигляді з QR-кодом сформовано 25.09.2024 та є дійсним до 25.09.2025 (а.с. 16).
Дослідивши матеріали справи, встановлено що у позивача ОСОБА_1 наявний військово-обліковий документ в електронному вигляді з QR-кодом, який сформовано 25.09.2024 та є дійсним до 25.09.2025, тобто 22.11.2024 на момент перевірки ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 , у останнього був дійсний військово-обліковий документ в електронному вигляді, який має таку ж юридичну силу, як і паперовий. Оскільки, в силу ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак, належними та допустимими доказами відповідачем не спростовано позицію позивача.
Крім того, згідно копії супровідного листа № 7639 від 02.12.2024, позивачу надіслано постанову № 24/3155 від 26.11.2024 на не вірну адресу, а саме: АДРЕСА_2 (а.с. 56), однак, згідно відомостей з «Резерв +», вірна адреса позивача АДРЕСА_3 , у зв'язку з чим, позивач не отримав копію постанови від ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Таким чином, суд вважає доведеними обставини, на які посилається позивач, постанова № 24/3155 від 26.11.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП винесена з порушенням норм чинного законодавства, а за наслідком є неправомірною, тому суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності правових підстав для їх задоволення.
Позивач у позовній заяві просить суд поновити строк звернення до суду.
Згідно ч. 2, 3 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач отримав оскаржувану постанову 31.07.2025 при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження, звернувся до суду 07.08.2025, тобто строк звернення до суду є пропущеним з поважних причин, тому суд дійшов висновку, що строк звернення до суду з позовом про скасування постанови підлягає поновленню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 605,60 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який є суб'єктом владних повноважень.
Керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України, 38, 210, 288, 292, 293 КУпАП, ст. 72-77, 241-246, 286 КАС України, суд, -
Поновити ОСОБА_1 , строк звернення до суду з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Позов - задовольнити.
Скасувати постанову № 24/3155 від 26.11.2024 винесену Т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований, за адресою: АДРЕСА_4 , проживаючий, за адресою: АДРЕСА_5 , за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в сумі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя: