10 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/4848/24 пров. № А/857/33973/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Носа С.П.
за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків,
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року (суддя - Мандзій О.П., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Тернопіль, дата складання повного тексту - 14.11.2024),
в адміністративній справі №500/4848/24 за позовом Приватного підприємство "Дружба-Нафтопродукт" до Західного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків,
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
У серпні 2024 року позивач ПП "Дружба-Нафтопродукт" звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Західного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 17.06.2024 №616/33-00-07-05 прийняте Західним Міжрегіональним Управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 595283,71 гривень; 2) судові витрати понесені позивачем стягнути з відповідача.
Відповідач позовних вимог не визнав, подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 17.06.2024 №616/33-00-07-05 прийняте Західним Міжрегіональним Управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/ або пені, у тому числі за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Стягнуто з Західного Міжрегіонального Управління ДПС по роботі з великими платника податків на користь позивача понесені судові витрати у справі: 9084 грн сплаченого судового збору за звернення до суду із позовною заявою та 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні стягнення решти судових витрат відмовлено.
З рішенням суду першої інстанції від 14.11.2024 року не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права, судом неповно встановлено обставини справи, а відтак рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.06.2023 по 14.05.2024 року по контракту від 26.05.2023 №02/05/2023 (дата авансового платежу 13.06.2023), відповідно до отриманої інформації ДПС України від 12.02.2024 №3624/7/99-00-07-05-02-07 про виявлені факти ненадходження в установлені Національним банком України граничні строки розрахунків грошових коштів чи товарів станом на 01.01.2024, наданої уповноваженим банком ПАТ "Державний експортно-імпортний банк". За результатами перевірки складено Акт від 22.05.2024 №378/33-00-07-05/34042478, яким встановлено порушення вимог п.3 ст.13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII "Про валюту і валютні операції", а саме: по авансовій оплаті 13.06.2023 в сумі 32000,00 євро граничний термін надходження товару - 09.12.2023, дата першого дня перевищення граничного строку розрахунків - 10.12.2023. Товар по імпорту на суму 32000,00 євро по Договору від 26.05.2023 №02/05/2023 на адресу ПП "Дружба-Нафтопродукт" від компанії «EUROPA AIRON RUSLAN MINKO» (Польща) станом на 14.05.2024 не надійшов. До перевірки ПП "Дружба-Нафтопродукт" не представлено висновку Міністерства економіки України на продовження строків розрахунків по Договору від 26.05.2023 №02/05/2023, а також не представлено відповідної довідки уповноваженої організації про форс-мажорні обставини, які виникли при виконанні цього Договору, та не представлено ухвали суду про прийняття позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором. Також вказує апелянт, що позивачем ні до початку проведення перевірки, ні під час проведення перевірки, ні після податковому органу не надавався Договір від 30.01.2024 про відступлення права вимоги. Позивач також не подавав заперечень на акт перевірки щодо обставин виявлених порушень. Зазначає апелянт, що актом перевірки від 22.05.2024 №378/33-00-07-05/34042478 досліджено усі фактичні обставини справи, первинні бухгалтерські документи. Також апелянт не погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи, що позивачем належним чином необгрунтовано суму компенсації витрат на правову допомогу, яка б фактично відповідала дійсно наданими адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витрачених адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Суд встановив такі фактичні обставини справи.
На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2. п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками від 09.04.2024 №72, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Дружба-Нафтопродукт" (код ЄДРПОУ 34042478) з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.06.2023 по 14.05.2024 щодо контракту від 26.05.2023 №02/05/2023 (дата авансового платежу 13.06.2023), відповідно до отриманої інформації ДПС України від 12.02.2024 №3624/7/99-00-07-05-02-07 про виявлені факти ненадходження в установлені Національним банком України граничні строки розрахунків грошових коштів чи товарів станом на 01.01.2024, наданої уповноваженим банком ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" (МФО 322313).
Копію наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09.04.2024 року №72 “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Дружба-Нафтопродукт" та повідомлення про перевірку від 09.04.2024 №27/33-00-07-05, відповідно до вимог п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, відправлено 11.04.2024 поштою на адресу ПП "Дружба-Нафтопродукт" з повідомленням про вручення (дата вручення 17.04.2024).
Підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки є лист ДПС України від 12.02.2024 №3624/7/99-00-07-05-02-07 щодо інформації, наданої уповноваженим банком ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" (МФО 322313), у відповідності до розділу ІІ Інструкції НБУ “Про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів», затвердженої Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №7 на виконання статей 12 і 13 Закону України “Про валюту та валютні операції».
У вищезазначеному листі ДПС України міститься інформація щодо порушення ПП "Дружба-Нафтопродукт" (код ЄДРПОУ 34042478) строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 26.05.2023 №02/05/2023 (дата авансового платежу 13.06.2023).
Так, ПП "ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ" (Покупець) та компанія “EUROPA AIRON RUSLAN MINKO» (Польща) (Продавець) укладено Договір від 26.05.2023 №02/05/2023, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує товар - автоцистерна Cysterna INDOX S.C.3, 2004 року випуску, номер VIN: НОМЕР_1 . Умови поставки - DAP - Львів (Україна), згідно Інкотермс-2010. Умови оплати - Покупець може проводити 100% авансову оплату загальної вартості товару згідно виставленого рахунку/інвойсу. Валюта платежу - євро. Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 15.06.2023 та до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Додатковою угодою №1 від 26.05.2023 до Договору від 26.05.2023 №02/05/2023 сторони продовжили термін дії договору до 15.08.2023 та до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Додатковою угодою №2 від 12.01.2024 до Договору від 26.05.2023 №02/05/2023 сторони домовились про наступне: Максимальний термін поставки до 01.02.2024, в протилежному випадку Продавець оплачує Покупцю штраф в розмірі 10000,00 євро. У випадку не поставки товару до 01.02.2024, Продавець сплачує Покупцю додатково штраф в розмірі 100 євро за кожен день прострочки. Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 01.02.2024 та до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. Компанією “EUROPA AIRON RUSLAN MINKO» (Польща) виставлено проформу №PRO/2/2023/05 від 26.05.2023 на суму 32000,00 євро.
Відповідно до умов Договору від 26.05.2023 №02/05/2023 та на підставі проформи №PRO/2/2023/05 від 26.05.2023 ПП "ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ" здійснено 13.06.2023 переказ валютних коштів в сумі 32 000,00 євро з рахунку № НОМЕР_2 в АТ “Державний експортно-імпортний банк України» (МФО 322313) на рахунок № НОМЕР_3 в банку PKO BANK POLSKI S.A. компанії “EUROPA AIRON RUSLAN MINKO» (Польща) (платіжна інструкція в іноземній валюті №86 від 29.05.2023, свіфт-повідомлення №460198810.130623). Граничний термін надходження товару - 09.12.2023, дата першого дня перевищення граничного строку розрахунків - 10.12.2023.
Товар по імпорту на суму 32000,00 євро по Договору від 26.05.2023 №02/05/2023 на адресу ПП "ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ" від компанії “EUROPA AIRON RUSLAN MINKO» (Польща) не надійшов.
По бухгалтерському обліку взаєморозрахунки ПП "ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ" з компанією “EUROPA AIRON RUSLAN MINKO» (Польща) по Договору від 26.05.2023 №02/05/2023 відображено по рахунку 632. Згідно з даними бухгалтерського обліку по рахунку 632 станом на 14.05.2024 обліковується дебіторська заборгованість в сумі 32000,00 євро.
За результатами податкової перевірки складено Акт від 22.05.2024 №378/33-00-07-05/34042478, яким встановлено порушення вимог ч.3 ст.13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції", а саме: по авансовій оплаті 13.06.2023 в сумі 32000,00 євро граничний термін надходження товару - 09.12.2023, дата першого дня перевищення граничного строку розрахунків - 10.12.2023. Товар по імпорту на суму 32000,00 євро по Договору від 26.05.2023 №02/05/2023 на адресу ПП "ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ" від компанії “EUROPA AIRON RUSLAN MINKO» (Польща) станом на 14.05.2024 не надійшов (а.с. 8-зв.-11).
На підставі Акта від 22.05.2024 №378/33-00-07-05/34042478 винесено податкове повідомлення-рішення від 17.06.2024 року №616/33-00-07-05, яким за порушення ч.3 ст.13 Закону України “Про валюту і валютні операції», на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та згідно з ч.5 ст.13 Закону України “Про валюту і валютні операції» застосовано суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 595283,71 грн. (а.с. 6, 7).
Позивач не погодився із правомірністю винесено податкового повідомлення-рішення від 17.06.2024 року №616/33-00-07-05 і пред?явив цей позов до відповідача.
Судом також встановлено, що серед засобів доказування, котрі, на думку платника податків, свідчать про правомірність його поведінки, з однієї сторони, та протиправність рішення податкового органу - з іншої, наявний Договір про відступлення права вимоги від 30 січня 2024 року.
Даний договір укладено між Приватним підприємством “ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ» (Кредитор 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю “EUROPA AIRON» (Кредитор 2) на наступних умовах: - сторони домовились, що Кредитор 1 (позивач у цій справі) відступає Кредитору 2, а Кредитор 2 набуває право вимоги, належне Кредитору 1, і стає кредитором за договором поставки №02/05/2023 від 26.05.2023 між Кредитором 1 та компанією “EUROPA AIRON RUSLAN MINKO» (Боржник) (п.1); - за цим договором Кредитор 2 набуває право вимагати від Боржника автоцистерну Cysterna INDOX S.X.3, 2004 року випуску, номер VIN: НОМЕР_1 ; це права переходить до Кредитора 2 в обсязі і на умовах, що існували на момент укладення даного договору; право вимоги, що відступається Кредитору 2 засвідчується договором поставки від №02/05/2023 від 26.05.2023 між Кредитором 1 та компанією “EUROPA AIRON RUSLAN MINKO» (п.п.2-3 цього договору).
Відповідно до додаткової угоди 1 від 30 січня 2024 року до договору № 01/05/2023 від 26.05.2023, Приватне підприємство “ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ» (Сторона 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю “EUROPA-AIRON» (Сторона 2), домовились про те, що Сторона 2 прощає борг в розмірі 10500 євро та жодних претензій сторони один до одної по укладеному договору від 26.05.2023 №01/05/2023 не мають.
30 січня 2024 року між ПП “ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ» (Сторона 1), компанією “EUROPA AIRON RUSLAN MINKO» (Сторона 2) та ТОВ “EUROPA-AIRON» (Сторона 3) складено акт зарахування зустрічних однорідних вимог.
Згідно з цим актом, Сторона 2 укладено із Стороною 1 договір поставки товару № 02/05/2023 від 26.05.2023 щодо поставки автоцистерни Cysterna INDOX S.C.3, 2004 року випуску, номер VIN: НОМЕР_1 . За договором від 26.05.2023 №01/05/2023 Сторона 1 має заборгованість перед Стороною 3 в сумі 10500 євро за поставлений товар, а саме MAN TGX 18580, 2018 року випуску, строк зобов?язання щодо сплати боргу за товар минув. За договором про відступлення права вимоги від 30.01.2024 Сторона 1 поступається Стороні 3 правом вимоги до Сторони 2 за договором №02/05/2023 від 26.05.2023 товару, автоцистерни Cysterna INDOX S.C.3, 2004 року випуску, номер VIN: НОМЕР_1 або за грошові кошти в сумі 10500 євро, які є заборгованістю Сторони 1 перед Стороною 3 згідно з договором від 26.05.2023 № 01/05/2023. Даним актом сторони підтверджують, що Сторона 2 погасила зобов?язання перед Стороною 1 шляхом укладення Стороною 1 договору відступлення права вимоги від 30 січня 2024 року із Стороною 3, яким Сторона 1 отримала грошові кошти (погасила грошовий борг перед Стороною 3) від Сторони 3 та передала право вимоги отримати товар або повернути за нього кошти від Сторони 2.
Обставини, які викладені в акті зарахування зустрічних однорідних вимог, підтверджуються угодою від 26 травня 2023 року №01/05/2023, згідно якої Товариство обмеженою відповідальністю “EUROPA-AIRON» (Продавець) та Приватне підприємство “ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ» уклали договір купівлі-продажу тягача сідлового MAN TGX 18580, 2018 року випуску, номер VIN: НОМЕР_4 .
Таким чином, позивач вважаючи вказане ППР від 17.06.2024 протиправним, звернувся до суду з даним позовом.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції від 14.11.2024 в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з врахуванням наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведені норми означають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі ПК України).
Так, відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ визначає Закон України “Про валюту і валютні операції» (далі - №2473-VIII), який встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.
Частиною першою статті 3 Закону № 2473-VIII встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Так, відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №2473-VIII, органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.
Частинами п'ятою, шостою цієї статті Закону передбачено, що Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.
Згідно з частиною дев'ятою статті 11 Закону № 2473-VIII, органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п'ятою і шостою цієї статті суб'єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об'єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об'єктом таких перевірок, зобов'язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.
За змістом частини десятої статті 11 Закону № 2473-VIII, у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об'єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 2473-VIII, Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Відповідно до частин першої, другої, третьої, п'ятої, восьмої статті 13 Закону № 2473-VIII, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п'ятою цієї статті.
Пунктом 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 “Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова 18) визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
Валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків здійснюється відповідно до Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (далі - Інструкція), затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №7 (далі - Інструкція).
Згідно з цією Інструкцією уповноважений банк здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за операцією резидента з імпорту товарів, якщо на дату оплати резидентом товару нерезидентом не була здійснена поставка за операцією з імпорту товару з оформленням типів МД, зазначених у підпункті 3 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, та відображенням інформації про таке оформлення у реєстрі МД, або документів, зазначених у підпунктах 3, 4 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, або в банку немає інформації про здійснення поставки за такою операцією. Банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта).
Судом першої інстанції у розглядуваній справі вірно встановлено, що із фактичної та правової підстав цього позову, а також із заперечень, проти доводів та аргументів позивача, викладених у відзиві на позов видно, що питання застосування пені, як форми фінансової відповідальності платника податків за порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого здійснюють контролюючі органи, не є спірним. Як не є спірним питання права відповідача проводити позапланову документальну перевірку платника податків із підстав, що названі в раніше цитованому наказі.
Водночас, суд врахував, що позивач вважає, що податковий орган під час прийняття оскаржуваного податкового-повідомлення-рішення прийшов передбачених висновків про порушення ТОВ “ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ» приписів частини третьої статті 13 Закону № 2473-VIII. Аргумент платник податків зводиться до того, що внаслідок укладення договору від 30 січня 2024 року між ПП “ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ» та ТОВ “EUROPA-AIRON», відбулось припинення зобов?язання в повному обсязі між позивачем (ПП “ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ») та компанією “EUROPA AIRON RUSLAN MINKO», яке виникло на підставі договору від 26 травня 2023 року № 02/05/2023, що став об?єктом перевірки зі сторони контролюючого органу. При відступленні права вимоги, ПП “ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ» поступається ТОВ “EUROPA-AIRON» правом вимоги до товару “EUROPA AIRON RUSLAN MINKO» за договором №02/05/2023 від 26.05.2023, автоцистерни Cysterna INDOX S.C.3, 2004 року випуску, номер VIN: НОМЕР_1 або грошових коштів в сумі 10500 євро, які є заборгованістю ПП “ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ» перед ТОВ “EUROPA-AIRON».
На підтвердження викладеного позивачем подано докази: договір від 30 січня 2024 року, договір від 26 травня 2023 року №02/05/2023, договір від 26 травня 2023 року №01/05/23, акт №1 від 30 січня 2024 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, оборотно-сальдову відомість по рахунку №632 за січень 2024 року.
При цьому, відповідач у справі не спростовуючи суті господарської операції із зарахування зустрічних однорічних вимог, однак заперечив щодо врахування поданих засобів доказування при вирішенні спору. Вважає, що платник податків не скористався своїм правом на подання заперечень щодо акту перевірки (п.86.7 ст.86 ПК України) та оскарження прийнятого податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку (ст.56 ПК України, Порядком оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляд контролюючими органами, затв. наказом МФУ від 21.10.2015 № 916, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2015 за № 1617/28062). Тому позивач втратив можливість висловити свої заперечення у формі визначені податковим законодавством проти доводів контролюючого органу, викладених в акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що надаючи правову оцінку доводам позивача і відповідача у розглядуваних правовідносинах, суд першої інстанції вірно виходив з наступного.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України, у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.
Право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.
Апеляційний суд враховує, що відповідач фактично заперечив права платника податків посилатись на вказані засоби доказування у судовому процесі. Втім, податковий орган не заперечив щодо змісту господарської операції щодо “зарахування зустрічних однорідних вимог», не висловлюючи жодних застережень з цього приводу.
Суд першої інстанції правомірно прийняв вказані засоби доказування платника податків, які подані в судовому процесі та оцінив їх правову спроможність виходячи з такого.
Той факт, що відповідач не заперечив щодо змісту господарської операції в результаті, якої відбулось “зарахування зустрічних однорідних вимог» не становить безумовну підставу для задоволення позову.
Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 “Припинення зобов'язання» розділу І книги п'ятої “Зобов'язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України), зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (стаття 601 ЦК України). Аналогічні положення закріплені також у статті 203 Господарського кодексу України, згідно з частиною третьою якої господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
При тлумаченні наведених норм слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов'язаннях, де кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов'язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов'язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов'язань можуть бути різними.
Так, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в низці судових рішень дотримуються послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема, вони мають: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (постанова від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18; постанова від 16 квітня 2019 року у справі № 911/483/18; постанова від 21 листопада 2018 року у справі № 755/9929/15-ц).
Аналогічні висновки, викладені в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі № 420/5969/19.
Судом першої інстанції також вірно враховано, що згідно із частиною першою статті 14 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність» 16 квітня 1991 року № 959-XII (далі - Закон № 959-XII) всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
Зазначені норми однозначно вказують на те, що суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності гарантовано свободу підприємницької діяльності, яка здійснюється у порядку та у спосіб, що не заборонені законом. Відтак, чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само, чинне законодавство не пов'язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів як обов'язковою умовою припинення зобов'язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у разі припинення зобов'язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог строк, встановлений нормами ч.3 ст.13 Закону №2473-VIII, п.14-2 Постанови №18, то підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції, яка відображена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі № 420/5969/19, від 29 липня 2021 року у справі № 817/1200/15.
Матеріалами справи підтверджується, і було зазначено судом вище, що предметом договорів поставки товару №02/05/2023 від 26 травня 2023 року та №01/05/2023 від 26 травня 2023 року виступає однорідний товар: сідловий тягач MAN TGX 18580, 2018 року випуску VIN: НОМЕР_4 (№01/05/2023) та автоцистерна Cysterna INDOX S.C.3, 2004 року випуску, номер VIN: НОМЕР_1 (№02/05/2023).
Так, ПП “ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ» поступилась ТОВ “EUROPA-AIRON» правом вимоги до товару “EUROPA AIRON RUSLAN MINKO» за договором №02/05/2023 від 26.05.2023, автоцистерни Cysterna INDOX S.C.3, 2004 року випуску, номер VIN: НОМЕР_1 або грошових коштів в сумі 10500 євро, які є заборгованістю ПП “ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ» перед ТОВ “EUROPA-AIRON».
Згідно із угодою №02/05/2023 строк виконання зобов?язання настав, станом на 30 січня 2024 року, що встановлено податковим органом під час проведення перевірки. Оскільки за наслідками здійсненої оплати ПП “ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ», компанія “EUROPA AIRON RUSLAN MINKO» не виконала свого зустрічного обов?язку з поставки товару. А в угоді №01/05/2023, ПП “ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ», отримавши товар від ТОВ “EUROPA-AIRON», не здійснило його оплати. Зарахування зустрічних однорідних вимог у спірних правовідносинах відбулось 30 січня 2024 року, тобто до 01 лютого 2024 року, а відтак у строки, передбачені валютним законодавством.
Отже, враховуючи встановлені у цій справі обставини, а саме виконання зобов'язань резидента України перед нерезидентом за зовнішньоекономічним контрактом, шляхом зарахування зустрічних вимог, за наявності належним чином оформлених документів, суд дійшов висновку, що відповідач дійшов передчасних висновків про нарахування позивачу пені за порушення ч.3 ст.13 Закону України “Про валюту і валютні операції».
Також, відносно доводів апелянта про те, що позивачем під час проведення перевірки не надавався Договір від 30.01.2024 про відступлення права вимоги, то колегія суддів враховує з цього приводу обгрунтування позивача про те, що зазначений договір відступки права вимоги від 30.01.2024 року між ПП «Дружба-Нафтопродукт» та ТзОВ «Еиrора-Аіrоп» по договору поставки товару №02/05/2023 від 26.05.2023 отримано Позивачем згідно з конвертом відправленим із Нової пошти Польщі Товариством з обмеженою відповідальністю «Еиrора-Аіrоп» із датою відправлення 06.07.2024, а тому Позивач не міг надати даний договір саме під час перевірки. Надіслання даного договору саме 06.07.2024, а не безпосередньо після підписання пов'язано із тим, що директор ТОВ «Еиrора-Аіrоп» являється ОСОБА_1 , який згідно довідки наданої з Тюремної служби в Тарнуві, Польща перебуває з 14.03.2024р. в пенітенціарній колонії та відбуває покарання до 14.03.2025 року.
Враховуючи встановлені по справі фактичні обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 17.06.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції у відповідній частині.
Відносно питання щодо стягнення із відповідача в користь позивача судових витрат, то судом першої інстанції вірно враховано, що згідно з ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позову, то судовий збір сплачений ПП “ДРУЖБА-НАФТОПРДУКТ» за звернення до суду з позовною заявою в розмірі 9084 грн підлягає стягненню з відповідача.
Вирішуючи питання щодо стягнення в користь позивача витрат за надання правничної допомоги, суд першої інстанції вірно врахував, що розгляд справи здійснювався без повідомлення учасників (223-10=213 годин). 213 годин затраченого часу еквівалентно 27 робочим дням. Згідно з розрахунком, адвокат затратив на підготовку позовної заяви 39,30 години, що еквівалентно 5 робочим дням. Проте, позовна заява складається із 6 аркушів, зважаючи на регламентні відступи, що запроваджені адміністратором ЄСІТС при заповненні шаблонів процесуальних документів. Позов не містить, а ні застосування “великої кількості нормативних правових актів», про які згадується у розрахунку, а ні останніх і релевантних правових висновків Верховного Суду.
Окремо суд звернув увагу на час затрачений для “підготовки письмових доказів до позову» - 23,30 години, що еквівалентно 3 робочим дням. До позовної заяви додано: ордер; копію ППР; копію розрахунку пенсі до ППР; копія акту про неможливість підписання акту перевірки; копію акту про результати позапланової документальної перевірки; копія акту наданих послуг перекладача; копію платіжної інструкції про сплату судового збору; копію попереднього розрахунку суми судових витрат; копію договору від 30.01.2024; копію конверту; копію виписки про зарахування коштів. Переважна більшість доказів утворена суб?єктом владних повноважень під час проведення та оформлення результатів перевірки. Разом з тим, адвокатом підготовлено позовну заяву і разом із вказаними додатками загружено до електронного кабінету в ЄСІТС.
З огляду на встановлені обставини, які свідчать про недобросовісний розрахунок адвокатських витрат, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн..
При цьому, суд відмовив у задоволені понесених витрат на переклад документів.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у виді сплаченого судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 9084 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн..
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції у відповідній частині щодо стягнення судових витрат.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно та об'єктивно з'ясовано обставин, що мають значення для справи та сформовано висновки, які відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року в адміністративній справі №500/4848/24 за позовом Приватного підприємство "Дружба-Нафтопродукт" до Західного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
С. П. Нос
Повний текст постанови суду складено 19/09.2025 року