18 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 400/7174/21
адміністративне провадження № К/990/34592/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Гімона М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №400/7174/21
за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 77548,17 грн, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.12.2021 (суддя Гордієнко Т.О.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2023 (головуючий суддя Коваль М.П., судді: Турецька І.О., Зуєва Л.Є.),
У серпні 2021 року Головне управління ДПС у Миколаївській області (далі також - позивач, контролюючий орган) звернулось до суду із адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі також - відповідач), в якому просило стягнути податковий борг в сумі 77548,17 грн.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач має податковий борг, який є узгодженим, проте всупереч вимогам чинного законодавства такий борг не погашений.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг у сумі 77548,17 грн.
В ході розгляду справи судами встановлено, що відповідач перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Миколаївській області як фізична особа-підприємець.
Відповідно до довідки про розрахунки з бюджетом станом на 01 червня 2021 року податкова заборгованість відповідача за податком на нерухоме майно перед бюджетом становила 77548,17 грн (з урахуванням часткової сплати у сумі 570,89 грн).
Заборгованість відповідача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виникла на підставі прийняття:
- податкового повідомлення-рішення від 14.05.2019 № 0029404-5306-1412, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання за 2018 рік у сумі 34341,05 грн;
- податкового повідомлення-рішення від 07.04.2020 № 0001420-5306-1412, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання за 2019 у сумі 38491,86 грн;
- податкового повідомлення-рішенням від 07.04.2020 № 0001419-5306-1412, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання за 2019 рік у сумі 5286,15 грн.
Контролюючим органом була сформована податкова вимога форми «Ф» від 18.05.2021 № 0029882-1306-1412 на суму 77725,17 грн.
Вважаючи заборгованість відповідача узгодженою та такою, що підлягає стягненню в судовому порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що податкова заборгованість у розмірі 77725,17 грн є узгодженою, відповідачем вказану заборгованість сплачено не було, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати в частині стягнення боргу в сумі 72832,91 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що борг у сумі 72832,91 грн є неузгодженим та не підлягає стягненню, оскільки податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник такий борг, скасовані у судовому порядку.
Окрім того, не погоджується з донарахуванням податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, посилаючись на те, що нерухоме майно належить до будівель промисловості, в цьому об'єкті нерухомості ОСОБА_1 , як приватний підприємець, здійснює свою підприємницьку діяльність з 2008 року та займається виробництвом виробів з бетону, цементі та гіпсу, насамперед, тротуарної плитки, огорож тощо, необхідних для будівництва доріг, автострад, нежитлового будівництва тощо. В силу підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) це нерухоме майно не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, тому такий податок йому нараховано безпідставно.
Верховний Суд ухвалою від 18 вересня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, визнавши обґрунтованими посилання на наявність винятку, передбаченого підпунктом "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Контролюючий орган правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1. статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з пунктом 266.7.1 статті 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості
За змістом підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пункт «а» підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України).
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника щодо погашення суми податкового боргу.
Як вже було зазначено в цій постанові, у зв'язку наявністю у відповідача податкового боргу, контролюючим органом було складено та надіслано останньому податкову вимогу форми «Ф» від 18.05.2021 № 0029882-1306-1412 на суму 77725,17 грн, однак таку не було виконано.
За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Сталою та послідовною є практика Верховного Суду (зокрема справи № 640/17763/21, №160/13436/22), відповідно до якої у спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
Щоб певну суму назвати податковим боргом, така сума повинна бути безперечно доведена до боржника, про наявність суми несплаченого податку платник податків повинен бути повідомлений. Податковий орган, звертаючись до суду з позовом про стягнення податкового боргу, повинен провести узгодження суми боргу, оскільки податковим боргом визначається сума узгодженого грошового зобов'язання.
Разом з тим, як зазначається відповідачем у касаційній скарзі, а також вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення від 14.05.2019 №0029404-5306-1412 та від 07.04.2020 №0001420-5306-1412, на підстав яких, зокрема, виник податковий борг, було оскаржено відповідачем в судовому порядку.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.05.2019 № 0029404-5306-1412, якими фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік в сумі 34 341,05 грн та від 07.04.2020 № 0001420-5306-1412, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік в сумі 38 491,86 грн.
Такі інформація є суттєвою для правильного вирішення спору між сторонами, оскільки, як уже було зазначено, стягнення податкового боргу є можливим лише за умови, якщо грошове зобов'язання є узгодженим.
Відтак суд касаційної інстанції дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
За правилами пунктів 1, 4 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду від 01.05.2025 було зупинено виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.12.2021 до закінчення касаційного провадження у цій справи.
Відповідно до частини третьої статті 375 КАС України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Враховуючи результат касаційного перегляду, підстави для поновлення виконання рішення суду відсутні.
Керуючись статтями 139, 341, 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.12.2021 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2023 скасувати, а справу №400/7174/21 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко Л.І. Бившева М.М. Гімон