18 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/4359/25 пров. № А/857/24850/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
з участю секретаря судових засідань Клим О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним і скасування рішення,
суддя у І інстанції Дорошенко Н.О.,
час ухвалення рішення 12 год 56 хв,
місце ухвалення рішення м. Рівне,
дата складення повного тексту рішення 28 травня 2025 року,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства освіти і науки України (далі - МОН), відображене в пункті 3 наказу МОН від 25.10.2023 №1309 «Про затвердження рішень атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 25.10.2023», про позбавлення його наукового ступеня кандидата технічних наук зі спеціальності 05.14.14 «Теплові та ядерні енергоустановки» шляхом скасування рішення про затвердження рішення спеціалізованої вченої ради Д 41.052.04 Державного університету «Одеська політехніка» від 27.04.2021, протокол №16, прийняте відповідно до пункту 1 наказу МОН від 27.09.2021 №1017 «Про рішення з питань присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань та внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 29 червня 2021 року №735» та про визнання недійсним диплому кандидата технічних наук ДК № 062541 недійсним.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 у справі №460/4359/25 позов було задоволено повністю.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що ні Закон України "Про вищу освіту", ні Закон України "Про освіту" не відносять до порушення академічної доброчесності у вигляді академічного плагіату таку поведінку учасника освітнього процесу, яка виразилась "у текстових запозиченнях без посилання на джерела", якщо при цьому не порушуються авторське право і суміжні права.
Водночас визначені Законом України "Про освіту" види академічної відповідальності, зокрема, у вигляді позбавлення присудженого ступеня освітньо-наукового чи освітньо-творчого рівня чи присвоєного вченого звання, можуть бути застосовані саме за порушення академічної доброчесності, до яких законом не віднесено "наявність текстових запозичень без посилання на джерела".
Фактичне відображення відповідної навчальної та довідкової літератури із зазначенням авторів у списку використаних джерел свідчить про те, що у спірному випадку відсутній академічний плагіат, оскільки відсутній факт оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства.
Положення Законів України "Про освіту" та "Про вищу освіту" не ототожнюють поняття "текстові запозичення без посилань на джерела" та "академічний плагіат", а навпаки у статті 42 Закону України "Про освіту" ці поняття законодавець розмежував.
Водночас прийняття Комітетом з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти до розгляду скарги після констатації її невідповідності вимогам пункту 6 Порядку розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, затвердженому на засіданні Національного агентства 21.06.2022, протокол № 10 (15), свідчить про порушення уповноваженим суб'єктом владних повноважень на стадії прийняття до розгляду скарги власної процедури, позаяк така скарга підлягала поверненню без розгляду.
Усі залучені МОН у порядку, передбаченому Порядком присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання присудження (позбавлення) наукових ступенів" від 17.11.2021 № 1197 (далі - Порядок № 1197), суб'єкти до вирішення питання щодо дисертації ОСОБА_1 надали висновки з рекомендаціями залишити в силі раніше прийняте рішення та видачу диплома кандидата технічних наук, при цьому звертали увагу на неналежне цитування використаних джерел в першому оглядовому розділі дисертації, що жодним чином не мало наслідком запозичення результатів роботи та використання чужих результатів при формулюванні висновків.
Атестаційна колегія МОН, приймаючи оспорюване рішення, не проаналізувала доводи та аргументи ні членів Експертної ради, ні залучених вчених-експертів, як і не навела переконливих мотивів неврахування отриманих висновків. Тому суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оспорюваний наказ на підставі рішення Атестаційної колегії МОН від 25.10.2023, діяв необґрунтовано, нерозсудливо, без урахування всіх обставин справи.
МОН у своїй апеляційній скарзі просило скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, оскільки при вирішенні спору суд першої інстанції допустив невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Наполягає на тому, що МОН діяло в межах повноважень і прав ОСОБА_1 не порушувало, оскільки було виявлено порушенням ним вимог абзацу третього частини 2, абзацу другого частини 4 статті 42 Закону України "Про освіту" у частині дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права, наявності в дисертації академічного плагіату, а також пункту 14 Порядку присудження наукових ступенів, як такого, що діяв до набрання чинності Законом України "Про вищу освіту", в частині наявності в дисертації текстових запозичень без посилання на джерело.
Представник Павлишина П.Я. у ході апеляційного розгляду у режимі відеоконференції підтримала доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечила обґрунтованість апеляційних вимог та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник МОН, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибув, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 27.04.2021 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.052.04 Одеського національного політехнічного університету МОН захистив дисертацію «Підвищення надійності роботи енергетичної арматури» на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук зі спеціальності 05.14.14 «Теплові та ядерні енергоустановки».
Рішенням спеціалізованої вченої ради Д 41.052.04 Одеського національного політехнічного університету МОН від 27.04.2021 ОСОБА_1 присуджено науковий ступінь кандидата технічних наук за спеціальністю 05.14.14 «Теплові та ядерні енергоустановки».
Атестаційним висновком експертної ради (протокол № 4 від 15.09.2021) за розглядом атестаційної справи здобувача наукового ступеня кандидата технічних наук ОСОБА_1 , який 27.04.2021 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.052.04 Одеського національного політехнічного університету захистив дисертацію «Підвищення надійності роботи енергетичної арматури» за спеціальністю 05.14.14 «Теплові та ядерні енергоустановки», вирішено затвердити рішення спеціалізованої вченої ради та видати ОСОБА_1 диплом кандидата технічних наук.
31.01.2022 до МОН надійшла скарга від голови Ради Центру академічної етики та досконалості в освіті «Етос» Сингаївської А.М. щодо виявлення в захищеній 27.04.2021 дисертації ОСОБА_1 текстових запозичень без посилань на джерела.
МОН своїм листом від 02.05.2022 надіслало скаргу для розгляду Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти (далі - НАЗЯВО) в межах наданих законодавством повноважень.
ОСОБА_1 надав пояснення під час перевірки від 12.10.2022 на ім'я голови НАЗЯВО, у якому зазначив, що у науковій новизні та практичному значенні його дисертації плагіату нема; при оформленні першого розділу, який присвячений літературному огляду, було допущено похибки - не проставлено посилання на літературу, яка є класичною та базовою для підготовки кожного спеціаліста галузі. У списку літератури ці джерела вказані.
Під час проведення перевірки на ім'я голови НАЗЯВО надійшло звернення директора науково-навчального інституту енергетики Національного університету «Одеська політехніка» лауреата Державної премії доктора технічних наук професора ОСОБА_2 та завідувача кафедри атомних електростанцій Національного університету «Одеська політехніка» доктора технічних наук професора ОСОБА_3 , у якому зазначено, зокрема, що на засіданні 27.04.2021 спеціалізованої вченої ради Д.41.052.04 були висвітлені всі недоліки та переваги розглянутої дисертації. Основна увага при розгляді кваліфікаційних робіт, до яких відносяться дисертації на звання кандидата технічних наук, приділяється аналізу наукової новизни та практичного значення. До цих характеристик у скарзі претензій нема. Щодо зауважень, які приводяться у скарзі, то вони відносяться тільки до матеріалів першого розділу, де наводиться огляд літератури. Дійсно, у тексті цього розділу відсутні посилання на відомі підручники ( ОСОБА_4 ) та довідник ( ОСОБА_5 ), але посилання на них є у списку літератури, що є похибкою оформлення. Результати досліджень ОСОБА_1 відрізняються наявністю наукової новизни, мають велике практичне значення для всієї атомної енергетики України.
18.10.2022 Комітет з питань етики ухвалив рішення № 7 внести на розгляд НАЗЯВО подання про наявність у дисертації ОСОБА_1 фактів академічного плагіату.
25.10.2022 НАЗЯВО прийняло рішення, яким визнано необґрунтованими пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , директора науково-навчального інституту енергетики Національного університету «Одеська політехніка» д.т.н. проф. ОСОБА_2 та завідувача кафедри атомних електростанцій Національного університету «Одеська політехніка» д.т.н. проф. ОСОБА_3 щодо правомірності використання наукових текстів інших авторів без відповідного посилання. Встановлено наявність у дисертації ОСОБА_1 «Підвищення роботи енергетичної арматури», поданій на здобуття наукового ступеню кандидата технічних наук, фактів академічного плагіату. Відповідно до пункту 41 Порядку присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук вирішено надіслати до МОН рішення разом із результатами проведеного аналізу.
Відповідно до протоколу № 1/22 від 14.12.2022 засідання Експертної ради МОН з питань атестації наукових кадрів з електричної інженерії, електроніки та телекомунікацій за розглядом подання НАЗЯВО про позбавлення наукового ступеня ОСОБА_1 рада вважає за потрібне:
взяти до уваги факт використання наукових текстів і матеріалів інших авторів без відповідного посилання у дисертації ОСОБА_1 , викладений у поданні Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти;
зазначити, що використані у дисертації наукові тексти і матеріали інших авторів без відповідного посилання стосуються лише першого, оглядового розділу та не пов'язані із запозиченням нових наукових результатів, ідей і розробок;
визначити, що викладений вище факт не ставить під сумнів актуальність, положення наукової новизни, практичну цінність і основний зміст роботи та самостійно отримані результати дисертації, пов'язані з важливими для енергетики держави проблемами надійності обладнання АЕС, зокрема, надійності арматури у тепловій схемі АЕС, а також продовження строків експлуатації устаткування.
Вирішили: Експертна рада вважає за потрібне рекомендувати Атестаційній колегії МОН залишити у силі раніше прийняте рішення щодо дисертації позивача за спеціальністю 05.14.14 «Теплові та ядерні енергоустановки». Результати голосування: «за» - 18, «проти» - 0, «утримались» - 0.
Відповідно до протокольного рішення Атестаційної колегії МОН на засіданні 23.12.2022 № 6 створено групу експертів з метою розгляду питання про позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня кандидата наук.
Згідно з рішенням групи експертів щодо дисертації ОСОБА_1 від 12.09.2023 у складі: ОСОБА_7 , доктор фізико-математичних наук, академік НАН України, директор Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України, член Атестаційної колегії МОН України (голова групи експертів), Литвиненко В.В., доктор технічних наук, директор Інституту електрофізики і радіаційних технологій НАН України, Павлович В.М., доктор фізико-математичних наук, професор, провідний науковий співробітник відділу теоретичної фізики Інституту ядерних досліджень НАН України, ОСОБА_8 , доктор технічних наук, старший науковий співробітник, завідувач сектору Інституту проблем атомних електростанцій НАН України, за результатами обговорення зазначеного питання експертна група дійшла таких висновків:
підтвердити факт використання наукових текстів і матеріалів інших авторів без відповідного посилання у дисертації, що є ознакою академічного плагіату;
вважати, що використані у дисертації наукові тексти і матеріали інших авторів без відповідного посилання містяться головним чином у першому оглядовому розділі і стосуються лише фактів, формулювань і тверджень загальновідомого характеру та не пов'язані із запозиченням нових наукових результатів, ідей, розробок;
дисертант не запозичив жодного з результатів своєї роботи і не використав чужих результатів, формулюючи висновки;
наявність запозичень без належних посилань свідчить радше про безвідповідальність і нехлюйське ставлення дисертанта до необхідності дотримуватися всіх вимог щодо належного цитування використаних джерел. Це повною мірою стосується також наукового керівника, голови та ученого секретаря спеціалізованої ради при Одеському національному політехнічному університеті, а також всіх інших осіб, причетних до попередньої експертизи дисертації.
При цьому група експертів вважала за можливе підтримати висновок Експертної ради МОН, яка звернулася з пропозицією до Атестаційної колегії МОН залишити в силі раніше прийняте рішення щодо дисертації ОСОБА_1 (одноголосно). Звернутися до Атестаційної колегії МОН з пропозицією вказати голові, вченому секретареві спеціалізованої вченої ради при Одеському національному політехнічному університеті на необхідність суворого контролю за дотриманням всіх чинних вимог до процедури попереднього розгляду дисертацій.
Вказані обставини також відображені в Узагальненому висновку, що подається на розгляд Атестаційної колегії МОН щодо позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня кандидата технічних наук.
Разом із тим, Атестаційна колегія МОН на засіданні 25.10.2023, розглянувши висновок групи експертів та зважаючи на те, що факт наявності текстових запозичень без посилання на джерело у розділі І дисертації позивача не заперечується, прийняла рішення позбавити ОСОБА_1 наукового ступеня кандидата технічних наук.
Пунктом 3 наказу МОН від 25.10.2023 № 1309 «Про затвердження рішень атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 25.10.2023, відповідно до статті 54, підпункту 7 пункту 2 Розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту», Порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 656 (із змінами), постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2021 № 1197 «Деякі питання присудження (позбавлення) наукових ступенів», Тимчасового порядку присудження ступеня доктора філософії, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 06.03.2019 № 167 (із змінами), Положення про спеціалізовану вчену раду з присудження наукового ступеня доктора наук, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 13.12.2021 № 1359, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2022 за № 460/37796, Порядку формування Переліку наукових фахових видань України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 148/31600 (зі змінами), та на підставі рішень атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 25.10.2023, наказано позбавити ОСОБА_1 наукового ступеня кандидата технічних наук зі спеціальності 05.14.14 "Теплові та ядерні енергоустановки", скасувавши рішення про затвердження рішення спеціалізованої вченої ради Д 41.052.04 Державного університету "Одеська політехніка" від 27.04.2021, протокол № 16, прийняте відповідно до пункту 1 наказу МОН від 27.09.2021 № 1017 "Про рішення з питань присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань та внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 29 червня 2021 року № 735", у зв'язку з порушенням вимог абзацу третього частини 2, абзацу другого частини 4 статті 42 Закону України "Про освіту" у частині дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права, наявності в дисертації академічного плагіату та пункту 14 Порядку присудження наукових ступенів, як такого, що діяв до набрання чинності Законом України "Про вищу освіту", у частині наявності в дисертації текстових запозичень без посилання на джерело, та визнати диплом кандидата технічних наук НОМЕР_1 недійсним (а.с. 186 т. 1).
ОСОБА_1 подав апеляцію на рішення про позбавлення його наукового ступеня кандидата технічних наук, що відображене в пункті 3 наказу МОН від 25.10.2023 № 1309.
Наказом МОН від 24.04.2024 № 582 було утворено апеляційну комісію для розгляду апеляції ОСОБА_1 .
Апеляційною комісією МОН складено висновок, у якому зазначено, що «наявність текстових збігів з іншими джерелами інформації в дисертації обсягом більш ніж 10 % загального тексту без посилання в тексті на першоджерела ніяк не можна назвати недбалою дослідницькою практикою чи помилкою цитування» і рекомендовано Атестаційній колегії МОН залишити своє рішення в силі.
Відповідно до Протоколу № 5 засідання Атестаційної колегії МОН від 10.12.2024 у задоволенні апеляції ОСОБА_1 відмовлено та залишено в силі рішення МОН, відображене в абзаці третьому пункту 9 наказу МОН від 25.10.2023 № 1309, про позбавлення його наукового ступеня кандидата технічних наук на підставі висновку (а.с. 22-24 т. 2).
ОСОБА_1 не погодився із вказаними рішеннями МОН та звернувся до адміністративного суду з позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про те, що виявлені відповідачем недоліки в оформленні дисертації позивача не давали належних фактичних та правових підстав для ухвалення рішення про позбавлення його наукового ступеня кандидата технічних наук.
При цьому фактичні обставини справи визнаються обома сторонами, а отже не підлягають доказуванню з огляду на приписи частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінюючи можливість прийняття рішення про позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня кандидата технічних наук з огляду на виявлення у його дисертації текстових запозичень без посилання на джерело, апеляційний суд виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенція державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регламентовані приписами Закону України «Про освіту».
Відповідач обґрунтовує оспорюване рішення порушенням позивачем абзацу третього частини 2, абзацу другого частини 4 статті 42 Закону України "Про освіту" у частині дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права, наявності в дисертації академічного плагіату.
У відповідності до частини 1 статті 42 Закону України "Про освіту" академічна доброчесність - це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.
За приписами частини 2 статті 42 вказаного Закону дотримання академічної доброчесності педагогічними, науково-педагогічними та науковими працівниками передбачає:
посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей;
дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;
надання достовірної інформації про методики і результати досліджень, джерела використаної інформації та власну педагогічну (науково-педагогічну, творчу) діяльність;
контроль за дотриманням академічної доброчесності здобувачами освіти;
об'єктивне оцінювання результатів навчання.
У відповідності до частини 4 статті 42 Закону України "Про освіту" порушенням академічної доброчесності вважається:
академічний плагіат - оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства;
самоплагіат - оприлюднення (частково або повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів;
фабрикація - вигадування даних чи фактів, що використовуються в освітньому процесі або наукових дослідженнях;
фальсифікація - свідома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень;
списування - виконання письмових робіт із залученням зовнішніх джерел інформації, крім дозволених для використання, зокрема під час оцінювання результатів навчання;
обман - надання завідомо неправдивої інформації щодо власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу; формами обману є, зокрема, академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація та списування;
хабарництво - надання (отримання) учасником освітнього процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна, послуг, пільг чи будь-яких інших благ матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної переваги в освітньому процесі;
необ'єктивне оцінювання - свідоме завищення або заниження оцінки результатів навчання здобувачів освіти;
надання здобувачам освіти під час проходження ними оцінювання результатів навчання допомоги чи створення перешкод, не передбачених умовами та/або процедурами проходження такого оцінювання;
вплив у будь-якій формі (прохання, умовляння, вказівка, погроза, примушування тощо) на педагогічного (науково-педагогічного) працівника з метою здійснення ним необ'єктивного оцінювання результатів навчання.
На переконання апеляційного суду, слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що приписи статті 42 Закону України "Про освіту" не ототожнюють академічний плагіат із виявленням текстових запозичень без посилання на джерело, як порушенням академічної доброчесності.
Водночас суд першої інстанції слушно звернув увагу на те, що всі залучені МОН суб'єкти до вирішення питання щодо дисертації ОСОБА_1 надали висновки з рекомендаціями залишити в силі раніше прийняте рішення та видачу диплома кандидата технічних наук, звертаючи увагу на те, що неналежне цитування використаних джерел в першому оглядовому розділі дисертації жодним чином не мало наслідком запозичення результатів роботи та використання чужих результатів при формулюванні висновків, не ставить під сумнів актуальність, положення наукової новизни, практичну цінність і основний зміст роботи та самостійно отримані результати дисертації, пов'язані з важливими для енергетики держави проблемами надійності обладнання АЕС, а свідчить про неналежне ставлення дисертанта, а також наукового керівника, голови та ученого секретаря спеціалізованої ради при Одеському національному політехнічному університеті, інших осіб, причетних до попередньої експертизи дисертації, до дотримання всіх вимог щодо належного цитування використаних джерел.
При цьому Атестаційна колегія МОН при ухвалення оспорюваного рішення такі доводи та аргументи ні членів Експертної ради, ні залучених вчених-експертів не спростувала та не навела переконливих мотивів неврахування отриманих висновків.
Попри те, ні у ході розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду відповідачем не ставилися під сумнів результати наукового дослідження позивача, викладені у його дисертації.
У судовій практиці склалась стала правова позиція (постанови Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 826/4194/16, від 18 травня 2018 року у справі № 826/11106/17, від 28 жовтня 2018 року у справі № 826/14749/16, від 25 березня 2020 року у справі № 805/4508/16-а, від 31 березня 2021 року у справі № 620/2520/20 та від 19 травня 2021 року у справі № 210/5129/17), відповідно до якої загально прийнято розуміти поняття «пуризм» як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом. Це поняття було введено у правовий обіг Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Правовий пуризм - невідступне слідування вимогам процесуальних та/або процедурних норм; надмірно формально сурове (бюрократичне) застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, без врахування їх доцільності (розумності, добросовісності), обставин конкретної справи, а також необхідності забезпечення ефективної реалізації та/або захисту прав особи та суспільних (публічних) інтересів.
Суд першої інстанції слушно зауважив, що відповідач необґрунтовано надав перевагу пуризму в оформленні наукової роботи на шкоду оцінки її суті - новизні та практичній важливості результатів наукової роботи, що не узгоджується з визначеною законодавцем метою академічної доброчесності.
При цьому суд першої інстанції підставно дійшов висновку про порушення відповідачем при ухваленні оспорюваного рішення принципу пропорційності - дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), без урахуванням суспільного інтересу у застосуванні практичних результатів наукової роботи позивача.
Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Європейський суду з прав людини визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень».
Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб'єктом приватного права і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов'язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі №460/4359/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар
Постанова у повному обсязі складена 19 вересня 2025 року.