19 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/21402/24 пров. № А/857/10040/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шевчук С. М.
суддів - Ільчишин Н.В., Гуляка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року у справі № 380/21402/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
місце ухвалення судового рішення м.Львів, розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження, суддя у І інстанції Кравців О.Р., дата складання повного тексту рішення не зазначена,
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.06.2024 №262540015150 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1985 по 22.06.1989 в Ровенському державному музичному училищі та Хмельницькому музичному училищі, а також період навчання з 01.09.1991 по 28.02.1993 в Національній музичній академії України імені П.І.Чайковського;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального (пільгового) стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту 4 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи з 01.03.1993 по 07.06.2000 та з 08.06.2000 по 31.01.2023 в Державній організації «Національний будинок органної та камерної музики України»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту 4 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 12.06.2024.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.06.2024 №262540015150 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту 4 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI, періоди роботи з 01.03.1993 по 07.06.2000 та з 08.06.2000 по 31.01.2023 в Державній організації «Національний будинок органної та камерної музики України».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.06.2024 про призначення пенсії відповідно до пункту 4 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою в частині задоволених вимог, в якій просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судове рішення прийнято з неповним дослідженням доказів і встановленням обставин у справі, та невірним застосуванням норм права, а тому, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в позові, виходячи з наступних порушень норм матеріального та норм процесуального права.
В доводах апеляційної скарги вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» затверджено Перелік посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку (далі - Перелік).
Згідно пункту 2 Переліку право на пенсію за вислугу років мають за наявності стажу творчої діяльності на посадах, передбачених у цьому пункті, не менше 25 років, в т.ч., артисти, які грають на духових інструментах у професійних художніх колективах.
Оскільки, право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до положень частини 4 статті 114 Закону № 1058-IV мають артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів за наявності стажу творчої діяльності від 20 до 35 років за переліком та у порядку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, отже у позивача відсутнє право на призначення такої пенсії.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач в особі його представника повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи архівних довідках. При зверненні до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, позивач надав копію трудової книжки НОМЕР_1 від 17.03.1993. Однак відповідач не надав до суду доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірних періодів роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаних періодів роботи позивача до його пільгового стажу.
Питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу. Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Відтак, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача суд вважав зобов'язати ГУ ПФ у Львівській області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 01.03.1993 по 07.06.2000 та з 08.06.2000 по 31.01.2023 в Державній організації «Національний будинок органної та камерної музики України» та розглянути повторно заяву позивача про призначення пенсії від 12.06.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині зарахування до страхового стажу позивача періоди навчання з 01.09.1985 по 22.06.1989 у Ровенському музичному училищу (Хмельницьке музичне училище) та з 01.09.1991 по 25.05.1995 у Національній музичній академії України імені П.І. Чайковського, суд першої інстанції дійшов висновку, що долучені до позовної заяви архівні довідки не могли надаватися позивачем під час подання заяви про призначення пенсії, оскільки отримані вже після прийняття спірного рішення. При цьому, представником позивача не надано доказів подання пенсійному органу будь-яких уточнюючих довідок щодо періодів навчання позивача.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з метою призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту 4 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» звернувся до ГУ ПФ України в м. Києві із заявою від 12.06.2024.
За принципом екстериторіальності заяву позивача від 12.06.2024 передано для розгляду ГУ ПФ України у Львівській області, яке прийняло рішення №262540015150 від 19.06.2024 про відмову в призначенні пенсії.
Рішення мотивоване тим, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди навчання з 01.09.1985 по 22.06.1989, оскільки позивач вступив до Ровенського музичного училища, а закінчив Хмельницьке музичне училище; з 01.09.1991 по 25.05.1995, оскільки період навчання перетинається з періодом роботи з 01.03.1993, та до пільгового стажу роботи не зараховано періоди роботи з 01.03.1993 по 07.06.2000 та з 08.06.2000 по 31.01.2023 згідно з довідкою від 24.05.2024 №196, оскільки така довідка не відповідає записам трудової книжки НОМЕР_2 та відсутня інформація про реорганізацію Брас-квінтету «Україна» в камерний ансамбль «Київ-Брасс». Оскільки позивачем до заяви про призначення пенсії не надано всіх документів, право на пенсію відповідно до пункту 4 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - відсутнє.
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся за захистом свої прав до суду.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Вимогами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначаються положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначено ст. 114 Закону № 1058-IV.
Згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Також право на пенсію за віком на пільгових умовах регулюється ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків, наведених Конституційним Судом України у рішенні № 1-р/2020 від 23.01.2020 у справі № 1-5/2018(746/15).
Згідно із частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Також до стажу роботи зараховується, зокрема, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (пункт «д»).
За приписами ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Закону постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній (далі - Порядок № 637).
Згідно з пунктами 1 - 3 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості, зазначені неповні чи неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.
Згідно з пунктом 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Так, належними доказами для зарахування періоду навчання до страхового стажу є диплом, посвідчення, свідоцтво, а також довідки та інші документи, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Згідно з п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконаної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним Фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках, а саме за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Така позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 та від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а.
Спірним питанням у справі є правомірність рішення відповідача про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоди навчання з 01.09.1985 по 22.06.1989 та з 01.09.1991 по 25.05.1995, а також про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 01.03.1993 по 07.06.2000 та з 08.06.2000 по 31.01.2023.
Щодо зарахування до страхового стажу позивача періоди навчання з 01.09.1985 по 22.06.1989 та з 01.09.1991 по 25.05.1995, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до диплома серії НОМЕР_3 від 22.06.1989 ОСОБА_1 у 1985 років вступив до Ровенського музичного училища та в 1989 році закінчив повний курс Хмельницького музичного училища по спеціальності духовні та ударні інструменти (труба).
Згідно з рішенням відповідача зазначений період навчання не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки позивач вступив до Ровенського музичного училища, а закінчив Хмельницьке музичне училище.
Також, до страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1991 по 25.05.1995. Відповідно до диплома серії НОМЕР_4 від 25.05.1995 ОСОБА_1 закінчив Київську державну консерваторію імені П.І. Чайковського.
Згідно з рішенням відповідача зазначений період навчання не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки перетинається з періодом роботи з 01.03.1993, про що вірно вказав суд першої інстанції, і таке не оскаржується сторонами в апеляційному порядку.
Щодо зарахування до пільгового стажу позивача періоди роботи з 01.03.1993 по 07.06.2000 та з 08.06.2000 по 31.01.2023, суд зазначає таке.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 17.03.1993 позивач:
- 01.03.1993 - прийняти на посаду соліста-інструменталіста вищої категорії Брас-квінтету «Україна»;
- 07.06.2000 - звільнений з роботи за згодою сторін;
- 08.06.2000 - прийнятий на посаду артиста-соліста-інструменталіста вищої категорії на умовах контракту;
- 15.03.2001 - переведений на безстроковий трудовий договір укладений на невизначений час;
- 01.02.2017 - переведений на роботу на умовах контракту на посаді артиста-соліста-інструменталіста вищої категорії;
- 31.01.2023 - звільнений з посади у зв'язку із закінченням контракту.
Згідно з довідками Національного будинку органної та камерної музики України №394 від 23.11.2023 та №196 від 24.05.2024 позивач з 01.03.1993 по 07.06.20022 працював на посаді артиста-соліста-інструменталіста вищої категорії Брас-квінтету «Україна» за основним місцем роботи.
У період з 08.06.2000 по 31.01.2023 на посаді артиста-соліста-інструменталіста вищої категорії камерного ансамблю «Київ-Брасс» за основним місцем роботи.
Спірні періоди роботи не зараховані до пільгового стажу позивача, оскільки довідка від 24.05.2024 №196 не відповідає записам трудової книжки НОМЕР_2 , а також, відсутня інформація про реорганізацію Брас-квінтету «Україна» в камерний ансамбль «Київ-Брасс».
Судом встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 17.03.1993 містить записи про періоди його трудової діяльності.
Згідно з статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Крім того, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Викладене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Судом встановлено, що при зверненні до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, позивач надав копію трудової книжки НОМЕР_1 від 17.03.1993.
Відповідач не надав до суду доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірних періодів роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаних періодів роботи позивача до його пільгового стажу.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач безпідставно не зарахував до пільгового стажу періоди роботи з 01.03.1993 по 07.06.2000 та з 08.06.2000 по 31.01.2023, відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.06.2024 №262540015150 про відмову у призначенні пенсії, є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, з метою належного захисту прав позивача, суд першої інстанції підставно зобов'язав ГУ ПФУ у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.06.2024 щодо призначення пенсії за вислугу років, прийнявши відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, оскільки суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Питання про наявність підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відноситься до повноважень органу Пенсійного фонду, і, за відсутності всіх вихідних даних, необхідних для вирішення цього питання, не може бути розглянуте по суті судом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року у справі № 380/21402/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Н. В. Ільчишин
В. В. Гуляк