18 вересня 2025 року
м. Київ
справа №520/32309/24
адміністративне провадження № К/990/35111/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Гімона М.М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2025, постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2025, додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2025 по справі №520/32309/24 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Верховного Суду 21.08.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2025, постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2025, додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2025 по справі №520/32309/24.
Ухвалою Верховного Суду від 03.09.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано заяву про усунення недоліків, уточнено підстави касаційного оскарження.
Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, оскільки судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано положення пунктів 1, 5 статті 5 Конвенції між Україною та Королівством Нідерландів про усунення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і майно та попередження податкового ухилення і уникнення від 24.10.1995, підпункт 14.1.193 пункту 14.1 статті 14, підпункт 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, щодо застосування якого, станом на сьогодні, відсутній висновок Верховного Суду у контексті визначення наявності або відсутності постійного представництва нерезидента на території України (у розумінні, яке цьому терміну надає Конвенція у випадку, коли нерезидент діє на території України через уповноважену особу на підставі довіреності), з метою визначення наявності/відсутності обов'язку з утримання та сплати податку з доходів нерезидента із джерелом походження з України.
Також скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судами неправильно застосовано норми підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», без врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 28.12.2022 у справі №520/1284/19, від 24.10.2024 у справі №160/4504/23, вiд 31.07.2024 у справi №380/5630/23 щодо необхідності надання платником первинних документів для підтвердження реальності господарської діяльності.
Щодо ПДФО контролюючим органом зауважено, що судами неправильно застосовані норми пп. 162.1, ст. 163; пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168; ст. 171; пп. 176.2 ст. 176; ст. 43; п. 87.9 ст. 87 ПК України; п. 3.9 Інструкції НБУ №22.
Верховний Суд зауважує, що в частині викладення підстав касаційного оскарження відповідно до пунктів 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України доводи скаржника є подібними до викладених в первісній касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не усувають недоліків, про які було зауважено в ухвалі Верховного Суду від 03.09.2025, якою касаційну скаргу було залишено без руху.
Податковим органом проігноровано зауваження Верховного Суду, не викладено підстави касаційного оскарження щодо податкового повідомлення-рішення від 09.08.2024 №00454672411 форма «Д», яким донараховано штраф за порушення термінів сплати ПДФО в сумі 113449,86 грн. та пеню 1454,31 грн. Скаржником не конкретизовано підставу касаційного оскарження, доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Загалом Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано та не обґрунтовано такі підстави касаційного оскарження.
Щодо стягнення з Головного управління ДПС у Харківській області витрат на професійну правничу допомогу, скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судом апеляційної інстанції порушено норми статті 134 КАС України, не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, від 02.09.2020 у справі №826/4959/16, від 19.11.2020 у справі №520/7431/19, від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 16.03.2023 по справі №927/153/22, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
На думку скаржника, постанови Другого апеляційного адміністративного суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу є незаконними, оскільки відсутні належні докази фактичної сплати коштів на дату подання заяви; витрати є неспівмірними із складністю справи та обсягом роботи адвоката; відшкодування таких витрат за рахунок державного бюджету порушує принципи пропорційності та справедливості.
Верховний Суд зауважує, що судом апеляційної інстанції враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, від 22.10.2024 у справі №160/7922/20, від 21.01.2021 у справі №280/2635/20, від 05.03.2021 у справі №200/10801/19-а, від 23.01.2025 по справі №240/32993/23, зроблено висновок, що сума в розмірі 10000,00 грн. в якості судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою під час розгляду справи в Харківському окружному адміністративному суді, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування судом апеляційної інстанції таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, отже, не усунуто недоліки касаційної скарги, що були підставою для залишення її без руху.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2025, постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2025, додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2025 по справі №520/32309/24 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва
В.П. Юрченко М.М. Гімон