19 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/13502/24 пров. № А/857/31495/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Ільчишин Н.В.
Гуляка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі № 380/13502/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,
місце ухвалення судового рішення м.Львів
Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження
суддя у І інстанціїЛанкевич А.З.
дата складання повного тексту рішенняне зазначена.
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі № 380/13502/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підпадає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту п.7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 31.08.1984 по 31.08.1987 на посаді викладача по класу домри в Моршинській дитячій музичній школі; з 01.09.1987 по 31.08.1992 на посаді викладача по класу домри в Стрийській дитячій музичній школі Стрийського району Львівської області; з 31.08.1992 по 09.06.2023 на посаді викладача по класу кобзи в Стрийській дитячій школі мистецтв - до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підпадає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту п.7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що суд І-інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, не взяв до уваги сутність заявлених позовних вимог, які як видно заявлені позивачкою до неналежного відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке в свою чергу не приймало жодних рішень в розумінні дійсного рішення -офіційного документа, яким встановлено наявність чи відсутність правових підстав для призначення позивачці грошової допомоги яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Лист Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.05.2024 № 12304-12387/0-52/8-1300/24 по суті, містить лише роз'яснення чинних норм пенсійного законодавства та містить інформацію про прийняття рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.09.2023, та надання заявниці копії цього рішення. Отже, як видно з вищевикладеного, судом І-інстанції не в повному обсязі встановлено дійсні обставин справи, поспішно досліджено наявні у справі докази, не взято до уваги заперечення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, які були викладені у відзиві на позовну заяву, що в свою чергу призвело до прийняття протиправного рішення.
Пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону 1058 передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону 1058, працювали в закладах і установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон 1788), і мають страховий стаж на таких посадах, зокрема, жінки - 30 років, а також, якщо вони до цього не одержували будь-якої пенсії, під час призначення пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі їхніх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону № 1058, станом на день призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Право на пенсію за вислугу років мають лише ті педагогічні працівники, посади яких включені до Переліку, затвердженого постановою КМУ №909 (далі Перелік). ОСОБА_1 згідно довідки № 20 від 22.06.2023 працювала в «Стрийській дитячій школі мистецтв» Стрийського району Львівської області на посаді викладача по класу кобзи з 31.08.1992 по 06.06.2023. Даний період стажу не враховується при обчисленні страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплату, оскільки вищевказаний заклад не відноситься до Переліку.
Отже, підсумовуючи викладене апелянт прийшов до висновку, що позивачем в судовому порядку, фактично, оскаржується лист/відповідь пенсійного органу від 03.05.2024 № 12304-12387/0-52/8-1300/24, а не рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 21.09.2023 №135050013362 яке прийняте за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.09.2023 на підставі чинних норм законодавства та яким фактично встановлено відсутність законних підстав для призначення заявниці грошової допомоги яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте суд І-інстанції розглядаючи справу по суті не взяв до уваги та не спростував в своєму рішенні вищенаведені обставини.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлений шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлявся шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу зазначену позивачем, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що особа, яка займає посаду викладача в музичній школі, є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, і робота на такій посаді дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст.55 Закону №1788-ХІІ. Отже, стаж роботи особи на посаді викладача повинен зараховуватися до страхового стажу відповідно до пункту «е» ст.55 Закону №1788-ХІІ, навіть якщо така посада прямо не передбачена Переліком №909.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що періоди роботи позивача з 31.08.1984 по 31.08.1987 на посаді викладача по класу домри в Моршинській дитячій музичній школі; з 01.09.1987 по 31.08.1992 на посаді викладача по класу домри в Стрийській дитячій музичній школі Стрийського району Львівської області; з 31.08.1992 по 09.06.2023 (день призначення пенсії за віком) на посаді викладача по класу кобзи в Стрийській дитячій школі мистецтв повинні зараховуватись до спеціального страхового стажу роботи на посадах, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» ст.55 Закону №1788-ХІІ. А тому, з урахуванням даних періодів роботи, спеціальний страховий стаж позивача у сукупності становить понад 30 років, що відповідно до п.7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV дає їй право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , з 09.06.2023 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV.
Дослідженням записів у трудовій книжці від 31.08.1984 серії НОМЕР_1 суд установив, що вона містить такі записи про роботу позивача, зокрема: у період з 31.08.1984 року по 31.08.1987 року позивач працювала на посаді викладача по класу домри в Моршинській дитячій музичній школі; з 01.09.1987 року по 31.08.1992 року - на посаді викладача по класу домри в Стрийській дитячій музичній школі Стрийського району Львівської області; з 31.08.1992 року по 09.06.2023 року (день призначення пенсії за віком) - на посаді викладача по класу кобзи в Стрийській дитячій школі мистецтв.
19.04.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV.
Листом відповідача від 03.06.2024 №12304-12387/О-52/8-1300/24 відмовлено позивачу у призначенні та виплаті такої допомоги, оскільки у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909), та у Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 14.06.2000 року №963 (далі - Перелік №963), відсутня посада викладача у позашкільних закладах освіти.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з оскаржуваними діями відповідача, а тому звернулася до суду з даним позовом.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.
Частина 1 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
В п.16 Розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» видно, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України від 05.11.1991р. № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі також Закон № 1788-XII) застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:, зокрема, з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Переліком закладів і установ освіти охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р.№ 909 затверджено вичерпний перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років ( далі Перелік №909).
В п.1 Переліку № 909 видно, що до посад в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, відносяться: учителі, логопеди, військові загальноосвітні вчителі-логопеди, навчальні заклади, музичні і вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що хоча посада викладача Переліком № 909 не була прямо передбачена, однак, за дорученням Кабінету Міністрів України від 06.01.1995р. № 397/21 дія зазначеної постанови поширена, в тому числі і на викладачів музичних шкіл без внесення змін до постанови, що підтверджується листом Міністерства соціального захисту населення України від 01.02.1995р.№ 01-3/133-02-2.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, що періоди роботи позивача з 31.08.1984 року по 31.08.1987 року на посаді викладача по класу домри в Моршинській дитячій музичній школі; з 01.09.1987 року по 31.08.1992 року на посаді викладача по класу домри в Стрийській дитячій музичній школі Стрийського району Львівської області; з 31.08.1992 року по 09.06.2023 року (день призначення пенсії за віком) на посаді викладача по класу кобзи в Стрийській дитячій школі мистецтв повинні зараховуватись до спеціального страхового стажу роботи на посадах, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» ст.55 Закону №1788-ХІІ підлягає зарахуванню.
Отже, відмовляючи позивачу у призначенні та виплаті спірної допомоги, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв'язку із чим такі дії слід визнати протиправними.
Згідно з п.7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не бачив необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі № 380/13502/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Н. В. Ільчишин
В. В. Гуляк